Увесь рік ми писали історичні тексти та показували вам архівні фото. Це 12 найкращих: про Крим у складі УРСР, рибний день, хрущовки, українізацію та сухий закон, який не спрацював

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Євген Спірін
Дата:

У 2021 році оглядач «Бабеля» Сергій Пивоваров написав кілька десятків текстів про історію ХХ століття та Україну у складі СРСР. Раз на місяць Пивоваров вирушав до архіву імені Пшеничного, шукав і замовляв там фото, а потім використовував у своїх текстах. У «Бабелі» навіть зʼявився окремий календар з історичними датами. Торік ми писали про різні ініціативи більшовиків: від українізації до обміну пепсі на старі військові кораблі; від провального сухого закону Михайла Горбачова до будівництва хрущовок, які мали знести з настанням комунізму; від спільного параду нацистів і СРСР після поділу Польщі в 1939 році до підриву чекістами ДніпроГЕСу, під час якого загинули тисячі солдатів. Ось 12 найкращих текстів з архівними фотографіями, які вийшли на «Бабелі» минулого року.

Січень

Більшовики з Москви запустили політику «українізації», щоб зміцнити свою владу в Україні.

У січні 1921 року спроби національної еліти побудувати незалежну українську державу закінчилися поразкою. Більшість українських територій захопили війська більшовиків. Аби зміцнити свою владу, Москва вирішила тимчасово проводити ліберальнішу політику в підконтрольних національних республіках. Одним із наслідків такого рішення став курс на «українізацію». Українізувалися газети, школи, виші, театри, установи, написи, вивіски та навіть армія. Найбільший опір чинили місцеві чиновники та партійне керівництво, з-поміж яких було мало етнічних українців. Українську культуру вони вважали сільською, а російську — передовою. На початку 1930-х більшовики різко згорнули цю політику і знову повернулися до методів «воєнного комунізму», а активних прихильників «українізації» розстріляли чи заслали до таборів.

Судовий процес у справі «Спілки визволення України» — міфічної організації, вигаданої у 1929 році органами ДПУ УСРР для дискредитації української наукової інтелігенції. На суді в Харкові було 45 обвинувачених, пізніше у цій справі проходили приблизно 500 людей.

Wikimedia

Лютий

До складу УРСР передали Крим, зруйнований війною та спустошений депортаціями.

Девʼятнадцятого лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про передачу Криму до складу Української РСР. Офіційна причина — «спільність економіки та територіальна близькість». На цей час Крим усе ще залишався зруйнованим війною і знелюдненим після масових депортацій кримських татар. Переселенці з російської глибинки, які звикли до іншого клімату, не змогли відновити господарство. Налагодити життя півострова та вирішити його головну проблему — нестачу води — вдалося лише в 1960-х. Про реальні причини передачі Криму історики сперечаються досі, дехто вважає, що в такий спосіб Кремль хотів міцніше привʼязати Україну до Москви.

Портрети Сталіна на воді в бухті Севастополя, липень 1950 року.

Sovfoto / Contributor / Getty Images

Березень

У СРСР зʼявилися два вихідні. До цього були «різнобарвні» дні відпочинку, шестиденка та «перший день» замість понеділка.

Сьомого березня 1967 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили постанову про перехід на пʼятиденний робочий тиждень із двома вихідними. До цього вихідний був один, у кращому разі — неділя. А в 1920—1930-х більшовики проводили експерименти — запровадили безперервну робочу пʼятиденку з одним плаваючим вихідним, намагалися уніфікувати календар, перейменувати місяці та дні тижня. Потім зʼявилася шестиденка із фіксованими датами вихідних. У 1940-х і до середини 1950-х робітники і службовці фактично були привʼязані до своїх підприємств. Вони не мали права звільнитися, а за спізнення можна було отримати тюремний термін.

Табель-календар із розкладом вихідних безперервного робочого тижня, різними кольорами позначені вихідні, осінь 1929 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Квітень

У Києві відкрили Палац «Україна». Його будували потай від Москви під виглядом кінотеатру.

