У 2014 році Росія отримала подвійний удар — запровадження санкцій від Заходу за окупацію Криму та падіння цін на нафту. Ця країна звикла до періодичних криз, однак останнє потрясіння переконало Кремль у необхідності перетворення Росії на фінансову фортецю, нечутливу до зовнішнього тиску, і йому це частково вдалося.
Про те, як санкції підвели російське керівництво до консервативної стабільності, пише Financial Times.
Потрясіння 2014 року переконали президента Володимира Путіна в необхідності економічної консервації та ізоляції, і кризовий пандемічний 2020-й рік Росія зустріла з найнижчим державним боргом серед інших країн, що розвиваються. Якщо раніше Росія була однією з найбільш вразливих перед кризами країн, то нині вона — одна з найстабільніших.
Підвалини цієї стабільності полягають у фінансовій політиці Кремля, завдяки якій країна при зіткненні з коронакризою мала солідний валютний резерв ($580 млрд порівняно з $350 млрд у 2015 році) і високий державний профіцит. Останні 7 років Кремль проводив агресивну грошово-кредитну політику, і завдяки цьому фінансове становище країни стало менш вразливим, ніж у 2014 році.
«Довкола посилення санкцій проти Росії, яку звинувачують у використанні хакерів, убивць та інших провокаторів за кордоном, а також у придушенні інакодумства всередині країни, багато шуму. Однак у момент гніву варто зупинитися та подумати про те, що в одному критичному аспекті санкції зробили Росію сильнішою», — йдеться в матеріалі.
Наразі Росія має невисокі зовнішні борги та вдосталь ресурсів для їхнього покриття. Для порівняння, короткострокові зовнішні борги становлять лише 10% російських валютних резервів, тоді як в інших країн, що розвиваються — понад 30%.
Зазначають, що Росія також стала менш прив’язаною до світового ринку нафти, оскільки зберігає надприбутки, коли ціни ростуть, і витрачає їх, коли ціни падають, стабілізуючи економіку й рубль, який менш схильний до коливання від зміни цін на вуглеводні, ніж валюти інших країн-експортерів — наприклад, Канади та Норвегії.
Також Росія, як і Китаю, зрощує свої технологічні компанії «за закритими дверима», захищаючи їх від конкуренції з-за кордону. Крім того, видання підкреслює, що стратегія «імпортозаміщення» насправді працює у сфері продовольства.
Проте недолік такої стратегії полягає в тому, що це захист, а не наступ. Росія з 2014 року випала з десятки найбільших економік світу й досі не має дієвих планів прискорення розвитку. Тим не менш, навіть незважаючи на корупцію та бідність, більшість росіян схильні вважати, що країна рухається у правильному напрямку.
Росія зможе вижити в світі після пандемії саме завдяки тому, що звикла до криз і загроз падіння економічного розвитку, і нові санкції проти неї можуть не дати очікуваного результату.
- 2 березня 2021 року США слідом за Євросоюзом ввели санкції проти семи високопосадовців Росії через отруєння Навального. Також під санкції потрапили 14 організацій, які виробляють біологічну та хімічну зброю. Тоді Білий дім оголосив, що ці заходи — лише перший етап санкцій проти Росії. У найближчі тижні будуть ще санкції за трьома аспектами — втручання у вибори США, хакерські атаки на відомства США через ПЗ SolarWinds і винагорода талібам за вбивство американських солдатів в Афганістані.
- Міністри закордонних справ країн «Великої сімки» (G7) офіційно назвали Росію стороною військового конфлікту на Донбасі. У зв’язку з цим санкції проти Росії триватимуть.
- Напружені взаємини Євросоюзу та Росії можуть покращитися за умови виконання Москвою Мінських угод, припинення кібератак на країни ЄС і поваги до прав людини — такі умови озвучив Володимиру Путіну президент Європейської ради Шарль Мішель.
- Агресивна політика Росії змусила НАТО провести наймасштабніше посилення колективної оборони з часів холодної війни. НАТО продовжить дотримуватися «комбінованого підходу» до Росії.
- Президент США Джо Байден заявив, що вважає російського лідера Володимира Путіна вбивцею й обіцяє Росії розплату за втручання в американські президентські вибори 2020 року.
- Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон назвав Росію у своїй концепції зовнішньої політики та оборони «найбільшою загрозою для безпеки», однак низка експертів та політиків вважає його підхід невиразним, оскільки нова стратегія боротьби з гібридними загрозами Кремля вже застаріла.