Андрій Коболєв очолював правління «Нафтогазу» з 2014 по 2021 рік. У 2018-му компанія перемогла російський «Газпром» у Стокгольмському арбітражі і, згідно з рішенням суду, мала отримати від рф на користь України $4,6 мільярда. $2,9 мільярда «Газпром» заплатив наприкінці 2019 року, а решту суми зарахували як спожитий, але не оплачений Україною російський газ.
У травні 2018 року Наглядова рада «Нафтогазу» підтримала ідею Коболєва преміювати 41 співробітника, які допомогли перемогти «Газпром». Усього на премії спрямували 1% від суми виграшу в арбітражі — $46 мільйонів. Це останній факт, з яким погоджуються захист і обвинувачення. Далі версії розходяться.
За версією САП і детективів НАБУ, Коболєв порушив процедуру і не узгодив списки співробітників на премії з правлінням компанії. Так він робив раніше, наприклад у 2017 році, коли отримав 12,5 мільйона гривень за проміжне рішення Стокгольмському арбітражу. Однак у 2018 році правління він оминув і пішов напряму до Наглядової ради. Та затвердила премії, Коболєв видав відповідний наказ і вже наступного дня, 30 травня 2018 року, на його підставі отримав гроші — майже 261 мільйон гривень.
Детективи вважають, що більшу частину суми колишній керівник отримав незаконно. Пояснення таке: з 2016 року розмір премій членів і очільників публічних акціонерних товариств регулювала постанова Кабміну № 859. Згідно з цим документом, максимальна сума премії не могла перевищувати 36 посадових окладів Коболєва — це 37,48 мільйона гривень. Тобто, якщо врахувати всі премії колишнього керівника НАК за 2018 рік, а це 266 мільйонів гривень, виходить, що 229 мільйонів він отримав незаконно.
Захист стверджує, що Коболєв подав на розгляд Наглядової ради списки співробітників з порожніми полями на місці майбутніх виплат, а суми не обговорював і на їх розмір не впливав. Тобто своїм службовим становищем для власного збагачення не зловживав.
В ухвалі суду інша версія. Спершу Коболєв справді подав лише списки без сум, але згодом він підготував Зміни та Доповнення до подання про преміювання. Там він чітко вказав, що загальна сума премій має бути 1% від $4,6 мільярда, а сам він має отримати $10 мільйонів. Наглядова рада пропозицію Коболєва схвалила і залишила за ним право розподілити його частину премії між іншими працівниками. Він цього не зробив: з 538 мільйонів гривень премій 261 мільйон пішов персонально Коболєву.
Захист також наполягає, що у 2018 році постанова 859 не регулювала розміри премій, якщо їх призначали наглядові ради.
Суд цей аргумент захисту назвав неспроможним. Посада Коболєва була у списку посадовців, чиї премії регулює постанова, і цей факт не залежав від того, хто їх призначав. Крім того, суддя зауважив, що раніше розмір зарплати Коболєва встановили з урахуванням згаданої постанови. А в 2017 році, отримуючи премію, Коболєв сам повідомив правління, що її розмір обмежує закон. Цю інформацію внесли в протокол і відправили Наглядовій раді. Тобто на цю постанову ще до 2018 року посилався сам Коболєв і вона ж регулювала розмір його зарплати, отже мала регулювати і премії.
Захист і соратники Коболєва стверджують, що ця справа ставить під загрозу реформу корпоративного управління. Її мета — зробити управління держкомпаніями максимально ефективним, незалежним від держави і забезпечити керівникам держкомпаній достойну оплату. У випадку з «Нафтогазом» керівництво змогло отримати на користь України мільярди доларів і, як каже сам Коболєв, через високі ставки й інтереси росії він ризикував безпекою. Екскерівник НАК і його близькі досі користуються охороною. За такі ризики він мав право розраховувати на гідну винагороду.
Обвинувачення стверджує, що такі закиди — маніпуляція. У 2017 році офіс фінансового та економічного аналізу Верховної Ради порівняв зарплати топів енергетичних компаній з державною часткою в Україні і Європі. Згідно з дослідженням, зарплати європейських керівників перевищували середню по країні максимум у 26 разів. Керівник «Нафтогазу» на той час був одним з найбільш високооплачуваних топменеджерів енергетичних компаній Європи. Його місячна зарплата в еквіваленті сягала 31,5 тисячі євро. Це у 126 разів більше за середню заробітну плату в Україні на той час.
Загалом з 2017 по 2021 рік Коболєв отримав 616 мільйонів гривень премії. Говорити про те, що Коболєв не мав стимулів працювати на результат, на думку суду, як мінімум недоречно. А постанова 859 Кабміну не є «замахом на нову модель корпоративного управління», як це намагається представити захист.
Коболєв стверджує, що всі його вільні кошти на рахунку в іноземному банку заблокували через кримінальне провадження, яке в Україні називають корупційним. Насправді це не так: «Корупція — це коли посадовець отримав хабар. Що точно не мій випадок». В Україні всі рахунки Коболєва виконавча служба заблокувала на 30 днів ще до його повернення 12 січня 2023 року.
САП і НАБУ наполягають, що справа Коболєва є корупційною. Його звинувачують за статтею 191 Кримінального кодексу — «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Це кримінальний корупційний злочин.
Крім того, суд стверджує, що премію від «Нафтогазу» Коболєв перевів не на власні рахунки, а на рахунок своєї матері, яка живе в США.
Шостого березня Коболєв не вніс повну суму застави, як його зобовʼязував суд. Тепер прокуратура вимагає змінити запобіжний захід: відправити його під варту або призначити нову заставу — 365 мільйонів гривень. Дата наступного засідання, де це питання розглядатимуть, поки невідома.
«Бабель» не отримує великих премій за те, що розбирається з чужими. Наші премії — ваші донати: 🔸 у гривні 🔸 у криптовалюті 🔸 Patreon 🔸 PayPal: [email protected]