Російські війська продовжують тактику масованих ракетних обстрілів України, обстрілюють переважно енергобʼєкти. Двадцять шостого січня вони провели чергову масовану атаку, напередодні вночі запустивши десятки іранських дронів-камікадзе Shahed-136. Сили ППО збили всі 24 безпілотники. Росіяни намагаються змінювати тактику ударів і за допомогою дронів виявляти або виснажувати українську противітряну оборону.
Уранці росіяни почали запускати ракети, цього разу вони били винятково високоточним ракетами, без застосувань потужних Х-22, одна з яких минулого разу влучила в багатоповерхівку в Дніпрі. Із 55 випущених ракет сили ППО збили 47.
Росіяни навіть випустили дві гіперзвукові ракети «Кинджал» по обʼєктах у Запоріжжі та Києві. Перехопити та збити ці ракети неможливо, адже вони не лише летять за балістичною траєкторією, але ще й на величезній швидкості. Такі ракети дуже дорогі, у росіян їх лише кілька десятків. Тому окупанти використовують їх рідко, зазвичай для вкрай важливих цілей.
Українська ППО збиває значну кількість ракет, а росіяни тепер випускають їх в середньому менше, аніж раніше. Після останнього удару 26 січня Україна за кілька годин повернулася до планових графіків відключень. Найскладніша ситуація склалася на Одещині, де росіяни влучили в кілька підстанцій. У ДТЕК кажуть, що через значні пошкодження там не зможуть повернутися до планових графіків до кінця січня.
Останні кілька тижнів головна тема в інформаційному просторі — це підготовка росіян до масштабного наступу і нової хвилі мобілізації. Про це говорять й українські високопосадовці, і західні чиновники, і західні ЗМІ з посиланням на джерела в росії. Найімовірніше, у лютому чи березні бойові дії активізуються вздовж усієї лінії фронту. Водночас масштабний наступ планує й Україна. Захід готує українську армію саме до наступальних операцій — про це свідчать поставки великої кількості західної бронетехніки. Росіяни розуміють, що мають місяць-два до приїзду цієї техніки в Україну, і вже зараз намагаються прощупувати українську оборону вздовж лінії фронту. Вони продовжують тиснути в районі Соледару та Бахмуту, контратакують на Луганщині, почали штурмувати Вугледар і вперше з весни навіть намагалися наступати в Запорізькій області. Допоки в Україну не приїхала велика кількість зброї, росіяни хочуть спробувати захопити якомога більше територій або принаймні покращити умови для майбутнього масштабного наступу.
У Харківській області лінія фронту залишається незмінною — росіяни досі контролюють дуже малу територію на північному сході області, неподалік російсько-українського кордону. Українські війська далі тиснуть і на північ у бік державного кордону, і на схід у бік Луганщини, зокрема до міста Сватове. Але жодна сторона не має успіхів і не намагається серйозно наступати.
«Бабель»
У Луганській області основні бої точаться на двох напрямках — біля міст Сватове та Кремінна. Росіяни досі намагаються відкинути українські війська подалі від них, а Сили оборони України — фізично перерізати дорогу між містами, щоб росіянам було складніше забезпечувати свої війська.
Зараз бої розгорнулися за село Новоселівське вздовж траси Купʼянськ — Сватове. Українські війська змогли витиснути окупантів із цього села, але росіяни активно обстрілюють його з артилерії та РСЗВ і публікують відео у своїх Telegram-каналах. Отже, Новоселівське не контролює жодна зі сторін. Імовірно, українська армія хоче наступати на Сватове саме вздовж дороги з Купʼянська, щоб полегшити логістику й оперативніше доставляти боєприпаси та підкріплення.
Тривають бої навколо Кремінної. Українська армія намагається оточити місто з трьох боків і підходить до нього з півночі, півдня та заходу, але поки що на всіх цих напрямках тривають обопільні атаки. Окупанти зрозуміли загрозу в районі Кремінної та перекидають на оборону міста найбільш боєздатні підрозділи — російських десантників. Найжорсткіші бої тривають у лісі на південь від Кремінної. Там складно працювати бронетехніці, тому і просування дуже повільне.
На правому (південному) березі річки Сіверський Донець, на адмінмежі Луганщини та Донеччини тривають бої за селище Білогорівка та села Верхньокамʼянське і Спірне. Ці населені пункти заважають росіянам вийти до околиць міста Сіверськ, а тепер вони також виконують важливу функцію — утримують фланг українським військам, які обороняються на північ від Соледару.
Після втрати міста Соледар, яку ЗСУ офіційно підтвердили лише 25 січня, росіяни почали розвивати наступ одразу на трьох напрямках: на північ у бік села Роздолівка, щоб вийти ближче до Сіверська; далі на захід у бік Словʼянська та на південь у бік сіл Красна Гора і Парасковіївка, щоб перерізати дорогу Словʼянськ — Бахмут. Вони щодня просуваються вперед, але серйозних успіхів поки що не досягли. Українські війська утримують окупантів від виходу на дорогу Словʼянськ — Бахмут, яка є важливою для забезпечення оборони самого Бахмуту.
