Францішек Ярецький з Польщі до Данії, березень 1953 року
Уранці 5 березня 1953 року з польської авіабази «Слупськ» неподалік Балтійського моря вилетіли два літаки. Це були найпередовіші на той час радянські реактивні винищувачі МіГ-15біс. Пілотом одного з них був 22-річний випускник-відмінник престижної академії ВПС у Дембліні Францішек Ярецький.
Францішек Ярецький біля тренувального планера, початок 1950-х років.
Magazyn TVN24 / «Бабель»
Пілоти мали пролетіти вздовж узбережжя і повернутися на базу. Виконуючи маневр розвороту, Ярецький різко знизився на повній швидкості та полетів у бік данського острова Борнгольм, розташованого приблизно за сто кілометрів. До острова він долетів десь за сім хвилин. Він чув у радіоефірі крики російською мовою і зрозумів, що в погоню за ним запустили вісім літаків. Але Ярецькому вдалося долетіти до острова і приземлитися на місцевому аеродромі, де він здався прикордонникам і попросив притулку. Він згадував, що перш ніж перетнути данський повітряний простір, вигукнув по радіо своїм переслідувачам, що «летить за ліками для Сталіна». На той час радянський диктатор вже кілька днів був при смерті, зрештою саме 5 березня 1953 року він помер.
Наступного дня на перших шпальтах західних газет було дві головні новини: про смерть Сталіна і про втечу польського пілота із-за залізної завіси на новітньому радянському винищувачі. До Данії поспіхом прибули американські фахівці, які розібрали МіГ до гвинтика. За кілька тижнів літак повернули Польщі. А Ярецький переїхав до США, отримав американське громадянство і премію $50 тисяч за те, що передав американцям літак. На батьківщині Ярецького заочно засудили до страти, а його матір увʼязнили на три роки. До Польщі він приїжджав тільки раз ― у 2005 році.
Кадри прибуття Ярецького до США і винищувача МіГ-15біс, на якому він втік із Польщі, 1953 рік.
Getty Images / «Бабель»
На Заході Ярецький в численних інтервʼю розповідав про життя в соціалістичній Польщі. Про антиамериканську пропаганду, терор спецслужб, табори для політвʼязнів, дефіцит продуктів, зверхність росіян щодо поляків й атмосферу тотальної підозрілості та постійних доносів. Він згадував, як шпигував за колегами-пілотами «за завданням партії». А коли дізнався, що й до нього приставили «наглядача», зважився на втечу.
Втікати за прикладом Ярецького закликали пілотів соцкраїн у всьому світі. Упродовж кількох наступних років ще троє поляків втекли на МіГах. Двоє ― за маршрутом Ярецького на острів Борнгольм, третій — до Швеції.
Листівка з історією Ярецького, яка заохочувала пілотів Північної Кореї до втечі, 1953 рік.
Wikimedia / «Бабель»
Но Ким Сок з Північної до Південної Кореї, вересень 1953 року
Історія зі втечею Ярецького спрацювала швидше, ніж розраховували американські спецслужби. Уранці 21 вересня 1953 року 21-річний пілот ВПС Північної Кореї Но Ким Сок вилетів на радянському винищувачі МіГ-15 з аеродрому неподалік Пхеньяну. За 17 хвилин він приземлився на авіабазі Кімпхо в Південній Кореї, перелякавши американських військових. Насправді Соку пощастило, що того ранку американці тимчасово вимкнули радар для планового обслуговування, інакше б його могли збити.
Но Ким Сок на військовій базі в Південній Кореї після втечі, 1953 рік.
Getty Images / «Бабель»
Но Ким Сок вийшов із кабіни літака, демонстративно розірвав фото тодішнього північнокорейського лідера Кім Ір Сена і заявив, що йому набридло жити серед «червоних брехунів». Для розвідки США це була неабияка вдача. Нарешті їм до рук потрапив той самий радянський винищувач, який дошкуляв американцям упродовж Корейської війни. Повертати літак категорично відмовились. Ба більше, уже за кілька місяців на ньому літали американські пілоти. Зараз цей літак виставлений у Національному музеї ВПС США у штаті Огайо. А в СРСР про всяк випадок вирішили не відправляти до Північної Кореї винищувачі МіГ наступного покоління.
МіГ-15, на якому втік Но Ким Сок, в ангарі на авіабазі «Кімпхо», вересень 1953 року. Американці готують до першого польоту МіГ-15, на якому втік Но Ким Сок. На літак уже нанесли розпізнавальні знаки ВПС США, 16 жовтня 1953 року.
