«Ми намагалися зрозуміти, коли держава вкладає гроші в якусь школу — нах*я?» Консультант «Великого будівництва» Юрій Голик про крадіжки, гроші, політиків і себе — величезне інтервʼю

Ложкін до війни не пропонував переїжджати до Києва?

Пропонував, два чи три рази. Після одного разу ми навіть дуже сильно посварилися з Валентином Резніченком. Він був віцепрезидентом УМХ і сказав: «Чого ти вий*буєшся, ти що, царівна якась?» Утретє пропонували: «Давай переїжджай». А я йому казав: «Мені не цікаво».

Коли ти зрозумів, що настав час їхати з Луганська?

Коли захопили військову частину на Городку. Ми забрали всіх співробітників, відвезли та розселили в Харкові. А я вже був у Києві. Нічого не робив, удома сидів, валяв дурня, читав книжки. Мав свої медійні компанії, займався ними, але, швидше, на автоматі.

У Луганську залишились якісь активи, бізнес? Скільки ти там загубив?

Ми втратили бізнес, який був досить прибутковим і легко масштабувався. Наприкінці 2012 — на початку 2013 року ми як регіональний видавничий дім із двома газетами були на шостому або на сьомому місці за доходами від реклами.

До Запоріжжя разом із Валентином Резніченком ти приїхав у 2015 році.

У лютому 2015-го Резніченка призначили [головою обласної адміністрації] у Запоріжжі, і я поїхав з ним.

Я нічого не знаю про Запоріжжя, крім того, що «Мотор Січ» робить ковбасу. Доволі смачну.

Запоріжжя — це область з унікальним набором характеристик, якій катастрофічно не щастило з керівниками.

З тобою і Резніченком теж не пощастило — швидко звідти поїхали.

За місяць. Ми взагалі не розуміли, куди потрапили. Просто з усіма спілкувалися. У мене був зошит, я туди все писав і потім увечері читав. Ми [з Резніченком] ділилися враженнями та намагалися зрозуміти, як ця вся херня працює. Пропрацювали там 33 дні.

А хто Резніченку запропонував очолити Запоріжжя?

Голова Адміністрації президента Петра Порошенка Ложкін. Був попит на менеджерів. Згадайте перший уряд — там справді набирали людей з бізнесу. Резніченко був відомою персоною в медійній тусовці. Його не треба було представляти. Йому сказали: «Пропонуємо Запоріжжя», і він погодився.

А потім звільнили Ігоря Коломойського і стався Дніпро.

Так, уночі зателефонували: «Давайте на Дніпро». Резніченко знову мене покликав. Я останні кілька років у нього працював фактично заступником.

Чому ти взагалі вирішив піти з бізнесу до влади?

Це тоді був емоційний вибір багатьох. Просто хтось потім перегорів, хтось злякався. Мені ж теж квартиру спалили, щойно ми приїхали до Дніпра. Але багато хто йшов змінювати країну. У мене, наприклад, забрали Луганськ — це ж шматочок мене. Це була моя емоційна реакція — рятувати країну.

Ви зайшли до Дніпра після звільнення Коломойського. Чи відчували його тиск? А Геннадія Корбана та Бориса Філатова ?

Ми не відчували тиску Коломойського. Корбан і Філатов не заважали, але було видно, що вони вважають нас самозванцями, які незрозуміло звідки зʼявилися. Чекали, коли ми нарешті схибимо і нас звідти приберуть. Ми самі, якщо чесно, вважали, що ми у Дніпрі на пів року-рік, потім назад у Запоріжжя чи ще кудись. Не розраховували чотири роки керувати.

Але Філатов досить критично до вас із Резніченком поставився.

Так, ми йому довго пояснювали: «Ми не проти тебе, ти обраний мер, заспокойся. Навіщо ти хочеш конфронтацію? Конфронтація між губернатором і мером ніколи нічим добрим не закінчується». Казали: «Давай в один бік бігти. Ми все одно у Дніпрі будуємо, щось робимо — тобі це не потрібно? У чому логіка цих ви*бонів?» І все, заспокоїли та працювали.

Під час роботи у Дніпрі зʼявився хештег #командаРезніченка. Потім поміняли на #командаПорошенка. Навіщо?