У Бахмуті тривають бої у східній частині міста, яка має назву Забахмутка і складається з промислових зон і приватного сектора. Росіяни намагаються наступати одразу з багатьох боків, але особливо не просунулися.
Украй складна ситуація розгортається на південь від Бахмуту, де росіяни, схоже, докладають основних зусиль. За останні 10 днів вони змогли захопити село Кліщіївка та укріплений район за ним і стрімко рухаються в напрямку до ще однієї дороги до Бахмуту — із Костянтинівки. Особливо швидко вони просунулися вздовж каналу «Сіверський Донець — Донбас» і вже мають позиції за три кілометри від цієї дороги та за шість кілометрів від міста Часів Яр, через який проходить ще одна дорога до Бахмуту.
Отже, росіяни дуже близько підійшли до трьох основних доріг до Бахмуту. Якщо вони зможуть фізично їх перерізати, то оборонці міста опиняться майже в оточенні та, імовірно, будуть змушені вийти з Бахмуту.
«Бабель»
У західних передмістях Донецька росіяни намагаються наступати від міст Авдіївка та Марʼїнка, але успіхів не мають.
Двадцять четвертого січня росіяни вдруге почали штурм міста Вугледар. Воно розташоване за 25 кілометрів від Волновахи та за 70 кілометрів на північ від Маріуполя. Росіяни вже намагалися штурмувати місто в середині листопада, але тоді змогли лише захопити село Павлівка на південь від Вугледару і зазнали серйозних втрат. Зараз вони швидко рушили на місто з півдня і зі сходу та змогли дійти до околиць Вугледару, проте через серйозні втрати далі поки що просунутися не можуть. Російська артилерія та РСЗВ повністю стирають з лиця землі місто, площа якого становить 5 квадратних кілометрів. Утім, для української армії обороняти Вугледар простіше, бо місто розташоване на висоті, так само як і сусідня шахта «Південнодонбаська».
Від Вугледару всього 16 кілометрів до залізничної гілки між Донецьком, Волновахою та Маріуполем, тому він важливий для української армії. Залізниця перебуває під вогневим контролем української артилерії, тому росіяни не можуть її використовувати. Якщо окупантам вдасться відтіснити Сили оборони України від цієї залізничної гілки з Донецька до Маріуполя, вони зможуть швидше і простіше забезпечувати свої війська на окупованих територіях Херсонщини та Запоріжжя.
«Бабель»
Уперше з весни російська армія спробувала наступати в Запорізькій області. Причому одразу на багатьох напрямках — у бік села Камʼянське вздовж Дніпра та у бік міст Оріхів і Гуляйполе. Двадцятого січня російські Telegram-канали почали поширювати повідомлення про нібито захоплення кількох сіл і ледь не оточення Оріхова. Але за кілька днів виявилося, що подібних успіхів росіяни і близько не досягли. Навіть Міноборони рф заявило про «звільнення» лише одного села — Лобкового, що на схід від Камʼянського. Генштаб ЗСУ опублікував відео невдалої спроби наступу окупантів, які знову втратили чимало техніки та солдатів.
Проєкт Deepstate згодом розповів, як розгортався наступ окупантів. Вони почали атаку одразу за кількома напрямками та змогли просунутися на кілька кілометрів. Однак протягом одного-двох днів українські військові контратакували та відкинули росіян на попередні позиції. Наразі ситуація не змінилася. Лінія фронту на Запоріжжі складна для наступу, тому що там степи та ніде сховатися, до того ж обидві сторони вже майже рік окопуються і мінують територію навколо своїх позицій.
«Бабель»
Ситуація в Херсонській області теж не змінюється. Фронт стабілізувався вздовж річки Дніпро і, найімовірніше, не змінюватиметься, допоки українські війська не почнуть звільняти Запорізьку область. Херсон росіяни майже щодня обстрілюють з артилерії та реактивних систем залпового вогню. Така ситуація зберігатиметься, допоки українська армія не звільнить лівобережну Херсонщину.
«Бабель»
Головний прорив останніх 10 днів — це згода Заходу на поставку в Україну танків. За тиждень після того, як анонсували поставки українській армії західних бойових машин піхоти, Захід поступово починає передавати Силам оборони України бойову бронетехніку, яка вкрай необхідна для наступу.
Захід очікував, що 20 січня після тиску з боку України, Польщі, США та інших союзників Німеччина на засіданні у форматі «Рамштайн» дасть згоду на поставку своїх танків Leopard і погодиться на реекспорт, тобто дозволить тим країнам, у яких є такі танки, постачати їх Україні. Але німці оголосили про це рішення пізніше — 25 січня. Німеччина передасть 14 танків Leopard 2 і дозволяє це робити іншим країнам.
