Ми зібрали найкращі тексти «Бабеля» за 2023 рік — вони про відданість близьких, жорстокість ворогів, справедливість і біль. Згадайте їх з нами і най у наступному році болю буде менше

Повномасштабне вторгнення росіян почалося із села Зоринівка на Луганщині. Ми знайшли прикордонника, який першим зустрів окупантів — ось його історія

33-річний Андрій Лернатович очолив прикордонний відділ у Міловому — селищі на кордоні України й росії в Луганській області — у 2021 році. О 01:30 24 лютого 2022 року в Міловому почули, як до кордону наближаються колони російської техніки. А о 03:35 Лернатовичу зателефонували із сусіднього села Зоринівка. Туди зайшла російська диверсійна група і застрелила українського прикордонника. Так почалася повномасштабна війна між Україною і росією, яка триває вже майже два роки. Журналістка «Бабеля» Ганна Мамонова поговорила з Лернатовичем про найстрашніші дні і ночі 2022 року. Ця історія не тільки про війну, але й про героїзм, розпач, зневіру і врешті-решт про щасливий кінець. Хоча насправді щасливим він буде після перемоги.

Лавра нарешті перейшла від московської церкви до української. Ми зробили фоторепортаж про те, як УПЦ МП забудувала заповідну територію, а згодом ще один — про те, чому московські священники вважають, що насправді вони її врятували

Тридцять років у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» жили монахи Української православної церкви Московського патріархату. За цей час вони збудували на території монастиря, Нижньої лаври, 36 будівель: половина з них — капітальні, стільки ж церковних крамничок і пʼять памʼятників. Щоб їх звести, церква руйнувала історичні будівлі, перебудовувала архітектурні памʼятки і щільно забудовувала лаврські пагорби. З території Лаври частково зникла архітектура в стилі українського бароко, а замість неї зʼявлялися будівлі з куполами у формі цибулини — як на російських церквах.

Усе змінилося після повномасштабного вторгнення. Двадцять девʼятого березня 2023 року заповідник розірвав договір оренди з УПЦ МП, хоча монахи продовжують там жити. Журналістка Ганна Мамонова і редактор «Бабеля» Дмитро Раєвський прогулялися Лаврою і показали, як історичну пам’ятку зіпсували дивні архітектурні рішення намісника Павла. УПЦ із критикою на свою адресу не погодилася і запропонувала редакції ще раз пройтися Лаврою, цим разом уже з її священниками, і вислухати їхню позицію. Ми вислухали і написали текст — висновки робити вам.

У травні 2023 року суд виніс вирок у справі вбитого поліцейськими пʼятирічного Кирила Тлявова — строк отримав лише один фігурант, який досі не в тюрмі. Ганна Мамонова зробила два важких репортажі про справедливість, якої родина хлопчика довго шукала, але так і не знайшла

У травні 2019 року в Переяславі застрелили пʼятирічного Кирила Тлявова — просто біля його дому хлопчику в голову влучила куля. Того дня поруч по мішенях із гвинтівки стріляли двоє місцевих поліцейських, Іван Приходько і Володимир Петровець, неповнолітній син Петровця Станіслав та їхній друг Дмитро Кривошей. Усіх, окрім Приходька, звинуватили в хуліганстві, його — у ненавмисному вбивстві дитини. Коли в грудні 2019-го справу передали до суду, вона почала розвалюватися. За чотири роки в родині Кирила народилася ще одна дитина, батько пішов на війну, а всі підозрювані вийшли на свободу .Родина довго чекала суду.

Двадцять п’ятого травня у справі нарешті винесли вирок, але справедливості родина так і не дочекалася .Петровця-молодшого і Кривошея виправдали. Петровцю-старшому дали умовний строк, а Приходька засудили за ненавмисне вбивство дитини на чотири роки, хоча максимальний строк за цією статтею — п’ять. Три з половиною роки Приходько уже відсидів — тож йому залишилося лише пів року. Адвокати подали апеляцію, і поки її розглядають, Приходько — під нічним домашнім арештом.

Історія військового Влада Сорда — найгучніший скандал українського Twitter. Ми розказали про маніпуляції та обман у його біографії, а потім п’ять годин слухали його версію

Ця історія почалася 12 серпня 2023 року з твіту про те, як військовий Влад Сорд обманював дівчат і одночасно зустрічався з кількома партнерками. Тред про це став дуже популярним, і згодом користувачі згадали, що Сорд так і не відзвітував про збір на міномети, який він запустив ще в липні 2022 року. Редакторка «Бабеля» Юліана Скібіцька почала вивчати біографію Сорда і знайшла багато цікавого. Про все це вона написала у великому тексті, для якого опитала чимало знайомих, друзів і опонентів Сорда. Після виходу матеріалу Влад запропонував «Бабелю» розказати свою версію (хоча раніше робити це відмовлявся). Розмова тривала п’ять годин, але інтерв’ю породило ще більше запитань. У вересні Сорд пообіцяв колишньому керівникові воєнного департаменту «Повернись живим» Андрію Римаруку до жовтня 2023 року повернути гроші за міномети — переказати їх на рахунок благодійного фонду. Чи повернув — невідомо, ні Сорд, ні Римарук не відповідають на питання про це.

