Російські війська планомірно нищать українську енергетичну інфраструктуру. З кожним новим ударом ситуація в Україні погіршується. А 23 листопада росіяни завдали чергового: випустили 67 ракет, 51 з яких збили сили ППО. Однак через удари аварійно відключилися всі атомні електростанції, що генерують понад половину енергії країни. Майже по всій Україні зникло світло, вода, тепло та зв’язок. Частина країни, зокрема Київ, опинилася в повному блекауті. Поступово атомна генерація відновлювалася, і це дозволило заживити критичну інфраструктуру. Водо- та теплопостачання українцям повернули майже повністю. Однак по країні досі аварійно вимикають електроенергію, навіть за тиждень після удару не вдалося повернутися до стабільних графіків відключень. Російські ракетні удари по енергетиці мають накопичувальний ефект. Якщо енергоінфраструктуру не захистять великою кількість комплексів протиповітряної оборони, з кожним подібним обстрілом ситуація гіршатиме.
Міністр оборони Олексій Резніков опублікував інфографіку про ракетний арсенал росіян. Вона підтверджує: їм вкрай складно поповнювати запаси, і вони не встигають виробляти нові ракети на заміну відстріляним. Найбільше в росіян зенітних ракет С-300, якими вони стріляють по наземних цілях. Але це старі радянські ракети, їх не можна почати виготовляти знову, а дальність їхнього польоту вкрай мала — близько 100 кілометрів. Коли ж йдеться про високоточні далекобійні крилаті ракети, потенціал росіян невпинно знижується. Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що в росії вистачить ракет ще для 3—4 масованих ударів.
У білорусі продовжують готувати російські війська. За останні 10 днів в інформаційному просторі з’явилося багато попереджень про можливий новий наступ. Та в ГУР Міноборони запевняють, що ознак формування ударних груп поки немає. Росіяни далі вивозять із білорусі бронетехніку та боєприпаси, а натомість перекидають туди комплекси протиповітряної оборони. Аналітики Conflict Intelligence Team припускали: те, що до білорусі приїздять російські мобілізовані, не пов’язане з підготовкою нового наступу з білоруської території. Справа в потребі готувати новобранців, бо в самій росії бракує для цього і полігонів, і офіцерів. Опосередковано це підтверджує і Генштаб ЗСУ: там зазначають, що найближчим часом російськими підрозділами із білорусі посилять угруповання рф в Україні.
Іран, можливо, пригальмував військову співпрацю з росією. Останнім часом майже не чути про збиття іранських дронів Shahed та їхні «прильоти». Востаннє українська війська збивали «шахіди» 17 листопада. Хоча раніше в ГУР попереджали, що іранці нібито мали надати росіянам нову партію безпілотників. В ОК «Південь» вважають, що рф зараз не використовує іранські дрони через погану погоду.
Невідома й доля іранських балістичних ракет. Західні ЗМІ раніше писали, що Іран планує передати росіянам такі ракети. Але в Україні їх досі не використовували. До того ж, іранці навіть публічно повідомили, що зустрічалися з українськими представниками й обговорювали те, що росія використовує їхні дрони. Видається, що Іран отримав певні сигнали, через які вирішив поки не постачати зброю росії.
Харківська область
На Харківщині ситуація за останні 10 днів не змінилася. Українські військові не пробують серйозно наступати на позиції росіян на північному сході області, де окупанти досі контролюють частину кордону.
Основна увага Сил оборони України тут прикута до наступу вздовж дороги Куп’янськ — Сватове в бік адмінмежі Луганської області. Тривають бої за село Крохмальне, а також навколо сіл Кислівка, Котлярівка, Ягідне та Орлянка.
Український наступ тут сповільнює погана погода — військові можуть пересуватися лише основними, асфальтованими дорогами. Також на цей напрямок росіяни масово перекидали своїх непідготовлених мобілізованих, аби лише стабілізувати лінію фронту. Через це українським військовим доводиться витрачати значно більше ресурсів, щоб вибити росіян із позицій, куди ледь не щодня привозять нових людей.
