Портал «Стоп корупції» опублікував копії документів, у яких йдеться про те, що у 1998 році Пролетарський райсуд Ростова-на-Дону нібито ухвалив вирок у справі про шахрайство та підробку документів. Нібито ви отримали 5 років увʼязнення умовно.
Якщо ми беремо все, що кажуть у Росії, за чисту монету, якщо ми живемо такими стандартами, то скажу — це брехня. Давайте визначимося, хто для нас Росія. Я визначився на 100% у 2015 році. Я був на Майдані, про що ніколи в житті не кричав. Не вішав плакатів. Я ніколи не міг уявити собі, що я — людина, яка служила цій країні, — буду звинувачений у тому, що я проросійської спрямованості. Я знаю на 100%, ця країна — країна свободи, і єдиний ворог — це Росія. Я не повʼязую себе із Росією. Я — не громадянин Росії і не є ним — ні понятійно, ні фактично.
Тобто судимості в Росії ви не маєте?
Ні. У мене є кримінальне провадження, яке на мене завели через екстремізм та мою громадянську позицію у 2015 році. Потім, у 2016 році моїх батьків викликали до ФСБ.
Чим ви займалися з 90-х до 2000-х?
У 2000 році один із моїх найближчих друзів, з яким займався [дзюдо], помер від передозування. У той час величезна кількість людей поглинали героїн. Для мене це стало каталізатором. Я і ще два товариші вирішили, що допомагатимемо людям, які страждають від алкогольної та наркотичної залежності, та записалися у волонтери у «Исход». Там в одній структурі було дві організації: одна релігійна — протестанти, баптисти, а інша — соціального характеру. Ось у другу ми й записалися. Я їздив до Іванова, для хворих дітей валив ліс, ми годували безхатченків. Усе, що стосувалося волонтерства, — я цим займався з 2000 року.
У цьому центрі були жорсткі порядки: вимагання грошей, побиття.
Є купа різних реабілітаційних центрів, є мільйони програм, де є побиття, тортури, насильство. У державі немає закону про реабілітацію, на цьому тлі зʼявляються приватні організації, які цим займаються. Хтось — за законом совісті, хтось — за законом, який передбачений Конституцією. У російській організації «Исход» я займався волонтерською діяльністю понад десять років.
На які гроші ви жили? На гроші фонду?
Так. І я вам скажу: я нічого не нажив. Я не багата людина. Я, потрапивши на роботу як заступник міністра внутрішніх справ, яким прийшов, таким і пішов звідти. Я не кришував нікого, не грабував, я працював. Нікому не цікаво, ніхто не запитує: «Скільки ти спав?», «Скільки ти спілкувався зі своєю дитиною?», «Чи приділяв ти увагу своїй сімʼї?» Ні. Я служив. Можна багато сказати про мій характер, так, він важкий, але такий який є. Я не в «інституті шляхетних дівчат» служив, я служив із чоловіками, які, вибачте, лаються матом і пʼють горілку. Якщо всі думали, що я з ними розмовляю французькою — ні. Далеко не французькою і часом дуже жорстко.
Десять років ви займалися волонтерством і жили з пожертвувань у цей фонд?
Мені треба було одягатися та харчуватися. На той момент я не мав сімʼї, було простіше. Я брався за будь-яку роботу — від розвантаження вагонів до ремонту у квартирах. Я не сидів і не просив пожертви — не той характер. Усе своє життя я працював. У мене небагаті батьки, я не маю бізнесу. Він у мене не зʼявився за останні два роки. От тисячу справ хороших зроби, один раз заплямуєшься — закачуватимуть в асфальт до упору.
Ваша біографія, опублікована на сайті МВС та в офіційних джерелах, мізерна та епізодична. От зараз зʼявляються документи про судимість, а ви кажете, що це неправда.
Це брехня.
Як ви познайомилися з «єдиноросом», спортсменом та депутатом Держдуми Миколою Валуєвим?
