До кінця року лишилося два місяці. Як розвиватимуться події на фронті? Чи «замерзне» війна до весни? «Бабель» бачить шість сценаріїв — включно з ядерним апокаліпсисом

Лінія фронту за останні два тижні фактично стабілізувалася. Це не означає, що бойові дії припинилися ― артилерійські обстріли тривають, а сторони намагаються наступати. Однак ані Україна, ані росія останнім часом не здійснили серйозних проривів, які б суттєво вплинули на лінію фронту. Останній такий вдався українським військовим на початку жовтня. Тоді вони вклинилися в російську оборону на понад 25 кілометрів уздовж правого берега Дніпра на Херсонщині. Це змусило росіян відступити на нову лінію оборони та фактично віддати чверть свого плацдарму на правобережжі Дніпра.

Але з того часу жодна зі сторін не досягла значних успіхів. Росіяни намагаються просуватися навколо Бахмуту, щоб оточити місто, а також на західних околицях Донецька, щоб відсунути українські війська від окупованого міста. Українська армія, скоріше за все, готується до більш масштабного наступу, а наразі намагається покращити тактичне положення та зайняти вигідні рубежі, або ж спробувати за допомогою розвідки боєм виявити слабкі місця у російській обороні.

Поступово війна входить у доволі складний період ― спочатку почнуться дощі, які розмиють ґрунти і вкрай ускладнять пересування сухопутних військ. Погана погода також сильно обмежує роботу авіації та безпілотників. А потім почнуться морози та зима, які в принципі роблять некомфортним перебування військових в окопах та бліндажах.

Зима, звісно, не означає повного припинення бойових дій або абсолютної неможливості наступу. Росіяни захоплювали Дебальцеве на Донеччині у 2015 році саме взимку. Однак це була досить обмежена та компактна операція порівняно з широкомасштабною війною 2022 року. Тому взимку наступальні операції якщо і відбуватимуться, то на невеликих територіях.

Найімовірніше, і Україна, і росія використають зимовий період для підготовки своїх потужностей та кампанії вже у 2023 році. Росіяни готуватимуть мобілізованих для нового масштабного наступу, а Україна — щоб вигнати окупантів.

Можливості воюючих сторін

Війна вже перетворилася на боротьбу на виснаження. Тому на перший план виходить спроможність України та росії утримувати економіку від падіння до катастрофічних показників, а також мобілізувати свій (або партнерський) оборонно-промисловий комплекс.

Росія

Через санкції російській економіці складно розвиватися. На Заході визнають: обмеження, що їх запровадили одразу після початку вторгнення, не дали очікуваного ефекту. Чи не найбільше вони були спрямовані на фінансовий сектор, але російський центральний банк впорався із першим шоком, стабілізував валютний ринок та роботу банків. Інша частина санкцій — економічна. Її потенціал розкривається з часом і має вплив у середньо- та довгостроковій перспективі. Це визнають і в росії, де ще з літа обмеження почали впливати на реальний сектор економіки. Іноземне обладнання та запчастини не постачаються, а іноземні компанії масово виходять з росії, тож у неї починаються серйозні проблеми у різних галузях. Заводи закриваються, людей звільняють, ремонтувати пошкоджене обладнання нічим тощо. Аналогічна ситуація у сфері послуг: цивільна авіація не може обслуговувати свої літаки, кінотеатри закривають через відсутність західних фільмів, а відвідуваність ТРЦ знизилася на 30%. Чи знайдуть у рф можливість замінити західні запчастини, машини, електроніку та багато іншого ― питання відкрите.

Але основна галузь російської економіки — нафтогазова — досі не під санкціями. Близько половини доходів російський бюджет отримує саме від експорту енергоресурсів. З початку повномасштабного вторгнення ціни на них лише зростали, отже, рф заробляла ще більше. Так, на Заході запровадили обмеження на обслуговування та поставки різного обладнання, але продовжують купувати російські нафту і газ. Лише 5 грудня у Євросоюзі запрацює нафтове ембарго, а країни G7 хочуть запровадити обмеження на ціну російської нафти по всьому світу. Про обмеження щодо поставок газу зовсім не йдеться, хоча росія сама скорочує поставки в Європу. Загалом все йде до того, що росія поступово втрачатиме доходи від експорту нафти та газу. Уже зараз вони впали до рівня лютого 2022 року, багато країн світу побоюються вести справи з рф через страх перед вторинними санкціями, а Європа, яка була найбільшим покупцем російських енергоресурсів, активно шукає альтернативу.