«Бабель»
Донбас
На півночі Луганщині українські війська далі тиснуть на міста Сватове та Кремінна і намагаються фізично перерізати дорогу між ними. Росіяни ж пробують контратакувати, щоб відкинути українців подалі. Такі обопільні бої тут тривають уже понад місяць, і ніхто не досягнув суттєвих успіхів.
Найбільш цікава ситуація в районі села Площанка. Генштаб ЗСУ вже два тижні ледь не щодня згадує про нього у зведеннях, як про місце, яке обстрілюють росіяни. Однак підтвердження, що українські військові звільнили село, немає. Можна стверджувати, що за нього досі тривають бої. Площанка розташована впритул до дороги Сватове — Кремінна. Якщо українські військові візьмуть її під контроль, це дозволить їм перерізати дорогу.
У цій частині України погана погода теж сильно гальмує наступ Сил оборони. Росіяни докладають значних зусиль, щоб утримати північ Луганщини. Вони постійно кидають сюди підкріплення у вигляді мобілізованих, а також активно будують оборонні лінії. Одну нещодавно виявили на супутникових знімках: вона тягнеться ледь не від українсько-російського кордону аж до Кремінної. Лінію розташували за містом Сватове, а не перед ним. Та це не означає, що росіяни готуються здати місто. Перед ним вони вже не встигали будувати укріплення, бо були б під вогнем української артилерії. А з позицій за Сватовим росіяни все одно можуть обороняти його. Якщо місто вдасться звільнити, окупанти зі своїх укріплених позицій зроблять так, що українським військам буде вкрай складно перебувати тут через обстріли.
Незрозуміло, чи планують українські військові цього року проводити операцію зі звільнення Сватового та Кремінної. Сили оборони України не вступають у міські бої, а намагаються оточити росіян та змусити їх відходити. Але окупанти готуються до такої тактики й активно будують оборонні лінії так, щоб українським військовим було дуже важко оточити міста з кількох сторін. Потужний наступ може відбутися, якщо саме на цей напрямок прибудуть вивільнені українські підрозділи з правобережжя Херсонщини. Та де саме вони з’являться, поки невідомо.
На правому (південному) березі річки Сіверський Донець, на адмінмежі Луганщини та Донеччини, тривають жорсткі позиційні бої. Росіяни ледь не щодня пробують наступати на рубежі Білогорівка — Верхньокам’янське — Спірне, але успіху не мають. Окупантам потрібен цей напрямок, щоб загрожувати з флангу як оборонцям міст Бахмут та Соледар, так і українським підрозділам, що діють на іншому березі річки, у районі села Діброва.
Украй важка ситуація навколо Бахмуту. Сюди росіяни, вочевидь, перекинули підкріплення. Це дозволило їм ще сильніше атакувати. У районі Соледару та вздовж дороги Бахмут — Лисичанськ, попри щоденні штурми, українські війська й далі утримують позиції. Тут росіяни серйозно не просунулися. Як і на східних та південно-східних околицях міста. Тут бої тривають у промзоні, у районі міського сміттєзвалища, заводів будівельної кераміки та асфальтового. На півдні росіяни наступають на селище Опитне та село Іванград, які лишаються останніми перешкодами для них, щоб вийти до околиць Бахмуту з півдня.
Південніше росіяни, швидше за все, прорвали українську оборону вздовж дороги Бахмут — Горлівка. Після того, як взяли Майорськ, вони почали наступати на північ уздовж іригаційного каналу та зайшли в село Озарянівка. Ситуація в селищі Курдюмівка та селі Зеленопілля невідома. Окупанти також підійшли впритул до сіл Андріївка та Кліщіївка. Якщо вони зможуть захопити всі ці населені пункти, то вийдуть до Бахмуту ще й з південно-західного напрямку. Росіяни також впритул підійдуть до дороги Бахмут — Костянтинівка, якою в місто привозять і гуманітарну допомогу, і підкріплення та боєприпаси для українських військових. Так Бахмут потрапить у напівоточення, і обороняти його стане ще складніше.