Дуже просто. Я займався волонтерською діяльністю та профілактикою здорового способу життя, я зрозумів одну річ: якщо про це скажу я, людина нікому не відома, ніхто не почує. Але якщо про це заявить якийсь спортсмен, це буде суттєво. Тож я шукав виходи. Це міг бути Микола Валуєв чи будь-хто із відомих спортсменів, до кого мені вдалося достукатися. Що я робив із Миколою Валуєвим? Я працював із Миколою Валуєвим у двох речах — його приїзд до реабілітаційних центрів для алко- та наркозалежних. Є спільні фотографії, які з таким задоволенням виставляють у мережі. І є інший бік: я займався критичними дітьми з онкозахворюваннями, дітками, яким залишилося [жити] місяць, два чи три. Була така історія, називалася «Здійсни мрію дитини». Знайомі волонтери розповіли мені, що є хлопчик Борис, який дуже хоче, щоб до нього приїхав Валуєв. Я його привіз. І після цього цілий рік до діток, яким не залишилося взагалі нічого [жити], возив різних людей, зокрема Миколу Валуєва.
Ви зараз із ним спілкуєтеся?
Господи, ну навіщо? Давайте уявімо на секунду, що це правда. І я, ідіот, вам скажу: «Так, у мене таємне листування з Валуєвим». Він же там голова чи хто він там, співробітник Держдуми. У здоровому глузді я вам так відповім? Я з цією людиною не спілкуюся, нічого спільного у мене з нею немає, не було і не може бути.
Згодом ви займалися ще одним реабілітаційним центром?
Так, в іншій організації — «Центр здорової молоді». Вони запросили мене працювати. Організація і зараз, гадаю, працює. Вона зародилася у Харкові. Хлопці з Харкова поїхали до Росії і там відкривали реабілітаційні центри та займалися реабілітацією.
На відео 2014 року керівник реабілітаційного центру Євген Нерух говорив, що підопічні центру проходять ресоціалізацію на базі спортклубу «Оплот» Євгена Жиліна.
Тепер і Євгена Жиліна сюди вставили. Це було до Майдану. Був такий Олексій Олійник — чемпіон світу з боїв без правил. «Оплот» — єдина спортивна зала, яка дозволила безкоштовно тренуватися хлопцям, які проходять реабілітацію. Туди хлопці ходили та займалися ЗФП. І з ними займалися безкоштовно. Тому що організація є благодійною. Але коли сталася Революція [гідності], з цими людьми припинили будь-яке спілкування, бо Євген Жилін та ще один пан поїхали до Росії і там мешкали. Залу «Оплоту», як мені відомо, закрили. Туди зайшли пацани з «Правого сектору» та забрали цей зал. Жодних взаємин, переплетень із цими людьми у мене не було. Взагалі. І не могло бути.
Але ж ви знали, чим Жилін займався під час Євромайдану?
Звісно, знав.
Ви з ним не спілкувалися?
Ви подивіться час, коли хлопці займалися, і коли це все закінчилося. Там все чітко видно і зрозуміло. До Революції, до Майдану та після Майдану.
І з Нерухом ви теж не спілкувалися потім?
Нерух помер...
У 2018 році від передозування?
Женя, царство йому небесне, помер не від передозування. Він мав 45 кілограмів зайвої ваги. Лікарі йому рекомендували займатися спортом та сісти на дієту. У нього лопнув клапан. Жодного передозування. От що за звичка у людей уже мертвого шпиняти.
Добре, ви займалися «Центром здорової молоді» в Росії...
Не займався. Я там працював із людиною — зі спеціалістом зі звʼязків із громадськістю.
За даними журналістів, ви отримали перший російський паспорт 12 листопада 2003 року в Ростові-на-Дону. А потім у червні 2012 року отримали новий паспорт. Про те, що цей паспорт зараз не є дійсним, даних немає. У вас є російстке громадянство?
Ні.
Звідки тоді всі ці дані? Ще є інформація про російський закордонний паспорт, який ви отримали у 2012 році та якого немає у списку недійсних.
Що там дійсне в Росії чи недійсне, я обговорювати не буду, бо це Росія. Ми із цією країною воюємо. І всі заяви, які робить Росія, мені нецікаві. Мені начхати на Росію. Я не громадянин Російської Федерації.
Ви кажете, що у вас немає російського громадянства.
Я не громадянин Росії, я колишній громадянин Росії. Немає у мене російського громадянства. Я не маю ані російського паспорта, ані російського громадянства. У мене є український паспорт, український закордонний паспорт, а російського я не маю. Це мій вибір. Моя громадянська позиція.
Коли вирішили переїхати в Україну і чому?
Мене запросили працювати сюди.
Хто?
Туди ж — [займатися] волонтерською діяльністю, спеціалістом зі звʼязків із громадськістю. Центр зародився у Харкові, хлопці-волонтери поїхали до Росії, там відкрили центр, а тут залишилася материнська компанія, яка займалася питаннями реабілітації.
