Російська армія пожертвувала масованим наступом на Донбасі, щоб посилити позиції на півдні. Аналізуємо ситуацію на фронті у 170-й день повномасштабного вторгнення — мапи «Бабеля»

На початку липня російські підрозділи вийшли на адмінмежі Луганської області. Після цього путін наказав дати їм «перепочинок». Відтоді почалася так звана оперативна пауза, яка супроводжувалася масштабною ротацією російських військ на південь. На Донбасі вони фактично обрали лише два напрямки наступу — Бахмут і передмістя Донецька. Більшість своїх військ росія перекидає на південь України — до Херсонської та Запорізької областей.

Харківська область

На Харківщині лінія фронту майже не змінюється з червня. Тоді ЗСУ пішли в контрнаступ і змогли відкинути росіян від околиць Харкова. На півночі від міста окупанти залишили переважно підрозділи з мобілізованих мешканців окупованого Донбасу — і це дозволило українським військовим швидко повернути під контроль околиці Харкова. Українська армія на одній із ділянок змогла дійти до державного кордону, але росіяни підтягнули резерви та зупинили контрнаступ.

Основною метою цього контрнаступу було позбавити росіян можливості діставати артилерією по Харкову. Однак обстріли міста не припиняються, оскільки армія рф має далекобійні РСЗВ і ракети. Крім того, Харків розташований лише за 30 кілометрів від кордону, що дозволяє росіянам вести вогонь зі своєї території. Також окупанти інколи намагаються проводити тактичні наступи в бік Дементіївки, Уд і Верхнього Салтова, однак щоразу невдало.

Останнім часом росіяни також активізувалися в районі окупованої Балаклії. Вони вже кілька разів безуспішно намагалися наступати в бік Гусарівки та Великої Комишувахи. На ділянці фронту між цими селами лінією розмежування фактично слугує річка Сіверський Донець, яка має сильний вигин у бік Ізюму. Відстань від цього окупованого міста до найближчих позицій ЗСУ становить 15 кілометрів. Це може дозволити українським військам форсувати річку та вийти до околиць Ізюму. Тому росіяни, імовірно, прагнуть захопити і правий берег Сіверського Дінця, щоб мати буферну зону навколо міста.

На межі Харківської та Донецької областей російська армія значно скоротила чисельність своїх військ. Вочевидь, наразі окупанти відмовилися від планів наступати на Словʼянськ. Більшість російських підрозділів з-під Ізюму та Лиману вирушили на південь України. Це дозволило ЗСУ провести локальний контрнаступ і звільнити села Дмитрівка і Дібрівне на Харківщині та Мазанівка на Донеччині. Також ЗСУ відтіснили росіян до околиць Богородичного. У соцмережах зʼявилося відео, як на памʼятник Артему біля Святогірської лаври вивісили український прапор. Сама лавра розташована на протилежному Святогірську березі Сіверського Дінця. Той факт, що українські війська безперешкодно пересуваються біля лаври, свідчить про те, що і в самому Святогірську російських сил значно поменшало.

Донецька область

Окрім фактичної відмови від наступу на Словʼянськ, схожа ситуація склалася й з наступом на Сіверськ. Тут росіяни вже місяць — з часів виходу на адмінмежу Луганської області — не можуть просунутися далі. ЗСУ відбивають їхні тактичні наступи в напрямках на Верхньокамʼянське, Серебрянку та Івано-Дарʼївку. Відстань від Сіверська до найближчих позицій армії рф становить близько 10 кілометрів, і це дозволяє окупантам обстрілювати місто.

Запеклі бої наразі тривають навколо Бахмуту. Тут у наступі беруть участь переважно підрозділи «ПВК Вагнера», їхня мета — прорватися до околиць міста одразу з кількох боків. Наразі бої точаться також на околицях Соледару. Якщо окупанти його захоплять, то зможуть перерізати дорогу між Бахмутом і Сіверськом та взяти під вогневий контроль трасу М-03, яка зʼєднує Бахмут і Словʼянськ. Росіяни намагаються прорватися і до південних околиць Бахмуту, щоб також вийти на дорогу Бахмут — Костянтинівка. Отже, російські війська поки не хочуть вступати у вуличні бої, а прагнуть спочатку оточити місто та відрізати його від постачання.

Ще одне місце запеклих боїв — передмістя Донецька, від Авдіївки до Марʼїнки. Ця лінія за 8 років перетворилася на потужний укріпрайон, який росіяни вирішили продавлювати одночасно з масовим використанням артилерії та піхоти. На ділянці протяжністю 30 кілометрів фактично сконцентрували майже всі війська «л/днр» за підтримки російських артилеристів та авіації. Вони змогли просунутися та захопити деякі передові позиції ЗСУ, але наразі темп наступу почав спадати. Найскладніша ситуація у Пісках, де росіяни змогли захопити частину села, а іншу повністю знищують, зокрема за допомогою важких вогнеметних систем «Солнцепек». Взяття Пісків відкриє окупантам шлях до оточення Авдіївки з півдня та півночі, де вони теж намагаються обійти місто. На околицях Красногорівки та в Марʼїнці теж тривають бої. Основна мета — змусити ЗСУ відступити від передмістя Донецька й унеможливити обстріли баз і складів у самому місті та за ним.