Через проблеми на фронті кремль наприкінці вересня таки вдався до непопулярного кроку ― мобілізації. Цей процес непростий і недешевий. Мобілізованих треба одягнути, розмістити, нагодувати, видати зброю, боєприпаси, засоби захисту та техніку. Крім цього, їх ще потрібно навчити воювати. Усе це потребує часу та великих коштів, а також мобілізації оборонно-промислового комплексу. В умовах санкцій росія з цим не справляється і тому намагається тягнути зброю з інших країн. Зокрема, військова техніка та боєприпаси активно їдуть з білорусі, Іран постачає в рф дрони, бронежилети, каски, а найближчим часом, можливо, почне продавати і балістичні ракети.

Усе це свідчить, що ситуація у росії з економікою та військовим постачанням щодень погіршується. Вочевидь, санкції посилюватимуться, і невідомо, по яких саме галузях вони можуть вдарити. Під дуже серйозні обмеження можуть потрапити і союзники росіян, які постачають їм зброю. Якщо США визнають росію державою-спонсором тероризму, то всі країни, які співпрацюватимуть з нею, потраплятимуть під вторинні американські санкції. У російському центробанку теж визнають, що мобілізація висмикує з економіки молодих чоловіків, і це посилює падіння.

Україна

В українській економіці ситуація значно гірша за російську. Площа окупованих територій від лютого 2022 року зросла в рази, багато підприємств, які забезпечували Україні чималий дохід, або не працюють, або знищені під час бойових дій. Експорт через моря, на який припадала значна частина українських прибутків, теж дуже обмежений ― працює лише «зерновий коридор». Попри заяви росіян про призупинення своєї участі Україна, Туреччина та ООН самостійно вирішили продовжити рух кораблів гуманітарним коридором. Але росія більше не дає гарантій їхньої безпеки, тому чи захочуть власники суден та компаній і надалі купувати в України зерно та іншу сільськогосподарську продукцію та експортувати її з українських портів ― питання відкрите. Усі ці фактори дуже сповільнюють міжнародну торгівлю України.

Попри це Україна зберегла функціональність держави: відомства працюють, пенсії та зарплати виплачуються, військові отримують бойові виплати, а влада навіть запускає фінансові програми підтримки для переселенців та бізнесу.

За час повномасштабного вторгнення Україна вже витратила весь держбюджет на 2022 рік. Щомісяця видатки значно перевищують доходи. Покривати цей дефіцит допомагає підтримка Заходу ― і це ключове, що зараз тримає українську економіку у стабільному стані. Саме від фінансової допомоги залежить витривалість України у війні на виснаження: що обʼємнішою та стабільнішою вона буде, то довше країна зможе захищатися від росії. Останні заяви з боку Євросоюзу та США, а також міжнародних фінансових організацій про готовність і надалі давати гроші Україні дозволяють мати стриманий оптимізм щодо фінансування на 2023 рік. Хоча можливо, через конфлікти між країнами Заходу фінансування затримуватиметься чи зменшиться.

Аналогічна ситуація і з оборонно-промисловим комплексом. Український ОПК через атаки росіян або їхню загрозу не може працювати на повну потужність, а завдавати ударів по російських підприємствах українська армія не має чим. Тому на допомогу знову приходить Захід. Від поставок військової допомоги з інших країн також майже повністю залежить боєздатність української армії. Цей процес триватиме, а в результаті війни ЗСУ майже повністю позбудуться радянської зброї та перейдуть на західну техніку. Так українська армія стане інтегрованою та сумісною з армією НАТО.

Крім цього, західні оборонні підприємства перебувають під захистом НАТО. Для ударів по заводах росіянам доведеться вдарити по країні-члену Альянсу, що означатиме напад одразу на всіх союзників. На це у кремлі піти не можуть, принаймні поки. Однак і західний ОПК ― не панацея, оскільки Європа тривалий час роззброювалася та вкладала гроші в економіку, а не в армію. Через дуже велику інтенсивність бойових дій в Україні Захід часом просто не має зброї та техніки, щоб компенсувати українські втрати. Її треба виготовляти з нуля, а для цього необхідно наростити потужності західних оборонних заводів. Саме цим там зараз займаються, зокрема в США. Весь Захід поступово перелаштовується на військові поставки до України і збільшує потужність.

