Українська армія готується до вирішального удару перед початком зими. Від результату залежить хід війни у 2023 році. Аналізуємо ситуацію на фронті на 230-й день повномасштабного вторгнення — мапи «Бабеля»

Минуло десять днів, відколи росія анексувала чотири українські області: Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську. За цей час росіяни юридично завершили процес з точки зору свого законодавства, хоча сам путін урочисто відзвітував про анексію 30 вересня. Відтоді не змінилося нічого — уже наступного дня українська армія звільнила місто Лиман Донецької області, яке пробуло у складі росії менше доби. Анексія українських областей не зупинила контрнаступу Сил оборони України, які й далі звільняють Харківщину, Луганщину та Херсонщину. Захід оголошує про нові поставки озброєння для України. А ядерні погрози від путіна лишаються погрозами.

Ба більше, достеменно невідомо, де саме, на думку самої росії, тепер проходить її «державний кордон». З Донецькою та Луганською областю все більш-менш зрозуміло — по адміністративних межах областей, у яких путін визнавав так звані «л/днр». А щодо Херсонщини та Запорізької області точних відповідей ніхто не дає. На пряме запитання про кордони речник путіна дмитро пєсков заявив, що з приводу адмінмеж продовжать «радитися з місцевим населенням».

Отже, росія анексувала чотири українські області, але повністю не контролює жодну з них і ледь не щодня втрачає території. Це доводить, що під час активної фази війни фактичним «кордоном» виступає лінія фронту, яка постійно змінюється. І жодні видані у москві «документи» не можуть зафіксувати її на одному місці.

Продовжується у росії і мобілізація. Деякі регіони вже встигли відзвітувати про виконання плану та її завершення. За словами міноборони рф, по всій росії змогли мобілізувати понад 200 тисяч чоловіків. Однак українська розвідка сумнівається у цьому числі і називає інше — трохи більш як 100 тисяч. Попри це, у соцмережах продовжують зʼявлятися відео, як у рф мобілізують непридатних до військової служби, а самі мобілізовані отримують старі техніку, зброю та одяг, живуть у бараках чи взагалі у полі, а деяких без підготовки одразу кидають на фронт.

Увесь процес мобілізації активно критикували як державні російські ЗМІ, так і проросійські Telegram-канали. У російському інформаційному просторі розпочалася масова кампанія з критики міноборони та генштабу. До неї також включилися очільник Чечні рамзан кадиров та засновник «ПВК Вагнера» євген пригожин.

Кадрові перестановки у російських військах можна назвати спробою відреагувати на критику через мобілізацію та провали на фронті. Змінили командувачів деяких округів, а також призначили нового очільника всіх російських військ в Україні — генерала суровікіна. Раніше він керував військово-космічними силами росії, а у 2017 році — угрупованням військ рф у Сирії. Це вже не перша спроба росіян призначити єдиного командувача всієї своєї армії в Україні — навесні на цю посаду поставили генерала дворнікова, про якого взагалі перестали згадувати через кілька тижнів. Імовірно, щось подібне відбудеться і цього разу, бо зміна командувачів не вирішить фундаментальних проблем, з якими зараз стикається російська армія. А це відсутність мотивації, брак особового складу, дуже погана координація між різними родами та видами військ, а також централізованість ухвалення рішень.

Харківська область

Останні десять днів українська армія поступово розширювала свої три плацдарми на лівому березі річки Оскіл, щоб зʼєднати їх. Принаймні двом це вже вдалося: українські військові з боку сіл Яцьківка та Рубці рушили на північ, а з боку міста Купʼянськ — на південь. Сили оборони України звільнили досі найбільший окупований населений пункт на Харківщині — селище Борова — та зʼєднали обидва плацдарми. Інформації про просування українських військ на плацдармі біля Дворічної немає, ситуація там невідома.

Отже, українська армія майже повністю звільнила Харківську область. Станом на початок вересня росія окупувала близько 33% усієї Харківщини, а зараз це число становить до 5%. Навіть на картах російського міноборони вказано, що окупанти контролюють лише невелику частину територій на лівому березі Осколу, яка дотична до кордону з рф. Там розташований пропускний пункт «Піски» («Логачівка»).

