Убивцю Кирила Тлявова засудили до чотирьох років, але в тюрмі він проведе лише шість місяців. Репортаж із засідання суду, якого сімʼя хлопчика чекала 3,5 року, але так і не дочекалася справедливості

У кавʼярні через дорогу від Переяславського міського суду стоїть двадцятирічний Станіслав Петровець

. З паперовим стаканчиком кави до нього підходить його батько Володимир. Вони обидва обвинувачені у справі про вбивство пʼятирічного Кирила Тлявова і сьогодні, 25 травня, заслухають вирок. Ще двох обвинувачених — Дмитра Кривошея

Довідка

Коли Кирила вбили, йому було 26 років. Працює майстром з обслуговування тепломереж.

та Івана Приходька — не видно. До початку засідання ще пів години.

Петровці помічають кореспондентів «Бабеля» і відвертаються. Стоять поодаль, про щось розмовляють. Іван Приходько та Дмитро Кривошей підходять до них майже одночасно, але з різних сторін. Чоловіки вбралися на суд у темний одяг — тільки Петровець-молодший у білій футболці. До приміщення суду стоять спинами, але через плече озираються, хто туди заходить.

На сходах будівлі товпляться журналісти. За три з половиною роки преса помітно втратила цікавість до справи. Але сьогодні кореспондентів багато — всі чекають на вирок. Навколо суду стоять пристави — з різних сторін три групи по пʼять чоловіків. Вони запевняють, що це ніяк не повʼязано зі справою Тлявових, мовляв, їх завжди зранку тут так багато.

З-за рогу показується бабуся покійного Кирила — 56-річна Олександра Тлявова. Жінка йде повільно, спирається на палицю— вже рік у неї болять ноги, їй складно ходити. Коли вбили Кирила, в неї погіршилося здоровʼя. Слідом за нею з милицею йде її син Йодгард — батько Кирила. Місяць тому йому прооперували звʼязки на нозі — невдало впав під Краматорськом, де воював. У лютому 2022-го Йодгард мобілізувався, воював у Київській, Харківській та Донецькій областях.

— Це ви мені вчора дзвонили? — запитує мене Олександра. — У нас така злива була, нічого не чула. Дерева у центрі повиривало.

— Приїхало багато журналістів, — відповідаю. — Підтримати вас. А де Тетяна, мати Кирила?

— Дома з Анютою, — відповідає Олександра. У 2020 році в родині Тлявових народилася друга дитина.

Олександра стримує сльози. Каже, що зі вчорашнього дня на заспокійливих. Батько вбитого хлопчика мовчить, киває матері головою — мовляв, ходімо. У дверях вони стикаються зі своєю адвокаткою Ельвірою Лазаренко. Черговий у суді пропускає жінок, не спитавши документів. Зупиняє лише батька Кирила — той не ходив у суд понад три роки, бо не міг спокійно витримувати поведінку обвинувачуваних. Ті, за його словами, постійно насміхалися й казали, що суд їхню провину не доведе.

У залі суду Олександра займає першу лаву — це її постійне місце з липня 2019 року. Йодгард стає поряд — сісти не може через прооперовану ногу.

Адвокати обвинувачених та родини Тлявових і прокурори займають свої місця біля судді. На оголошення вироку прийшли лише двоє адвокатів підсудних з пʼяти. Немає Віктора Чевгуза — адвоката Приходька. Раптом його зображення зʼявляється на моніторі — він заслухає вирок свого клієнта з дому по відеоконференції.

— А що з Чевгузом? — запитую знайомого журналіста.

— Казав учора, що спину потягнув, — каже кореспондент.

Петровець-молодший заходить до зали суду з матірʼю: оскільки суд почався, коли він був неповнолітнім, йому присудили ходити з нею. А також заборонили журналістам його фотографувати. Хоча зараз юнаку вже 20 років, своє попереднє рішення суд не скасував. Станіслав Петровець та його мати сідають на свої місця в суді — це остання лава. До них підсідає Кривошей, а Петровець-старший сідає перед ними. У такій конфігурації вони просиділи три роки.

— А де Приходько? — звертається до підсудних секретарка.

—Та тут, — відповідає Петровець-старший.

Приходько в коридорі — не може встояти на одному місці. Раптом він забігає в зал, за ним заходить суддя Олександр Рєва

. Він стає на своє місце, відкриває папку і без зволікань зачитує вирок. Усе відбувається дуже швидко.

Рєва каже, що провина Петровця-молодшого та Кривошея в хуліганстві та незаконному поводженні зі зброєю

не доведена, тому їх виправдано. Мати Станіслава на цих словах починає схлипувати і втирає сльози. На неї та її сина дивиться їхній адвокат Андрій Козацький. Він усміхається і киває їм — підтримує.

Рєва продовжує читати вирок. Наступний — Петровець-старший

, колишній старший сержант поліції

Довідка

Після початку слідства його звільнили з поліції. Коли вбили Кирила, Петровцю-старшому було 42 роки. Зараз йому 46 років. Після звільнення з поліції пішов працювати водієм.

. Суддя каже, що доказів проти нього у співучасті у злочині немає — виправдати. Також суд не побачив складу злочину в тому, що обвинувачений зберігав у своїй машині кулі до нарізної спортивно-мисливської зброї 5,6 мм. Їх поліція знайшла під час обшуків у 2019 році. Петровця визнали винним тільки в тому, що він тримав удома гвинтівку, з якої вбили Кирила і яку досі не знайшли. За це йому призначили умовний строк два роки.

