Зброя, гроші, увага — усе тепер Ізраїлю, який воює з Іраном. Від цього страждає Україна і зовсім трохи Росія. Ось як впливає на нашу війну новий конфлікт на Близькому Сході

Іран та Росія — стратегічні партнери. Це зафіксував договір від 2025 року. Але Іран почав допомагати Росії у війні проти України задовго до цього. У жовтні 2022 року росіяни розпочали бити по українській енергетиці — і тоді по Україні полетіли далекобійні іранські ударні дрони Shahed.

Відтоді з’явилося багато доказів та внутрішніх документів цієї закупівлі. Іран насправді був «Ірландією» або «Білоруссю», продавав Росії «моторні човни», а кошти йшли через компанію-посередника з ОАЕ. Росіяни спочатку купували в Ірану готові дрони, потім придбали технологію, відправляли своїх фахівців на навчання в Іран, щоб зрештою локалізувати виробництво «шахедів». Завод побудували в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані.

З осені 2022 року кількість дронів, що їх Росія запускає по Україні, суттєво зросла — від кількох сотень на місяць до кількох сотень щодня. За даними ГУР, росіяни щомісяця виробляють близько 2 700 далекобійних дронів «Герань» (на основі технології Shahed) і ще стільки ж імітаторів, які повинні виснажувати українську ППО. Але «шахеди» версії 2025 року суттєво відрізняються від придбаних в Ірану три роки тому. Вони мають нові бойові частини, власні системи навігації, засоби боротьби з РЕБ.

Визначити точно, наскільки Іран досі допомагає Росії у виробництві Shahed, майже неможливо. Російські інженери наприкінці 2022 року підготували документ із планами виробництва цих дронів у Росії. До середини 2023 року Іран мав постачати у Росію «шахеди» у розібраному вигляді. Потім росіяни планували самостійно збирати корпуси, начинку яких отримували б з Ірану. Десь від початку 2024 року завод в «Алабузі» мав самостійно виготовляти дрони із комплектуючих російського виробництва. Але аналіз збитих «шахедів» підтверджує, що російських деталей там мало — переважно китайські та західні компоненти. І хоч Ізраїль бомбить іранські об’єкти ВПК, зокрема й заводи з виробництва «шахедів», це навряд чи вплине на темпи виробництва цих дронів у Росії.

Досі єдиною підтвердженою військовою допомогою Ірану Росії залишаються дрони. Хоча іноземні медіа раз по раз писали, що Тегеран нібито близький до передачі російській армії балістичних ракет. Іран дійсно має багато балістичних ракет різної дальності, але по Україні їх досі не застосовували.

Тепер Росія про іранські балістичні ракети може забути. По-перше, для Ізраїлю це одна з головних цілей — ізраїльська армія вже заявляє, що знищила третину іранських пускових установок, а також регулярно б’є по ракетних складах і заводах. По-друге, сам Іран тепер використовує ці ракети для ударів по Ізраїлю. І не одинично, а масовано — іноді по кілька сотень за раз. Для порівняння: Росія під час повномасштабної війни максимум запускала до 20 балістичних ракет за один обстріл. Експерти оцінювали, що Іран має приблизно 3 тисячі різних балістичних ракет.

Війна Ізраїлю та Ірану впливає на військові поставки не лише Росії, а й України. Українська армія це вже відчула. На початку червня президент Володимир Зеленський підтвердив, що Штати перенаправили 20 тисяч ракет проти «шахедів» замість України на Близький Схід. Про ці ракети домовлялися ще з попередньою Адміністрацією президента, але Пентагон вирішив посилити ними власні підрозділи, без жодних пояснень. За кілька днів стало зрозуміло чому — Ізраїль розпочав військову операцію.

Іран випускає у відповідь не лише балістичні ракети, а й «шахеди», однак до Ізраїлю вони майже не долітають. Хоча ізраїльська ППО перехоплює більшість цілей, її можливості не безмежні. За даними NBC News, Ізраїль почав збивати лише 65% ракет, тоді як за кілька днів до цього збивав 90%. Тож Ізраїль буде змушений шукати додаткові ракети для ППО — на тих самих ринках, де їх шукає й Україна.

Війна Ізраїлю та Ірану має економічний вплив на війну в Україні. Тому що будь-які конфлікти на Близькому Сході впливають на головне багатство цього регіону — ринок нафти. А це — ключова стаття доходів для Росії.

З початку червня ціни на нафту марки Brent зросли з 62$ до 77$ за барель. Російська нафта Urals продається дешевше, але орієнтується на ті ж ринкові тенденції. У 2025 році Росія заклала в бюджет ціну 70$ за барель. Brent — це еталонна нафта, легка і малосірчиста. Тоді як російська нафта Urals важча і має низьку якість. Покупцям складніше її переробляти, тому й ціна нижча.

Іран, як і Росія, дуже залежний від експорту нафти, на який до того ж накладені санкції. Ахіллесова п’ята іранської нафтової промисловості — острів Харк у Перській затоці. Там розташовані нафтові термінали, сховища та заводи. Іран продає 90% своєї нафти Китаю, і все це експортується саме звідти. Поки що ізраїльська армія майже не чіпає іранську нафтову промисловість — лише те, що працює на внутрішній ринок Ірану.

Іран має і свій важіль впливу на нафтовий ринок — він може заблокувати або перекрити Ормузьку протоку. Це місце, через яке перевозять 25% усієї світової нафти та третину скрапленого газу. Якщо Іран наважиться на цей крок, то він і сам не зможе експортувати нафту. Але у разі ударів Ізраїлю по тому ж острову Харк, це і так буде неможливо.

Якщо ізраїльська операція таки призведе до зміни влади в Ірані, це стане вже другою серйозною політичною втратою Росії на Близькому Сході за останні пів року — після падіння режиму Башара Асада в Сирії. Такий розвиток подій може перекрити Росії шляхи обходу західних санкцій, ускладнити транзит нафти та постачання газу через Іран, а також поставити під загрозу спільні багатомільярдні проєкти — як у нафтовій, так і в ядерній галузі. Постраждає й особистий імідж Путіна, який неодноразово пропонував себе як посередника у переговорах з Іраном. Але навіть Дональд Трамп уже порадив йому: «Спершу треба владнати ситуацію з Росією».