USAF / «Бабель»; Getty Images / «Бабель»
Но Ким Сок отримав величезну на той час винагороду ― $100 тисяч, переїхав до США і змінив імʼя на Кеннет Роу. Він здобув вищу технічну освіту і працював провідним авіаційним інженером у Boeing, General Motors, General Electric, Lockheed. До нього приєдналась мати, яка змогла втекти з Північної Кореї. Його батько загинув ще під час Корейської війни, а решту родичів репресували. Згодом Но Ким Сок дізнався, що після його втечі розстріляли пʼятьох пілотів, з якими він разом служив.
Но Ким Сок тисне руку американському віцепрезиденту Річарду Ніксону, травень 1954 року.
Wikimedia / «Бабель»
Мунір Редфа з Іраку до Ізраїлю, 1966 рік
З 1961 року СРСР став постачати новітній на той час винищувач МіГ-21 Сирії, Єгипту, Іраку та іншим «дружнім» арабським країнам. Відносини цих держав з Ізраїлем загострювалися, назрівала чергова війна. Тож у Моссаді вирішили за будь-яку ціну заволодіти цим літаком. Кілька років усі спроби були невдалими, а в Єгипті ізраїльських агентів навіть заарештували та засудили до тривалого увʼязнення.
Нарешті Моссаду пощастило завербувати одного з найкращих пілотів ВПС Іраку Муніра Редфу, який літав саме на МіГ-21. На руку ізраїльтянам зіграло те, що Редфа був із християнської родини й скаржився на релігійні переслідування в Іраку. Редфі запропонували мільйон доларів і громадянство Ізраїлю. Але він висунув ще одну умову ― вивезти з Іраку всю його родину. Коли ізраїльтяни її виконали, Редфа став вичікувати нагоди для втечі. Шанс випав під час тренувального польоту 16 серпня 1966 року. Редфа пролетів через Йорданію, яка була союзником Сирії, тож місцеві військові спочатку нічого не запідозрили. А потім несподівано повернув у бік Ізраїлю. На кордоні його зустріли ізраїльські винищувачі та проводили до аеродрому. Втеча зайняла приблизно 25 хвилин.
Ізраїльтяни демонструють МіГ-21, на якому втік Мунір Редфа, 1966 рік.
Wikimedia / «Бабель»
Після ретельного вивчення і тренувальних польотів літак передали до США. Згодом американці повернули його ізраїльтянам. Редфа спочатку облаштувався в Ізраїлі, а наприкінці 1960-х разом з усією родиною перебрався до однієї з країн Західної Європи.
МіГ-21, на якому втік Мунір Редфа, із символічним бортовим номером 007, виставлений в музеї ВПС Ізраїлю на авіабазі «Хацерім», 2006 рік.
Wikimedia / «Бабель»
Ізраїльтяни настільки добре вивчили всі сильні та слабкі сторони радянського літака, що вже у квітні 1967 року в повітряному бою збили шість сирійських МіГ-21, не втративши жодного власного винищувача. Не менш успішно вони використали отриману інформацію під час переможної Шестиденної війни в червні 1967 року.
Єгипетський МіГ, знищений під час Шестиденної війни, червень 1967 року.
Getty Images / «Бабель»
Віктор Беленко з СРСР до Японії, 1976 рік
Уранці 6 вересня 1976 року з радянської авіабази неподалік Владивостока піднялися кілька літаків для тренувального польоту. Несподівано один з пілотів, старший лейтенант Віктор Беленко, відстав від ланки, різко знизився до висоти приблизно 30 метрів і зник з радарів. Він летів над морем, доки не увійшов у японський повітряний простір. Беленко попрямував до військової бази на острові Хоккайдо. Однак в нього закінчувалось пальне, тож він приземлився на цивільному аеродромі острова, ледь не врізавшись у пасажирський Boeing, який саме злітав. Потім Беленко здався поліції та попросив політичного притулку.
Літак Беленка викотився за межі злітної смуги під час приземлення в аеропорту «Хакодате» на острові Хоккайдо, 6 вересня 1976 року.
Getty Images / «Бабель»
Японці спочатку не збагнули, що за літак потрапив їм до рук. Тільки після пояснень Беленка зрозуміли, що це новітній і надсекретний радянський перехоплювач МіГ-25П із купою секретної апаратури на борту. Тоді викликали американських спеціалістів, які заходилися розбирати літак і невдовзі переправили його на військову базу США для подальшого дослідження. У листопаді 1976 року, після напружених перемовин літак повернули Радянському Союзу в розібраному вигляді — у 30 ящиках.