Українське громадянство ви коли отримали?
У 2019 році.
Вам президент Володимир Зеленський дав його?
Я пройшов увесь довгий шлях від А до Я. У мене все в рамках законодавства. Дозвіл на тимчасове проживання, постійне проживання.
Коли ви переїжджали в Україну, ви були громадянином Росії, але весь час відправляли документи в посольство?
Звичайно. Відправною точкою став Майдан. Тоді я вирішив, що не хочу бути громадянином країни-агресора. Сюди додаємо історію з Грузією у 2008 та 1989 роках. Тому що [Росія] зламала моє життя, життя моєї сімʼї і продовжує робити це досі.
Чи памʼятаєте конкретний місяць у 2019 році, коли ви отримали українське громадянство? У МВС вас призначили у вересні 2019-го. Посвідку на проживання ви отримали до вересня?
Місяця не памʼятаю, точно до.
Ви переїхали в Україну та почали працювати у «Міжнародній антинаркотичній асоціації».
Там є і «Центр здорової молоді», і «Міжнародна антинаркотична асоціація» — кожна з цих організацій займається своєю справою. Я працював і в «Центрі», і в «Асоціації». Займався світським напрямком — це робота з громадськістю, залучення зірок до проблематики та профілактика реабілітаційного центру. Внутрішніми процесами — роботою з алко- та наркозалежними я не займався
Ви із Зеленським познайомилися у цьому центрі?
Так.
Тому що ви запрошували зокрема і його?
Оце правильно. Бо [всі говорять], тільки із Зеленським познайомився. Я познайомився з десятками та сотнями людей, коли їх запрошував.
Памʼятаєте, хто вас познайомив?
Звичайно, памʼятаю — я сам.
Як це було?
Я зателефонував Марії Левченко, ми домовилися, що я приїду до неї в офіс — вони тоді на «Інтері» працювали.
Тобто з вашою теперішньою дружиною ви познайомилися раніше, ніж із Зеленським.
Так, після знайомства з Марією ми ще чекали близько пів року, поки у нинішнього президента зʼявилася можливість приїхати-таки до хлопців у реабілітаційний центр.
Тобто, по суті, допомогла Маша?
Цьому допомагала моя наполегливість. Хлопці дуже чекали. Це [приїзд відомих гостей] — хороша мотивація для хлопців на реабілітації. Наркозалежний — це людина, яка нікому не цікава.
Зеленський у 2018 році відкривав одну з філій цього центру.
Ніколи він не був на відкритті. Він був у реабілітаційному «Центрі» та в «Спортивно-терапевтичному таборі», який проводили влітку «Центр здорової молоді» та «Міжнародна антинаркотична асоціація».
Зеленський в одному із центрів реабілітації.
«Бабель»
У вас у трудовій біографії значиться, що ви працювали лише з 2017 до 2019 року...
У «Центрі здорової молоді» та в «Антинаркотичній асоціації» була така сама ситуація, як у Росії — волонтерів ніхто не хотів оформляти. Тому основна частина людей була в підвішеному стані — без оформлення.
А як цю роботу оплачували, із пожертв?
Так.
Тут ви не заробляли багато грошей, судячи з декларації.
Це правда. Я і зараз не став багатим. Наявність крісла та його відсутність ніяк не позначилися на моєму житті.
Ви купили машину, ви орендуєте будинок, зарплата за рік у вас була 815 тисяч 44 гривні. Ще 360 тисяч у вас лежить у банку, $23 тисячі готівкою.
Я та людина, як би гучно це не звучало, яка не брала хабарів. Ось тому є конкретний результат роботи. А от цікаво, у когось із журналістів виникне бажання говорити не про мій характер, не про мою поведінку, а про результати роботи?
Я вам не читаю моралі і про ваш характер не говорю, ми просто йдемо за хронологією.
Чи можу я хоч тут виговоритися?
Ви казали, що посаду вам пропонували двічі. Першого разу ви відмовилися, за другим погодилися. Тож хто вам її запропонував?
Удруге пропонував президент. А до цього — не президент.
А точніше?