На інших напрямках у Донецькій області ситуація особливо не змінилася. Росіяни й далі намагаються оточити місто Авдіївка та просуватися в селі Первомайське і за злітною смугою Донецького аеропорту. Але поки суттєвих змін там немає. Також окупанти активізувалися в місті Мар’їнка, за яке досі тривають бої.
Бої за Мар’їнку впливають і на оборону Вугледару. На цьому напрямку росіяни, схоже, зрозуміли, що наступати з боку села Павлівка безперспективно. Вони заявили, що захопили село, та підтвердити це неможливо, оскільки воно повністю прострілюється з Вугледару. Тому росіяни не можуть встановити над Павлівкою повний контроль, а українські військові досі перебувають принаймні в західній або північно-західній її частині. Окупанти усвідомили, що перебувати в Павлівці неможливо, якщо не захопити Вугледар, бо вона розташована в низині. Тому сконцентрувалися на інших напрямках — намагаються вийти до Вугледару з півночі та сходу. Для цього їм треба захопити Мар’їнку та село Новомихайлівка, тому тут вони постійно атакують.
«Бабель»
«Бабель»
Запорізька область та Херсонщина
У Запорізькій області з весни лінія фронту не рухається. Росіяни та українці не намагаються тут наступати великими силами. Однак дедалі частіше з’являється інформація як від Генштабу, так і від місцевої влади Запорізької області чи мерів окупованих міст про удари по російських складах, базах, командних пунктах. Також 28 листопада Генштаб повідомив, що українські війська пошкодили залізничний міст у районі села Старобогданівка, через який росіяни активно перекидали війська.
Це дуже схоже на те, як Сили оборони України діяли на правобережжі Херсонщини влітку перед масштабним контрнаступом. Спочатку вони систематично вибивали російські склади з боєприпасами та бази зберігання техніки, потім руйнували логістику, зокрема мости, щоб росіянам було складно забезпечувати війська, і вже наостанок розпочали потужний контрнаступ.
Також в останні 10 днів почала з’являтися інформація про те, що росіяни можуть покинути Запорізьку АЕС. Ще задовго до цього очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі казав, що нібито «є прогрес» у створенні зони безпеки навколо ЗАЕС. Тепер про це почали писати в проросійських Telegram-каналах. Спершу в маловідомих та невпливових, але потім і в російському каналі «Рыбарь», на який підписані понад мільйон користувачів. Російське видання The Bell у своєму розслідуванні показало, що засновники цього каналу мають зв’язок із російським міноборони. «Рыбарь» пише, що ЗАЕС для росії є «валізою без ручки» — буцімто через постійні обстріли генерувати енергію станція не може, а рф ще й вимушена витрачати багато коштів і ресурсів на те, щоб тримати її в безпеці, охолоджувати реактори та запобігати атомній аварії. Тому, ймовірно, контроль над ЗАЕС можуть передати МАГАТЕ.
Згодом навіть в українському «Енергоатомі» заявили, що росіяни дійсно можуть готуватися покинути ЗАЕС, хоча в кремлі це категорично відкидають. Незрозуміло також, навіщо це росіянам, оскільки контроль над Запорізькою АЕС та пов’язані з нею ядерні погрози дають кремлю ще один спосіб шантажувати Захід. Якщо окупанти дійсно хочуть покинути ЗАЕС, то або їм пообіцяли щось натомість, або вони спробують «продати» це як черговий жест доброї волі й заклик до України про мирні перемовини. А якщо точніше, знову спробують проштовхнути у своїй пропаганді наратив про те, що українська влада нібито не хоче перемовин, і намагатимуться змусити Захід ще більше тиснути на Київ.
