І голова ОДА, і керівник облради Петров працював на різних поверхах однієї будівлі — монументальної споруди в центрі Ужгорода, яку у 20-х роках минулого століття збудували чехи. Усередині — нескінченні коридори, великі сходи й унікальний для України ліфт-патерностер. Він працює за принципом чортового колеса — 14 кабінок без дверей рухаються по колу без зупинок, заходити всередину потрібно на ходу. А от кабінет голови Закарпатської облради мало чим відрізняється від кабінетів київських чиновників. Здається, їх однаково успішно клонують, незалежно від відстані до центру. На стіні немає портрета Зеленського, на тумбі макет деревʼяної засніженої церкви — у XVIII—XIX століттях такі зводили без цвяхів. Петров не схожий на бойового генерала з кіно: невисокий, розмовляє тихо, іноді з інтонацією вчителя молодших класів. Можливо, це професійне чи просто звичка — у нього пʼятеро дітей. На Закарпаття з дружиною та дітьми колишній головний контррозвідник приїхав із Кіровоградської області — там він очолював місцеве управління СБУ. Він вільно розмовляє українською, а секретар у приймальні розповідає, що Петров — спокійний та інтелігентний начальник, на цих словах вона стукає по дереву. Не наврочити це не допомогло — наступного робочого дня Петрова зняли.
До того як очолити облдержадміністрацію, ви не займалися політикою. Хто запропонував вашу кандидатуру президентові та чому ви погодилися?
Скажімо так, запропонував хтось із губернаторів.
Із губернаторів Кіровоградської області?
Думаю, так. У 2014 році я добровільно пішов до АТО, у 2015-му повернувся. Два роки був першим заступником департаменту контррозвідки, потім два роки начальником. Цей орган весь час був на передовій, часи були лихі. Коли у військових закінчилася гаряча фаза, розпочалася війна спецслужб. Ми провели багато операцій, якими я пишаюся. Потім влада змінилася, прийшов інший президент, інший голова СБУ. Мене відправили до Кіровоградської області, до Кропивницького — здається, у найменше з управлінь. Це був переломний етап у житті, я відчував, що треба розвиватись. Тому коли зʼявилася ця пропозиція, навіть не сумнівався.
Тоді в Києві зрозуміли, що на Закарпатті втрачають контроль: змінювалися губернатори, починалася епопея з коронавірусом, бандитські розборки в Мукачевому. Був запит на людину, яка б орієнтувалася в системі правопорядку. На одній селекторній нараді сказали, що є людина з досвідом роботи і можна її розглянути. Президент викликав мене, ми переговорили, я погодився.
Які завдання він тоді вам поставив?
Президент сказав, що там треба навести лад. Він не міг знайти того, хто відчув регіон. Стрілянина, контрабанда, ліс, наркотрафік, бурштин — ми мали або подолати це, або навести хоч якийсь порядок, щоб правоохоронці могли системно працювати.
Чи вдалося відчути регіон? Усі, з ким я тут спілкувалася, кажуть, що політика на Закарпатті особлива: у ній довкола кум-брат-сват, багато різних національностей, великий вплив Угорщини.
Філософське запитання... Цей регіон або приймаєш таким, як є, або ні. Я прийняв. Тут складна історія, мультикультурність, різні конфесії, що нормально співіснують сотні років. Кордон поруч, багато хто їде працювати туди, а нам тут складно знайти фахівців.
Тут люди не самодостатні — це не Київ, де є робота та власна думка у виборців. Тут багато людей залежать від купки чи то олігархів, чи то бізнесменів та їхніх сімей. Вони задають тон, кажуть, як голосувати, де протестувати, куди їхати. Люди мені казали, що їм подобається, що я не звідси — віддалений від місцевих кланів, міських феодалів, як їх називають.
Спочатку однаково нічий генерал Петров справді подобався багатьом. Він не загравав із місцевими «феодалами», багато їздив, спілкувався з простими людьми та журналістами, вів прямі ефіри у Facebook, відповідав на запитання під постами. «Він був таким борцем із загальноприйнятим злом», — згадує колишній заступник Петрова в облраді, депутат від «Батьківщини» Андрій Шекета.