Зателефонувала людина і сказала: «Є таке бачення, що ти з цього приводу думаєш?» Я сказав, що в МВС не піду. Мені кажуть: «Заступник міністра». Я говорю: «Мені однаково. Не піду». На той момент я розумів, що таке департамент боротьби з наркозлочинністю, у мене була щільна комунікація з органами, я понад два роки передавав інформацію про нарколабораторії і не бачив жодного результату, робив висновки. Ми про це багато розмовляли, зокрема з Володимиром Олександровичем, я йому розповідав, як це має працювати, я розумів, що треба робити, як треба робити. Напевно, знаючи, що я людина з великим досвідом, з величезною кількістю інформаторів, з досвідом роботи в цій галузі, мені запропонували. Плюс знали мій принциповий характер, знали, що він непростий, знали, що я жорсткий, що недоговороспроможний… це одна з причин, чому я вже не заступник міністра.
Удруге вам запропонували посаду, ви погодились.
Я погодився на певних умовах. Я сказав, що в мене буде карт-бланш, що я прибиратиму всіх, хто там був. І заведу всіх, кого вважаю за потрібне, я повністю контролюватиму цей процес та іншими речами займатися не буду, я не розуміюсь на інших сферах.
А карт-бланш вам на який час давали?
Мені сказали: «Покажеш результат — працюватимеш далі. Не буде результату — напишеш заяву». Я сказав: «Без проблем».
Зважаючи на те, що у вас є орден, президент був задоволений результатом.
За рік ми показали результат. Ми здійснили операцію, якої не було за всю історію незалежності України. Ви, напевно, чули, як поліція вилучила 400 кг кокаїну, і на кілька мільйонів амфетаміну. Ми працювали не покладаючи рук.
Мені здається, ви досі не погоджуєтесь із тим, що вас звільнили.
Я не тримався за це крісло. Я зі спокійною душею написав заяву та пішов. Це наказ президента. Я не можу інакше. Мені багато хто казав, що не бачать з юридичного погляду [порушення]: «Ти нічого не зробив — ти можеш не писати заяву». Я сказав: «Це мій вибір». Бо якщо моя поведінка бʼє по президенту, я припустився помилки. Я написав заяву та пішов.
Ну, інцидентів було два — це те, що на відео.
Ні, дивіться! Три! Чотири! Десять їх, сотні було! Ось мій характер, ось такий.
Жодна посада не дає вам права так поводитися.
Не дає. Окей, я недостойний — я написав заяву.
На прохання президента.
До чого тут. Президент висловив свою позицію. І я зробив висновки.
Вам особисто?
Не мені — він написав про це у Facebook.
У вас не було розмови? Ви його друг.
Ні, ми не розмовляли на цю тему.
Тобто через добу після скандалу ви прочитали пост у Facebook від президента про те, що він просить Кабмін вас звільнити. І зараз ви з ним не обговорюєте цю ситуацію.
Ні. Навіщо?
Пояснити.
Пояснити що?
Коли Микола Тищенко потрапляв у скандали...
Та я не Микола Тищенко! Не порівнюйте мене ані з Миколою Тищенком, ані з іншими людьми. Я — це я. Я скоїв проступок і я несу за нього відповідальність.
Але є ще ваша дружина Марія, яку зачіпає цей скандал.
Не знаю, як ви переплели мою відповідальність з Машею, з моєю дружиною. До чого тут Марія [Левченко] і до чого тут Олександр [Гогілашвілі]? По-перше, імена різні, по-друге, вона дівчинка, а я хлопчик. Мій вчинок підставив президента. Це моя помилка. Але я поніс відповідальність за неї.
Політичну відповідальність.
Я не політик. Я прямий, як стріла. Саме тому не зовсім зручний. Абсолютно всім незручний. Того бардаку, який зараз відбувається, я ніколи не бачив у житті.
Бардаку де?
А скрізь. У системі, у Міністерстві внутрішніх справ. Коли голова не знає, що роблять ноги, а ноги не знають, що робить голова.
Цей бардак був і за [Арсена] Авакова, і за [Дениса] Монастирського?
Знову! Є такий штамп: «А от за Авакова такого не було». Кожен керівник керує по-своєму — так, як він бачить. Я не маю права обговорювати, як вчиняє керівник.
Намагаюся зрозуміти, все-таки, про кого ви.
Про всіх одразу.
Тобто і про Авакова, і про Монастирського.
Про всіх.
Ви зараз уникаєте відповіді.