Геніальна історія. Восени 2016 року, за півтора року після того як нас призначили, до нас приїхали блогери. [Роман] Шрайк і всі-всі. Блогери запитували: «Як вас можна описати? Ви хто? Ви не БПП, ви не політики, то хто ви?» І, здається, Шрайк сказав: «Команда Резніченка». Нам сподобалося, і ми почали ставити скрізь такий хештег, зробили футболки, сфотографувалися. У липні 2017 року Адміністрація президента проводила соцопитування щодо кожної області. Там було запитання: «За кого ви голосуватимете на виборах до обласної ради?» Якийсь розумник вписав варіант відповіді: «За команду Резніченка». Виявилося, що трохи менше ніж за рік існування цього мема ми мали рейтинг 22 або 23 відсотки, а БПП — шість.

Й Адміністрації президента це не сподобалося?

Нас викликали до Адміністрації. «Ви що, ох*їли...» — так прямо не спитали, але алегорично пояснили, що ми цим мемом усіх в АП збудили. Мовляв, подаєте поганий приклад, зараз кожен губернатор почне робити свої команди, а взагалі є БПП і президент Петро Порошенко. Зрештою ми зробили хештег #командаПорошенка та відправили до АП скрин. Настала тиша, [в Адміністрації] заспокоїлися.

Ти сам вірив, що Порошенко виграє президентські вибори 2019-го?

Ми були єдиною областю, яка не займалася виборами. Резніченко казав, що ми відповідаємо за економіку, а за вибори хай відповідає партія. Ми відразу вирішили, що після виборів підемо. Ми мали одну мрію. Ми порахували всіх губернаторів Дніпропетровської області, скільки хто провів на посаді. Був такий губернатор [Микола] Швець, керував 1 490 днів. У нас було завдання — провести на посаді 1 491 день. Вийшло день у день.

Але ж ви все одно займалися політикою!

Ми були менеджерами. Ми всім казали, що в ідеальній звʼязці повинні працювати політики та менеджери. Політики — це в хорошому сенсі слова медійний дах, який пояснює, що робиться, відбиває атаки та ходить на телеефіри. А менеджери — це ті, хто у джинсах сидять і мовчки налаштовують процеси. Проблема нашої держави полягає в тому, що менеджери хочуть бути політиками, а політики хочуть бути менеджерами.

Вибори відбулися, команда пішла. І ти став радником Олексія Гончарука. Хтось покликав чи це знов історія, як у твоїй книзі, про «йшов-йшов, бачу — нарада, зайшов, запропонували»?

Ми йшли 1 липня 2019 року, вже працював Офіс президента, працював Гончарук. Ми спілкувалися «привіт-бувай». Востаннє його бачив у Давосі на Українському сніданку, ми розвіртуалізувалися. Потім він мені дзвонив із запитанням, що робити з Дніпровським аеропортом. А у нас була виписана покрокова інструкція. Гончарук запропонував приїхати до Києва, поспілкуватись. Я відповів: «Давай нас звільнять і тоді поспілкуємося». Нас потім звільнили, ми з ним зустрілися в київському кафе. Він каже: «Що робити з дорогами? У тебе є розуміння?» Я говорю: «Можу розповісти, що зробити з погляду держадміністрації». Він каже: «А можеш розписати програму?» — «Можу». Потім ми познайомилися з Олександром Кубраковим. Тоді в ОП були такі маленькі групки людей, яким доручали якісь напрями. Одні відповідали за авіа, інші — за судноплавство. У липні була нарада у президента, він сказав: «Давайте зробимо трасу на Маріуполь і проведемо там форум». Усі схопилися за голову і сказали: «Неможливо 130 кілометрів дороги зробити за три місяці». Ми сказали, що це реально, і пояснили як. Так і почалося «Велике будівництво».

На нараду до Зеленського хтось привів, Гончарук?

Так, Гончарук, він був заступником голови Офісу президента.

А з Кирилом Тимошенком ви пізніше познайомились?

Я Кирила знав ще по Дніпру. Ми познайомилися на етапі подання заявки на «Євробачення». Кирило робив ролик для презентації. Його компанія [Goodmedia] — узагалі геніальні творчі люди. Обʼєктивно, вони найкращі за креативом, як мені здається.

