Через рік після закінчення Другої світової війни розпочалося глобальне політичне, військове, економічне та ідеологічне протистояння між двома блоками держав. На чолі одного стояв СРСР, а іншого — США. До історії цей період увійшов під назвою «Холодна війна».
За час протистояння відносини між противниками то холоднішали, то теплішали. Сторони розпочали гонку озброєнь, змагалися за політичний вплив у різних регіонах по всьому світу. Кілька разів Радянський Союз і США опинялися на межі справжньої війни. Одне з таких загострень розпочалося з кінця 1970-х після вторгнення радянських військ до Афганістану. У відповідь США назвали СРСР «імперією зла» і запустили військовий проєкт «Зоряні війни».
У 1985 році з приходом до влади нового генсека Михайла Горбачова напруження у протистоянні США та СРСР почало різко спадати. Горбачов неодноразово бував у країнах Заходу ще з початку 1970-х. Він поступово набув репутації прогресивного політика, який відрізнявся від своїх підстаркуватих колег з Політбюро ЦК КПРС.
На фото зліва направо: радянський генсек Михайло Горбачов, президент США Рональд Рейган та його віцепрезидент Джордж Буш у Нью-Йорку, листопад 1985 року.
Getty Images / «Бабель»
Горбачов почав знижувати військові витрати СРСР, у 1987 році підписав з Рейганом Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. За його умовами СРСР знищив 1 846 ракетних комплексів, США — 846. У 1988 році Радянський Союз почав виводити війська з Афганістану. Після цього Рейган заявив, що більше не вважає СРСР «імперією зла».
Михайло Горбачов та Рональд Рейган у Білому домі підписують Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, 8 грудня 1987 року.
Getty Images / «Бабель»
У січні 1989 року Джордж Буш — старший змінив Рональда Рейгана на посаді президента США. Буш дотримувався обережної зовнішньої політики і не поспішав висловлювати підтримку Горбачову. Але радянський генсек зі своєю миролюбною політикою «нового мислення» вже був неймовірно популярний у Європі. Глави Британії та Франції — Маргарет Тетчер і Франсуа Міттеран — настійно радили Бушу зустрітися з ним якнайшвидше.
Радянський генсек Михайло Горбачов тисне руку премʼєр-міністру Великої Британії Маргарет Тетчер під час зустрічі в Лондоні, 1985 рік.
Getty Images / «Бабель»
Поки Буш розмірковував, у країнах Центральної та Східної Європи один за одним почали падати комуністичні режими. В історію цей процес увійшов під назвою «Осінь народів»: поразка комуністів на виборах у Польщі, новий уряд в Угорщині, «Оксамитова революція» в Чехословаччині, відставка багаторічного лідера болгарських комуністів Тодора Живкова, повстання проти румунського комуністичного диктатора Ніколае Чаушеску.
Протести «Оксамитової революції» у Чехословаччині, що призвели до швидкого усунення від влади комуністичної партії, 22 листопада 1989 року. Під час протестів у Бухаресті 1989 року демонстранти вирізали з центральної частини румунського прапора радянський герб.
Getty Images / «Бабель»; Pascal J Le Segretain / Contributor
Падіння Берлінського муру в листопаді 1989 року було вирішальним фактором, після якого стало зрозуміло, що двом наддержавам настав час обговорити зміни у світі, насамперед у Європі.
Молодь відколює шматки Берлінського муру, 1989 рік.
Getty Images / «Бабель»
У Білому домі запропонували нестандартний формат — провести зустріч на борту бойового корабля, як це робив американський президент Франклін Рузвельт за часів Другої світової. Довго обирали місце, яке влаштувало б і США, і СРСР, і на початку грудня 1989-го зійшлися на Мальті. Спочатку план був такий: дві зустрічі на борту бойових крейсерів у відкритому морі, у перший день на радянській «Славі», наступного дня — на американському Belknap.
Ракетні крейсери «Слава» та Belknap біля берегів Мальти, 1 грудня 1989 року.
Getty Images / «Бабель»
«Я пригадую, як повернулася до офісу після того, як нам сказали, що ми збираємося на Мальту, і одна з секретарок посла на Мальті сказала: «Ви збираєтеся на Мальту в грудні? А ви знаєте, наскільки жахливими там можуть бути шторми?» І я думаю, що це було вперше, коли хтось подумав про проблему з погодою», — згадувала одна з організаторів та учасниць зустрічі Кондоліза Райс.
І справді, у день початку переговорів, 2 грудня, погода зіпсувалася, почався шторм. Хвилі були такими сильними, що проводити зустріч у відкритому морі було неможливо. Тому всі перебралися на пришвартований у порту радянський пасажирський лайнер «Максим Горький», на якому оселилася вся делегація СРСР, включно із Горбачовим. Американські дипломати та журналісти розмістилися у місцевих готелях. А президент Буш принципово облаштувався на борту крейсера Belknap.
