У нас немає армії як системи. У Генштабі є підрозділи, де немає жодного контрактника — причому ці люди займаються програмним забезпеченням, розвідкою. Це мозок армії. Якщо їх завтра демобілізувати — армії не стане. Залишаться тільки директори. Парадокс у тому, що саме зараз ми маємо шанс, якого ніколи не мали, — бо набули досвіду, який маємо тільки ми на планеті. Якщо його грамотно використати — ми будемо найбоєздатнішою армією у світі.
Мені вистачить пальців однієї руки, щоб перелічити, з ким із генералів в армії можна мати справу. Можу публічно назвати одну людину — заступника міністра оборони, генерал-лейтенанта Євгена Мойсюка. Але навіть він, по суті, не в армії. До [колишнього головнокомандувача ЗСУ] Валерія Федоровича Залужного я ставлюся з повагою, тому я не дозволю собі публічно давати йому якісь характеристики. Скажу тільки, що він багато зробив [щоб змінити командний склад на краще].
Те, що контрнаступ завалився, стало ясно в перші дві години. Ми все робили неправильно. Від документів до того, хто був поставлений його очолювати. Моя біда в тому, що я повірив у розповіді про «молодих перспективних офіцерів», які все добре розпланують. Та лінія російської оборони, яку ми проламували, — її навіть не було в плані контрнаступу. Ми не мали зупинятися там ані на хвилину. До першого запланованого рубежу ми навіть не дійшли. А мали за ніч пройти два чи три.