У Гончарука ти був радником — хоч якийсь офіційний статус. А зараз хто?

Мені й радника дали, аби була перепустка до Кабміну. Навіть дали якийсь кабінет, там усім дають кабінети, але я жодного разу там не був.

То хто ти зараз — бізнесмен, консультант «Великого будівництва», волонтер, радник?

Обʼєктивно, консультант і бізнесмен.

І які повноваження у консультанта «Великого будівництва»?

Жодних повноважень немає. Є координаційна рада «Великого будівництва», яку очолює Кирило Тимошенко, туди входять профільні міністри. Ця координаційна рада може залучати будь-кого для консультацій. Оскільки я стояв біля витоків [«Великого будівництва»] і добре розумів, як воно працює, першим покликали мене. Без статусу. Я кажу: «Можна, ви просто питатимете, а я підказуватиму?» Моїм завданням було детально розписати, як налаштувати процеси. Для держави така складно скоординована програма була евристичною задачею, в якій ніхто нічого не розумів. Ми це все зліпили, прописали якісь блок-схеми: роби раз, роби два, роби три — воно все запрацювало.

Ти як людина без офіційного статусу відкрито кажеш: «Я не хочу подавати декларацію до НАЗК». Підозріло.

Я декларуюсь і сплачую податки з 2008 року. А міг би взагалі не платити, як усі. Мої юристи щороку мені заповнюють декларацію. Вона у мене є в Еxсel-таблиці. Якщо завтра скажуть подати декларацію — я її подам, без проблем.

Але без офіційної посади, коли ти ні перед ким не звітуєш, дуже зручно заробляти сторонніми способами, які ніколи ніде не спливуть, а якщо й спливуть, то до тебе претензій немає.

Я ж не приховую, що заробляю. З погляду декларування — окей, взяли декларацію та подали. Але якщо цього можна уникнути — я уникатиму. Будь-яке призначення на офіційну посаду чиновника — це PEP, а це проблеми з бізнесом. Тому як бізнесмен намагаюся цього уникнути.

Який бізнес ти зараз маєш?

Creative States, 25 відсотків материнського капіталу. Ще я партнер у Smartass. І я маю три рекламні агенції, які займаються вузькоспеціалізованою таргетованою рекламою.

Звідки стартовий капітал на все це?

А я офіційно доларовий мільйонер.

Виглядає так, ніби «Велике будівництво» зробило тебе доларовим мільйонером, а ти на ці гроші будуєш свій бізнес.

На жаль, ні. Це питання моєї внутрішньої установки. Я не хочу володіти нічим, що повʼязано з «Великим будівництвом», і нічим, що працювало б із державою.

А ці три твої креативні агенції беруть участь у піарі «Великого будівництва»?

Ні, вони не займаються креативом.

Ми маємо подарунок. Ми прочитали, що одна з твоїх улюблених книг — «Хрещений батько».

Так, одна з найулюбленіших.

Ми зробили тобі постер. Я хочу зачитати найвідомішу цитату з книги: «Один законник із портфелем у руках награбує більше, ніж 100 невігласів з автоматами». Згоден?

Ідеологічно, мабуть, так. Але законник із портфелем — це не про грабувати, це про логіку. А ось сто бійців з автоматами — це чисте пограбування. Законник із портфелем — це правильніше за людей з автоматами.

Чим зараз займається Юрій Голик у «Великому будівництві»?

Консультую та підказую. Наприклад, я дивлюся на фотографію, і мені здається, що з погляду естетичного смаку 80 відсотків шкіл і садків, які будують, взагалі не можна будувати та показувати. Добре, що вони є. Вони стовідсотково кращі за те гівно, що було до них, але це все одно речі з минулого. На Дніпропетровщині ми будували космос, бо не соромилися працювати з архітекторами. Ось я дивлюся збоку і кажу: «Хлопці, візьміть приклади класної архітектури, роздайте їх усім. Зробіть внутрішню комісію, яка затверджує проєкти наступного року». І буде добре.

З чого почалося «Велике будівництво»?