Останній вирок був колишньому інспектору водної поліції

34-річному Івану Приходькові. Саме його визнали винним

Довідка

Приходька також визнали винним у незаконному зберіганні зброї. За це йому присудили три роки увʼязнення, але за українським законодавством строки не додаються, а призначається один, найбільший.

у ненавмисному вбивстві

Довідка

Прокуратура звинуватила Приходька у трьох злочинах: ненавмисне вбивство (ч. 1 ст. 199 КК, покарання — від 3 до 5 років тюрми), хуліганство (ч. 4 ст. 296 КК, покарання — від 3 до 7 років тюрми) та незаконне зберігання у своїй квартирі куль та магазина до пістолета Макарова, а також куль до іншої зброї (ч. 1 ст. 263 КК, покарання — від 3 до 7 років тюрми).

Кирила Тлявова. Приходька засудили до чотирьох років вʼязниці. Поки тривало слідство, він у СІЗО відсидів 3,5 року, тож лишилося всього пів року. Ще Приходько має сплатити державі 135 тисяч гривень за проведення судової експертизи, а родині Тлявових — мільйон гривень моральної компенсації.

— Обвинувачені, ви маєте право клопотати перед президентом, якщо не згодні з вироком, — каже суддя і закриває засідання.

Вирок у справі, яка тривала три з половиною роки, зачитали за 20 хвилин.

Іван Приходько вибігає з зали суду першим — іде стрімко, щоб його не зупинили журналісти.

— Іване, зачекайте, — кричимо йому.

— Вирок не справедливий, — відповідає він, збігаючи сходами. — Нада так, щоб всі посиділи.

— Це ви про трьох інших обвинувачуваних? Ви будете оскаржувати рішення? — біжимо за ним.

— Щасливо, — відповідає Приходько. Він виходить із суду і хоче перебігти вулицю, щоб опинитися на протилежному боці. Ми просимо його зупинитися й відповісти на запитання, він навіть не обертається. Приходько йде додому — з березня 2023 року він перебуває лише під нічним домашнім арештом, а вдень працює слюсарем. Якщо буде апеляція, то доки її розглядатимуть, Приходька не затримуватимуть.

У цей час у судовій залі ридає Олександра Тлявова. Вона кричить: вбили дитину і де ж та справедливість?

— Хай, суки, ходять і оглядуються. А я це так не оставлю, — звертається вона до сина. Той мовчки дивиться на неї, спершись на милицю.

Олександра Тлявова плаче під час оголошення вироку.

Герман Крігер / «Бабель»

Іван Приходько тікає сходами від журналістів.

Герман Крігер / «Бабель»

Пристави просять усіх покинути зал засідань, бо зараз тут розглядатимуть іншу справу. Олександра важко спускається сходами. На вулиці до неї підбігають журналісти.

— Оставте мене, — просить вона. Очі затуляє хусткою. — Ви все рівно не покажете те, що я скажу. Ви все вирізаєте. Де контроль? Де те, що обіцяли — що притягнуть до відповідальності? Де справедливість? У тому, що вони підуть далі пить, гулять і насміхатися над нами? Сьогодні гарно попразнують — довольні всі будуть.

Йодгард просить кореспондентів дати їм заспокоїтися. Він також нічого говорити не хоче. Мовчки курить. Олександра йому каже, що треба побачити прокурора, і повертається до будівлі суду.

У дверях Тлявова стикається з Кривошеєм. Той робить вигляд, що не знає її.

— Дмитре, суд вас виправдав, — кричать йому кореспонденти.

— Ви не бачите, що я по телефону говорю, — різко відповідає і зникає.

Коментувати вирок суду залишається адвокат Петровців Андрій Козацький. Говорить, що не згоден з умовним строком для Петровця-старшого. Тому якщо його клієнт погодиться, буде оскаржувати. А про те, чи подасть апеляцію Приходько, він просить спитати його адвоката Чевгуза.

— Поясніть, чому четверо людей стріляли серед білого дня у дворі, загинула дитина, але нікого не засудили за хуліганство? — звертаюсь до адвоката.

— Це законно, — каже адвокат. — Можливо, це не зовсім нормально для людей, які не відрізняють адміністративне правопорушення від кримінального. Стрільба в населеному пункті — це адміністративна відповідальність. Стріляти у себе на подвірʼї можна. Хуліганства не було

. Вони не порушували громадський порядок.

— Поліцейські, які знайшли Приходька та Петровця ранком 1 червня, наступного дня після стрілянини, казали, що ті були пʼяні. Це не довели в суді? — продовжую я.

— У суді не було таких свідчень. Може, поліцейські на досудовому розслідуванні таке й казали, але в суді таких показань ніхто не давав, — відповідає адвокат і йде.

Прокурор Київської обласної прокуратури Максим Дергачов говорить, що не згоден з вироком і оскаржить його найближчими днями. На його думку, суд мав достатньо доказів, щоб винести обвинувальні вироки. Прокуратура просила суд увʼязнити Приходька на сім років, Петровця-старшого та Кривошея — на шість, Петровцю-молодшому дати умовний строк. Прокурор говорить: якщо Київський апеляційний суд залишить рішення Переяславського суду в силі, то прокуратура оскаржуватиме його в касаційній інстанції.

Через дорогу від суду, біля тієї ж самої кавʼярні стоїть Петровець-молодший з матірʼю. Спостерігають, як адвокат і прокурор відповідають на запитання журналістів. Жінка обіймає сина й цілує. Той посміхається у відповідь. Олександра Тлявова з сином ідуть додому. Підходжу до них попрощатися.

— Будете оскаржувати вирок? — запитую її.

— А у мене є на це сили? — говорить Олександра і плаче. — Аби сьогодні тільки не здохнуть.