У 1945 році люди по всьому світу раділи завершенню страшної світової війни. Завершити її вдалось навіть раніше запланованого. Після капітуляції Німеччини у травні прогнозували, що Японію доведеться добивати ще щонайменше до 1946-го.
На початку 1945 року на мир сподівався і тодішній британський премʼєр Вінстон Черчилль. Але, звісно, не на простий мир, а під суворим наглядом «великої трійки» переможців — Сполучених Штатів, Великої Британії та Радянського Союзу. Ще після конференції лідерів трьох держав у Ялті в лютому того ж року Черчилль був сповнений оптимізму. Він вважав, що спільними зусиллями їм зі США вдасться бодай якось тримати під контролем радянського диктатора Сталіна. Зокрема, завадити радянській експансії у Східній Європі.
Рузвельт і Черчилль під час переговорів у Ялті, лютий 1945 року.
Getty Images / «Бабель»
Здавалось б, у політичному плані все складалось за задумом Черчилля. Президент США Франклін Рузвельт, усупереч негласній американській традиції, вчетверте поспіль переміг на президентських виборах восени 1944-го. Лишалась дрібниця — здобути перемогу на парламентських виборах у Британії на тлі нечуваної популярності, яку Черчилль здобув протягом Другої світової.
Та до наступної зустрічі «великої трійки» в Потсдамі в липні 1945-го все пішло шкереберть. У квітні просто в робочому кабінеті помер Рузвельт. Новий глава Білого дому Гаррі Трумен отримав президентську посаду в спадок — як віцепрезидент. Він не мав досвіду у великій політиці та, звісно, не встиг напрацювати спільну з Черчиллем позицію перед зустріччю зі Сталіним.
Сам Черчилль так захопився зовнішньою політикою, що геть забув про внутрішню. Він так і лишився політиком воєнного часу, а британське суспільство вимагало мирних реформ. Зрештою Черчилль несподівано розгромно програв парламентські вибори, був змушений піти з посади прем’єра і поїхати з Потсдаму в самий розпал перемовин. Його замінив лейборист Клемент Еттлі, який і сам не вірив у свою перемогу.
На фото сидять зліва направо: британський прем’єр Клемент Еттлі, який замінив Черчилля під час конференції, президент США Гаррі Трумен і радянський диктатор Йосип Сталін, Потсдам, 1945 рік.
Getty Images / «Бабель»
Натомість Сталін скористався розʼєднаністю Заходу і не просто зберіг, але й покращив свої позиції. Заклав передумови для перетворення окупованих радянською армією країн Європи на соцтабір із маріонетковими режимами. Виторгував у Німеччини чималі репарації, офіційно включив до складу СРСР Кенігсберг і польські території.
Після поразки на виборах консервативна партія Черчилля перейшла в опозицію. Сам експрем’єр не збирався йти з великої політики. Однак наприкінці 1945-го за наполяганням лікарів вирішив взяти відпустку. Йому порекомендували поїхати до регіону з теплим кліматом, і Черчилль обрав американську Флориду. У середині січня 1946 року він разом з дружиною Клементиною прибув до Маямі, востаннє вони разом відпочивали ще до початку Другої світової. Згодом до них приєдналася донька Сара.
Черчилль з дружиною і донькою в Маямі, 1 березня 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Упродовж шести тижнів Черчилль добросовісно відпочивав — приймав сонячні ванни, малював пейзажі на пляжах, зʼїздив з родиною на Кубу. Місцевих газетярів попередили, щоб вони не докучали експрем’єрові, бо той приїхав відпочивати. І відвідає хіба що кілька офіційних заходів. Утім, до Черчилля нерідко підходили люди на вулицях і просили автограф, а папараці фотографували його під час прогулянок і за мольбертом. У Сполучених Штатах він був не менш популярний, ніж у Британії, особливо після своєї історичної промови в Конгресі у грудні 1941 року.
Черчилль малює на пляжі Маямі в оточенні фотографів, 26 січня 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Попри відпочинок, Черчилль слідкував за подіями у світі. Він, звісно, звернув увагу на виступ Сталіна в Москві 9 лютого 1946 року. Суть промови радянського диктатора була наступною: так, СРСР переміг у Другій світовій разом з Британією, США та іншими союзниками, але без радянської допомоги вони б не впорались; війна довела, що радянський лад є найкращою з усіх формою організації суспільства; взагалі-то це в капіталістичних країнах виник фашизм, це вони розв’язали Другу світову війну, як і Першу світову; а СРСР завжди був мирним, демократичним і ніколи не підтримував жодного агресора. Тож, найімовірніше, заяви Сталіна вплинули на Черчилля під час підготовки до своєї промови.