Харківська область була єдиною територією, звідки росіяни могли відійти без серйозних стратегічних втрат. Окупація Харківщини, особливо Ізюмського району, була необхідна окупантам, щоб створити флангову загрозу угрупованню українських військ на Донбасі, або потенційно — навіть оточення. До того ж, через залізниці Купʼянська та Ізюму вони могли забезпечувати свої війська від міста Ізюм і аж до міста Сєвєродонецьк Луганської області. Однак, коли окупанти зрозуміли, що на оточення не мають сил, сенсу лишатися там не стало. Про це побіжно свідчить і те, що Харківщина стала останньою окупованою територією, де вони створили свої адміністрації та «уряди» — це відбулося лише у серпні.

Імовірно, скоро Харківська область зникне з наших оглядів, а бойові дії на північному сході України повністю перемістяться на Луганщину.

Донбас

Після того як Сили оборони України взяли в оперативне оточення Лиман 1 жовтня, російські війська повністю покинули місто. Із нього проривалися з боями, багато хто з окупантів вийти не зміг — уздовж доріг навколо міста журналісти бачили багато трупів російських солдатів та спаленої техніки.

Із Лиману окупанти відійшли до міста Кремінна, що вже у Луганській області, і готують його до оборони, бо українська армія фактично вийшла на його околиці. Причому одразу з кількох боків.

На північний схід від Лиману українські війська перейшли адміністративні межі Луганської області та почали деокупувати регіон, який з липня фактично повністю контролювала росія. Голова ОВА Сергій Гайдай каже про сім звільнених населених пунктів, усі вони розташовані у Сватівському районі.

Після взяття Лиману Сили оборони перегруповуються, підтягують логістику, командні пункти та артилерію. Вочевидь, далі наступатимуть по лінії між містами Сватове та Кремінна. Росіяни у своїх Telegram-каналах усі останні десять днів публікують фото та відео, як вони готуються до оборони міст, а місцеві жителі масово покидають їх через загрозу бойових дій.

Імовірно, українські військові наступатимуть на ці міста так, як зазвичай — намагатимуться оточити з усіх боків і змусити окупантів покинути їх чи опинитися в оточенні. Ця тактика дозволяє не вступати у міські бої та не завдавати містам серйозних руйнувань. Якщо Сватове звільнять, Сили оборони України можуть наступати далі на місто Старобільськ і перерізати останню залізничну гілку на півночі Луганщини, якою росіяни можуть перекидати свої війська. А звільнення Кремінної відкриє для української армії шлях на міста Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ.

Украй тяжка ситуація навколо міста Бахмут. Навіть президент Зеленський підтвердив, що росіяни значно посилили натиск на цьому напрямку. І якщо на північному сході від міста, у районі Соледару, окупантів продовжують стримувати, то з південного боку вони змогли дещо просунутися. Швидше за все, росіяни захопили села Весела Долина та Зайцеве і вийшли впритул до дороги Бахмут — Горлівка. Це дозволить росіянам розпочати бої за села Опитне та Іванград, що на південних околицях Бахмуту. Доля села Зайцеве, що розташоване біля колишнього КПВВ «Майорськ», поки невідома.

Прагнення росіян очевидні: спробувати оточити Бахмут з кількох сторін, щоб почати штурм. Поки вони підійшли до міста зі сходу і намагаються зробити це ще й з півдня та півночі.

На західних околицях Донецька, де окупанти пробують наступати, особливих змін немає. Усі їхні атаки українські військові успішно відбивають. Єдине, у чому росіяни просунулися, — захопили перші будівлі у селі Первомайське одразу за Пісками.

На лінії від міста Вугледар до селища Велика Новосілка змін на фронті немає, росіяни також полишили спроби атакувати тут.

Запорізька область та Херсонщина

На лінії фронту у Запорізькій області ще з весни значних подій не відбувається. Вона фактично заморозилася, а вздовж неї тривають артилерійські дуелі. Ані Україна, ані росія не вдаються до серйозних атак на цьому напрямку.

