Тексти

Уперше за пів року війни росія досягла успіху ― стверджує, що захопила місто Соледар. Але стратегічно це поки ні на що не впливає. Аналіз ситуації на фронті на 330-й день повномасштабного вторгнення — мапи «Бабеля»

Автори:
Олексій Ярмоленко, Євген Спірін
Дата:

Getty Images / «Бабель»

Російська армія в січні змогла вперше з літа 2022 року майже захопити хоч якесь місто — це Соледар у Донецькій області. До цього росіяни окуповували лише села та селища. Хоча до вторгнення в Соледарі проживали лише 10 тисяч людей, його втрата суттєво ускладнить оборону Бахмуту. Битва за Соледар тривала близько шести місяців. Це перший значний успіх росіян на фронті за пів року, але стратегічно він поки що нічого не змінює і не означає втрати Бахмуту. Однак поступово росіяни наближаються до того, щоб перерізати всі шляхи забезпечення українських військових у цьому місті. Хоча зі стратегічної точки зору Бахмут вже не має великого значення. Захопити його було важливо для росіян, коли вони ще були в Ізюмі та наступали на Словʼянськ. Тоді це місто було потрібне, щоб вийти до Словʼянська та Краматорська з кількох боків. Зараз у росіян немає Ізюмського угруповання. Можлива втрата Бахмуту може призвести до відходу українських військ з деяких територій, наприклад, з міста Сіверськ, щоб уникнути оточення. Але це не означатиме ані прориву оборони, ані «фінішної прямої» для захоплення Донбасу.

 «Бабель» продовжує серію оглядів ситуації на фронті та головних подій, які на неї впливають. Дайджести виходять що десять днів. Розповідаємо про зміни лінії фронту та про місця, де тривають найжорсткіші бої, пояснюємо ротації російських військ, розказуємо про отриману західну техніку і удари ЗСУ по тилових обʼєктах росіян

Російські війська продовжують тактику масованих ракетних обстрілів України, переважно поцілюють в енергобʼєкти. Якщо раніше окупанти випускали від 60 до 80 ракет за один обстріл, то зараз ― приблизно 40 ракет. Тепер росіяни намагаються змінювати тактику ударів. Серйозною проблемою для них стала українська протиповітряна оборона, яка навчилася збивати більшість високоточних крилатих ракет, як-от «Калібр», Х-101 і Х-555. Нестача ракет змушує росіян шукати нові тактики ударів.

Чотирнадцятого січня по Києву росіяни почали стріляти зенітними ракетами з комплексів С-400. Це найсучасніші з російських систем ППО, основне призначення яких — збивати повітряні цілі. Однак тепер стало зрозуміло, що як і С-300, вони теж мають можливість бити по наземних цілях. Дальність польоту ракет у С-400 — близько 250 кілометрів, однак точних даних про те, як далеко вона може летіти під час ударів по наземних цілях і яка її точність, немає. Головна проблема в тому, що зенітні ракети дуже швидкі та летять за балістичною траєкторією. Тому збивати їх українська армія поки не може.

Росіяни намагаються проводити фальшиві пуски, щоб виснажити або заплутати українські системи ППО. Через нестачу ракет їм доводиться використовувати старі та неточні ракети, такі як Х-22. Це дуже потужна надзвукова ракета з бойовою частиною в майже тонну вибухівки. Ракети Х-22 призначені для знищення великих надводних цілей, наприклад, авіаносців. За планом вона має нести ядерну боєголовку і вибухати в морі десь у районі кораблів противника, щоб гарантовано їх уразити. Але проблема Х-22 у великому радіусі відхилення від запланованої цілі — і що більшу відстань вона летить, то більше промахується.

Саме така ракета прилетіла в багатоповерхівку в Дніпрі, обваливши цілий підʼїзд. Наразі відомо про 45 загиблих, однак 11 людей досі вважаються зниклими безвісти. Це не вперше, коли росіяни використовують Х-22: 27 червня така ракета впала біля ТРЦ «Амстор» у Кременчуці, де від пожежі загинула 21 людина. Хоча Х-22 і впала на території Кременчуцького заводу дорожніх машин, імовірною ціллю міг бути не він, а міст через Дніпро, який розташований за два кілометри від «Амстору». Влітку росіяни намагалися бити саме по мостах і залізниці.