Однак деякі позиції щодо зброї досі лишаються заблокованими. Їхню передачу на Заході вважають ескалацією конфлікту і поки утримуються від поставок. Йдеться насамперед про західні танки, авіацію, а також ракети з великою дальністю ураження (від 200 км). Звісно, через це наступ української армії не зупиняється. Але озброєння могло б зробити його значно легшим, швидшим та ефективнішим.

Також росіяни активно почали бити по обʼєктах енергетичної інфраструктури України. Це призводить до нестачі енергії та до віялових відключень. Удари не впливають на бойові дії, однак нестабільність в енергетиці створює ризики для економіки — бізнес втрачає гроші у періоди вимкнення світла. А у разі браку енергії Україна муситиме купувати її на Заході, що теж призведе до додаткових витрат.

Попри серйозні руйнування та бойові дії Україна має більший потенціал виграти у війні на виснаження. Однак він повністю лежить на плечах Заходу і покладається на подальшу стабільну військову та фінансову допомогу з-за кордону. Відновленню української економіки сприятиме і подальша деокупація територій. Але якщо допомога припиниться, шанси на перемогу катастрофічно знизяться.

За якими сценаріями розвиватиметься війна до кінця року

Ми проаналізували ситуацію на фронті, в економіці України та росії, а також в інформаційному та соціальному середовищі і виділили шість основних сценаріїв розвитку подій до кінця року — по три більш та менш імовірних. Перші базуються винятково на тих тенденціях, які є на фронті станом на зараз. Останні ж враховують можливі форс-мажорні ситуації, які суттєво вплинуть на війну та можуть вивести її на зовсім інший рівень — від розпаду росії до Третьої світової війни.

Сценарій 1: дуже оптимістичний

Окрім двох напрямків наступу ― у Луганській та Херсонській області ― українська армія зможе розпочати широкомасштабну атаку на третьому ― у Запорізькій області. Основна мета ― розрізати російське угруповання на півдні на дві частини найкоротшим шляхом. Для цього Сили оборони наступатимуть уздовж дороги між містами Оріхів, Токмак та Мелітополь.

Якщо атака вдасться та лінії оборони вийде прорвати, російським військам доведеться майже повністю відійти з Херсонської та Запорізької області, а українська армія зможе вийти до кримських перешийків і заблокувати можливості для росіян повернутися з півострова на материк. Отже, фронт на півдні проходитиме по лінії Пологи — Бердянськ чи взагалі вздовж адмінмежі Донеччини.

Також українські війська зможуть досягнути успіху у контрнаступі на Луганщині. Вони прорвуть оборону росіян вздовж лінії Сватове — Кремінна, звільнять обидва населених пункти та підійдуть до Старобільська. Це створить серйозну флангову загрозу для міст Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ — вони потраплять в оточення з трьох боків. Тому рф буде змушена покинути ці міста чи взагалі північну Луганщину, спираючись на лінію укріплень уздовж Сіверського Дінця, яку зараз будують найманці з «ПВК «Вагнера».

Відхід із Сєвєродонецько-Лисичанської агломерації створить ще одну флангову загрозу, тепер вже для «вагнерівців», які наступають на Бахмут. Їм теж доведеться або опинитися перед загрозою оточення, або відійти від Бахмуту на інші позиції, найімовірніше ― у район міст Попасна та Гірське.

Українські військові зможуть звільнити майже всі окуповані після 24 лютого території, і з найбільших досягнень у росіян залишиться хіба повністю зруйнований Маріуполь.

Сценарій 2: реалістичний

Українська армія не відкриє ще одного напрямку атаки, а продовжуватиме тиск на двох нинішніх ― Херсонському та Луганському ― і досягне там певних успіхів.

У Луганській області українські військові зможуть прорвати лінію оборони росіян, перерізати дорогу між містами Сватове та Кремінна та, імовірно, вклинитися вглиб північної Луганщини. Це створить загрозу для оточення міст, тому росіяни відійдуть принаймні з одного з них, а можливо, навіть з обох. Українські війська вийдуть до наступної лінії оборони окупантів, наприклад уздовж дороги Старобільськ — Рубіжне, зупиняться, облаштують позиції та готуватимуться до зими.

