Контрнаступ української армії розпочався в перших числах червня 2023 року. Українське командування намагалося тримати дату початку в таємниці. Те, що ЗСУ переходять у наступ, усім стало зрозуміло в ніч проти 6 червня, коли Росія підірвала Каховську ГЕС — найімовірніше, щоб не дати українській армії форсувати Дніпро нижче за течією.
Увесь контрнаступ мав тривати всього вісім-десять днів. У перші кілька днів «ударні» бригади мали прорвати оборону на південь від Оріхова і вийти до Токмака, а за ним — до Мелітополя. Бригади другого ешелону мали зайти в цей прорив і дійти до Бердянська, перерізавши російській армії сухопутний коридор до Криму. Відволікаючого удару мали завдати бригади на південь від Великої Новосілки. Ще кілька бригад — іти у наступ біля Бахмуту.
«Бабель»
Однак початковий прорив не вдався. За два місяці українська армія змогла вийти тільки до села Роботиного. За три місяці (до кінця серпня) — лише трохи поглибила виступ і вперлася в укріплені оборонні позиції, за якими було ще кілька ліній оборони.
Карта на основі даних фінської OSINT-групи Black Bird (складав Пасі Паройнен).
«Бабель»
Після того як наступ на цьому напрямку вичерпався, головнокомандувач Валерій Залужний вирішив форсувати Дніпро. У жовтні 2023 року морська піхота висадилася на лівому березі річки, зокрема в районі села Кринки. У перші кілька тижнів операція йшла успішно, але згодом ініціатива перейшла до російської сторони. Проте командування не зупиняло її девʼять місяців. Подробиці цієї операції відомі з розбору «Української правди».
Український Генеральний штаб ніколи не публікував офіційний аналіз контрнаступу. Однак за три роки свої аналізи на основі відкритих і закритих даних опублікували аналітичні центри та західні медіа. Крім того, контрнаступ в інтервʼю описували його учасники. Як партнери разом із ЗСУ задумували та планували контрнаступ і як він проходив — відомо у загальних рисах. (Хоча, звісно, ця картина не є детальною.)
Якісні медіа аналізували контрнаступ
Детальний аналіз опублікував британський аналітичний центр RUSI. Його автори взяли інтервʼю у бійців і командирів тактичного, оперативного та стратегічного рівня. Вони також мали у своєму розпорядженні дані Генштабу ЗСУ і розмовляли з міжнародними партнерами України.
Великий оглядовий матеріал опублікувала «Нью-Йорк Таймс»: вона описувала контрнаступ в оптиці американського вищого командування. Її джерелами стали міністр оборони США, командувач Обʼєднаних сил НАТО в Європі, командувач 18 десантного корпусу США, а з українського боку — заступник головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенант Михайло Забродський.
Перебіг контрнаступу по днях, його проблеми та причини провалу аналізували експерти Майкл Кофман і Роб Лі (засновники медіа War on the Rocks). Вони базувалися на інтервʼю з українськими військовими, відкритих джерелах і роботі фінської OSINT-групи Black Bird.
Окремі епізоди контрнаступу в інтервʼю українським медіа описували начальник штабу 12 бригади НГУ «Азов» Богдан Кротевич, старший сержант 47 бригади «Магура» Валерій Маркус і командувач ОСУВ «Хортиця» Олександр Сирський.
Майже всі аналітики сходяться на тому, що у провалу контрнаступу не було єдиної ключової причини. Радше це був ланцюжок провалів і помилок, що нашаровувалися одне на одне. І найпершим став провал режиму секретності.
Ще за три місяці до контрнаступу, на початку квітня 2023 року, у Пентагоні стався витік документів, повʼязаних з російсько-українською війною. В одному з документів був перелік девʼяти бригад, які мали йти в контрнаступ. Він також детально описував західну техніку, яку постачали в ці бригади, і містив дату початку — 1 травня.
З витоку: план оснащення та тренування 9 (з 12) бригад контрнаступу. Чітку версію цього документа нескладно знайти простим пошуком у Гуглі.
На цьому витоки не закінчилися. Восьмого травня текстовий план контрнаступу опублікував британський проросійський блогер Яків Дрейзін. Наступного дня той самий текстовий план опублікував російський пропагандист Борис Рожин. (Судячи з деяких ознак, це був злив з російського Генштабу.) Нарешті, вже під час контрнаступу, 15 червня російські медіа опублікували його карту — явно розроблену американським командуванням.
Карта з витоку 15 червня 2023 року, під кінець другого тижня контрнаступу. На ній позначені прорив (1), основний (2) та відволікаючий (А) удари.
news365.ru
Судячи з цих витоків, російське командування заздалегідь знало, де і коли почнеться контрнаступ. До літа 2023 року воно встигло проаналізувати помилки першого року, змінило структуру армії (від батальйонно-тактичних груп перейшло до бригад і дивізій), провело мобілізацію, удвічі збільшило кількість солдатів, танків, броньованих машин і артилерійських систем. У районі майбутнього українського наступу росіяни звели пʼять укріплених ліній оборони. Крім того, російські засоби РЕБ навчилися збивати з курсу ракети GMLRS систем М270 і М142 (HIMARS).
В основі плану українського контрнаступу лежав здоровий задум. Однак план не був правильно «відкалібрований» під усі обмеження. Наприклад, командування ЗСУ знало, що російська армія матиме перевагу в повітрі. Але воно так і не придумало, що їй протиставити, і просто проігнорувало цю загрозу. «Ударним» бригадам бракувало досвіду, у них не було достатньо часу на навчання і злагодження, між бригадами була погана координація. Наприклад, на картах 33 ОМБр лінія української оборони була вказана як російська — тому на початку контрнаступу бригада відкрила вогонь по своїх (по позиціях 12 бригади НГУ «Азов»). На картах 47 ОМБр лінія російської оборони, яку вона проламувала, не була позначена взагалі.
Бійці 68 єгерської бригади у щойно звільненому Благодатному біля бронемашин MaxxPro. Підрозділи бригади брали участь у відволікаючому ударі на південь від Великої Новосілки. 10 червня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Загалом у контрнаступі мали брати участь 12 нових бригад за підтримки старих, більш досвідчених бригад, зокрема Морської піхоти, Десантно-штурмових військ і ТрО. Початковий план передбачав, що всі 12 бригад (у кілька ешелонів) будуть битися на одному — південному — напрямку. Однак частина нових бригад вирушила під Бахмут — командувач ОСУВ «Хортиця» Олександр Сирський розраховував відбити місто, перерізавши три основні лінії його постачання. Зробити це теж не вдалося.
Зрештою, план контрнаступу виявився занадто оптимістичним. Він не враховував зриви поставок озброєння, перевагу Росії в повітрі, брак часу на навчання і злагодження. Командування ЗСУ сподівалось «убити» моральний дух росіян, спричинити «локальний колапс» оборони й прорватися вглиб (як це вдалося під час Харківського наступу 2022 року). Ці сподівання виявилися марними.
У контрнаступі Україна припустилася тієї ж помилки, що й росіяни на початку повномасштабного вторгнення. Командування сподівалося, що заскочений зненацька деморалізований ворог стане легкою здобиччю. Однак атакувати зненацька не вийшло, а ворог виявився не деморалізованим, а повністю готовим — тому що він проаналізував і виправив помилки початкового періоду війни.