У Херсонській області фронт стабілізувався по річці Дніпро і, скоріше за все, таким лишатиметься, поки українські війська не почнуть звільняти Запорізьку область. Форсувати річку не будуть ані росія, ані Україна — це вкрай складно. А навіть як вдасться, то жодної переваги це не дасть, бо забезпечувати велике угруповання через річку з перебитими мостами буде майже неможливо. Україна може форсувати Дніпро лише для допоміжного або відволікаючого удару, коли Сили оборони почнуть широко наступати в Запорізькій області.
«Бабель»
«Бабель»
Постачання зброї
Як і зазвичай, що десять днів про новий пакет військової допомоги оголошують США. Останнім часом вони фокусуються на тому, щоб українські війська мали достатню кількість боєприпасів. Тому в новий пакет на $400 мільйонів увійшли додаткові снаряди для HIMARS, додаткові ракети для систем ППО NASAMS, а також мінометні та високоточні артилерійські снаряди, по 150 кулеметів для збиття дронів і бронеавтомобілів HMMWV.
У США й далі дискутують щодо поставок Україні більш далекобійної зброї. Наразі снаряди GLMRS для західних реактивних систем залпового вогню б’ють на понад 80 кілометрів. Балістичні ракети ATACMS із дальністю 150—300 км у США поки передавати Україні не хочуть. Та схоже, знайшли альтернативу — снаряди GLSDB, які виготовляють спільно компанії Saab та Boeing. Ці високоточні боєприпаси із дальністю 150 кілометрів сумісні з РСЗВ, що вже є в української армії — M270, HIMARS та MARS II. Звісно, їх не можна буде назвати повноцінною альтернативою ATACMS, бо GLSDB мають значно меншу бойову частину. Та вони все одно дозволять українським військам бити по російських цілях на більшій відстані, аніж зараз.
Після того, як на території Польщі впала зенітна ракета від системи ППО С-300, Німеччина запропонувала передати полякам свої зенітно-ракетні комплекси Patriot. Натомість у Польщі висловили ідею віддати їх Україні. Це публічно підтримали і в Міноборони країни, і її президент із прем’єром. У Німеччині пообіцяли обговорити це питання. Але кажуть, що не хочуть, аби Patriot вийшли зі спільної протиповітряної оборони НАТО, тому краще розташувати їх на польсько-українському кордоні.
Також Україна отримала ще 30 радянських БМП-1 від Словаччини. В обмін на це Німеччина передасть словацькій армії 15 сучасних танків Leopard 2. Попри прохання української влади, на Заході досі не готові передавати Україні західні танки, а натомість концентруються на тому, щоб знайти й передати українським військам радянську зброю та бронетехніку, яка досі є в Європі.
З’явився в Україні й четвертий вид західних реактивних систем залпового вогню. На додачу до американських M270, HIMARS та німецьких MARS II українська армія отримала французькі LRU. Як і MARS, це просто модифікація американських М270 під армію Франції. Усі ці системи уніфіковані й стріляють однаковими снарядами.
«Укроборонпром» продовжує випробовувати нові українські безпілотники. Там заявили, що зараз тестують їхню роботу під дією засобів радіоелектронної боротьби. Жодних інших деталей у концерні не розповідають. Раніше повідомлялося, що безпілотники зможуть летіти на відстань тисячу кілометрів і нести корисне навантаження 75 кілограмів. Це можуть бути аналоги іранських дронів-камікадзе Shahed, але в «Укроборонпромі» нічого не розповідають про вид безпілотника та чи дійсно він буде ударним.
Ми відстежуємо ситуацію на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:
🔸 у гривні
🔸 Patreon
🔸 PayPal: [email protected]
Українські військові біжать до реактивної системи залпового вогню «Град», щоб швидко змінити свої позиції після пострілу, 27 листопада 2022 року
Getty Images / «Бабель»