Армія рф покидає правий берег Херсонщини. Можливо, до кінця року на війні нічого визначнішого вже не станеться. Аналізуємо ситуацію на фронті на 260-й день повномасштабного вторгнення — мапи «Бабеля»

Автор:
Олексій Ярмоленко
Редактор:
Тетяна Логвиненко
Дата:
Армія рф покидає правий берег Херсонщини. Можливо, до кінця року на війні нічого визначнішого вже не станеться. Аналізуємо ситуацію на фронті на 260-й день повномасштабного вторгнення — мапи «Бабеля»

Українські військові стріляють по російських позиціях із артилерії біля Бахмуту, 8 листопада 2022 року.

Getty Images / «Бабель»

Російська армія офіційно оголосила про відхід із правого берега Херсонщини та самого Херсону. Україна поки що в це не вірить, але вже почала поступово заходити у нові населені пункти, звідки втекли окупанти. Водночас на інших фронтах через погодні умови жодна зі сторін поки не може досягти значних успіхів.

За останні 10 днів росіяни значно помʼякшили свою агресивну риторику щодо України. Заяви про створення «брудної бомби» зникли з інформаційного простору після того, як інспектори МАГАТЕ перевірили три обʼєкти на території України. Експерти зазначили, що не знайшли ознак створення такої бомби. Також послабилися погрози росії щодо ядерної зброї: мзс рф 2 листопада опублікувало офіційну заяву, де перелічило умови, за яких росія може використати ядерну зброю, і наголосило на тому, що ядерний конфлікт неприпустимий.

Активізувалася тема мирних перемовин. Заяви про готовність до них лунали з росії. Але іноземні ЗМІ почали писати, що представники Заходу теж натякають Києву щодо цього. Після анексії чотирьох українських областей РНБО ухвалила рішення про неможливість перемовин із путіним. Але після публікацій у ЗМІ українська влада теж трохи помʼякшила риторику. Навіть президент Володимир Зеленський чітко перелічив пʼять умов, за яких Україна буде готова повернутися за стіл переговорів.

Мирні перемовини необхідні росії, щоб виграти час. кремлю вже очевидно, що наявними людьми та технікою поставлених цілей досягти неможливо, тому фронт треба заморозити. Паузу путін хоче використати для того, щоб підготуватися до нового наступу взимку чи навесні 2023 року і залучити велику кількість мобілізованих. Українська влада розуміє це, тому навряд чи погодиться на будь-які перемирʼя з рф.

Шостого листопада українська влада також взяла під контроль держави пʼять стратегічних підприємств: «Мотор Січ», «Запоріжтрансформатор», «АвтоКрАЗ», «Укрнафта» та «Укртатнафта». Для цього скористалися нормами воєнного стану. Підприємства передали під управління Міноборони, а премʼєр Денис Шмигаль зазначив, що вони працюватимуть цілодобово для потреб армії й отримають велику кількість замовлень.

Ці підприємства вкрай важливі та стратегічні з точки зору воєнного часу. «Мотор Січ» — один із світових лідерів із виробництва авіаційного обладнання, зокрема і двигунів. Там навіть можуть збирати власні гелікоптери. «АвтоКРАЗ» виготовляє військові вантажівки, а також шасі для реактивних систем залпового вогню. «Укрнафта» та «Укртатнафта» мають забезпечувати українську армію паливом. «Запоріжтрансформатор» спеціалізується на виготовленні трансформаторного та реакторного обладнання. Нові трансформатори необхідні для відновлення енергосистеми України, по якій росія у жовтні та листопаді завдала серйозних ударів.

Харківська область

У Харківській області за останні 10 днів ситуація докорінно не змінилася. Росіяни утримують дуже невелику територію Харківщини на лівому березі річки Оскіл біля свого кордону. Вона потрібна їм, щоб тримати українських військових якомога далі від російського селища Уразово на Бєлгородщині. Воно розташоване лише за 11 км від державного кордону і є важливим залізничним вузлом. Звідти йде гілка до міста Старобільськ на Луганщині, завдяки якій росіяни забезпечують свої війська на півночі регіону.

На Харківщині тривають тактичні бої, в яких українська армія намагається прощупувати слабкі місця у російській обороні. Найбільш активні бої точаться у районі сіл Кислівка, Котлярівка та Орлянське на північному заході області.

«Бабель»

Донбас

На північному заході Луганщини також продовжуються тактичні бої вздовж дороги Сватове — Кремінна. Українська армія утримує тут лінію населених пунктів і намагається прорвати російську оборону перед дорогою, щоб фізично її перерізати. Росіяни ж постійно вдаються до контратак, щоб вибити Сили оборони України з населених пунктів Макіївка, Нововодяне, Кармазинівка, Невське, Терни та Ямполівка. Генштаб ЗСУ вже кілька разів повідомляв, що росіяни обстрілюють село Площанка на Луганщині. Про звільнення офіційно не говорили, але розташоване воно біля траси Сватове — Кремінна. Можна зробити висновок, що за цей населений пункт тривають бої, і у разі успіху українські військові зможуть вийти на дорогу.