Першого липня Х-22 впала біля багатоповерхівки в селищі Сергіївка в Одеській області. Тоді загинули 22 людини. Імовірною ціллю міг бути міст через Дністровський лиман, від якого до Сергіївки 10 кілометрів. Двадцять четвертого серпня російська Х-22 впала на сільській дорозі біля Миргороду, за пʼять кілометрів від місцевого військового аеродрому.

Імовірною ціллю удару в Дніпрі могла бути Придніпровська ТЕС, яку росіяни неодноразово обстрілювали. Але Х-22 знову відхилилася від цілі приблизно на чотири кілометри та влучила в будинок. Найімовірніше, росіяни усвідомлюють, що не можуть своїми високоточними ракетами досягнути поставленої цілі — повністю знищити енергосистему України, тому й використовують надпотужні ракети, які українській ППО важко збити.

Одинадцятого січня росія знову замінила командувача окупаційних військ в Україні. Їх очолив начальник Генштабу Валерій Герасимов — він головнокомандувач усієї армії. На цій посаді Герасимов замінив Сергія Суровікіна, якого призначили 8 жовтня та який запамʼятався відведенням російських військ із Херсону і тактикою масованих ракетних ударів по українській енергосистемі. Наближені до Міноборони росії Telegram-канали після зняття Суровікіна критикували його за те, що він витратив величезну кількість запасів російських високоточних ракет, але так і не зміг знищити енергосистему України.

Українська розвідка та Міноборони повідомляють, що росіяни готують нову хвилю мобілізації, щоб найближчим часом почати широкомасштабний наступ. Спочатку начальник ГУР Кирило Буданов називав можливою датою оголошення нової мобілізації в рф 5 січня, а потім 15 січня. Але цього досі не відбулося. Схоже, таким чином Україна намагається змусити росію постійно переносити мобілізацію та змінювати її терміни.

Український головнокомандувач Валерій Залужний та Генштаб наголошують, що росіяни готуються до чергового масованого наступу. Для цього їм і потрібна мобілізація. У розвідці кажуть, що путін поставив Герасимову завдання захопити весь Донбас до березня. Потім росіяни можуть вдатися до широкомасштабного наступу в Запорізькій області. Не виключається і можливий новий наступ на Київ із території Білорусі, куди постійно прибувають російські мобілізовані. Але наразі схоже на те, що там вони лише проходять навчання і потім їдуть назад до росії, звідки їх перекидають на Донбас.

На Харківщині ситуація майже не змінюється — росіяни досі контролюють дуже малу територію на північному сході області, неподалік російсько-українського кордону. Українські війська далі тиснуть і на північ у бік державного кордону, і на схід у бік Луганщини, зокрема до міста Сватове.

Браузер не підтримує відео

«Бабель»

У Луганській області продовжуються позиційні бої біля міст Сватове і Кремінна та вздовж дороги між ними. Росіяни намагаються відкинути українські війська подалі, натомість головна мета Сил оборони України — оточити ці міста з кількох боків і перерізати дорогу між ними.

Українська армія більше докладає зусиль довкола Кремінної. На сході та півдні місто оточують ліси, в яких простіше працювати різним диверсійним групам, але це обмежує рух важкої техніки. Продовжуються бої за села Діброва та Кузьмине на схід від Кремінної. Генштаб ЗСУ останні кілька днів почав згадувати Кремінну в переліку обстріляних росіянами населених пунктів. Це означає, що українські війська підібралися до міста на відстань у кілька кілометрів. Росіяни усвідомлюють свої хиткі позиції навколо Кремінної та перекидають сюди підкріплення, зокрема десантників.

На правому (південному) березі річки Сіверський Донець, на адмінмежі Луганщини та Донеччини тривають бої за селище Білогорівка та села Верхньокамʼянське і Спірне. Ці населені пункти заважають росіянам вийти до околиць міста Сіверськ.