МіГ-25П, на якому втік Беленко, розбирають в аеропорту «Хакодате», 8 вересня 1976 року. Напіврозібраний МіГ-25П вантажать на транспортний літак, щоб доправити його до військової бази США, 24 вересня 1976 року.
Getty Images / «Бабель»
Беленко отримав політичний притулок у США, а згодом за спеціальним указом тодішнього президента Джиммі Картера й американське громадянство. Він розповідав, що зважився на втечу, розчарувавшись у радянському режимі та особливо в радянській армії. Після ретельних перевірок Беленко став військовим консультантом ВПС США. Якось його запросили на військову базу американських пілотів подивитись на їхній побут та організацію служби. «Якби в моєму полку подивилися хоч пʼять хвилин на те, що я бачив сьогодні, то почалася б революція», — сказав він, залишаючи авіабазу. Звʼязки з дружиною та іншими родичами Беленко повністю розірвав, у США він одружився вдруге. Зараз йому 76 років і він каже, що щасливий у Сполучених Штатах.
Японські поліцейські супроводжують Беленка на авіарейс до Сполучених Штатів, 9 вересня 1976 року.
Getty Images / «Бабель»
Для СРСР втеча Беленка на секретному винищувачі стала величезним скандалом. Тому офіційна версія радянської пропаганди звучала так: «Старший лейтенант Беленко здійснив вимушену посадку на Хоккайдо через брак палива і був злочинно викрадений японською владою під диктовку Вашингтону».
Олександр Зуєв з СРСР до Туреччини, 1989 рік
Наприкінці 1980-х розчарувався в радянському режимі й Олександр Зуєв — 27-річний капітан ВПС СРСР, який служив у Грузії. За його словами, останньою краплею стали події квітня 1989 року в Тбілісі. Тоді радянські десантники саперними лопатками розігнали антиурядовий протест біля будівлі парламенту. У сутичках загинули 20 мітингувальників, понад чотири тисячі людей дістали поранень.
Військова техніка біля будівлі парламенту в Тбілісі після розгону демонстрантів, 9 квітня 1989 року.
Getty Images / «Бабель»
Зуєв вирішив викрасти новітній на той час радянський винищувач МіГ-29 і розробив план втечі. У ніч проти 20 травня 1989 року він заступив на чергування на аеродромі. Усім технікам і пілотам, які були разом з ним на зміні, він оголосив, що в нього народився син, і пригостив їх тортом із великою кількістю снодійного. Коли всі заснули, то Зуєв перерізав телефонні дроти в диспетчерській та пішов на злітну смугу. Там він сказав вартовому, що змінить його на посту. А коли той пішов, Зуєв почав готувати літак до зльоту.
Радянський винищувач МіГ-29 уперше демонструють західній публіці на авіавиставці у Фарнборо в Англії, 11 липня 1988 року.
Getty Images / «Бабель»
Але далі все пішло не за планом. Вартовий пішов не до казарми, а до чергового приміщення, побачив, що всі сплять, і вирішив повернутися на летовище, щоб доповісти про це старшому офіцеру, тобто Зуєву. Він побачив, що капітан готує літак до несанкціонованого вильоту. Між ними завʼязалась перестрілка, Зуєв поранив вартового, але й сам отримав кулю у праву руку. Зрештою Зуєв таки злетів. Після цього він спробував розстріляти інші літаки на смузі, щоб його не спробували перехопити. Але не зміг, бо в сумʼятті забув зняти зовнішнє блокування з гармати.
Олександр Зуєв у кабіні літака.
Wikimedia / «Бабель»
Зуєв пролетів понад 200 кілометрів на південь через Чорне море і приземлився в аеропорту Трабзону в Туреччині. Там він здався охоронцям зі словами: «Нарешті! Я — американець!» Турки вже наступного дня повернули літак Радянському Союзу, проте пілота-втікача видати відмовилися. Зуєв отримав спочатку політичний притулок, а невдовзі й громадянство США. Він консультував американські ВПС перед операцією «Буря в пустелі» в Перській затоці. Зуєв загинув у 2001 році в авіакатастрофі неподалік Сіетлу під час тренувального польоту на радянському спортивному літаку Як-52.
Чесна і правдива журналістика не менш цінна, ніж надсекретна зброя. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].