Чи не єдиним фактичним наслідком анексії цих областей стало те, що росія юридично захопила Запорізьку АЕС. А точніше, «офіційно» постановила, що Запорізька АЕС стала російським державним підприємством. Для цього путін навіть видав відповідний «указ». Це означає, що найближчим часом росія, швидше за все, припинить поставки енергії із ЗАЕС на підконтрольну Україні територію та переключить її на роботу для росії.

Міжнародне агентство з атомної енергії не визнає Запорізьку АЕС власністю росії. Окупанти навіть викрали директора станції Ігоря Мурашова, за кілька днів відпустили, а фактично вигнали на підконтрольну Україні територію. Обовʼязки директора ЗАЕС взяв на себе очільник «Енергоатому» Петро Котін, станцією тепер керуватимуть напряму із Києва. Крім директора, росіяни викрали і печатку Запорізької АЕС, яка давала право підпису. У відповідь на це Котін оперативно видав наказ про визнання її недійсною.

Цього тижня до України та росії знову приїде очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Він обговорюватиме створення зони безпеки навколо ЗАЕС, хоча можна прогнозувати, що росіяни не погодяться на це, бо вже вважають її своєю власністю.

Значно активізувалися бої у Херсонській області — на правобережній її частині, де російський гарнізон вже понад місяць обороняється від контрнаступу української армії. Увесь цей час Сили оборони України постійно бʼють по переправах через Дніпро, і через це росіянам значно складніше підвозити підкріплення та боєприпаси.

З 29 серпня українські військові досягли певних успіхів та звільнили кілька сіл на півночі Херсонщини та на лівому березі річки Інгулець. На лівобережжі вони також неглибоко вклинилися в порядки російської оборони. Але 2 жовтня українська армія спромоглася на серйозний прорив, який обвалив частину фронту окупантів і змусив їх відійти на іншу лінію оборони. Сили оборони України прорвалися уздовж правого берега Дніпра із села Осокорівка. За один-два дні українська армія просунулася приблизно на 25 кілометрів, аж до села Дудчани. Це створило велику флангову загрозу для російських військ на півночі Херсонщини, і вони поспіхом полишили свої позиції. Українські військові звільнили селища Архангельське та Велика Олександрівка, село Давидів Брід, що було важливим логістичним центром для окупантів, а також низку інших населених пунктів. Загалом з початку жовтня Україна відвоювала на Херсонщині понад 1 100 квадратних кілометрів.

Як і зазвичай, після серйозних проривів українських військ настає період перегрупування. Сили оборони закріплюються, проводять зачистку, підтягують комунікації, командні пункти та артилерію для наступної фази. Імовірно, найближчим часом українська армія знову піде у широкомасштабний наступ на цьому напрямку, щоб вийти до міста Берислав та Каховської ГЕС. Тоді росіяни взагалі не зможуть використовувати її дамбу як одну з переправ через Дніпро.

Активні бойові дії тривають і на захід від Херсону. Тут особливих успіхів українська армія не має, однак Сили оборони підійшли фактично до околиць міста Снігурівка Миколаївської області. Це найбільший населений пункт окупованої частини Миколаївщини і важливий логістичний вузол — через місто проходять залізнична колія та траса на Херсон. Навіть росіяни публікували відео з гауляйтером Снігурівки, який підтверджував стрілецькі бої на околицях міста.

Крим

Восьмого жовтня на Кримському мосту стався вибух. Він зруйнував одну смугу автомобільної частини і пошкодив залізничну частину. Вибух стався, коли залізницею рухався потяг із паливом, тому там виникла масштабна пожежа. За даними російської влади, вибухнула вантажівка, яка перевозила добрива. На автомобільному мосту впали три прольоти, але залізничний встояв. Уже наприкінці того ж дня окупанти запустили перші потяги, а також відкрили частину автомобільної дороги. Пропускна спроможність мосту впала, тому з обох його боків виникли багатокілометрові черги.