У Херсонській області українська армія таки дотисне росіян на правому березі Дніпра. Їхня логістика вкрай складна через удари по переправах через річку. Окупантам доведеться або покинути правий берег включно з Херсоном, або відійти до самого міста і зайняти оборону в ньому. Щоправда, Херсон так і залишиться відрізаним річкою, а українська артилерія зможе працювати і по переправах, і по лівому березі Дніпра. Херсонський гарнізон росіян швидко опиниться у блокаді, і йому доведеться або здаватися, або перебиратися на інший берег.

Біля Бахмуту ситуація залишатиметься вкрай важкою. Росіяни намагатимуться просуватися і, ймовірно, таки зможуть створити напівоточення міста зі сходу та півдня, а також завʼязати міські бої щонайменше у тій частині міста, яка розташована на правому березі річки Бахмутка.

Сценарій 3: песимістичний

До кінця року українські війська, попри наступ на двох напрямках, не зможуть досягнути жодних результатів або ж матимуть лише тактичні успіхи. Завдяки масовому притоку мобілізованих окупанти зможуть закрити «дірки» на фронті, наситити лінію оборони та не дати українським мобільним групам здійснювати рейди в свій тил. Масштабні укріплення та оборонні позиції по лінії Сватове — Кремінна теж спрацюють: українська армія не зможе їх прорвати, і фронт на цьому напрямку не зміниться.

Через обстріли мостів ситуація на Херсонщині для росіян лишиться вкрай важкою. Однак окупанти продовжуватимуть скорочувати лінію фронту, поступово відступатимуть із некритичних напрямків і до кінця року таки втримають частину плацдарму на правобережжі Херсонщини завдяки мобілізованим та масштабним укріпленням навколо Херсону і його околиць. Рано чи пізно росіянам доведеться повністю відійти з правого берега Дніпра, однак з більшою кількістю людей, ймовірно, вони можуть протриматися там довше, аж до 2023 року.

На Донеччині росіяни зможуть досягти успіхів на тих напрямках, де зараз докладають найбільше зусиль. Їм вдасться створити загрозу серйозного оточення Бахмуту, що змусить українські війська відійти від міста. Окупація Бахмуту створить флангову загрозу і для міста Сіверськ, а тому Силам оборони, ймовірно, доведеться вирівнювати лінію фронту та відійти аж за Сіверськ.

Певних тактичних успіхів росіяни можуть здобути і у західних передмістях Донецька, коли продовжать повільно витискати українські війська зі своїх ліній оборони. Можливо, окупанти зможуть захопити декілька сіл чи створити загрозу напівоточення для Авдіївки.

Сценарій 4: ядерний Армагеддон

Через невдачі на фронті росія наважиться використати ядерну зброю. Реакція Заходу залежатиме від потужності та наслідків. Наймовірніше, якщо росія використає тактичну ядерну зброю у безлюдному місці на українській території, то для України розблокуються будь-які поставки західного озброєння: від танків та літаків до ракет. Також санкції проти росії значно посиляться, аж до того, що США визнають її країною-терористом. Це означатиме повну ізоляцію росії від світової торгівлі, а всі країни будуть боятися потрапити під американські санкції через будь-які відносини з рф.

Якщо рф використає стратегічну або тактичну ядерну зброю по військових або цивільних, то найімовірніше, окрім вищеперелічених реакцій, варто очікувати й фізичної відповіді. Майже 100% імовірно, що її дадуть конвенційною зброєю. Країни-члени НАТО можуть закрити небо над Україною чи завдати ударів ракетами по головних російських позиціях на окупованих територіях, зокрема і в Криму.

Крім цього, такі дії росії зруйнують міжнародну архітектуру безпеки, яка тримається від завершення Другої світової війни, та порушать негласне табу на використання ядерної зброї. Усім ядерним країнам доведеться продемонструвати максимально жорстку реакцію на такий удар. Індія та Китай, які досі намагаються триматися нейтралітету, припинять підтримувати режим путіна та не протистоятимуть можливим виключенням рф із міжнародних організацій, зокрема і з ООН. Також, ймовірно, після завершення війни ядерні країни порушать питання про те, щоб позбавити росію права володіти ядерною зброєю.

Якщо ж росіяни вирішать відповісти на удари Заходу по окупованих українських територіях, це може призвести до повноцінної війни росії з НАТО як конвенційною, так і неконвенційною зброєю. Тоді світ поступово скочуватиметься до Третьої світової війни, бо заморожені конфлікти у багатьох інших точках планети спалахнуть.