Президент США Джордж Буш дає пресконференцію в оточенні американських військових моряків перед початком переговорів із Горбачовим на Мальті, 1 грудня 1989 року. Михайло Горбачов зустрічає Джорджа Буша на борту лайнера «Максим Горький», 2 грудня 1989 року.
Getty Images / «Бабель»
«Атмосфера, хоч і доброзичлива, але не розслаблена. Коли ми зустрілися за довгим столом, у салоні витала напруженість. Як господар Горбачов відкрив церемонію офіційним вітанням і запросив президента Буша виступити першим. Президент напружився, коли почав говорити, явно нервував з огляду на важливість того, що відбувається. Але поступово він розслабився», — згадував радник з питань національної безпеки президента США Брент Скоукрофт.
Радянський лідер Михайло Горбачов (ліворуч) та президент США Джордж Буш (праворуч) перед початком переговорів на борту радянського круїзного лайнера «Максим Горький», 2 грудня 1989 року.
Getty Images / «Бабель»
Буш і Горбачов спілкувалися два дні, і багато часу провели у розмовах віч-на-віч. За спогадами Павла Палажченка, який був перекладачем цих розмов, лідери не в усьому доходили згоди. Але загалом переговори проходили у форматі «за все добре проти всього поганого».
За підсумками Мальтійського саміту сторони не підписали жодних офіційних документів, домовленості були лише на словах. Горбачов пообіцяв не втручатися у справи східноєвропейських країн та дав принципову згоду на обʼєднання Німеччини. У відповідь американський лідер підтримав перебудову, що відбувалась в СРСР. А на підсумковій спільній пресконференції 3 грудня вони заявили, що «відносини між Сходом та Заходом вступають у нову епоху надійної співпраці».
«Саміт на Мальті поклав край Холодній війні» — приблизно такі заголовки були на перших шпальтах ЗМІ того дня. У пресі навіть порівнювали Мальтійську зустріч із переговорами у Ялті 1945 року, які визначили повоєнний порядок у Європі.
Михайло Горбачов та Джордж Буш розмовляють на борту лайнера «Максим Горький», 2 грудня 1989 року.
Getty Images / «Бабель»
Через два роки обидва лідери підписали Договір про стратегічні наступальні озброєння — країни значно скоротили свої ядерні потенціали. Буш вже остаточно переконався, що Горбачов серйозно ставиться до реформ та припинення військової конфронтації із США.
А в цей час СРСР занурювався у глибоку кризу і опинився на межі розвалу. Політика перебудови Горбачова не врятувала економіку. У 1990 році першими зі складу СРСР почали виходити балтійські республіки.
Учасники акції за незалежність Литви, Латвії та Естонії «Балтійський шлях», 23 серпня 1989 року.
Wikimedia
У 1989 році розпочалися масштабні страйки шахтарів Донбасу, вже наступного року економічні та соціальні вимоги гірників поступово переросли у політичні. Шістнадцятого липня 1990 року Верховна Рада УРСР абсолютною більшістю голосів ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У жовтні 1990 року студенти розпочали у Києві Революцію на граніті. Друга за розмірами та значущістю республіка Союзу — Україна — неухильно рухалася до незалежності.
Демонстрація страйкуючих шахтарів Донбасу у Києві на Хрещатику, 16 квітня 1991 року.
ЦДКФФА України імені Гордія Пшеничного / Wikimedia
Але навіть за таких умов американський президент намагався врятувати СРСР. На початку серпня 1991 року Джордж Буш приїхав до Києва і закликав керівництво України «утриматись від суїцидального націоналізму». Опоненти Буша в США назвали його виступ «промовою курчати по-київськи». Позицію Білого дому частково можна зрозуміти — вони тільки-но налагодили відносини з Кремлем, а тепер мали спілкуватися з керівництвом нових незалежних країн, у яких залишилися радянські ядерні ракети. Наприклад, Україна після розпаду СРСР успадкувала третій за величиною арсенал ядерної зброї у світі після Росії та США.
Президент США виступає біля памʼятника жертвам масових розстрілів у Бабиному Яру під час свого візиту до Києва, 1 серпня 1991 року. Антикомуністична демонстрація у Києві під час візиту Джорджа Буша, 1 серпня 1991 року.
Getty Images / «Бабель»
Але вже було пізно, «Парад суверенітетів» у радянських республіках було не зупинити. У другій половині серпня 1991 року Горбачова спробували усунути від влади змовники з ГКЧП. Після провалу путчу Україна оголосила про незалежність, а до кінця року перестав існувати сам СРСР.
Головна зброя «Бабеля» — хороші, цікаві тексти. Зміцнить наш арсенал донатом: https://babel.ua/donate
Розмальований памʼятник Жовтневій революції на Майдані Незалежності у серпні 1991 року.
Getty Images / «Бабель»