Наприкінці червня ЗСУ здійснили незначний тактичний наступ на південь від Вугледару. Після цього російські війська неодноразово намагалися відновити втрачені позиції та повернутися до околиць міста, але успіху не мали.

Запорізька область і Херсонщина

Саме сюди росія перекидає більшу частину своїх військ — наразі тут сконцентрована майже половина сил рф. Значну частину з них переправили й на правий берег Дніпра — до Херсону. Так росіяни можуть готуватися до оборони під час анонсованого контрнаступу ЗСУ. На цьому ж березі Дніпра розгорнули велику частину російських десантних підрозділів, які призначені насамперед для наступу, а не для оборони. Тому окупанти можуть спробувати наступати в бік Миколаєва та Кривого Рогу. На лівому березі Дніпра теж посилюють російські війська, які можуть розпочати наступ на Запоріжжя.

Тим часом українські військові за допомогою далекобійної зброї намагаються порушити логістику росіян. Усе їхнє угруповання на правому березі Дніпра завʼязане на трьох мостах: Антонівському автомобільному, Антонівському залізничному і дамбі Каховської ГЕС. По всіх трьох ЗСУ регулярно бʼють, а Антонівський автомобільний міст окупанти вже закрили для проїзду і використовують поромну переправу.

Також ЗСУ активно знищують склади боєприпасів, радари і системи ППО ворога. У цьому ЗСУ допомагають протирадіолокаційні ракети HARM. Після того, як росіяни опублікували фото уламків такої ракети, що вдарила по їхніх позиціях, у Пентагоні офіційно підтвердили поставки. Ракета HARM має дальність приблизно 150 кілометрів. Вона виявляє випромінювання радарів і систем ППО та наводиться на них. Це змушує росіян постійно пересувати свої системи ППО та час від часу вимикати радари. Крім цього, незрозуміло, як саме відбуваються пуски таких ракет, оскільки у США їх підвішують на західні літаки, яких в Україні немає. Є дві версії: або ці ракети модифікували, щоб встановлювати на радянські літаки, або для них розробили та передали Україні спеціальні наземні пускові установки.

Найважливіша подія — вибухи на Сакському аеродромі біля Новофедорівки у Криму. Супутникові знімки показують щонайменше 8—10 знищених літаків російської армії. Цей аеродром авіація рф використовувала, щоб бити по українських позиціях на півдні. Від аеродрому до найближчих позицій ЗСУ понад 200 кілометрів, а Україна офіційно не має настільки далекобійної зброї. Публічно українська армія не бере на себе відповідальність за вибухи, але три західні ЗМІ з посиланням на джерела в Міноборони України підтверджують, що за ударом стоять ЗСУ. The Washington Post пише, що це була операція спецпризначенців. Також існують версії, що Україна або модифікувала власні, або отримала західні (наприклад, ATACMS) ракети з підвищеною дальністю.

Експерти вважають, що удар по аеродрому у Криму призведе до ескалації на фронті, однак незрозуміло, як саме це відбуватиметься. Із 24 лютого росія використовує в Україні абсолютно всю наявну конвенційну зброю і через пів року після початку вторгнення в умовах санкцій різко наростити кількісно та якісно свій наступальний потенціал не може. Невикористаними лишаються лише хімічна, біологічна та ядерна зброя, а прихована мобілізація, за даними західних розвідок, відбувається повільно.

Загострилася ситуація і навколо Запорізької АЕС — найбільшої атомної електростанції в Європі. Російська армія захопила ЗАЕС і Енергодар на початку вторгнення і перетворила станцію на військову базу. Водночас протилежний берег Дніпра, де розташовані Нікополь і Марганець, контролює Україна. Відстань від них до ЗАЕС менше ніж 20 кілометрів, однак лише останнім часом росіяни активно почали обстрілювати ці міста з території станції, чим намагалися викликати вогонь по ЗАЕС у відповідь. Українська армія кілька разів завдавала ударів по позиціях росіян на Запорізькій АЕС та в Енергодарі, але за допомогою дронів, щоб зробити їх більш точними та менш руйнівними. Тепер росія почала самостійно обстрілювати територію ЗАЕС із реактивних систем залпового вогню. З одного боку, вона звинувачує Україну, а з іншого — шантажує ядерною аварією Захід. Можливо, росіяни спробують виторгувати створення демілітаризованої зони навколо ЗАЕС в обмін на певні поступки, зокрема щодо санкцій. А якщо не вдасться, відключать станцію від енергосистеми України та переведуть поставки на Крим. Очільник «Енергоатому» Петро Котін уже припустив, що якщо роботу ЗАЕС переключать на Кримський півострів, українські військові можуть перебити лінії електропередач.

Ми слідкуємо за ситуацією на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: [email protected]