Першого серпня 1991 року американський президент Джордж Буш — старший на шляху з Москви збирався проїздом відвідати Київ. Він планував зупинитись у кількох місцях і виступити з програмною промовою на підтримку нового союзного договору, який мав переформатувати СРСР на конфедерацію суверенних держав.
Під час польоту в президентському літаку вносили останні правки до промови, з якою Буш мав виступити у Верховній Раді тоді ще УРСР. З тексту прибрали всі артиклі the перед Ukraine, аби не підкреслювати залежного статусу республіки у складі СРСР. Буш був певен, що в Москві на такі граматичні нюанси не звертатимуть уваги. Та він особисто додав фразу із застереженням українців від «самовбивчого націоналізму».
Буш на президентському борту під час візиту до Москви, звідки він потім полетів у Київ, 29 липня 1991 року.
Getty Images / «Бабель»
Саме завдяки цій промові, що мала б заспокоїти інші радянські республіки, візит перетворився на резонансну подію. Буш не лише розчарував багатьох українців, зокрема і в США. Його розкритикували західна преса і навіть чимало соратників-республіканців.
Буш та його оточення ще багато років пояснювали, що насправді застерігали українців «не зробити чогось дурного, що могло б вилитись у силове протистояння». Утім, ця промова стала прикладом того, що в Білого домі геть не завжди мають рацію щодо реального стану справ у світі. Її досі називають однією з найгірших промов, коли-небудь виголошених американським високопосадовцем. А в історію вона увійшла як «котлета по-київськи», або «промова київського курчати» — саме так її назвав у своїй колонці у The New York Times в серпні 1991-го американський журналіст Вільям Сафайр.
Крах комунізму
Наприкінці 1980-х у країнах Центральної та Східної Європи один за одним почали падати прокремлівські режими. Символічним крахом комунізму стало падіння в 1989-му Берлінського муру, що майже 30 років розділяв Німеччину на Східну і Західну.
Солдати НДР під час руйнування стіни цивільними, 1989 рік.
Getty Images
СРСР так само занурювався у глибоку економічну, соціальну і політичну кризу й опинився на межі розвалу. Почався «парад суверенітетів» у радянських республіках. Тодішній генеральний секретар Михайло Горбачов уже був ладен заплющити очі на втрату сателітів з країн соцтабору. Але щосили намагався зберегти Радянський Союз. Антиурядові виступи на Кавказі придушили військами. А от Литву та інші Балтійські республіки не вдалось втримати навіть за допомогою танків.
Схожі тенденції назрівали й у другій за значущістю республіці — Українській РСР. У березні 1990-го на перших за час комуністичного режиму доволі вільних парламентських виборах національно-демократичні кандидати отримали майже чверть мандатів. У липні Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У жовтні відбувся перший український Майдан — студентська Революція на граніті.
Учасники мітингу в Києві йдуть до Верховної Ради вулицею Кірова (зараз — Грушевського), 30 вересня 1990 року. Учасники мітингу в Києві біля Республіканського стадіону (зараз — НСК «Олімпійський»), 30 вересня 1990 року.
Getty Images / «Бабель»
Горбачов розумів, що втрати України СРСР точно не переживе, тож погодився переформатувати імперію на конфедерацію, побудовану на засадах суверенітетів республік. Але поступатися роллю керівного центру в Кремлі не збирались до останнього. У 1991-му під час обговорень нового союзного договору в підмосковній державній резиденції Ново-Огарьово Горбачов вирішив зробити хід конем. Він запросив керівників автономій, зокрема й Криму. За його задумом вони мали розбавити республіканських прихильників ширшої самоврядності та децентралізації. Та коли цей план провалився, він вдався до іншого трюку.
Світові лідери мали «заспокоїти» Україну
Від початку свого правління у 1985-му Горбачов здобув на Заході репутацію прогресивного реформатора. У міжнародних відносинах він запустив «політику розрядки»: домовився про скорочення озброєнь, вивів радянські війська з Афганістану і пообіцяв не втручатись у справи країн колишнього соцтабору в Європі. Його зустріч з американським президентом Джорджем Бушем — старшим на початку грудня 1989 року в пресі назвали кінцем Холодної війни. У 1990-му він набрав балів в очах Заходу демократичними реформами: скасував керівну роль Компартії та створив нову найвищу посаду в державі — президента, яку, щоправда, саме же й обійняв із порушенням закону. Зрештою, у жовтні 1990 року Горбачов навіть отримав Нобелівську премію миру.