Сімнадцятого квітня 1970 року в Києві відкрили Палац «Україна», побудований на місці колишнього продуктового ринку. Його починали будувати в режимі секретності. Річ у тім, що такі великі проєкти потрібно було узгоджувати в Москві, а там і чути не хотіли про палац у Києві, який за масштабами не поступався Кремлівському палацу зʼїздів. Тому тодішній глава УРСР Петро Шелест схитрував і відправив до Москви документи, за якими будували не палац, а звичайний кінотеатр. А коли в союзному керівництві зрозуміли, що відбувається, було вже запізно.

Монтаж тримальних конструкцій балкона на будівництві Палацу культури «Україна», липень 1967 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Травень

У СРСР запровадили останній і найжорсткіший сухий закон. У Союзі весь час боролися з пияцтвом і постійно програвали.

Сьомого травня 1985 року ЦК Компартії та Рада міністрів СРСР ухвалили постанову «Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму, викорінення самогоноваріння». По всій країні почалася антиалкогольна кампанія, у рамках якої закривалися лікеро-горілчані магазини, виробництво алкоголю різко скоротили, а купити його можна було тільки в певні години. У Криму знищили близько 40% виноградників і мало не закрили винзавод «Масандра». Із пияцтвом боролися великими штрафами, звільненням з роботи та виключенням з партії. До справи долучилася і радянська пропаганда з гаслом «Тверезість — норма життя». У тренді були безалкогольні бенкети та весілля, а з фільмів вирізали сцени з алкоголем. Зросла народжуваність і знизилася смертність. Однак великого розмаху набуло підпільне самогоноваріння, швидко поширювалися наркоманія і токсикоманія, а економіка недоотримала десятки мільярдів карбованців. Зрештою, за кілька років антиалкогольну кампанію згорнули, а згодом визнали однією з найбільших помилок епохи правління Михайла Горбачова.

Черга за горілкою в московському магазині, друга половина 1980-х.

Sergei Guneyev / Contributor / Getty Images

Червень

Столицю радянської України перенесли із Харкова до Києва. За 15 років Харків розширили та забудували, а потім усі проєкти згорнули.

Двадцять четвертого червня 1934 року в Києві урочисто зустрічали представників вищих владних структур радянської України, які приїхали після рішення про перенесення столиці з Харкова. Столичний статус Харків отримав у 1919 році — після марних спроб більшовиків закріпитися в Києві. У наступні 15 років місто активно розвивалося і забудовувалося. Зʼявилася нова центральна площа — сучасна площа Свободи. Побудували один із перших радянських хмарочосів — будівлю Держпрому. Але багато масштабних архітектурних проєктів так і не встигли реалізувати.

Перший радянський 13-поверховий хмарочос, Будинок Державної промисловості (Держпром), на площі Дзержинського (зараз площа Свободи) у Харкові, 1939 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Липень

Хрущовки стали зразком житлової архітектури. СРСР розвалився, а хрущовки залишилися.

Тридцять першого липня 1957 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили постанову «Про розвиток житлового будівництва в СРСР». Так закріпився новий тренд у радянській архітектурі масового житла — типові панельні, цегляні, рідше блокові будинки без «архітектурних надмірностей» із малогабаритними квартирами з маленькими кухнями, прохідними кімнатами й обʼєднаним санвузлом. Свою назву вони отримали за прізвищем Микити Хрущова — саме за його правління почалося їхнє масове будівництво в СРСР. Їх подавали як тимчасове житло, доки настане комунізм, який за часів Хрущова планували побудувати до 1980 року.

Новосели переїжджають до нових квартир на Дарниці, квітень 1959 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Серпень

Чекісти підірвали греблю ДніпроГЕСу, щоб зупинити німців. Але натомість убили тисячі радянських солдатів.

Увечері 18 серпня 1941 року чекісти 157 полку НКВС, які охороняли ДніпроГЕС, вивели з ладу обладнання станції та підірвали греблю. Це стало несподіванкою не стільки для німців, які наступали, скільки для червоноармійців, які відступали. Унаслідок вибуху загинули радянські солдати, які в цей час переправлялися через греблю. За підрахунками істориків загинули від 20 до 100 тисяч радянських військових і цивільних. Німці відновили станцію вже влітку наступного року, а восени 1943-го під час відступу знову спробували її підірвати.

Загальний вигляд греблі ДніпроГЕС, Запоріжжя, до 1941 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Вересень

СРСР і нацистська Німеччина провели військовий парад у Бресті після захоплення Польщі.

