Розмір території має значення. Контроль простору — основа виживання. Тепер часто чути, [...] що боротьбу за землі, моря і небо більше вести не варто, бо ліньки та страшно. У лютому 1918 року відбулося історичне (і частково істеричне) засідання ЦК партії більшовиків. На ньому затвердили рішення про укладення миру з Німеччиною. Мир вийшов просто образливий. За його умовами Росія відмовлялася від величезних своїх територій Прибалтики, Білорусії, України. Західний кордон відкотився в межі дороманівських часів. Паскудніше нікуди. Радянський Союз поступово повернув втрачені землі. [Але] великий могутній Радянський Союз виявився чимось на кшталт чорнобильського саркофагу, усередині якого тривали реакції поділу, розкладання та відчуження. Зрештою, якщо порівняти сучасну карту європейської частини нашої країни з картою, затвердженою горезвісним Брестським миром, то навряд чи знайдеться багато відмінностей. І що далі? Точно — не тиша. Попереду багато геополітики. Практичної та прикладної. І навіть, можливо, контактної. А як інакше, якщо тісно, нудно, ніяково і немислимо залишатися Росії в межах паскудного миру.
Боротися з імперськими амбіціями Росії засобами чесної журналістики нам допомагають ваші донати.