Кадри з промови Сталіна 9 лютого 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Експрем’єр прибув до Штатів не лише заради відпочинку. Він сподівався налагодити звʼязки з американським президентом Труменом, з яким до цього бачився лише раз під час провальної Потсдамської конференції.
Ще в жовтні 1945 року Черчилль отримав листа від президента Вестмінстерського коледжу в невеличкому містечку Фултон в штаті Міссурі із запрошенням прочитати лекцію про міжнародні відносини. Президент невеликого коледжу навряд чи міг розраховувати на візит Черчилля, якби інший президент особисто не написав постскриптум до листа: «Це чудовий коледж у моєму рідному штаті. Сподіваюся, ви зможете прибути. Я вас представлю. З найкращими побажаннями, Гаррі Трумен». Ще з часів Потсдама в Білому домі так і не змогли напрацювати якоїсь чіткої стратегії переговорів з СРСР. А кращого експерта за Черчилля годі було й шукати.
Британський експрем’єр, ясна річ, прийняв запрошення. А на загал жартував, що не міг відмовити коледжу з «доволі знайомим імʼям, що нагадує мені про те місце, де я здобув навички з політики, риторики й діалектики». Він натякав на Вестмінстерський палац, де засідає парламент Великої Британії. На початку березня 1946 року Черчилль прибув до Вашингтону, а звідти разом із Труменом рушив президентським потягом до Фултона.
Черчилль і Трумен у президентському потязі, березень 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Ще в потязі Черчилль і Трумен розпочали «покерну дипломатію», тобто обговорювали справи за грою в покер. Американський президент був чудовим гравцем і постійно обігрував британця. Нарешті, коли Черчилль ненадовго вийшов з купе, Трумен звернувся до свого оточення: «Слухайте, ми маємо дозволити старому виграти. Бо це дуже важлива для світу людина». Хоча подейкували, що й Черчилль був непоганим картярем і навмисне піддавався американцеві.
Приїзд Черчилля разом із президентом США став грандіозною подією для містечка з населенням близько десяти тисяч. Ще понад 20 тисяч людей прибули у Фултон, щоб послухати виступ британського політика. Зала в коледжі, звісно, не могла вмістити всіх охочих, тож більшість юрмилась на вулиці, слухаючи виступ по радіо. Спочатку Черчилль подякував за присвоєння йому звання доктора Вестмінстерського коледжу і попередив, що виступає як приватна особа.
Трумен представляє Черчилля перед його промовою у Фултоні, 5 березня 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Черчилль говорив про «особливі відносини» США і Великої Британії. Подякував Сполученим Штатам, які двічі рятували Європу і світ, «всупереч своїм бажанням і традиціям». І тепер, аби запобігти новим війнам, їм необхідно обʼєднатись разом з Британією та іншими країнами під егідою нової Організації Обʼєднаних Націй. На ООН Черчилль покладав великі надії, казав що їй потрібні власні міжнародні збройні сили для підтримки миру. Однак застерігав, що передавати в її розпорядження ядерну зброю поки зарано. Адже організація ще перебуває «у віці немовляти». Далі він заговорив про нові загрози для світу. І саме ця частина його промови стала історичною.
«Від Щецина на Балтиці до Трієста на Адріатиці на континент опустилася залізна завіса, — говорив Черчилль про європейські країни, що опинилися під контролем Кремля. — Комуністичні партії, що були вельми нечисленні в усіх східних державах Європи, дорвались до влади й отримали необмежений тоталітарний контроль. Поліцейські уряди домінують майже всюди, і наразі, окрім Чехословаччини, ніде немає ніякої справжньої демократії». Окрім Європи, він називав й інші потенційні гарячі точки на Близькому і Далекому Сході.
Жовтим позначена «залізна завіса» в Європі, як її змалював Черчилль у Фултонській промові.
Wikimedia
Єдиним способом запобігти «війні та тиранії», комуністичній загрозі для «свободи та демократії» мала стати сильна й обʼєднана позиція Заходу. Насамперед «братерський союз усіх моральних і матеріальних сил» Британії та США.