Коаліція 1.0
Восени 2020 року голова ОДА Петров очолив виборчий список «слуг» на виборах до облради. Їхнім союзником і потенційним партнером у майбутній коаліції була партія «Рідне Закарпаття» (РЗ). Її ідеологи та спонсори — великі місцеві бізнесмени та політики. Четверо членів РЗ — народні депутати: Василь Петьовка, Валерій Лунченко, Роберт Горват і Владислав Поляк. У парламенті всі вони входять до депутатської групи «Довіра». У Раді вона підтримує монобільшість, а на Закарпатті РЗ часто називають «Довірою» — за місцем основної роботи перших осіб партії. Шекета згадує, що на місцевих виборах РЗ багато хто вважав сателітами «слуг». Головним бенефіціаром РЗ одноголосно називають Василя Петьовку.
У вас був хороший старт на посаді голови ОДА, навіщо пішли до облради?
Більше можливостей. Голова ОДА — це залежна людина, якийсь виконроб, який реалізує держполітику. В облраді можна принести більше користі, стежити, щоби раціонально використовували бюджет, це можливість вести регіональну зовнішню політику. Як голова облради я їздив на переговори, ми укладали договори, брали участь у грантах, залучали інвестиції.
Один із заступників голови ОП говорив, що президент не хотів мене відпускати. Але мені запропонували очолити список, щоби підняти рейтинг партії. У мене тут був дуже великий рейтинг — по 640 тисяч переглядів на моїй сторінці у Facebook.
Тобто за рахунок вашого особистого рейтингу хотіли завести до облради більше депутатів «слуг»?
Так і сталося, я свій рейтинг перетворив на нашу команду. Ніжками обʼїздив усі райони, підтримував усіх наших кандидатів у депутати, з усіма фотографувався, з усіма обіймався, усі білборди були зі мною. Я максимально намагався розмазати свій рейтинг на всіх, бо партії не було в області.
Щоб було зрозуміло: 2019 рік, вибори до Верховної Ради. По всій Україні «слуги народу» перемагали мастодонтів, під зеленим прапором можна було будь-кого пустити — і він перемагав. Ми мали шість мажоритарних округів. Скільки мажоритарників від «Слуги народу» пройшли? Один — Михайло Михайлович Лаба. У 2020 році вже були перші закиди про невиконання обіцянок, усередині партії працювали маргінальні групи, які її розвалювали, і таке інше. Мені треба було піднімати хлопців з нуля.
Коли ви йшли на вибори на чолі списку, знали, що будете головою облради чи ні?
Класне запитання. Ні, коли йшов на вибори, не знав. І навіть не планував. Річ у тім, що закон дозволяє бути губернатором і депутатом. Я думав, що зможу бути, наприклад, головою фракції та залишатися головою ОДА.
Правда, що на виборах у вас із «Рідним Закарпаттям» був пакт про ненапад?
У нас були товариські стосунки. Наше політичне керівництво від початку вирішило, що ми з ними можемо створити впливову монобільшість.
На місцевих виборах у жовтні 2020 року до облради пройшли вісім партій: «Рідне Закарпаття» — 12 місць, «Слуга народу» — 11, «Батьківщина» — 8, «КМКС «Партія угорців України» — 8, «Команда Андрія Балоги» (КАБ) — 7, «Європейська солідарність» (ЄС) — 6, «За майбутнє» — 6, ОПзЖ — 6. Загалом 64 депутати, щоб облрада працювала, там не обовʼязково створювати коаліцію, але її створюють. Більшісь обирає голову облради, заступників, голів різних комісій (ось їх повний список). Щоб ухвалити рішення, потрібно щонайменше 33 голоси.
В облраді було два варіанти коаліції. У більшість, яку навколо своєї фракції хотів створити Віктор Балога, запрошували «Батьківщину», «За майбутнє», ОПзЖ і КМКС — лише 35 депутатів. Місце голови облради пропонували депутату від «Батьківщини» Олександру Кеменяшу. Найчисленнішу фракцію — РЗ — у цей союз не кликали, зокрема «через сімейні обставини». Віктор Балога і Василь Петьовка — двоюрідні брати, яких розділив багаторічний конфлікт.
Другий варіант коаліції: «слуги», РЗ, ЄС і «Батьківщина» — загалом 37 депутатів. У ній «Батьківщина» отримувала посаду першого заступника голови облради. У партії Юлії Тимошенко була золота акція, і вона обрала коаліцію з владою. Різні члени облради розповідають «Бабелю»: Тимошенко не була впевнена, що Кеменяшу віддадуть облраду, і вирішила не ризикувати. За словами кількох депутатів, Тимошенко особисто просила підтримати коаліцію з владою. Так 7 грудня в облраді зʼявилася більшість зі «слугами», очолив її Петров.
