Виріс у Луганську, у кварталах, де мешкали гопники. В дитинстві нарізав з батіних журналів домашню газету. Вона називалась «Рука таймс», бо це єдині літери, які можно було в щось скласти. Хотів бути адвокатом або журналістом. Батя вирішив, що я маю стати опером. У 2014 році окупанти забрали мене на підвал. Переїхав до Києва і став кореспондентом «Громадського». Ходив робити реформу на «Суспільному», а потім потрапив у «Бабель». Писав про героїв, війну, людей, життя, смерть, а після 24 лютого про геноцид та злочини росіян. Майже не сплю, вважаю, що разом із Коберник ми зібрали найкращу редакцію в світі.