Ми намагалися відповісти на просте запитання. Коли держава вкладає гроші в ту чи іншу школу, нах*уя вона це робить? Ми мали жорсткі стандарти. Наприклад, підвозити до школи дітей не довше ніж 30 хвилин якісною дорогою. Зрозуміле завдання. Виконується це чи не виконується? Якщо не виконується, то або ставте ближче автобус, або будуйте ближче школи. Усе має бути за стандартами. А раніше держава будувала, бо треба будувати.

Тобі приписують зустрічі з різними персонажами. Наприклад, з Араїком Амірханяном, який «тримає у страху Укравтодор», із Володимиром Кияшком.

Кияшко? Не знаю, хто це.

Тесть Володимира Олександровича Зеленського.

З Кияшком я, мабуть, зустрічався в Укравтодорі, коли був радником у Кубракова. Але не памʼятаю, як він виглядає. Араїк Амірханян — це притча во язиціх. Я бачив його один раз у житті. Я сидів у ресторані, до мене підсів якийсь чувак і каже: «Навіщо ви мене вбиваєте?» Я говорю: «Я не знаю, хто ви». Він каже: «Мене всі знають, я Арай, ти про мене погано написав у своїй книжці». Я відповів: «Можливо, а ви читали? Можу автограф дати». За добу Юрій Ніколов написав пост у Facebook, що я зустрічався з Араїком.

Чи можеш ти зателефонувати якомусь чиновнику з Мінінфраструктури та сказати: «Треба зробити ось це»? Чи слухатимуть вони тебе?

Навряд чи вони слухатимуть мене — не зобовʼязані. Крім Кубракова, Мустафи Найєма та ще кількох людей, у Мінінфраструктури не дуже когось знаю, щоб дзвонити. І знати не хочу.

Ходять чутки, що в ОП хтось повідомляє про розкрадання на «Великому будівництві». Пропонують прибрати Кирила Тимошенка. Між ним і головою Офісу Андрієм Єрмаком є конфлікт?

Не можу сказати, але думаю, люди в ОП читають ці чутки [в анонімних Telegram-каналах], сміються, обіймаються, цілуються — і все.

А ти Telegram-канали читаєш?

Читаю два чи три [розважальні] канали. Узагалі, Telegram-канали треба знищити, тоді все буде нормально.

На забудовах висять борди: «З ініціативи Володимира Зеленського». Але ж будують дороги за гроші платників податків.

Я довгий час сам у Facebook писав: «Дякую всім платникам податків Дніпропетровської області, усе, що ми будуємо, — це ваші податки». Але будівництво — це кілька складових: перша — податки, друга — працівники, третя — менеджмент, який все відрегулює та проконтролює. Якщо ці три складові збігаються — виходять дороги.

Робітники отримують гроші, менеджмент — свої бонуси. І все це оплачується з податків.

Бонуси менеджера — гівно у ЗМІ. Обʼєктивно ніхто не скасовував законів передвиборчої кампанії. Потрібно доносити до виборців, умовно, чому один [політик] кращий за іншого?

Виборцям доносять за гроші виборців. Чи борди встановлені за інші гроші?

Ні, не за гроші виборців. У жодному бюджеті ти не знайдеш жодної платіжки на жодну копійку з оплатою бордів.

Ну, з якихось грошей ви ж їх оплачуєте.

Є підрядник, він оплачує.

Тобто на гроші підрядника. Це все одно потім зашито до бюджетів «Великого будівництва».

Ні, це не зашито, вони не одержують на це гроші з бюджету.

Це соціальна відповідальність підрядника?

Це не соціальна відповідальність підрядника. Це бажання: хочуть — вішають, не хочуть — не вішають. На мою думку, треба, щоб висіло. Якщо вже цинічно до цього підходити, наприклад, у рамках «Великої реставрації» в Харкові ремонтують театр — у багатьох це може асоціюватися з мером, з [Ігорем] Тереховим, наприклад. За це йому до електоральної скарбнички додасться балів. Але ж реставрація повʼязана з президентом, хай йому [бали додаються]. Але я згоден, треба придумати, як все-таки повʼязати це з податками. Може, зробити окремий сайт або QR-код, на який можна навести та почитати, на які податки це зроблено і на що раніше ці податки йшли.

