Навіщо взагалі змішувати вакцини від коронавірусу?
Причин кілька. По-перше, вакцин одного виробника не вистачає на всіх. Тому країнам доводиться замовляти схвалені препарати від різних виробників.
До прикладу, Україна в лютому отримала першу партію в 500 тисяч доз вакцини компанії AstraZeneca. Очікують ще 1,5 мільйона доз цієї ж компанії. Також уряд придбав 10 мільйонів доз вакцини від коронавірусу компанії Novavax і розраховує закупити ще 5 мільйонів доз. У кінці березня в Україну прибула перша партія вакцини від коронавірусу CoronaVac — 215 тисяч доз з 1,9 мільйона замовлених. За програмою COVAX Україна розраховує отримати 1 мільйон 117 тисяч доз вакцини Pfizer і до 4 мільйонів доз вакцини AstraZeneca. Також Україна розраховує ще укласти контракт на щонайменше 15 мільйонів доз вакцини протягом цього року.
По-друге, попри всі домовленості і попередні замовлення постачання вакцин все одно зриваються з різних причин. Приміром, у США на заводі зіпсували 15 мільйонів доз вакцини Johnson & Johnson через те, що неправильно змішали інгредієнти. А Індія затримує обіцяні глобальні поставки, оскільки сама зіткнулася з різким стрибком поширення коронавірусу.
Із цього випливає і третя, головна причина. Для більшої частини препаратів вакцинація передбачає щеплення двома дозами з різним інтервалом. І людина, яка отримала першу дозу, може не встигнути отримати другу через проблеми з поставками. А тепер у світі почалася третя хвиля пандемії коронавірусу, яка характеризується поширенням нових, більш небезпечних штамів.
Новий «британський» штам коронавірусу вже виявили в усіх регіонах України, а «південноафриканський» — наразі тільки в двох областях. Усього країною «ходять» понад 30 різних генотипів коронавирусу. За добу 1 квітня від коронавурусу померли 433 людини — це найбільший показник по країні від початку пандемії. Станом на 31 березня в Україні прищепили 231 564 особи, а завершили вакцинацію — отримали дві дози — лише дві особи.
І це не кажучи про те, що різні країни сперечаються з приводу можливих побічних ефектів вакцин. Тому Британія ще в січні цього року на свій страх і ризик внесла зміни до рекомендацій із вакцинації: якщо друга доза однієї вакцини недоступна, пацієнтам можна вводити інший препарат.
Випробування вже проводяться?
Компанії-виробники рідко самі погоджуються на такі дослідження. Адже на це доводиться витрачати додатковий час і гроші. Тому до справи найчастіше беруться державні структури.
Так у лютому 2021 року Національна служба охорони здоровʼя Сполученого Королівства спільно з дослідниками з Оксфордського університету розпочала експеримент під назвою Com-COV.
Для експерименту відібрали 830 добровольців віком від 50 років. Їх розділили на чотири групи. Одній групі добровольців спочатку зробили щеплення вакциною Pfizer/BioNTech, потім AstraZeneca, другій — у зворотному порядку. Інші дві групи отримали стандартну дводозову версію або однієї, або другої вакцини.
Цього місяця дослідники почнуть аналізувати кров піддослідних, щоб побачити, наскільки добре працює підхід змішування і в якому порядку він ефективніший. Далі планують вирахувати оптимальний інтервал у часі між першою і другою дозою.
Поки для досліджень взяли дві вакцини, схвалені британським урядом. Але сам експеримент розрахований на 13 місяців. Тому в нього можуть додати й інші препарати, якщо їх схвалять протягом цього часу.
Схоже випробування проводить компанія AstraZeneca спільно з російським Національним дослідницьким центром епідеміології та мікробіології імені М. Ф. Гамалії — творцями вакцини Sputnik V. Представник AstraZeneca сказав, що одне випробування вже проводиться в Азербайджані, а друге, в Росії, поки що перебуває на розгляді міністерства охорони здоровʼя країни.
Такі ж дослідження проводять і вчені з Національного інституту з контролю за ліками Китаю. Вони змішують чотири різні вакцини, які або вже дозволені у країні, або перебувають на пізніх стадіях клінічних випробувань. Свої експерименти вони ставлять на мишах. І деякі комбінації вже викликали більш сильні імунні відповіді, ніж у тих мишей, які отримали дві дози однієї і тієї ж вакцини.
А не страшно, що вакцини працюють по-різному?
Вакцини AstraZeneca і Pfizer/BioNTech використовують дві різні технології для захисту від COVID-19. Препарат Pfizer — це вакцина на основі матричної РНК. Вона використовує молекулу РНК, яка потрапляє в клітину і змушує її виробляти антитіла до коронавірусу. AstraZeneca — векторна вакцина, тобто вірус, який вона містить, не є небезпечним для організму людини, він просто «доставляє» в клітини елементи SARS-CoV-2. Так вакцина «знайомить» організм із вірусом і змушує його виробляти імунітет, але при цьому не дає хворобі розвиватися.
Таким чином обидві вакцини містять інструкції, які спонукають наші клітини виробляти найнебезпечніший — шиповий білок вірусу SARS-CoV-2, що викликає COVID-19. Це змушує наші тіла виробляти імунну відповідь проти білка шипа коронавірусу, яка допомагає захистити нас, якщо ми піддаємося впливу вірусу. Різниця полягає в тому, як дві вакцини доносять ці інструкції до наших клітин.
З приводу користі їхнього змішування — тут дослідники поки що не мають єдиної думки. Одні вважають, що комбінації різних вакцин від коронавірусу навіть у теорії можуть бути ефективними. Приміром, вакцини на основі білка добре виробляють антитіла. А векторні краще тренують імунні клітини. Тому вірусний вектор з подальшим білковим посиленням може запропонувати найкраще від обох варіантів.
Інші ж припускають, що такий підхід здатний поставити під загрозу загальну ефективність. Тобто організм може просто «заплутатися» в інструкціях від різних вакцин. Але всі дослідники сходяться на тому, що експерименти із комбінування різних вакцин варто продовжувати, щоб отримати остаточні відповіді. А поки що вони пропонують зосередиться на тому, щоб вакцинувати якомога більше людей хоча б однією дозою. Адже це дає хоч якийсь захист, а це краще, ніж взагалі ніякого.
Так уже робили раніше?
Комбінація різних вакцин використовується для захисту від пневмококової інфекції. Це комплекс захворювань, який включає пневмонію, інфекцію кровотоку, менінгіт, гострий отит й інші. В ході досліджень доведено, що один тип вакцини може підвищити ефективність іншого. Тому, коли зʼявляється новий препарат, він одразу тестується в комплексі з іншими вакцинами.
Такий підхід дуже добре себе зарекомендував у боротьбі з вірусом Ебола. Річ у тім, що проти Еболи використовували векторну вакцину. У пацієнтів розвивався імунітет до вірусного вектора вже після першої дози. Коли прибувала друга доза, їхня імунна система могла швидко знищити вектор, перш ніж він доставить своє корисне навантаження. Тому виробники вакцин вирішили обійти цю потенційну загрозу, використовуючи різні віруси для кожної дози. Таким чином вірусні вектори в другій дозі були такими ж новими для імунної системи, як і в першій.
Однак у пошуках вакцини проти ВІЛ дослідники десятиліттями безуспішно намагалися комбінувати вірусні вектори і білковий підсилювач.