Незважаючи на те, як ставиться зараз монобільшість до Арсена Борисовича, я не говорю про нього, як про політика. Я говорю виключно як про людину. З цією людиною мені завжди було приємно спілкуватися. Це людина великого розуму, дуже мудра, величезна кількість знань у людини. Я не лізу зі свічкою у його ліжко та в його брудну білизну. Мені нецікаво. Але в спілкуванні для мене він дуже мудра людина. З великим досвідом.
А щодо Монастирського?
Це різні, полярні люди. Денис Монастирський — людина нового часу. Арсен Борисович — це людина з мудрістю.
Давайте повернемося до вашого призначення та пропозиції Володимира Олександровича. Наскільки я розумію, це було спільне бачення і з Арсеном Борисовичем.
Та не знаю, я ж там не був. Яке там було спільне бачення, як вони між собою там [спілкувалися]...
Напередодні призначення у МВС ви проходили спецперевірку?
Звісно. Раз мені дали допуск і все інше — напевно ж.
Допуск до чого — до держтаємниці?
Я не знаю, до чого допуск дають. Якийсь допуск мені дали до роботи.
А із результатами спецперевірки вас ознайомили?
Гадки не маю. Ну раз працював — отже, якось це перевіряли. Це питання не до мене.
Ви згадали, що не змогли забрати диплом, і у вас не було вищої освіти.
У сенсі «не було вищої освіти»? Загалом, у мене їх три, виходить. Якщо вас дуже цікавить моя вища освіта, її наявність, її відсутність, її законність і так далі — я вам надам документи, це буде набагато більше, ніж усі мої відповіді вам.
Ви відповідали у МВС за боротьбу з наркотиками та реабілітацію наркозалежних.
За реабілітацію наркозалежних я не відповідав.
За боротьбу із наркотиками. Я думаю, ви бачили це розслідування журналістів «Слідства.Інфо», що «Міжнародна антинаркотична асоціація» причетна до можливого викрадення та обмеження волі людей.
Кримінальну справу відкрито?
Я не знаю.
Якщо ми говоримо про рамки закону, якщо хтось так вчинив, він має відповідати за законом. Я за. Скоїв злочин — неси відповідальність.
У розслідуванні є розмова журналіста, який під легендою родича приходить до цієї Асоціації, і там є два моменти: співробітник каже, що співпрацює з поліцією та може забрати цього родича з поліцією. Поліція співпрацює із Асоціацією?
Ні. Наскільки мені відомо, цього співробітника звільнили. Є внутрішній процес, це робота із наркозалежними, є лікар-психолог, лікар-нарколог. Лікар, який виписує та дає таблетки. Вони мають внутрішні розпорядження, внутрішній статут, внутрішнє положення про перебування на території реабілітаційного центру. Я не маю стосунку до внутрішніх процесів. Моє завдання було залучення до реабілітаційного центру відомих людей для того, щоб вони прийшли та поспілкувалися з хлопцями.
Ви мали розуміти, що відбувається в реабілітаційних центрах.
Так вони ж [відомі люди] туди приїжджали, з хлопцями спілкувалися! Вони ж там не із завʼязаними руками та ротом сиділи. Якби там щось було, невже ніхто не підійшов би, не сказав би: «Врятуйте, допоможіть, заберіть, мене тут бʼють, ґвалтують чи вбивають!» Що, сховали всіх найбільш невгодних? Повісили? Вбили? Вивезли? Ну як? Уявіть собі: сорок людей у реабілітаційному центрі, приїжджає зірка українського масштабу. А там усіх ґвалтують, бʼють, катують, приковують кайданками! Як ви це собі уявляєте?
Ви у лютому 2021-го говорили про зміни до законодавства, які стосуватимуться наркополітики. І, наскільки я зрозуміла, ваша ідея полягала в тому, що контролювати примусове лікування має поліція.
Не озвучуйте поняття «примусове лікування». Його не може бути aпріорі. Ми йдемо в Європу, що за примусове лікування? Є поняття вироку суду — це називається обовʼязковим лікуванням. Суд засуджує наркозалежного до обовʼязкового лікування. Ось таку європейську модель [я пропонував]. В Америці, наприклад, зірки судом направляються до реабілітаційного центру на обовʼязкове лікування
А контролюватиме це поліція?
Я казав, що рішення може виносити лише суд, а спостерігати за цим може працівник охорони здоровʼя, співробітник соціальної служби та співробітник поліції. Чому всі три? Насильство в сімʼї — це поліція. Соціалка — бо це обовʼязкова історія. І МОЗ — він визначає, що людина є наркозалежною.