Журналістка «Бабеля» Оксана Коваленко вірить, що путін обовʼязково дочекається свого «Нюрнбергу». Але не просто вірить, а краще за всіх на прикладах показує, як наблизити цей день. Ось її найкращі тексти

Від початку великої війни «Бабель» не тільки пише про воєнні злочини росіян, але й намагається зробити все, щоб російська влада відповіла за них у суді. Це — головна мрія нашої журналістки Оксани Коваленко. Вона магістр міжнародних відносин, а в 2021 році стала бакалавром права. Оксана прискіпливо вивчає досвід інших країн, щоб зрозуміти, як Україна може пришвидшити процеси над тими, хто віддає накази вбивати мирне населення і наших військових. Про це вона говорила з юристом Девідом Крейном, який відправив за ґрати президента Сьєрра-Леоне, з британським юристом Джеффрі Найсом — обвинувачем Слободана Мілошевича, і Володимиром Дзуро, який придумав, як відправити до трибуналу організатора геноциду у Вуковарі. А український посол з особливих доручень Антон Кориневич розповідав, як Україна працює над трибуналом для путіна. Покарати його і росію буде складно — це визнають і в Україні, і в світі, але разом з Оксаною ми віримо, що добро переможе. І саме вона напише найкращий репортаж з трибуналу над російським президентом.

Суддя Олексій Тандир, який збив нацгвардійця Вадима Бондаренка на блокпості, всіма силами намагається уникнути справедливого покарання. А «Бабель» робить усе, щоб цього не сталося — і ось як

Уночі проти 26 травня на блокпості на вʼїзді в Київ загинув молодий нацгвардієць Вадим Бондаренко. Його на смерть збив голова Макарівського райсуду Олексій Тандир. Бондаренко було 23 роки. У нього залишилося троє дітей — двоє від минулого шлюбу дружини і дворічна Поліна. Військові, які чергували з 23-річним Вадимом, запевняють: суддя був за кермом пʼяний, у його автомобілі знайшли напівпорожню пляшку віскі. Журналістка Ганна Мамонова, яка слідкує за справою, дізналася — замість сечі Тандир здав воду з домішками слини, в якій виявили етанол. Це — детальна реконструкція, що дійсно відбулося на блокпості тієї ночі та як суддя намагався заплутати експертів. Ми й далі слідкуємо за цією справою.

Бачити хороше в мороку минулого року було складно, але ми намагалися. Історія Ольги Мороховської — якраз про це

Шостого липня 2023 року колишня військовополонена 38-річна Ольга Мороховська вперше за понад рік обійняла своїх дітей — Ріната і Варю. П’ятнадцять місяців росія незаконно утримувала їх на окупованому українському сході. Востаннє Оля бачила дітей 28 березня 2022 року в рідному Маріуполі. Рінату було чотири, Варі вісім. Під постійними обстрілами Ольга зібрала їх і відправила в евакуацію разом зі свекрухою, а сама одразу потрапила в полон. Тоді вона не знала, що війна покалічить або знищить три покоління її родини. Росіяни вбʼють чоловіка Ярослава, розстріляють його батька, моритимуть голодом її маму і катуватимуть саму Ольгу. В Україну вона повернулась в жовтні 2022-го — її обміняли разом зі 107 іншими полоненими жінками. Відтоді вона робила все, щоб побачити дітей. Зараз вони знову разом — в іншому місті, у чужій квартирі, без батька, згадують, як жити сімʼєю і розмовляти українською. Журналістка Оксана Коваленко провела день з родиною Мороховських, щоб розказати історію родини, яку росіяни понівечили, але не перемогли.

Як і ви, ми ду-у-уже втомилися від псевдоекспертів. Вони буквально заполонили YouTube, але ми робимо все, щоб їх стало менше. Допоможіть нам — не дивіться самозванців (а дивіться канал «Бабеля»)

Все почалося 18 серпня 2023 року, коли на редакційну пошту «Бабеля» посипалися листи. Десятки невідомих людей вимагали перестати приховувати правду й опублікувати сенсаційне звернення американського вченого Егона Чолакяна до трьох світових лідерів, «від яких залежить майбутнє людства», — Джозефа Байдена, Сі Цзіньпіна і володимира путіна. Цю заяву дійсно опублікували кілька великих сайтів. Та редактор «Бабеля» Дмитро Раєвський не звик довіряти листам невідомих. Він почав шукати інформацію про Чолакяна і виявив, що той зовсім не відомий американський вчений, а просто юрист і фізик на пенсії. І що цікавіше — тісно повʼязаний з проросійською сектою «АллатРа», яка провела ребрендінг і тепер називається Creative society.