За останні 10 днів стало очевидно, що саме на Сватівський напрямок росіяни перекинули дуже багато мобілізованих, щоб оперативно залатати дірки у лінії оборони. У російських медіа зʼявляються звернення від родичів мобілізованих, що їхніх рідних кинули без підготовки, командування та звʼязку одразу на передову у Луганській області, і вони зазнали там шалених втрат. Зокрема, поширюється історія про те, що біля села Макіївка загинули близько 500 мобілізованих. Є відео, як українські військові беруть у полон цілу групу із 21 мобілізованого росіянина, які вирішили здатися.

Днями зʼявилося відео, де українські військові влучили у російський склад із паливом, який геолокували у селі Діброва на захід від Кремінної. Коли його зняли, невідомо. Тому і достеменно стверджувати, хто контролює це село, теж не можна.

Російська армія і далі намагається наступати на адмінмежі Луганщини та Донеччини на правому березі річки Сіверський Донець. Тут основні бої точаться у селищі Білогорівка та селі Спірне. Генштаб ЗСУ постійно звітує про відбиття російських атак на цьому напрямку.

Ситуація навколо Бахмуту теж залишається важкою, хоча росіяни вже кілька тижнів не можуть досягти тут значних успіхів. Їхні спроби обійти місто одразу з кількох боків зазнають невдач, але вони продовжують штурмувати українські позиції на лінії від села Яковлівка біля Соледару і аж до села Кліщіївка, що на південний захід від Бахмуту. Щоб вийти до міста з півдня, росіянам треба захопити населені пункти Іванград та Опитне, які вони безуспішно штурмують. Із останніх відео можна стверджувати, що вони дійшли до південних околиць Іванграду, але далі не просунулися.

Бої в західних передмістях Донецька для росіян не дуже успішні. За останні 10 днів на лінії від Авдіївки та Марʼїнки вони теж особливо не просунулися. Досить жорсткі бої тривають у самій Марʼїнці, але точної інформації про ситуацію там поки немає. Українські військові утримують щонайменше половину міста.

Росіяни збиралися активізуватися ще на одному напрямку — у районі міста Вугледар та села Павлівка. Вони почали наступати там 30—31 жовтня, і кілька днів із села інформації не було. Деякі російські Telegram-канали рапортували про «завершення зачистки Павлівки», але вже 4 листопада настрої змінилися. Наступ майже зупинився, а у соцмережах зʼявилося багато відео серйозних втрат, яких зазнали російські підрозділи. Показовою історією став нібито відкритий лист російських військових зі 155 бригади морської піхоти тихоокеанського флоту, які зверталися до губернатора Приморʼя. Вони писали про те, як погано генерали спланували операцію, і що втратили за кілька днів вже 300 солдатів.

Вочевидь, операцію дійсно планували заздалегідь. Росіяни почали наступ з чотирьох боків. Вони здійснили основний удар із півдня та сходу на Павлівку, а також кілька допоміжних: на Вугледар, на село Новомихайлівка (щоб перерізати дорогу між Вугледаром та Марʼїнкою) та на село Пречистівка (щоб вийти до Павлівки та Вугледару ще й із заходу). Росіяни змогли дійти щонайменше до центру Павлівки, але там по них ефективно працювали українські військові з Вугледару, що розташований на висоті. Станом на зараз точна ситуація у Павлівці невідома, але захопити село росіяни так і не змогли і, ймовірно, контролюють лише якусь його частину. На решті напрямків їхні наступи відбили.

Росіяни часто обирають цілі, які не мають стратегічного значення, але у наступі на Павлівку та Вугледар був задум. По-перше, тут південний фронт фактично зʼєднується зі східним, що створює певні проблеми для української армії, бо росіяни можуть наступати одразу з двох боків. У разі успіху такої атаки вони створили б іще одну флангову загрозу для Сил оборони України, і тоді українським військовим довелося б вирівнювати фронт та відступити з Вугледару, щоб уникнути оточення.

По-друге, вибухи на Кримському мосту таки пошкодили залізничне полотно, і його треба замінити. Російська влада вже офіційно заявила, що там проводитимуть ремонт. А весь південний фронт окупанти забезпечують через залізницю з Криму. Лише вона може впоратися із тією масою боєприпасів та техніки, яку потрібно перевозити. Альтернативою кримській залізниці слугує лише одна залізнична гілка — з Донецька через Волноваху, Комиш-Зорю, Токмак і аж до Каховки на Херсонщині. Але одна з її ділянок розташована вкрай близько до українських позицій, лише за 20 кілометрів. І ця ділянка саме в районі Вугледару та Павлівки. Тож росіяни хотіли відсунути українських військових від цієї залізничної гілки, щоб убезпечити рух нею.