Знаєте, що мене здивувало у тих відео? Що ви, розуміючи всі ризики того, що це може бути використано, повели себе таким чином. Люди, які з вами працювали в МВС, сказали мені, що були здивовані вашою поведінкою.
Чим здивовані?
Спілкуванням у такому тоні. Мені сказали дослівно: «Ми Сашка таким не бачили». Навіть у мене запитували: «Ти коли брала у нього інтервʼю, він як? Адекватним був?» От зараз ми з вами адекватно розмовляємо. Ви не усвідомлювали ризиків?
Щоб ви просто розуміли мій емоційний стан 24 на 7. Була спроба замаху на мене — розстріляли машину в 2019 році. Після призначення, місяця через три, є кримінальне провадження, але я не можу про це говорити. Була загроза сімʼї. І я живу у такому стані. Зрозумійте, я не пончиками торгував на ринку. Це мільйони доларів. Я перейшов дорогу в цій країні такій кількості людей, які торгують наркотою до цього дня.
У вас є підозри, з якого боку були загрози?
Це російський слід, «Хімпром». Усе дуже близько повʼязане із Росією. Там одна з найбільших організацій, найбільших кланів, які займаються виробництвом та продажем наркотиків. «Хімпром», який влаштувався тут, — це громадяни Росії, які виробляють та торгують амфетаміном у величезних кількостях. Якби вдалося затримати «Хімпром», то ми б вибили амфетамін відсотків на 60 в Україні. Але це все переплетено, різні організації, різні люди отримували, кришували, мали гроші. Починаючи від Нацполіції, МВС, прокуратури, СБУ тощо. Навіщо я це говорю? Це емоційний тиск 24 години на добу та повна відсутність можливості його вихлюпнути. Нікуди. Можливо, люди, які мене знали, вони не впізнавали мене на цьому відео. Але це дуже добре показує не лише мене.
А кого?
Систему загалом.
Саме систему це показало з кращого боку. На відео поліцейські поводяться краще за вас.
Та ви що?! А ви бачили усі відео?
Добре, у нас із системою щось не так.
Мені здалося, що якщо Гогілашвілі раптом не стане, настане рай. Ось найбільше зло на цій планеті — це я. Ми маємо війну з Росією, але найбільша проблема — це Олександр Гогілашвілі.
Давайте поговоримо про ті сюжети, які вийшли після вашого звільнення. Журналісти «Слідства.Інфо» та Bihus.Іnfo стверджують, що Марія і ви їздите автомобілями з номерами прикриття СБУ, і охороняють вас співробітники «Альфи». Прокоментуйте це, будь ласка.
Мене не охороняють співробітники «Альфи». На мене було скоєно замах, мені розстріляли машину. Було порушено справу. Я відмовився від охорони. Але дитина та дружина їздять з охороною. І коли показують мою дитину та садок, до якого він ходить — звичайний садок у нашому районі, — це не дуже добре. Я б спокійно їздив на машині без прикриття, якби мені її не розстрілювали. Якби я пончиками торгував чи пиріжками.
Добре. Сьогоднішні сюжети з приводу того, що ви з керівником ГУР Кирилом Будановим орендуєте один будинок. Розкажіть, як це вийшло?
Кирило Олексійович — мій друг. Я твердо вважаю, що жодна людина, яка щось заявляє про Буданова, не варта його нігтя. У цієї людини багато бойових поранень, тільки хірургічних операцій понад 20, вона проливає кров за цю країну. За людей, які прогрівають свої дупи на диванах. І ці люди взагалі мають нахабство рота відкривати? Ця людина заслуговує щонайменше на повагу. На нього вчинили не один замах, висадили в повітря машину. Це ж ненормально — показувати його пересування. Я коли це бачу, у мене волосся дибки стає. Це герой країни, кавалер усіх орденів. Ким треба бути, щоб ставити його під сумнів?
Його заслуг під сумнів ніхто не ставив. Є факти, ваша дружба з Будановим, з огляду на ваш бекграунд...
Який мій бекграунд?
Ви були громадянином Росії. Це може загрожувати національній безпеці. Дайте відповідь на запитання: ви з Будановим обговорювали якісь речі, які стосувалися національної безпеки? Можливого вторгнення Росії, секретної інформації.