Та найголовніше, на що багато хто й досі не звертає уваги, — Черчилль не закликав до війни з Радянським Союзом. Він, навпаки, казав, що «росіяни теж не хочуть війни», тож потрібно «здолати численні розбіжності в імʼя встановлення міцної дружби». Однак «ніхто не знає, що радянська росія та її комуністична міжнародна організація планують у безпосередньому майбутньому, які межі, якщо вони взагалі існують, їхньої експансії та тенденції навернення у свою віру». Саме тому він закликав Захід до згуртованості у спробах порозумітися з СРСР.
«З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання, що вони нічого не шанують так, як силу, і ніщо так не зневажають, як військову слабкість», — казав Черчилль.
Кадри виступу Черчилля у Фултоні, 5 березня 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Промова Черчилля мала вибуховий ефект у всьому світі. Адже для широкого загалу країни Заходу та Радянський Союз досі лишались союзниками по антигітлерівській коаліції. Відгуки в американській пресі розділились. Одні газети писали, що Черчилль і справді відкрив світові очі на нову загрозу. Інші вважали, що Черчилль прагнув британського світового панування за допомогою американської зброї. А одна з найстаріших і найвпливовіших британських газет The Times взагалі написала, що Черчилль «висловлює думку виключно американського обивателя і представників уряду Сполучених Штатів».
Насправді й серед американських обивателів не було єдності. Одні вітали оваціями Черчилля в Нью-Йорку, куди він приїхав із Фултона. Інші влаштовували пікети під його готелем із гаслами про те, що британець втягує США в нову війну.
Черчилль показує свій знаменитий жест «вікторія» людям, які вітають його в Нью-Йорку, 15 березня 1946 року. Протестувальники біля готелю в Нью-Йорку, де зупинився Черчилль, березнь 1946 року.
Getty Images / «Бабель»
Найкращим подарунком промова Черчилля стала для радянської пропаганди. Уже 12 березня в газеті «Правда» вийшла стаття під назвою «Черчилль брязкає зброєю», а за кілька днів — розлогий відгук Сталіна. Радянський диктатор заявляв про «розпалювання ворожнечі між союзниками і заклики до війни з СРСР», пообіцяв «розбити британців, як це було в часи інтервенції Антанти», і взагалі дійшов до того, що назвав Черчилля «новим Гітлером, який сповідує расову вищість англомовних націй».
Користуючись нагодою, радянський режим почав закручувати гайки в окупованих європейських країнах. У лютому 1947 року на виборах у Польщі, що проходили під дулом радянської зброї, до влади прийшли комуністи. Згодом те саме сталося в Угорщині, Болгарії та Румунії. А коли подібний трюк не вдалося провернути в Чехословаччині, у лютому 1948-го місцеві комуністи за підтримки Кремля влаштували там заколот і захопили владу. У червні того ж року радянські війська влаштували блокаду Західного Берліну, який був під контролем США, Великої Британії та Франції.
Кадри повітряного коридору під час блокади Західного Берліну 1948—1949 років.
Getty Images / «Бабель»
На Далекому Сході СРСР підтримав комуністів Мао Цзедуна, які захопили владу в материковому Китаї. А в Кореї розвʼязав війну, яка розділила півострів на дві ворожі держави. Про омріяне Черчиллем співробітництво з СРСР в рамках ООН годі було й мріяти. Тож країни Заходу створили новий військово-політичний альянс — НАТО.
На сьому річницю Фултонської промови, 5 березня 1953 року, помер Сталін. Після цього Черчилль, який на той час повернувся у премʼєрське крісло, почав закликати Захід спробувати по-новому домовитися з Москвою.
«У нещасному бентежному світі зародилася нова надія. Якщо ми не зможемо скористатися дорогоцінним шансом цієї миті, то нас суворо осудять майбутні покоління», — писав він тодішньому американському президенту Двайту Ейзенхауеру. Але Сполученим Штатам було не до того, там саме був пік боротьби з «червоною загрозою» як на зовнішньому, так і на внутрішньому рівні. Тож Ейзенхауер відмовився від політики переговорів.
Виступ Черчилля у Фултоні ввійшов в історію як «промова про залізну завісу» і досі асоціюється з початком Холодної війни. Але насправді промова називалась Sinews of Peace, тобто «зусилля для миру».
Бронзова скульптура Черчилля, яку планують встановити біля Вестмінстерського коледжу з нагоди 25-річниці Фултонської промови, 1971 рік.
Getty Images / «Бабель»
Черчилль називав вільну пресу найнебезпечнішим ворогом тиранії. Тож підтримайте «Бабель» донатом: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].