Фірма «Автомагістраль Південь» Олександра Бойка. Тебе називають його людиною. Чому ця фірма одержує величезні підряди на десятки мільярдів гривень?

Не повірите, бо вона єдина, хто може ці мільярди освоїти. Ми якось зібрали просту таблицю, до неї внесли компанії, які у 2020 році отримали від Укравтодору гроші. Розставили компанії від більшої до меншої: хто найбільше отримав, хто найменше. Поруч додали ще кілька колонок: кількість працівників, техніки, асфальтобетонних заводів. Якщо порівнювати фірми й, наприклад, на пʼятому місці опинилася б фірма «Роги та копита» з одним заводом, а на шостому з 18 заводами — значить, її накачали штучно. Тобто це якась прокладка, яка забрала на себе генпідряд і роздала субпідряди. Ось тоді розслідувачам варто було б напружитися. Тому коли кажуть, що «Автомагістраль Південь» бере великі підряди, — це правда. Тому що вони — підприємці, купили багато техніки та збудували багато бетонних заводів. Чому Бойко стільки зробив [підрядів]? Бо може.

Якби я мав пару мільйонів, 500 працівників і 20 бетонних заводів, мені б дали підряд?

Так. І компанії, які беруть великі підряди, зростають. За два роки вони добряче виросли.

Але ж справа не лише в компаніях, але й у вимогах Укравтодору, які він прописував для учасників тендеру. Тому тебе і звинувачують, що створили умови, яким відповідають не всі компанії. Створили картель.

Минулого року за обсягом ринку Укравтодору у 85 мільярдів понад 20 компаній виконали підрядів на понад мільярд. Це точно не картель. Але якщо ти візьмеш будь-який європейський ринок, побачиш, що там дві компанії — це 80 відсотків ринку. Так найкраще для всіх, це закони бізнесу. Як в Україні будують дороги? Є два джерела фінансування: держбюджет і гроші міжнародних фінансових організацій, наприклад, Світового банку чи ЄБРР. Відкриваємо тендер на дорогу, наприклад, обʼїзна Львова. Його проводив Світовий банк. Він каже: «Торгуватися не будемо, ми маємо ціну аналогічних контрактів в інших країнах. Ми вважаємо, що відрізок дороги Київ — Полтава протяжністю 50 кілометрів коштує стільки. Подавайте свої пропозиції, ми оберемо». Подавати можна, якщо ви відповідаєте простим правилам. Ви повинні показати, що за попередній рік ви виконали таких же робіт з коефіцієнтом 3 та з понижувальним 0,85.

Нічого не зрозуміло.

Якщо ви берете участь у тендері на 100 мільйонів, ви маєте показати, що минулого року виконали робіт на 265 мільйонів. Тоді вас допустять до тендеру та взагалі розглядатимуть ваші документи. Укравтодор запровадив інше правило — ви маєте показати 85 відсотків без підвищення коефіцієнта від робіт за минулий рік. Тобто це втричі мʼякше, ніж загальноприйнята світова практика, але всі почали стогнати. Тому що дуже часто на тендери заявлялися одноденні фірми, які займалися відвертим тендерним тролінгом. А мені тепер кажуть: «Ви створили картель». Я хочу, щоб картель зʼявився. Простий приклад: у дитини Ніколова завтра заболить зуб. Він куди її поведе лікувати? До професора чи до випускника медучилища? Так само і з фірмами.

Все ж таки фірма Бойка у 2020 році отримала підрядів на 48,3 мільярда гривень.

Отримали підряди — це не виграли контракти. А скільки вони виконали робіт — покаже кінець року, і це не 48 мільярдів.

Але це все одно більше, ніж у 2019 році.

Звісно, у всіх більше. Немає жодної компанії, яка отримала менше, ніж у 2019 році. Усі великі компанії сидять у диких кредитах. Держава не розраховується вчасно. Наприклад, ти — Onur, побудував доріг на 20 мільярдів, тобі віддали 10, а в тебе кредитів ще на 10. Уночі спиться трошки незатишно. Уяви, що в тебе велика компанія, 1 500 самоскидів, вони щоночі потрапляють в аварію. Ти маєш сотні працівників, їх треба возити, платити. Про це ніхто не пише.