Ви знали, що до вашого обрання Балога намагався створити коаліцію та особисто Тимошенко вирішила її долю?
Так, я чув, що в цей процес включилися з Києва. Думаю, «Батьківщина» тоді вирішила, що зможе впливати на обладміністрацію.
Крім «Батьківщини», була ще одна обставина. Ми вели переговори з угорцями з КМКС — це був складний процес, але ми домовилися, що вони не голосуватимуть ані за мене, ані за ту іншу коаліцію. Їхній нейтралітет ламав коаліцію [ініційовану Балогою].
Двадцять девʼятого листопада 2020 року голова КМКС Василь Брензович відмовився ввійти в коаліцію зі «слугами» і підтримати кандидатуру Петрова. Наступного дня до Брензовича з обшуками прийшли співробітники СБУ. Багато хто вирішив, що це помста влади та Петрова зокрема. Той запевняв, що не має стосунку до обшуків, — йому мало хто повірив і не вірять досі. У день, коли Петров очолив облраду, Брензович виїхав з України та досі не повернувся.
Я би ніколи на це не пішов. Це така примітивна операція, що я би не ганьбився. По-друге, це було дуже невигідно саме мені. Ми тоді домовились, що угорці не голосують взагалі: ні за мене, ні за іншу коаліцію. І я сказав Брензовичу, що хотів би, щоб він зайняв посаду, щоб у президії були угорці.
І ви не знали, що готуються обшуки?
Ні, це було центральне управління. Я дзвонив і питав, чи погоджували вони свої дії з кимось, виявилось, що ні. Якщо припустити, що це організував я, то це постріл собі в ногу, якщо не в живіт. Вони ж таки вийшли із зали та не голосували того дня. У них є природна традиція, соціальний код: якщо вони потиснули руку, дали слово, їх ніхто не переб’є.
Щоб віддячити РЗ за підтримку, головою облдержадміністрації президент призначив близького до цієї партії та Петьовки зокрема Анатолія Полоскова. Заступниками Петрова в облраді стали представники «Батьківщини» і ЄС — Андрій Шекета та Денис Ман. У парламенті обидві партії в жорсткій опозиції до «слуг», але не на Закарпатті. Ман каже, що Петров для ЄС був «меншим злом», бо інший кандидат на голову облради представляв ОПзЖ — це ще гірше. Окрім заступника, ЄС отримала посади голів у двох постійних комісіях, ще дві комісії отримала «Батьківщина», РЗ — чотири, ОПзЖ — одну. «Слуги» не очолили жодну з комісій облради. Так коаліція пропрацювала до літа, а потім на Закарпатті з’явився новий куратор від Офіса президента Микола Тищенко, і більшості не стало.
Чому розвалилася та перша коаліція?
У раді вісім партій, більшість із них зорієнтована на місцеві клани, кожна має свої точки впливу. Таким чином облрада розділяється на дві частини: 36 депутатів проти 32 або 35 проти 33. А щоб ухвалити рішення, потрібно 33 — дуже складна ситуація. Якщо потрібно прийняти якесь важливе рішення, потрібно зібрати депутатів. Хтось захворів, хтось на ковіді, хтось за кордоном чи просто не може. Є ще внутрішні процеси, які починав Володя Чубірко. Він, до речі, не голосував за мене.
Володимир Чубірко — депутат облради від фракції «Рідне Закарпаття». Він очолював Закарпатську облраду з листопада 2014 до грудня 2015-го. Різні депутати облради з посиланням на Чубірка переказують, що напередодні виборів в облраду Петров нібито обіцяв Чубірку посаду голови облради в обмін на те, що той зніме свою кандидатуру з виборів мера Ужгорода. Чубірко на вибори мера не пішов і головою облради теж не став. Відтоді, розповідає Шекета, він ображений на Петрова. У того своя версія.
У мене з Чубірком домовленостей не було. Я не можу обіцяти людині те, на що не впливаю. До виборів ніхто не міг спрогнозувати, скільки мандатів буде у «слуг», чи зможуть вони впливати на призначення голови. Те, що кажуть, — це брехня. Не йти на мера я його теж не просив.
А взагалі ви з ним спілкувалися до виборів?