Оборона Сіверська значно ускладнилася після того, як росіяни змогли захопити майже весь Соледар. Наприкінці грудня вони окупували село Яковлівка на північ від Соледару й одразу розвинули наступ далі. За кілька днів вони вийшли до центральної частини Соледару з півночі. Уже 5 січня стало відомо, що росіяни змогли прорвати оборону українських військ і в районі села Бахмутське, що на південь від міста. Через це Силам оборони довелося відходити до центральної частини Соледару.

Вийшовши до центру Соледару одразу з трьох боків, росіяни завʼязали міські бої з українськими військами. Паралельно інші підрозділи продовжили обходити Соледар, щоб зайти в західну частину міста та перерізати шляхи постачання. Дорогою вони також захопили село Підгородне на північному сході від Бахмуту та наразі ведуть бої за село Красна Гора.

Уже зʼявилися фотографії та відео росіян у західних частинах Соледару, зокрема біля рудника № 7. Вони також вже перебувають у районі залізничної станції «Сіль», яка адміністративно теж є частиною Соледару. Українські війська, наймовірніше, відійшли західніше за дорогу Бахмут — Сіверськ та облаштувалися там на пагорбах.

Втрата Соледару створює серйозне вклинення в оборону українських військ міст Бахмут і Сіверськ. Після захоплення Соледару росіяни намагаються наступати й на північ у бік Сіверська, і далі на захід, щоб перерізати дорогу Бахмут — Словʼянськ.

Таке стрімке просування росіян дозволило їм почати наступ уздовж усіх східних околиць Бахмуту. Бої вже тривають майже в усіх житлових забудовах Бахмуту на правому березі річки Бахмутки. До того ж якщо росіяни таки вийдуть на трасу Бахмут — Словʼянськ, то зможуть почати наступ на місто ще й з півночі.

На південь від Бахмуту ситуація теж погіршується. Тривають важкі бої за село Кліщіївка, а саме — за потужний укріплений район українських військ на пагорбі за ним. Росіяни намагаються обійти цей укріпрайон одночасно з трьох боків, щоб змусити Сили оборони України відступити. Якщо росіяни захоплять Кліщіївку, то зможуть вийти до ще однієї важливої дороги — траси Бахмут — Костянтинівка. Тоді для забезпечення українських військ у Бахмуті залишиться лише одна дорога Бахмут — Часів Яр, але і до неї росіяни зможуть діставати за допомогою артилерії.

На інших напрямках у Донецькій області теж тривають бої, але росіяни тут майже не досягли жодних успіхів. Вони продовжують спроби оточити Авдіївку та просуватися від Донецького аеропорту та Пісок у селах Опитне, Водяне та Первомайське.

Аналогічна ситуація в Марʼїнці, де постійно тривають бої у центральній та західній частинах міста. Росіяни також намагаються наступати на північ і південь від міста, захоплюючи по кілька сотень метрів за два тижні.

На лінії Вугледар — Велика Новосілка лінія фронту теж не змінюється, попри поодинокі спроби окупантів наступати.

Браузер не підтримує відео

«Бабель»

Браузер не підтримує відео

«Бабель»

Ситуація на фронті в Запорізькій області не змінюється з весни. Українські війська методично знищують російські бази, склади з боєприпасами та паливом, а також скупчення техніки. Ледь не щодня Генштаб ЗСУ звітує про влучання в бази російських військ на Запоріжжі.

Міноборони росії ще 31 грудня відзвітувало про нібито захоплення села Дорожнянка на південь від міста Гуляйполе. Жодних фото чи відео на підтвердження цього досі немає. Однак проєкт Deepstate, посилаючись на власні контакти серед військових, згодом підтвердив втрату села. До наступу росіян воно фактично перебувало в «сірій зоні».