Сценарій 5: небезпечний

Попри непідготовленість мобілізованих росіяни вирішать застосувати їх для широкомасштабного наступу. Це може бути будь-який напрямок — на Миколаїв із Херсону, на Запоріжжя, у Донецькій області, або з території білорусі на Київ чи для перерізання логістичних шляхів із заходу України до фронту. Для останнього наступу росіяни можуть повноцінно залучити війська білорусі, що зробить її ще одним учасником війни.

Та будь-який із цих планів майже повністю приречений на провал. Росіяни не змогли досягти подібних успіхів із найкраще навченими військовими, найбільш сучасною технікою і тоді, коли Україна мала значно менше військових. Зараз же наш рівень підготовки значно вищий, позиції облаштовані, шляхи заміновані, а мотивація і підготовка мобілізованих росіян будуть набагато гіршими, аніж у контрактників. Крім того, з 24 лютого Україна отримала нові види озброєння, які дозволять їй значно ефективніше зупиняти російський наступ чи взагалі завдати превентивного удару, якщо росіяни почнуть вибудовуватися у колони для атаки.

Усе це призведе до збільшення масштабів руйнувань та кількості втрат, однак шансів на успіх росіяни майже не матимуть. Ймовірно, вони спробують наростити так званий турбуючий вогонь через кордон. Зокрема, російські війська розпочнуть ракетні та артилерійські обстріли вздовж білорусько-українського кордону, щоб змусити Україну перекинути туди більше сил.

Сценарій 6: несподіваний

У російському суспільстві продовжуватиме зростати напруження через мобілізацію та падіння економіки. Офіційним російським соціологічним агенціям довіряти не можна, але навіть вони вже демонструють тенденції і до падіння рейтингу путіна, і до підтримки війни через мобілізацію. Серед росіян віком 18—24 років думки про підтримку війни взагалі розділені 50/50. Цей спад може лише посилитися через подальші провали на фронті, а також масові смерті мобілізованих, коли у російські населені пункти почнуть надходити «похоронки».

Поступово посилюватимуться суперечки і всередині оточення путіна між тими, хто прагне воювати до кінця, та тими, хто хоче закінчувати війну. Ще більш відкритими стануть конфлікти між різними угрупованнями, що воюють в Україні, а особливо між «ПВК Вагнера» та її очільником пригожиним і міноборони рф на чолі з шойгу. Перші дзвіночки цього вже є: російського генерала лапіна, який керував угрупованням «Центр» і відповідав за оборону Лиману, відсторонили від посади. Це сталося після нищівної критики з боку очільника Чечні кадирова, який теж має підконтрольні воєнізовані формування, що воюють в Україні. Система почне поступово хитатися і давати збій, як і машина пропаганди. Усе це призведе до того, що невдоволення населення зростатиме, а робота системи ставатиме слабшою.

Як це зазвичай буває в історії, якась звичайна подія раптово стає каталізатором масштабних змін. «Арабська весна» у 2011 році, що призвела до падіння режимів у багатьох арабських країнах, громадянських воєн та реформ, почалася із самоспалення звичайного ринкового торговця у Тунісі. Щось схоже відбудеться і в росії, почнуться масштабні протести, до яких, ймовірно, можуть навіть долучитися армійські підрозділи. У росію повернеться 1917 рік із державними переворотами, громадянською війною, потужним регіональним сепаратизмом, боротьбою за ресурси та корисні копалини тощо. Російська федерація розпадеться, а на її теренах зʼявляться нові державні утворення.

Війна абсолютно непередбачувана. Її хід може змінитися від різних неочікуваних тактик, стратегій чи рішень. Кроки, яких противник не може прорахувати, є запорукою виграшу у війні. Яким би не був подальший хід бойових дій, росія її вже програла — коли не змогла захопити Київ. Єдиною перемогою рф у цій війні, яка була б пропорційною вкладеним грошам та силам, можна вважати капітуляцію України, створення маріонеткового уряду, відмову від руху на Захід та відновлення союзницьких відносин із росією. Усе це провалилося наприкінці лютого 2022 року, а другого шансу у рф не буде.

Ми, як і ви, найбільше хочемо одного сценарію — якомога швидшої перемоги. Допомогти «Бабелю» зустріти перемогу разом із вами можна так:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: [email protected]