А з Бойком ти повʼязаний?

Бойко працював у Дніпропетровській області. А все, що працювало на Дніпропетровщині, коли я був там радником, повʼязано зі мною. По-друге, є фотографія, де я з Бойком стою на відкритті його заводу в Новомосковську. [Володимир] Омелян на цьому фото теж є, але його чомусь із Бойком не повʼязують.

У 2021 році «Велике будівництво» отримало 150 мільярдів гривень на дороги?

Ні. Є дорожній фонд, він ділиться на: 5 відсотків на безпеку дорожнього руху — це окрема програма, 60 відсотків іде на Укравтодор, 35 — на обласні адміністрації. Крім того, від цієї суми віднімаються відсотки за кредитом, які мають заплатити за міжнародними зобовʼязаннями. Торік виділили 85 мільярдів на дороги Укравтодору та десь 22 мільярди на дороги обласних адміністрацій. Ось 107 мільярдів дійшли до ремонтів доріг. Цього року ця сума буде більшою — десь 110 мільярдів.

Ексміністр фінансів [Ігор] Уманський говорив, що з «ковідного» фонду віддали всі гроші на «Велике будівництво».

Ні, не всі. У «ковідному» фонді для МОЗ передбачено 22 мільярди гривень, а МОЗ використав 15 мільярдів. Усе, що просив МОЗ, йому дали б. Як вийшло з «ковідним» фондом? У грудні 2019 року виграли суд у «Газпрому», країна отримала €3 мільярди. Гончарук погодив із Зеленським, що ми ці гроші не проїдаємо, а в щось вкладаємо для розвитку інфраструктури.

«Нафтогаз» не міг виплатити безпосередньо Укравтодору гроші — це страшна бюрократія. Ось на дороги відписали із 35 мільярдів фонду. Якби «ковідний» фонд назвали «Фондом відновлення економіки», ні в кого б питань не виникало. Тому не треба казати, що всі гроші закопали в дороги. По-перше, не всі. По-друге, не закопали. А по-третє, спочатку така логіка й була.

Як «Велике будівництво» впливає на українську економіку?

Нацбанк минулого року порахував, що внесок «Великого будівництва» у ВВП — 2,8 відсотка. Той самий [Ігор] Смілянський щодо «Укрпошти» скаже, що цього року зменшилися витрати на експлуатацію машин. Зменшився час доставки пошти. Почали їздити пряміше, швидше, перестали ремонтувати машини. А ще — так банально зшивається країна. Проблема ж «ДНР», «ЛНР» у чому — 80 відсотків жителів окупованих територій раніше ніколи далі за Мелекіно на Азовському морі не виїжджали.

А чому вартість матеріалів завищена на 20–30 відсотків. Як це контролювати?

Якщо рахувати в лоб, то у 2020 році вони подешевшали на 22 відсотки, як порівняти з 2018 або 2019-м. Якщо кілометраж розділити на вартість доріг. Чому пишуть, що завищено на 20—30 відсотків? Вважають, що коли якась дрібна компанія приходить на тендер і дає знижку 20 відсотків, це означає, що маржа становить 20 відсотків. Це ж маніпуляція чистої води. Якщо я заходжу на ринок, я можу демпінгувати скільки захочу. Я буду в мінус працювати, аби зайти.

Скільки зараз коштує кілометр дороги?

Приблизно 15—20 мільйонів гривень за кілометр. Якщо з Європою порівнювати, у нас дешевше завдяки нижчим зарплатам робітників.

Ти ж не можеш сказати, що ніхто нічого не вкрав на «Великому будівництві»?

Ні, не можу. Я навіть більше скажу, у нас було кілька випадків, коли у 2019—2020 роках [на хабарі] ловили начальників служб автомобільних доріг.

Начальники служб автомобільних доріг крали, решта ні?

Корупція існує. І у «Великому будівництві», зокрема. Проблема — як зрозуміти, на якому рівні? Коли перезавантажували Укравтодор, Кубраков виконував завдання опустити корупцію на максимально низький рівень. Чим вищий рівень, на якому крадуть, тим більше крадуть. Голова Укравтодору, начальник Служби автомобільних доріг чи якийсь начальник відділу в Тернопільській області — це три різні рівні корупції. Завдання Укравтодору було дуже простим — утрамбувати корупцію якомога нижче. Чи може голова Укравтодору проконтролювати усіх 5 000 співробітників? Звісно, ні.