Ситуація в Херсонській області теж не змінюється. Тут фронт стабілізувався по Дніпру і, найімовірніше, не змінюватиметься, допоки українські війська не почнуть звільняти Запорізьку область. Сам Херсон росіяни майже щодня обстрілюють з артилерії та реактивних систем залпового вогню. Така ситуація зберігатиметься, поки українська армія не звільнить лівобережну Херсонщину.

Браузер не підтримує відео

«Бабель»

Браузер не підтримує відео

«Бабель»

На початку 2023 року у військовій допомозі Україні стався прорив — уперше західні країни погодилися надати Україні бойові машини піхоти західного зразка. Пʼятого січня це офіційно підтвердили в Німеччині та США. Штати передадуть українській армії 50 БМП M2 Bradley, а Німеччина — 40 БМП Marder.

До цього українська армія отримувала або бойові машини піхоти радянського зразка, або тисячі різних бронеавтомобілів і машин із захистом проти мін. Вони броньовані та можуть захистити екіпаж від уламків, підривів чи пострілів непотужної зброї, проте самі мають слабке озброєння. Натомість БМП — це вже повноцінні бойові машини на полі бою, які можуть прикривати піхоту потужним вогнем і пробивати укріплені позиції. А M2 Bradley взагалі називають «убивцею танків» завдяки зброї — 25-мм гармата Bradley дозволяє без проблем пробивати будь-які російські бронемашини та БМП, а встановлений протитанковий ракетний комплекс TOW — російські танки.

Підштовхнули на це французи, які на день раніше, 4 січня, оголосили про поставки Україні колісних танків AMX-10RC. Серед експертів одразу почалися дискусії про те, чи можна називати цю техніку танком, оскільки AMX їздить на колесах, а не на гусеницях, і має дуже слабке бронювання. Водночас у нього є башта з типовою для танків 105-мм гарматою. Французька армія наразі активно виводить AMX з озброєння на склади.

Не минуло й тижня після того, як західні країни анонсували поставки БМП, пролунали й публічні заяви про поставки українській армії західних танків. Наразі українська армія має вибір лише з двох видів — американські Abrams або німецькі Leopard, які поширені по всій Європі. Американці наразі не хочуть передавати Abrams через складну логістику та обслуговування, натомість усіляко закликають Німеччину дати дозвіл на поставку Leopard.

Польща та Фінляндія заявили, що після отримання дозволу готові передати Україні танки Leopard. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба розповів, що, крім них, є ще три країни, які планують це зробити. Але в Німеччині досі офіційно не оголосили про дозвіл на поставку Leopard, попри тиск як з боку інших країн Європи, так і з боку опозиції та навіть представників правлячої партії.

Першими про поставки власних танків оголосила Велика Британія. Україна отримає 14 британських танків Challenger 2, які називають одними з найкращих у своєму класі, проте доволі важкими. Ця поставка буде радше символічною, адже британці мають лише трохи понад 200 танків, а у країні досі тривають дискусії про те, чи є сенс розробляти та утримувати власний танк, чи простіше закупляти їх у союзників.

Також західні країни продовжують посилювати українську систему протиповітряної оборони. Зокрема, Німеччина слідом за США передасть Україні одну батарею зенітно-ракетних комплексів Patriot. Нідерланди теж хочуть передати батарею цих ЗРК. Головна вигода від Patriot для української армії — це можливість збивати російські балістичні ракети, оскільки наразі в Україні подібних систем немає.

Крім цього, у Канаді публічно заявили, що куплять у США систему ППО NASAMS і передадуть її в Україну. Такі системи вже стоять на бойовому чергуванні української армії.

Передають Україні й артилерію. США у своєму пакеті військової допомоги від 6 січня оголосили про передачу 18 cамохідних артилерійських установок Paladin і 36 гаубиць калібру 105 мм. Велика Британія теж повідомила, що передасть Україні 30 САУ AS90 — щоправда, наразі готові лише вісім таких установок, решта надійде пізніше.

Ми відстежуємо ситуацію на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: paypal@babel.ua

Український військовий працює зі станковим протитанковим гранатометом на Донецькому напрямку, 16 січня 2023 року.

Getty Images / «Бабель»