ЗМІ писали, що неформально Німеччина висувала США умову про спільні поставки танків — німецьких Leopard і американських Abrams. Натомість США були проти поставки своїх Abrams, тому що існує величезна проблема з їхнім ремонтом. У Європі таких танків і баз для їх обслуговування немає. Лише Польща замовила Abrams, але перші танки надійдуть поляками за кілька років. Натомість Leopardів у європейських арміях щонайменше 2,5 тисячі одиниць.
Утім, Німеччина таки досягла свого, й США теж оголосили, що передадуть Україні танки Abrams. У США зазначають, що поставка займе «багато місяців». Штати повідомили, що закуплять ці танки безпосередньо у виробника. Це означає, що їх ще потрібно виготовити.
Країни Заходу формують так звану танкову коаліацію, щоб спільно передавати Україні танки Leopard. Вони є на озброєнні багатьох європейських країн. Публічно про свої наміри передати такі танки говорили Польща, Фінляндія, Португалія та навіть Канада. Очікується, що до них доєднаються Іспанія, Норвегія, Швеція, Нідерланди та інші країни. А на фотографії міністра оборони Польщі Маріуша Блащака із зустрічі учасників «танкової коаліції», неочікувано опинився прапор Туреччини. На озброєнні турецької армії є приблизно 300 Leopard 1 і стільки ж Leopard 2. Чи означає це, що Туреччина теж планує передати Україні танки, — невідомо. Туреччина намагається зберегти хороші відносини й з Україною, і з росією, то навіть якщо такі поставки й відбудуться, вони будуть повністю приховані.
Окрім західних танків Leopard, Польща передасть Україні 60 своїх танків PT-91. Це польський варіант радянського танку Т-72. Їх у країні приблизно 300 одиниць.
Франція не виключає поставку Україні своїх танків Leclerc. Наразі це питання лише обговорюють, жодних рішень поки що не ухвалили.
Найближчим часом Україну очікує ціла навала різних західних танків: німецьких, польських, британських, американських тощо. Усе це створює величезні проблеми для української логістики, оскільки кожен вид танку потребуватиме особливого обслуговування. До того ж українським військовим ще потрібно навчитися ними користуватися.
Крім танків, США 19 cічня оголосили про черговий пакет допомоги українській армії на $2,5 мільярда. Туди вперше ввійшли бронетранспортери Stryker, які допоможуть евакуювати поранених українських військових із поля бою та підвозити на фронт усе необхідне. Також США додали ще 59 БМП Bradley, збільшивши їх загальну кількість до понад 100 одиниць.
Reuters
Міноборони України публічно повідомило, що західну бронетехніку «на полі бою прикриватиме українська артилерія». Міністр Олексій Резніков опублікував фото з кабіни української самохідної артилерійської установки «Богдана» і повідомив, що її почнуть виготовляти серійно. До початку вторгнення виготовили лише один екземпляр такої САУ — він уже застосовувався на війні. Тепер цю САУ хочуть випускати серійно. Головна її особливість в тому, що вона створена під західний артилерійський снаряд калібру 155 мм.
Швейцарія вперше за 200 років нейтралітету почала робити винятки. Навесні 2022 року Швейцарія вперше приєдналася до санкцій ЄС проти росії. До цього швейцарці лише приєднувалися до санкцій ООН. Увесь минулий рік Швейцарія не давала дозвіл на поставку в Україні боєприпасів до зенітних установок Gepard і відмовлялася лікувати українських поранених бійців, адже за законом про нейтралітет вона б мала залишити їх на своїй території до кінця війни. Двадцять пʼятого січня Швейцарія надала дозвіл на реекспорт до України військових товарів свого виробництва. Поки що йдеться лише про розмінування, але це вже прецедент.
Після поставки до України бронетехніки Захід «блокує» передачу лише авіації та далекобійних ракет. Захід уже передавав Україні багато радянських гелікоптерів, зокрема бойових, і лише один британський гелікоптер Sea King, що виконує рятувальні та транспортні функції. Західні ЗМІ пишуть, що тему поставок Україні винищувачів почали обговорювати. Компанія-виробник літаків F-16 публічно заявила, що готова наростити виробництво, щоб поставити нові винищувачі тим країнам, які передадуть свої літаки Україні. В Україні теж оптимістично заявляють, що наступне засідання «Рамштайну» в лютому стосуватиметься авіації.
Але цей процес не буде швидким. Навіть після такого рішення Заходу підготовка українських пілотів займе щонайменше пів року. Для західних літаків потрібна і відповідна інфраструктура, якої в Україні немає.
Щодо далекобійних ракет, то США нібито були готові відправити Україні крилаті бомби GLSDB із дальністю до 150 кілометрів. Однак виявилося, що потрібно ще розгортати виробництво, тож у кращому випадку вони б потрапили в українську армію наприкінці 2023 року. Тому поки що цю ідею відклали. Балістичні ракети ATACMS давати поки не хочуть.
Ми слідкуємо за ситуацією на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:
🔸 у гривні
🔸 Patreon
🔸 PayPal: [email protected]