Так, а знаєте, з якого приводу? Він хотів йти на вибори зі «Слугою народу», телефонував 4—5 разів на день. Я попросив штаб дати мені інформацію про нього, чи підпадає він під вимоги до кандидатів від нашої партії. Він всюди не проходив. Я запропонував йому йти від «Рідного Закарпаття», з яким ми співпрацювали. До того ж вони Чубірка до мене й привели — один із народних депутатів.
Не [Роберт] Горват часом?
Так. Я народному депутату тому зателефонував, кажу: забирайте його до себе. І що йому Роберт Іванович пообіцяв — це його особисті стосунки з ним. Я ніяких обіцянок не давав. Так от, Чубірко як уповноважений від найбільшої фракції, з якою ми йдемо разом по області, генерував постійний внутрішній конфлікт. Казав, що мене треба прибрати, що їм щось не подобається, що їх обділяють. Кожну сесію він збирає голоси за мою відставку.
Тільки його дії розвалили коаліцію?
Не тільки. «Слуги» в розрізі тих пакетних домовленостей втратили вплив на всі комісії. У нас навіть керівників комісій не було. Я став весільним генералом: заступники не мої, комісій немає. Ще й внутрішній бунт назрівав. Наше партійне керівництво виділяє кошти, направляє на область, а ми не можемо вирішувати, куди їх розподілити.
І до цього була ще одна проблема вже з обладміністрацією. З головою ОДА ми домовились йти однією командою — це вже не пакт про ненапад, а про спільну діяльність. Ми домовились, що в адміністрації я залишаю свого заступника — генерала [Олега] Коцюбу, він на Закарпаття привіз із собою родину. А губернатор [Полосков] його звільнив. Я написав листа на Офіс президента, але марно. Напевно, «Довіра», вона ж «Рідне Закарпаття», переконала, що людей Петрова треба прибрати. От і вийшла у нас з «Довірою» недовіра. Потім Юрій Юрійович Арістов склав свої повноваження як куратор [Закарпаття].
Потім призначають Миколу Тищенка. Треба віддати належне, він ці всі незручні моменти відчув і каже: «Окей, міняємо формат». Правда, він сказав це «окей» і ні з ким не погодив. Мене три дні не було, повертаюся, мені кажуть: «У нас новий формат коаліції, поїхали познайомимся».
Коаліція 2.0
Тобто Тищенко сам провів переговори з іншими фракціями та домовився про нову коаліцію?
Так, він достатньо активний в цьому плані. Він голова [партійного] осередку [СН]. Я людина підпорядкована. Вини Миколи Миколайовича в тому, що зараз відбулося, я не бачу. Ми б рано чи пізно до цього прийшли. Знаєте, у фізиці є точки біфуркації. Коли Коля приїхав, ми були в такій точці.
Тищенко розповів «Бабелю» свою версію тих переговорів — без деталей і тіньових домовленостей. Він каже, що «працювати на благо закарпатців» спершу запропонували всім, хтось не погодився, з іншими створили нову коаліцію. Туди увійшли «Слуга народу», КМКС, «За майбутнє» і Балога. Останній, згадує Тищенко, сказав, що буде підтримувати президента і повністю поділяє його бачення. У рамках нової коаліції місце першого заступника віддали КМКС, але угорці вирішили, що доки тривають кримінальні справи, в яких фігурує Брензович, у президії ніхто від партії сидіти не буде. За словами кількох наших співрозмовників, Тищенко пообіцяв, що протягом пів року питання з Брензовичем якимось чином вирішать.
Для «Рідного Закарпаття», «Батьківщини» і ЄС розвал коаліції почався 24 червня — вони втратили керівні посади в постійних комісіях облради. Їх зайняли представники ОПзЖ, КМКС, «Команди Балоги» і «За майбутнє». «Слуги» очолили одну комісію. Двадцять девʼятого липня нова більшість звільнила заступників Петрова — Шекета і Мана.
Ваші колишні союзники одноголосно називають це зрадою.
Звичайно, я на їхньому місці вважав би так само. І повірте, понеділок для мене буде не такий важкий, як був той день. Я сказав й Андрієві, і Денисові: «Поки йшли переговори, я не міг знати все, був шанс, що ви залишитесь». Була така ідея, що «Батьківщина» теж із нами заходить.
Чому не зайшла?
Ми сіли за стіл перемовин з чотирма фракціями. Кожна могла сказати, кого хоче бачити поряд.
Інших вони не хотіли?