Згодом кореспондент «Бабеля» Олександр Мʼясищев зацікавився Фікретом Шабановим, якого зробили зіркою YouTube українські журналісти. Він називає себе президентом канадського аналітичного центру Consultations on international policy and economy. Від середини 2022 року Шабанов дав десятки інтервʼю відомим українським блогерам і журналістам. Ведуча ТСН Наталія Мосейчук двічі запрошувала його на свій YouTube-канал, стільки ж Шабанов був гостем на каналах Дмитра Гордона. А ще він часто виступав на «Фабриці новин» і каналі «Сейчас». Два інтервʼю з Мосейчук набрали 2,4 мільйона переглядів, ще майже два мільйони разів Шабанова подивились у Гордона, інтервʼю-мільйонники з ним є й на інших каналах. Насправді експертність Шабанова викликає багато запитань, так само як його біографія. Він поширює теорії змови, розповідає про «зовнішнє управління» Україною, світовий вплив Ватикану, підступи англосаксів і кельтів. Канадський аналітичний центр, який нібито очолює Шабанов, може бути вигаданим — його слідів немає в реєстрах, а співробітники й результати роботи засекречені.

За місяць після виходу тексту YouTube видалив канал Шабанова. Це маленька, але перемога, і на цьому ми не зупинимося.

Одним ударом ракети росія зруйнувала життя всіх мешканців села Гроза на Харківщині. Ми віримо, що і за цей злочин вона відповість — і зібрали для цього докази

Пʼятого жовтня російська балістична ракета «Іскандер» влучила в кафе-магазин у селі Гроза на Харківщині. Того дня односельці поминали там Андрія Козира, який ще в березні 2022 року загинув неподалік Попасної. Його поховали на Дніпропетровщині, бо рідна Гроза була в окупації. Син Андрія Денис, який воював разом із батьком і влітку звільнився із ЗСУ, вирішив перепоховати його вдома. Саме під час прощання російська ракета вбила родину Козирів — Дениса, його молоду дружину, маму, її батьків і ще 47 людей. Редакторка «Бабеля» Юліана Скібіцька приїхала в Грозу за два дні після трагедії, щоб написати репортаж, один з найскладніших у своєму житті. А згодом Ганна Мамонова детально реконструювала події того страшного дня і розказала, хто такі брати Мамони, які за версією СБУ були наводчиками.

Росія активно повертається у великий спорт, точніше туди її повертають міжнародні організації. Ми знайшли російських спортсменів, які підтримують війну, але все одно беруть участь у міжнародних змаганнях

У 2024 році пройдуть літні Олімпійські ігри. Росії вже дозволили брати в них участь у нейтральному статусі. Незважаючи на війну, росіяни активно повертаються у великий спорт. У лютому 2022 року, після повномасштабного вторгнення, Міжнародний олімпійський комітет (МОК) рекомендував не допускати російських і білоруських спортсменів до міжнародних змагань. Уже за рік МОК змінив рішення і дозволив росіянами змагатися в «нейтральному» статусі — без прапора, гімну і національних символів. Винятками були чинні військовослужбовці російської армії та спортсмени, які підтримали війну. Їх МОК і далі рекомендує взагалі не допускати до змагань. Однак багато хто цим правилом нехтує. Кореспондент «Бабеля» Олександр М’ясищев провів декілька тижнів, вивчаючи біографії спортсменів, які їдуть на змагання. Очікувано, далеко не всі вони нейтральні, а більшість взагалі — чинні військовослужбовці. Поки що ми дослідили збірні росії з дзюдо і фехтування, але далі буде. Всю знайдену інформацію ми передаємо в МОК, і поки безрезультатно.

І бонус — профайл Сари Джесіки Паркер, який зробив New Yorker, а ми переказали. Просто «Секс і місто» повернувся на екрани, а ми дуже за ним скучили, бо це щось на довоєнному

Двадцять другого червня на стримінговому сервісі Max відбулася премʼєра другого сезону серіалу «І просто так…» — продовження культового «Секс і місто». На екрани повернулися майже всі знайомі обличчя — Сара Джессіка Паркер (Керрі), Сінтія Ніксон (Міранда) і Крістін Девіс (Шарлота). «Секс і місто» — один з улюблених серіалів редакції «Бабеля» (посперечатися з ним можуть хіба що «Друзі»). А ще нам дуже хотілося хоч ненадовго згадати щось з довоєнних часів — сподіваємося, ви не засудите нас за це. Напередодні премʼєри авторка The New Yorker Рейчел Сейм написала великий профайл про американську акторку Сару Джессіку Паркер, героїня якої стала іконою стилю і подружкою десятків мільйонів жінок по всьому світу. Кореспондентка «Бабеля» Маша Жартовська, яка знає оригінальний серіал напамʼять, прочитала профайл і вибрала найцікавіше. Ми залюбки перечитаємо його разом з вами.

Цього року ми продовжували працювати завдяки вашій підтримці. Дякуємо вам!