Про бітум забули спитати.

Бітуму білоруського дедалі їхатиме менше.

А зараз скільки? Юлія Самаєва для «Дзеркала тижня» писала, що зараз 60—70 відсотків бітуму переважно з Білорусі, трохи з Польщі.

Ні, бітум у структурі кілометра дороги займає від 30 до 35 відсотків — це перше. Друге — все одно існує невидима рука ринку. Коли всі розуміють, який п*здець відбувається в Білорусі, що там диктатор, який божеволіє, бізнес починає диверсифікувати свої ризики. По-перше, багато компаній встановили установки з модифікації бітуму. По-друге, з минулого року бітум пішов танкерами. По-третє, з цього року танкерів побільшало. За підсумками цього року бітуму буде менше ніж 50 відсотків, гадаю, за підсумками наступного року буде менше ніж 30.

Хто основні тролі «Великого будівництва»?

Омелян, Ніколов, Петро Олексійович [Порошенко], [Ігор] Уманський. Ніколов відпрацьовує свій хліб. Він правильно робить. Наша історія взаємовідносин розпочалася у 2016 році. Він усе намагався нас «вивести на чисту воду», зайшов на сайт банку «Конкорд», прочитав, що банк кредитує будівництво котельні Дніпропетровської обласної лікарні та це підтримує губернатор. Ніколов зробив висновок, що компанія, яка будує альтернативну котельню, належить губернатору. Йому сказали: «Юро, ти довбой*б». Потім він довго порівнював запорізьку чотирьохсмугову трасу із двохсмуговою трасою у Стрию і казав, що в Запоріжжі ми витратили грошей вдвічі більше. Що ти порівнюєш? Не можна бухту з яхтою порівнювати.

А ти йому пишеш контраргументи?

Коли він мене не банить, то я йому час від часу пишу.

До речі, про бан. Ти давав інтервʼю «Ліга.net» у 2019 році. У тебе була така фраза: «Правда мертва, але скоро Telegram-каналів стане багато, вони помруть, і ми повернемося до Forbes часів Володимира Федоріна». Цього року Федорін повернувся разом із Forbes, написав, що ти не дав йому інтервʼю та забанив. Чому?

Ні, не забанив. Ми повернулися з Національного олімпійського комітету. Федоріну здалося, що у країні буде Олімпіада. Буде вона чи ні — питання інше. Мене в цьому цікавить, щоб інфраструктура після Олімпіади залишилася і використовувалася. Один з персонажів, який сидить у комітеті при Кабміні, почав мудрувати, мовляв, Олімпійські ігри — це погано. Я йому пишу: «Навіщо ти це пишеш?» Приходить Федорін і каже: «Ти ходиш по кромці льоду». Я йому кажу: «Вова, перестань бухати, а якщо бухаєш, не пиши краще нічого». А він мені каже: «Усе, ти нарвався, я братиму в тебе інтервʼю». І ставить мені якесь запитання в месенджері. Я йому говорю: «Вова, це ж не інтервʼю. Інтервʼю — це ти запросиш мене, ми з тобою поговоримо. Ти переплутав». Він пише: «Ах ти козел, я зараз пост про тебе напишу». Я кажу: «Пиши». Він написав. Чи дивує, що Федорін так повівся? Ні. Він останнім часом вважає, що він небожитель.

Тобі Кирило Тимошенко не пропонував стати радником?

Ні.

А ти не хотів?

Ні.

А якщо премʼєром стати запропонують?

Мені не запропонують. Я чотири роки працював з 8-ї ранку до 8-ї вечора. Сімʼю бачив лише у вихідні. Я у всій цій шаленій гонці вже був. Друге — маю свій розклад у житті. Наприклад, я тріатлоном займаюся. Я не впевнений, що хочу розклад міняти.

Ми не отримуємо грошей з бюджету, тому великому будівництву «Бабеля» допоможе ваш донат.