Звичайно, не хотіли. Не хотіли розмивати свою вагу, ділити комісії. Кому ж хочеться, щоб їхня золота акція стала срібною. Але вже тоді я казав: «Миколо Миколайовичу, треба розуміти, що ми на розтяжці. Ми з однієї розтяжки перейшли на іншу».
У новій коаліції знову було не так багато депутатів — 35. Хтось каже: «Я не хочу», і все — вам знову не вистачає голосів.
Так і вийшло, до речі. Хтось сказав: «Я не хочу».
Ще одна річ, яку вам закидають колишні соратники: після звільнення заступників, вас як голову облради теж мали переобрати — чому не переголосували?
Претензія приймається — однозначно, вони праві. На той час через відсутність практичного досвіду я навіть і не думав піти на переголосування. Ніхто не підказав.
Із новою коаліцією домовленості з «Рідним Закарпаттям» втратили силу, почалися розмови про звільнення Полоскова, але він лишився. Чому?
Була загальна позиція Миколи Миколайовича [Тищенка], що при зміні коаліції у «Рідного Закарпаття» не має бути своїх представників в ОДА. Але, наскільки я розумію, Офіс [президента] сказав, що він сам буде визначати, коли і на кого йому міняти губернатора. Офіс демонструє, що на нього не треба тиснути.
Стосовно Полоскова у всіх своя теорія. У ЄС і «Батьківщині» впевнені, що його не знімають, бо за ним стоїть мільярдер Алекс Ровт. Сам Полосков говорить «Бабелю», що все вирішує президент, і його він не підведе, але свою відставку не виключає. Тищенко наполягає, що голову ОДА треба звільнити. «Я не приховував, що, на мій погляд, він негативний персонаж. Він тягне Закарпаття вниз». Тищенко каже, що Полосков саботує ініціативи влади, а єдиний його заступник від СН Петро Добромільський займається питаннями ветеранів, а на важливі речі впливати не може — його не запрошують ані на публічні заходи, ані на наради.
Давайте повернемося до Тищенка. Є відео, на якому він роздає завдання вам, Полоскову та іншим чиновникам — це досить дивно. Бо він голова обласного осередку СН, але для місцевої влади — ніхто, просто народний депутат.
Він голова осередку, я член партії. Він затверджує політику фракції.
З вами зрозуміло, але для інших він хто? Усі депутати облради, з якими я тут спілкувалась, і не лише вони, говорять, що до появи Тищенка з вами можна було комунікувати та співпрацювати, а він все зламав.
Ну, правильно, все було добре у них з нами, але не у нас з ними. Я сидів на засіданні, оголошував проєкти та ні на що не впливав. Я хто, конферансьє?
Багато людей тут говорять, що слова і поведінка Тищенка їх обурюють. Ви намагалися йому пояснити, що слід якось змінити риторику?
Ми багато розмовляємо і зараз. Зрозумійте, Тищенко — це не людина, яка прийшла щось зламати. І, повірте, не людина, яка має подвійний задум. Він справді послухав усіх, побачив, що всі жаліються, він хоче допомогти. Може, щось не так вийшло, не прорахував ту нашу місцеву політичну традицію? Напевно. Десь довірився Балозі. 100% не прорахував.
Тищенко дратує і ЄС, і «Батьківщину», і «Рідне Закарпаття». Депутати називають його префектом. Він говорить, що завдяки його зусиллям в Ужгороді знову запрацював аеропорт, відновила роботу дитяча залізниця і взагалі все стало краще (детально про це тут і тут). У цілому з тим, що Тищенко залучив в область гроші, майже ніхто не сперечається, але його безкінечні сторіз про покращення і менторський тон ставленика ОП не подобається майже нікому.
Коаліція 3.0
Улітку Володимир Чубірко запропонував облраді провести аудит 137 комунальних підприємств. Депутати хотіли зʼясувати, чи ефективно витрачають бюджетні кошти. Перевірити вирішили шість напрямів: спортивний, освітянський, культурний, соціальний, охорони здоров’я і зробити ревізію майна. Їх розподілили між різними фракціями. Фракції Балоги відійшла медицина. Євген Мешко, голова Лікарні святого Мартина в Мукачевому і депутат від КАБ, запропонував приєднати 15 медичних закладів області до Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака. Багатьох лікарів проєкт обурив — вони переживали, що 15 лікарень збираються ліквідувати. Петров взяв паузу, щоб розібратись.