Боже борони, ніколи в житті. Я не живу з Кирилом Будановим. Так, ми йдемо в Європу, але не все так сумно. У Кирила триває ремонт у квартирі. Я запросив його та його дружину на час ремонту до себе в будинок, який я орендую. Це був, здається, кінець літа. Так, ми дружимо. Так, ми спілкуємось. Є просто Сашко та Кирило, а є Олександр Генріхович та Кирило Олексійович. Це різні речі.
Коли вас запросили працювати до МВС, у вас був український паспорт?
Так.
«Цензор.НЕТ» із посиланням на свої джерела писав, що охороняли вас на цьому блокпосту шестеро військовослужбовців — офіцери-спецпризначенці Головного управління розвідки Міністерства оборони військової частини 2245. А співрозмовники видання в ГУР кажуть, що Тойота Ленд Крузер — це автомобіль, доставлений…
Це неправда. Тойота Ленд Крузер перебуває на балансі МВС, і автомобіль Фольксваген — так само. На обидва автомобілі ми виписували відрядження. Ці обидва автомобілі належать МВС — це факт. Чому супроводжували працівники розвідки? Проводилася спецоперація, і ми виїжджали в зону ООС разом. Мене супроводжували ці працівники. Мене не охороняли — ми виїжджали разом. А я їжджу, так, броньованим автомобілем.
І охорони у вас немає?
Охорони в мене немає. Мені пропонували КОРД, пропонували «Альфу» — я відмовився. Особливо після замаху на Сергія Шефіра наполягали, щоб я їздив разом із охороною.
Будинок, де ви живете, орендує Маша, але ми не бачимо її декларацію тому, що вона її не подає. Будинком володіє Діана Стрєлковська, дружина Вʼячеслава Стрєлковського, якого називають організатором конвертаційних центрів.
Я дізнався, що колись господарем цього будинку був пан Стрєлковський. Репортери місяця три чи чотири тому приходили, і я дізнався. Ми орендуємо будинок через юрособу. Гадки не мав, чий це дім, доки мені про це не сказали.
А яка вартість оренди? Це може бути $1,5—2 тисячі. І от на це у вас, згідно з декларацією, не вистачить грошей, з урахуванням двох куплених машин.
Яких двох, де ви взяли дві машини?
Тоді виправте.
У мене була машина, я її купив у 2020 році. Потім продав і купив Хонду. Биту, за $8 тисяч.
Тобто Джип Черокі ви продали?
Я продав Джип Черокі 2016 року, не з салону — теж із Америки, битий. За ці гроші купив іншу машину за $8 тисяч. Я не купував машину Мерседес-Бенц S класу в салоні, я купив биту тачку з Америки. Відремонтував — поїхав. Шукають там, де нічого немає, висмоктують із пальця того, чого не існує. Я не грабіжник.
Добре. Оренда будинку скільки коштує? На місяць.
Трохи дешевше, ніж ви сказали. Але ми вкладаємось. Чому ми переїхали: у мене із дружиною є квартира. Але коли зʼявилася загроза життю, туди приїхали співробітники СБУ та сказали: «У жодному разі ви не можете тут залишатися». Ми дуже довго шукали будинок. Знайшли та переїхали туди. По грошах не просто, але ми обоє працюємо, відкладаємо.
Чим займатиметеся далі?
Я хочу видихнути, щоб мене перестали шпиняти. За ті речі, які до мене не мають жодного стосунку. Ви не уявляєте собі, в якому темпі проходили ці два з гаком роки. Приїжджаєш увечері, голова до подушки не долітає і вже дзвінок дзвенить о 6-й ранку — знову встаєш. І знову їдеш. Ні суботи, ні неділі, будь-якої миті: «Алло», у відпустці — «Алло». Немає особистого життя. Я реально служив цій країні.
Як ви вважаєте, чи будуть ще якісь матеріали про вас?
Придумати те, чого не існує, може будь-хто, оббрехати може будь-хто. Памʼятаєте, я розповідав вам анекдот? «Сєва, у тебе дочка повія. — Так у мене син. ― Пофіг, виправдовуйся». Ось таких історій може бути багато. Причину та наслідки я розумію. Є купа проблем у нас у країні, і якщо ми збираємося хоч якимось чином захищати нашу країну, то треба готуватися не до того, щоб довбати Гогілашвілі, а до того, що скоро довбатимуть нас. Наші сусіди, країна під назвою Росія.
У нас немає таємниць від читачів, бути чесними і відкритими нам допомагає ваш донат.