Мінський процес — це переговори з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, в яких беруть участь три сторони: представники України, Росії та ОБСЄ. Неофіційно на них присутні також і представники невизнаних «ЛНР» і «ДНР». Тристороння контактна група в Мінську поділена на чотири підгрупи: економічну, політичну, гуманітарну та з питань безпеки.
На переговорах у вересні 2014-го та в лютому 2015 року підписали два основні документи. Для них є загальна назва — Мінські угоди. В обох документах стоять підписи представників України, Росії та ОБСЄ — Леоніда Кучми, Михайла Зурабова, Гайді Тальявіні, а також Олександра Захарченка й Ігоря Плотницького, але як приватних осіб, а не як очільників самопроголошених «республік».
Мінський протокол (Мінськ-1) підписували 5 вересня 2014 року, після серпневих подій Іловайського котла. «Комплекс заходів з виконання Мінських угод» (Мінськ-2) підписали 12 лютого 2015 року, під час важких боїв за Донецький аеропорт та Дебальцеве. Перший пункт в обох документах — обидві сторони повинні негайно припинити вогонь. Далі — відвести важке озброєння, забезпечити моніторинг ОБСЄ, звільнити полонених, надати Донбасу особливий статус і провести місцеві вибори, амністувати учасників конфлікту та відновити контроль над українсько-російським кордоном в зоні конфлікту.
Головна суперечка навколо Мінських угод — це в якому порядку їх слід виконувати. Україна наполягає на тому, що спочатку вона має відновити контроль над кордоном, а потім вже проводити місцеві вибори і надавати Донбасу особливий статус. У медіа цю позицію іноді описують так: «Вибори мають відбутися за законами України».
Учасники Тристоронньої контактної групи та глави невизнаних «ЛНР» і «ДНР» в Мінську у вересні 2014 року. Справа наліво: Гайді Тальявіні, Леонід Кучма, Михайло Зурабов, Ігор Плотницький, Олександр Захарченко.
Фото УНІАН
Ані перші, ані другі Мінські угоди не змогли повністю припинити вогонь, проте вони завадили масштабним боям. Також до Мінського процесу привʼязані санкції США та Євросоюзу проти Росії за невиконання пунктів домовленостей. Гуманітарна підгрупа в Мінську кілька разів змогла домовитися про обмін полоненими і звільнення заручників. З інших питань конкретики поки досягти не вдалося. Найбільше Україна і Росія сперечаються про те, яку частину домовленостей потрібно виконувати першою. Росія наполягає на політичній частині — спочатку закріпити особливий статус Донбасу та провести місцеві вибори. Україна ж пропонує спершу припинити вогонь і відновити контроль над кордоном. Це питання знову обговорювали на останній зустрічі лідерів країн «нормандської четвірки» в Парижі, але так і не дійшли згоди.
У 2019-му вдалося розвести сили на лінії зіткнення в районі Станиці Луганської і Золотого в Луганській області та в районі Петровського в Донецькій області. Також у Станиці Луганській на єдиному контрольно-пропускному пункті в області відремонтували пішохідний міст через річку Сіверський Донець, який підірвали у 2015 році.
7 вересня Україна і Росія провели обмін полоненими за формулою «35 до 35». Додому повернулися, зокрема, Олег Сенцов, Роман Сущенко, Володимир Балух, Павло Гриб, Олександр Кольченко, Станіслав Клих, а також моряки, захоплені в Керченській протоці. А у відповідь Україна передала Росії Кирила Вишинського, Володимира Цемаха, Максима Одинцова, Олександра Баранова та інших увʼязнених.
«Нормандський формат» — це переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі, в яких беруть участь Україна, Франція, Німеччина та Росія на рівні глав держав, їхніх радників та представників МЗС. На цих переговорах обговорювали миротворців ООН на Донбасі, поліцейську місію ОБСЄ, звільнення заручників, режим припинення вогню та місцеві вибори на Донбасі.
Зустріч глав держав «нормандської четвірки» у Мінську в лютому 2015 року.
Belarus Presidency Press Office / Anadolu Agency / Getty Images
Перша зустріч відбулася у французькій Нормандії 6 червня 2014 року — звідси й назва. У ній брали участь президент Франції Франсуа Олланд, канцлерка Німеччини Ангела Меркель, президент України Петро Порошенко та президент РФ Володимир Путін. За останні пʼять років було близько 30 зустрічей і телефонних розмов представників «нормандської четвірки» на різних рівнях.
Однак учотирьох глави держав зустрічалися нечасто. Найтривалішою була зустріч у Мінську 11—12 лютого 2015 року, вона тривала 17 годин. За її підсумками ухвалили Декларацію щодо Донбасу та підписали другі Мінські угоди. Під час цієї зустрічі зʼявилася «формула Штайнмаєра». Тодішній міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр запропонував алгоритм, за яким можуть відбутись вибори на тимчасово непідконтрольних територіях. Наступного разу лідери України, Німеччини, Франції та Росії зустрічалися в Берліні 19 жовтня 2016 року. Тоді домовилися розробити «дорожню карту» з виконання всіх Мінських угод, в якій буде прописано, хто, коли та яку частину Мінських домовленостей повинен виконати. Її досі так і не погодили.