Я запросив аудиторську компанію Deloitte. Ми провели з ними онлайн-зустріч. Команда Андрія Балоги не захотіла брати в ній участь. І міністр [охорони здоровʼя Віктор] Ляшко теж сказав: «Ніякого об’єднання». Ми запропонували перенести хоча б до лютого. За цей час ми би поговорили з людьми, зі спеціалістами.
І соратникам Балоги це не сподобалось?
Скажімо так, «колективний Балога» вирішив, що це удар по його его. Висунув нам ультиматум: якщо ми не приймаємо їхній варіант — вони виходять з коаліції. І «виходимо з коаліції» — це одне, але, як ми дізналися пізніше, Балога вийшов з коаліції, приєднався до меншості та запропонував зняти голову облради.
«Колективний Балога», тобто батько, син та їхні соратники пішли домовлятися з іншими фракціями — ЄС, «Батьківщиною», «Рідним Закарпаттям» і ОПзЖ. Союз Балог і РЗ став місцевою сенсацією — Балога-старший і його двоюрідний брат Василь Петьовка не спілкувалися багато років.
Ви зробили майже неможливе — помирили братів, які вісім років не розмовляли.
(Сміється) Коли я приходив на посаду, з трибуни сказав, що моя основна задача — консолідувати сесійну залу. От я і консолідував: петьовки, балоги, медведчуки, ланьо — усі об’єдналися для того, щоб скинути Петрова. Окей, а далі у вас є мета?
Коли ми влітку сідали за стіл перемовин [з другою коаліцією], питали, хто на що претендує, хто за що буде відповідати в області, Балога сказав: «Мені нічого не потрібно». Я тоді Колі сказав: «Коли людина каже, що їй нічого не потрібно, — значить, їй потрібно все». Балога як політичний мастодонт скористався можливістю [звільнити Петрова], бо Чубірко постійно до нього приходив і вмовляв: «Давай розвалимо».
Шекета, Ман і Чубірко не заперечують, що хотіли помститися «слугам» і звільнити Петрова. Двадцять восьмого жовтня під стінами облради був мітинг проти рішення об’єднати лікарні. За десять хвилин до початку сесії Петров переніс засідання на 25 листопада, сесійну залу закрили. Поки Петров, Тищенко та інші спілкувалися на вулиці з мітингувальниками, Шекета знайшов ключ від зали і пустив туди 36 депутатів від «Команди Балоги», РЗ, ЄС, «Батьківщини» і ОПзЖ. Головував Володимир Чубірко. Депутати підняттям рук проголосували за звільнення Петрова — електронна система голосування не працювала. Той назвав голосування нелегітимним і звернувся до правоохоронних органів. Рішення про звільнення Петрова з’явилось на сайті ради, але швидко зникло. Далі депутати намагались обрати нового голову, Петров вимагав, щоб усе було за законом.
Тим часом формат нової коаліції намагалися знайти в ОП. У перемовинах там, за інформацією «Бабеля», брали участь Микола Тищенко, Василь Петьовка, Валерій Лунченко, заступник голови ОП Кирило Тимошенко — він відповідає за регіони, голова ОП Андрій Єрмак. Спочатку домовилися, що знімають і Петрова, і Полоскова. На посаду голови облради призначать когось із «Рідного Закарпаття», а новим головою ОДА стане хтось від «слуг». Така ідея не сподобалась Єрмаку — він хотів залишити за «слугами» й облраду, й ОДА. Питання остаточно не вирішили.
У четвер, 11 листопада, четверо депутатів облради від СН поїхали в Київ. Це Олексій Іванчо, Роман Сарай, Едгар Токар, депутат і заступник голови ОДА Петро Добромільський. За моєю інформацією, вони є потенційними претендентами на місце голови облради. Вони їздили в Офіс президента?
Дивіться, це ж насправді неправильно — Офіс [президента] не Офіс. Вони приїхали до свого політичного керівництва.
Але в понеділок вас знімають, голоси є, далі що?
Обов’язки голови буде виконувати Василь Іванчо. А переговорний процес буде продовжуватися вже в більш нервовій обстановці.
Я поговорила з вашими опонентами, зараз вони не готові голосувати за «слуг», бо не довіряють, а Чубірка може підтримати більшість. Які шанси, що головою облради стане «слуга»?
Складне запитання. Я думаю, Київ ідеалізує ситуацію, яка сьогодні відбувається на Закарпатті. Ідеалізує з точки зору своїх можливостей впливати на ухвалення рішень.