Двадцять другого вересня 1939 року під час Другої світової війни радянські та німецькі частини провели спільний військовий парад у Бресті на території розгромленої та окупованої Польщі. Питання про спільний розподіл Польщі було фактично вирішене ще в серпні 1939 року, коли Німеччина та СРСР підписали пакт Молотова — Ріббентропа. Німецька армія вторглася на польську територію 1 вересня 1939 року, радянська — 17 вересня. У радянській історіографії приводом для вторгнення називали «воззʼєднання братніх народів України та Білорусі» — до складу Польщі на той час входили сучасні українські та білоруські території. Подібної риторики дотримується і сучасне керівництво Росії.

До 22 вересня 1939 року переговори були улагоджені. Цього ж дня у Бресті відбувся спільний парад радянських і німецьких військ. На фото: на пʼєдесталі в першому ряду — німецький генерал Гайнц Гудеріан (ліворуч) і Семен Кривошеїн приймають парад у Бресті, 22 вересня 1939 року.

Wikimedia

Жовтень

У СРСР запровадили рибний день — четвер. Партія двічі намагалася замінити мʼясо на рибу.

Радянська влада часто втручалася в усі сфери життя людини та намагалася докорінно змінити її уявлення про повсякденність. Компартія розповідала, що читати, як одягатися, працювати, відпочивати і, звісно, чим харчуватися. Влада кілька разів намагалася провести «рибофікацію» всієї країни. Усе почалося ще з гастрономічних експериментів наркома харчової промисловості Анастаса Мікояна з обовʼязковим «рибним днем» раз на тиждень у 1930-х через брак продуктів. Пропаганда в той час розповідала про шкоду від мʼяса, а сам Мікоян за завданням партії показово перейшов зі свинини на рибу. До цієї ідеї повернулися у 1976 році — з тих самих причин. У СРСР виловлювали багато риби, але про якість не дбали. Рибу, особливо океанічну, до їдалень постачали перемороженою. А готувати її не надто вміли, тож «рибний четвер» у народі не любили.

Асортимент продукції Керченського рибоконсервного заводу, 1960-ті роки.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Листопад

СРСР погодився продавати Pepsi. Спочатку пепсі міняли на горілку, а потім на військові кораблі

Шістнадцятого листопада 1972 року американська компанія Pepsi офіційно оголосила: з наступного року в СРСР спочатку почнуть продавати напій, а згодом і виробляти. У першій рекламі випадково вдалося використати радянського лідера Микиту Хрущова — фото, на якому він пив пепсі, потрапило в усі західні газети. Але відносини між країнами розладилися, на «потепління» довелося чекати до початку 1970-х. Із другої спроби вдалося укласти угоду за формулою «горілка в обмін на пепсі». А у 1989 році в Радянському Союзі було все настільки погано, що він не мав чого запропонувати на обмін, окрім старих військових кораблів.

Діти біля автомата з пепсі, Москва, 1990 рік.

Getty Images

Грудень

Одеса на сто днів стала провінцією Франції. Французи хотіли покінчити з більшовиками, але швидко заплуталися, хто з ким і за що воював в Україні.

Вісімнадцятого грудня 1918 року французькі війська зайняли Одесу й оголосили, що беруть місто під свою протекцію. Це була частина кампанії з інтервенції військ Антанти та її союзників на теренах колишньої Російської імперії для боротьби з більшовиками. Французи пробули в Одесі трохи понад сто днів — до початку квітня 1919 року. За цей час вони намагалися домовитись і з білогвардійцями, які хотіли відновити імперію, і з Директорією УНР Симона Петлюри, який хотів збудувати українську державу. Але нічого не вийшло.

Французи намагалися створити якісь органи влади з місцевого населення. Але їм було важко розібратися, хто з ким і за що воює. Спочатку намагалися домовитися з білогвардійським лідером Антоном Денікіним, якого, на відміну від Петлюри, влаштовувала ідея відновлення «єдиної та неподільної Росії». На фото: Танки Renault із французькими солдатами, мирним населенням і білогвардійцями в районі Олексіївської площі в Одесі, 1919 рік.

Wikimedia

Розповідати про минуле та купувати архівні фото, щоб показати вам, нам допоможе ваш донат.