З 2014 року вже змінилися глави двох держав «нормандської четвірки». У 2017 році новим президентом Франції став Емманюель Макрон, а в 2019-му новим президентом України обрали Володимира Зеленського.
У вересні Україна погодилася з «формулою Штайнмаєра». Головні умови: вибори проходять тільки за законами України; у день виборів тимчасово набуває чинності закон про особливий статус Донбасу; результати виборів мають визнати міжнародні організації, тоді закон остаточно набуде чинності.
Остання зустріч лідерів країн «нормандської четвірки» відбулася 9 грудня в Парижі. За підсумками домовилися розвести сили на трьох нових ділянках на Донбасі до березня наступного року, припинити вогонь та обмінятись полоненими до Нового року. Наступного разу лідери «нормандської четвірки» попередньо планують зустрітися через чотири місяці.
Зустріч глав держав «нормандської четвірки» у Берліні в жовтні 2016 року.
Палінчак Михайло / УНІАН
Чи є альтернатива «нормандському формату» і Мінську?
Перші консультації щодо врегулювання кризи на Донбасі за участю представників України, Росії, США та Євросоюзу відбулись у Женеві 17 квітня 2014 року. Сторони домовилися роззброїти бойовиків, звільнити незаконно захоплені будівлі, Росія мала відвести свої війська від кордонів з Україною, а країни Заходу зобовʼязалися не запроваджувати додаткові санкції проти РФ. Пізніше Україна неодноразово намагалася повернутися до цього формату переговорів, але в Кремлі від нього відмовилися.
Як альтернативу неодноразово пропонували «будапештський формат» з країнами-учасницями Будапештського меморандуму: США, Великою Британією, Францією і Росією. Про це, наприклад, заявляла Юлія Тимошенко перед першим туром президентських виборів у березні 2019 року.
Глава українського МЗС Павло Клімкін у недавньому інтервʼю theБабелю заявив, що «Росія не просто вбила Мінськ, а перетворила його на зомбі». Але Україна повинна «далі працювати на Мінському майданчику: там продовжуються дискусії щодо звільнення заручників, гуманітарних і безпекових питань». Також він не бачить альтернативи «нормандському формату» — «можна фантазувати про «будапештський формат», Женеву, але наразі ми маємо працювати з тим, що є».
Колишній представник України на переговорах у Мінську Євген Марчук вважає, що змінити чинний формат або залучити нових учасників нереально. Перш за все тому, що на це не погодиться Росія. Це підтвердив і речник президента РФ Дмитро Пєсков.
Якою є позиція нового президента України?
Після перемоги Володимира Зеленського у другому турі президентських виборів його радник Олександр Данилюк заявив про головний пріоритет — активізувати роботу «нормандського формату». Наступного дня після інавгурації новий глава Адміністрації президента Андрій Богдан сказав, що Зеленський планує провести референдум щодо мирних домовленостей з Росією. Пізніше Зеленський пояснив, що йдеться не про законодавчий референдум, а про інформаційний — щоб дізнатися думку суспільства.
Зустріч президента Франції Емманюеля Макрона (ліворуч) і президента України Володимира Зеленського (праворуч). 17 червня 2019 року.
Адміністрація Президента України
У червні 2019-го Зеленський зустрівся з президентом Франції Макроном і канцлеркою Німеччини Меркель. Вони домовився оживити «нормандський формат» і Мінський процес з врегулювання конфлікту на Донбасі. А в інтервʼю німецькій газеті Bild Зеленський сказав, що «вірить у Мінські переговори», але готовий розглядати й інші формати.
Після скандалу з телемостом між російським каналом «Росія 1» і українським NewsOne Зеленський записав відеозвернення, в якому запропонував президентові РФ Володимиру Путіну обговорити питання Криму і Донбасу в Мінську разом із лідерами Франції, Німеччини, США та Великої Британії. Влада Білорусі готова прийняти таку зустріч, а в Кремлі пообіцяли подумати над «абсолютно новим форматом». Проте раніше Путін заявляв, що готовий до переговорів із Зеленським, якщо той погодиться на прямий діалог з представниками окупованого Донбасу та «перестане називати їх сепаратистами».
На зустрічі «нормандської четвірки» в Парижі 9 грудня 2019 року Зеленський заявив, що ніколи не погодиться на федералізацію України і не збирається поступатися українськими територіями — Кримом і Донбасом. У ході цієї зустрічі Зеленський вперше провів двосторонні переговори з Путіним. Вони спілкувалися більше години, про підсумки розмови український президент сказав: «Поки нічия».