То які прогнози зараз? «За майбутнє» з ким буде?
«За майбутнє» буде з нами. «За майбутнє» жорстко тримає позицію.
І це дуже цікаво, бо старший Балога в парламенті входить у фракцію «За майбутнє», а тут він головний заколотник.
Так, дуже круто. Але тут «За майбутнє» — це реальний фундамент. В області вони тримають марку й обличчя, молодці. А всі інші зараз шарахаються в банці. У «Рідному Закарпатті» розділились на два табори: є ті, хто за Балогу, тобто за Чубірка, і ті, хто проти.
Навіть якщо політичне керівництво в Києві обере когось, Києву ніхто не прогарантує, що за цю людину знайдуться голоси. Єдиним гарантом у рамках оцих домовленостей може бути «Довіра». Але для «Довіри» це дуже важке питання. Бо їм доведеться вмовляти одних, інших перекувати, тих перевзути і ще взяти на контроль голосування. Я максимально тягнув час, щоб допомогти Києву.
Це виглядає так, що Офіс вам взагалі не допомагає.
Не хочу давати оцінку. Там дуже багато питань — міжнародна ситуація, росіяни десь наступають, а тут ще Закарпаття. Мій прогноз наступний: не буде ніякого рішення в понеділок щодо нового голови. Але є великий ризик, що можуть обрати Чубірка, бо для Балоги це Сталінград.
Тобто серед можливих претендентів тільки Чубірко і все?
Давайте так, тільки Балога. Балога у вигляді Чубірка, Балога у вигляді кого завгодно, але тільки Балога.
Що буде з Полосковим, якщо вас знімуть?
Його доля залежить від «Рідного Закарпаття» чи «Довіри». Якщо «Довіра» «подякує» Балозі та змусить залу проголосувати за нового «слугу» з тих, хто поїхав у Київ, то у них є шанси залишити свого губернатора. Але їм потрібно буде проконтролювати голосування, і є ризики, що їм це не вдасться, бо воно таємне.
А є варіант, що Полоскова знімуть, а вас знов призначать головою ОДА?
Мені таку ідею поки ніхто не озвучував. Важливо, що процеси, які зараз відбуваються, закладені партією «Слуга народу». Ми вважаємо, що 4—5—6 маргінальних груп не можуть впливати на всю область. Тому цей конфлікт був закладений з нашим приходом сюди. Я розумів, що треба буде тягнути цей прапор.
Мені здається, Офіс втомився воювати та підтримувати свою філософію. Не думаю, що цей конфлікт готові продовжувати. А він однозначно продовжиться, якщо я стану головою адміністрації. Тому мені здається, що таких пропозицій не буде.
Представники різних фракцій — ЄС, «Батьківщини» — говорили мені, що готові підтримати Чубірка. Угорці тримають слово, яке дали вам раніше, але після вашого звільнення у них будуть розвʼязані руки.
Вони Чубірка можуть підтримати. Давайте так: Чубірко — це Балога, і всі це знають. До Балоги серйозний антагонізм усередині РЗ, усередині «Батьківщини». В останньої фактично золота акція.
У понеділок, 15 листопада, Петров подав заяву про своє звільнення — її підтримали 43 депутати. Голоси дали «Команда Андрія Балоги», «Рідне Закарпаття», «Батьківщина», «Європейська солідарність», ОПзЖ. «Рідне Закарпаття» на посаду голови облради подала Чубірка. Однак, за інформацією «Бабеля» від місцевих депутатів, Партія угорців не була готова голосувати. Перемовини тривали, з Києва попросили перенести засідання ще на кілька днів. Сесію перенесли на 17 листопада. До того ж депутатам повідомили, що облрада може бути замінована — удруге за два тижні.
Для ОП ви вже збитий льотчик, яке відчуття?
У мене немає відповіді на це запитання.
А Тищенко що говорить?
Він бореться, воює, відстоює мою кандидатуру. Ми розуміємо, що РЗ не може пробачити нам нову коаліцію. Вони потім постійно казали: «Робіть що завгодно, тільки Петрова знімайте». Хотіли помститися. У «Довіри» є повне право висувати мені претензії. Але, на мій погляд, адміністрація має бути зараз у президента, а не у «Довіри». Ми нічого не втрачаємо і повертаємось до наших слоганів — ми кинули виклик системі, а місцеві князьки та феодали не пройдуть.