Російська влада поспішила звинуватити у підриві українські спецслужби. Українські ЗМІ з посиланням на власні джерела теж підтверджують цю інформацію, хоча офіційно Україна не бере на себе відповідальності.

Кримський міст є вкрай важливим обʼєктом для забезпечення російських військ. Саме ним з півострова доставляють боєприпаси та підкріплення окупантам на всій ділянці фронту від Херсону до Маріуполя. Усе тому, що залізниця — основа російської логістики, лише вона дозволяє оперативно та дешево постачати на фронт велику кількість техніки та боєприпасів. А саме на кількісну перевагу зазвичай покладається російська армія.

Залізничний міст встояв, отже росіяни продовжать перевозити на півострів боєприпаси та техніку. До того ж, окупанти з 2014 року перетворюють Крим на військову базу, і запасів для ведення бойових дій там теж досить. Вибух мало впливатиме на хід війни, але у психологічному та інформаційному плані сильно бʼє по росіянах та особисто по путіну, для якого цей міст є символом усього його правління у росії.

Постачання зброї

Як і завжди, про щонайменше один пакет військової допомоги кожні десять днів оголошують США. Цього разу він має надійти Україні найближчим часом. Із цікавого — Штати нададуть Україні ще чотири системи залпового вогню HIMARS. Решта стандартне: по 16 гаубиць калібрів 155 мм та 105 мм, боєприпаси до них, зокрема і високоточні, різні міни та снаряди, а також ще 200 захищених автомобілів MaxxPro. Такі бронеавтомобілі українська армія використовує, щоб швидко прориватися у тили росіян та придушувати їхні вогневі точки.

Від шести до 12 самохідних артилерійських установок Caesar обіцяє передати і Франція. Президент Емманюель Макрон зазначив, що наразі тривають перемовини з Данією, яка замовила такі САУ. Французи хочуть віддати ці САУ Україні, а данцям виготовити нові трохи пізніше.

Загалом за останні десять днів багато країн оголосили про надання Україні нових пакетів військової допомоги. Це і Чехія, і Іспанія, і Естонія, інші держави. Вони передадуть броньовану техніку, стрілецьку зброю, боєприпаси, медикаменти та багато іншого.

Україна почала активніше просити у західних партнерів системи протиповітряної оборони. Усе через те, що росіяни тепер масово використовують іранські дрони Shahed-136 для ударів по інфраструктурі українських міст. Крім цього, українська влада була занепокоєна тим, що під час холодів росія почне бити по критичній інфраструктурі, зокрема ТЕЦ, і для їх захисту вкрай необхідні сучасні засоби ППО.

Уже 10 жовтня зʼясувалося, що Україна мала рацію. Того дня росіяни завдали масованого ракетного удару по українських містах: Києву, Львову, Дніпру, Харкову, Запоріжжю та багатьох інших. Цілили переважно в обʼєкти критичної інфраструктури, особливо у галузі енергетики. Через це у містах почалися перебої з електрикою, водопостачанням та звʼязком. Влучали росіяни і по цивільній інфраструктурі та житлових кварталах, зокрема кілька ракет впали у центрі Києва, у Дніпрі. Станом на вечір 11 жовтня від ударів загинули 20 людей, ще 108 отримали поранення. Загалом окупанти випустили 84 ракети та безпілотники, з них 56 повітряних цілей збили сили ППО.

Такі ракетні удари не впливають на ситуацію на фронті, а лише посилюють мотивацію українських військових чинити спротив, прагнення цивільних підтримувати армію, а також збільшують небажання українців йти на поступки та мирні перемовини з росією. Ефективність таких кроків росії з воєнної точки зору наближається до нуля та навіть відʼємних значень — зазвичай подібні відкриті та цинічні удари росіян по цивільній інфраструктурі призводять до того, що санкції проти рф посилюються, а поставки зброї Україні збільшуються. Тож варто очікувати, що найближчим часом Захід оголосить про нові заходи для подальшого тиску на росію, зокрема і передасть українській армії більше сучасного озброєння.

Ми стежимо за ситуацією на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: [email protected]