«Бабель»

«Бабель»

Запорізька область та Херсонщина

У Запорізькій області ситуація на фронті не змінюється. Українські та російські позиції не рухаються. Однак Генштаб ЗСУ 6 листопада повідомив, що росіяни пробували наступати на село Щербаки у Запорізькій області. Українські військові відбили цю спробу. Це була перша згадка про якісь атаки окупантів на Запоріжжі за останні близько пів року.

Та це не означає, що там не тривають бої. Росіяни і далі обстрілюють прифронтові населені пункти, а українські військові — знищують окупантів та їхню техніку з того боку фронту.

Значно цікавіше у Херсонській області. Ситуація на фронті тут майже не змінилася, однак у російському тилу за останні 10 днів відбулося багато подій. Другого листопада окупанти офіційно оголосили про завершення евакуації з Херсону та навколишніх населених пунктів. Надалі місцевим жителям порадили виїжджати на лівий берег своїми силами. Тоді ж зʼявилися фото, як окупанти прострілили та потопили майже всі цивільні катери, човни та інші плавучі засоби, що стояли біля берегів Херсону. З окупантів у місті залишилися самі військові. Ані «поліції», ані окупаційної адміністрації, жодних «органів влади» — усі вони виїхали на лівий берег, до Скадовська.

У соцмережах почали зʼявлятися фото та відео покинутих російських блокпостів як у самому Херсоні, так і за його межами. OSINT-дослідники за супутниковими фотографіями підтверджують, що на позиціях, де зазвичай були десятки російських солдатів і кілька одиниць техніки, більше нікого немає. Попри це, українська влада продовжувала стверджувати, що насправді росіяни не полишають правобережжя Херсонщини, а влаштовують інформаційно-психологічну спецоперацію.

Девʼятого листопада росіяни почали підривати мости на лівобережжі Херсонщини. До такого кроку вдаються, коли потрібно зупинити наступ противника, паралельно відступаючи. Але окупанти і далі утримували всю лінію фронту й не відступали. Увечері того ж дня росіяни офіційно оголосили, що покидають правобережжя Херсонщини та саме місто. Українська сторона знову публічно заявила, що жодних ознак відходу не бачить.

Швидше за все, російські підрозділи на передових позиціях прикривають відхід тилового угруповання, а далі вже будуть самостійно намагатися відступати або на лівий берег, або ж до самого Херсону, де утримуватимуть оборону. Очевидно, що лінія фронту на правобережжі Херсонщини зміниться, але як, поки невідомо. Окупанти можуть як повністю покинути весь правий берег, так і сильно скоротити лінію оборони, наприклад, до околиць Херсону, зробити з міста фортецю і навʼязувати українській армії вуличні бої. Але і це не допоможе їм утримати місто, бо рано чи пізно без забезпечення росіяни все одно здадуть Херсон.

На лівому березі росіяни облаштовують декілька ліній оборони вздовж Дніпра: риють окопи та встановлюють бетонні довготривалі оборонні точки (ДОТ). Вони також вирішили евакуювати цивільних і з лівобережжя Херсонщини: просять виїхати усіх, хто мешкає на відстані до 15 км від Дніпра. Місцеві кажуть, що росіяни заселяються у будинки людей, які виїхали.

«Бабель»

«Бабель»

Постачання зброї

Девʼятого листопада США оголосили про черговий пакет військової допомоги. Цього разу у ньому зʼявилася низка нових позицій. Зокрема, Штати пообіцяли передати Україні танки — але не західні. США спільно з Нідерландами профінансують ремонт та модернізацію 90 чеських танків Т-72, які потім передадуть українській армії. Першу партію обіцяють вже до кінця 2022 року.

Також Україна отримає 250 бронетранспортерів M1117. Це колісна техніка, озброєна гранатометом та кількома кулеметами. Раніше Штати не оголошували про поставки Україні таких БТР. Для української армії будь-яка бронетехніка зараз корисна, оскільки саме броньовані машини необхідні для проведення наступів, щоб прикривати піхоту.

Також до України прибули нові західні системи протиповітряної оборони. Йдеться про норвезько-американські системи NASAMS та італійські зенітно-ракетні комплекси Aspide. Вони посилять українську ППО та дозволять збивати ще більше російських ракет й іранських дронів.

ЗРК Aspide українській армії передала Іспанія разом із системами ППО Hawk. Це старі західні системи, але вони досі перебувають на озброєнні багатьох країн світу. Для українських військових важливо отримати якомога більше систем протиповітряної оборони. Це дозволить наситити ними територію України та значно ефективніше захищати повітряний простір.

Ми стежимо за ситуацією на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: [email protected]

Російська танкова гусениця на Херсонщині, яка використовується українською армією як запасна частина, 9 листопада 2022 року

Getty Images / «Бабель»