Здавалося б, усе йшло непогано, питання незалежності України не стояло на порядку денному на Заході. У 1990-му британська прем’єрка Маргарет Тетчер заявляла, що вона може відкрити посольство в Києві з тим же успіхом, що й у Сан-Франциско. У липні 1991 року Горбачов показово запросив лідера обʼєднаної Німеччини Гельмута Коля обговорити нові радянсько-німецькі відносини саме до Києва. У такий спосіб він хотів підкреслити, що Україна лишається невід’ємною частиною СРСР. Щоправда, кортежу з офіційними делегаціями довелось оминати багатотисячну демонстрацію в Києві проти підписання союзного договору.
Демонстрація в Києві під час візиту Коля, 6 липня 1991 року.
Getty Images / «Бабель»
Та головним козирем Горбачова мав стати американський президент Джордж Буш — старший. Увечері 29 липня 1991 року Буш разом з дружиною прибув до Москви та наступні два дні багато спілкувався з Горбачовим. Це були як офіційні зустрічі, так і приватні бесіди на підмосковній дачі Горбачова, де зупинився лідер США. Радянський «президент» запевняв свого американського колегу, що ладен відпустити Балтійські країни, але Україна готова добровільно лишитися в новому союзі. Мовляв, відповідний договір уже погоджений, а українці вже не можуть дочекатись, аби його підписати.
Горбачов із дружиною вітають подружжя Бушів у Москві, 30 липня 1991 року.
Getty Images / «Бабель»
У Білому домі найбільше боялись повторення Югославського сценарію, але тепер із ядерною зброєю. Тож Буш перед вильотом до Києва запевняв Горбачова, що «не допустить ніякої підтримки сепаратизму». Він дотримався своєї обіцянки, вносячи правки у промову під час польоту. «Я вірив, що ключову роль [у переформатованому Союзі] відіграватимуть політично сильний Горбачов і ефективно працюючий центральний апарат», — писав згодом Буш у мемуарах.
Несподівана зустріч у Києві та її наслідки
В аеропорту «Бориспіль» і на вулицях Києва Буша зустрічали юрми народу. Було чимало плакатів українською та англійською. Щоправда, написи на них були не на підтримку нового союзного договору, як запевняли у Кремлі, а геть навпаки.
Плакати, з якими зустрічали Буша під час візиту до Києва 1 серпня 1991 року.
Getty Images / «Бабель»
Дорогою з Борисполя занепокоєний Буш несподівано звернувся до голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука, який його супроводжував. Він попросив про всяк випадок переглянути текст своєї промови. Кравчук був ошелешений, до цього його ніколи не просив про таке жоден з лідерів, які приїздили з Москви. Він зробив кілька дрібних зауважень, вносити серйозні правки вже було запізно. А Буш був настільки вражений такою зустріччю, що вирішив порушити запланований протокол і вийшов привітатися з натовпом.
Кадри візиту Буша до Києва 1 серпня 1991 року.
Getty Images / «Бабель»
Коли американський президент став до трибуни у Верховній Раді, його зустріли оваціями. Він подякував за теплий прийом, процитував Олександра Довженка і Тараса Шевченка. Пригадав про споконвічне прагнення українців до свободи.
А потім Буш почав розхвалювати Горбачова як сильного лідера, зазначивши, що обирати між очільником Кремля і прихильниками незалежності — це «хибний вибір». І зрештою дійшов до тієї самої правки у промові: «Свобода — це не те саме, що незалежність. Американці не підтримуватимуть тих, хто прагне незалежності, щоб замінити далеку тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допомагатимуть тим, хто пропагує самогубний націоналізм, заснований на етнічній ненависті». Під кінець виступу в залі чувся несхвальний гул, тепер аплодували здебільшого консервативні комуністи.
Уже за кілька днів, здавалося б, рядовий візит Буша та його промова в Києві привернули світову увагу до України. За кілька тижнів прорахунки Білого дому стали ще більш очевидними. У Москві путчисти спробували повалити «сильного лідера» Горбачова. Україна проголосила Акт про Незалежність, а до кінця року остаточно розвалився СРСР. У травні 1992-го Буш приймав у Білому домі українського президента Кравчука.
Буш приймає Кравчука в Білому домі, 6 травня 1992 року.
Getty Images / «Бабель»
Під час президентських перегонів у 1992-му опоненти Буша серед інших закидів неодноразово пригадували його київську промову. На публічних заходах його тролили пародисти в костюмах курки. Зрештою Буш програв вибори демократові Біллу Клінтону.