З чого все починалося
Колись Еліот Хіггінс мріяв стати журналістом і працювати «в полі». Він навіть вступив до коледжу, але навчання так і не закінчив. Захопився онлайн-іграми й організовував великі групи гравців, розкиданих по різних країнах, але потім закинув і це. «Здалеку я спостерігав за політиками, знаменитостями і журналістами — так, наче вони були представниками іншої породи. Я не знайшов місця у великому світі, й у мене не було жодних шансів коли-небудь вплинути на нього», — пише він у своїй книзі.
У 2011 році Хіггінсу було ледь за 30 років. Він змінив кілька нудних офісних робіт і працював компʼютерним адміністратором в одному з офісів у Лестері. «Тоді найцікавіша частина мого дня припадала на ранок, коли я приходив в офіс раніше, ніж було треба. На самоті за компʼютером я шукав в інтернеті останні новини про «арабську весну».
Хіггінс із цікавістю стежив за подіями в Лівії та Сирії. Згодом він зрозумів, що в інтернеті є величезна кількість інформації, яку традиційні ЗМІ не встигають обробляти. Він став збирати дані з відкритих джерел — YouTube, Facebook, Twitter, Instagram. Навчився зіставляти кадри з відео з даними Google Maps і Google Earth. Усе це він публікував у блозі Brown Moses. Його першим значним успіхом стало те, що він за відео з інтернету зміг розібратися в розстановці урядових сил і повстанців під час битви за лівійське місто Брега.
Хіггінс навчився розбиратися в різних видах озброєння, його почали запрошувати як експерта у провідні світові ЗМІ. Він публікував матеріали про контрабанду зброї сирійським повстанцям. Наступне його велике розслідування за даними з відкритих джерел підтвердило, що за атакою із застосуванням хімічної зброї в сирійському місті Гута стояв уряд Башара Асада.
Станом на 2013 рік Хіггінс уже познайомився з провідними журналістами-розслідувачами, експертами в різних сферах. Його стали запрошувати на міжнародні семінари журналістів, де він розповідав про методику збору й аналізу відкритих даних. Увесь цей час він сподівався, «що якась велика організація візьме на себе управління цією сферою і підвищить її професіоналізм, але цього не відбувалося».
Ближче до літа 2014 року Хіггінс зрозумів, що вже переріс формат блогу, і вирішив обʼєднати зацікавлених ентузіастів-аматорів та експертів у єдину платформу. Назва Bellingcat зʼявилася зі старовинної байки про мишей, які розмірковували, як їм уберегтися від кота. Одна з мишей запропонувала повісити коту на шию дзвіночок, іншим ця ідея сподобалася. Однак вони не змогли вирішити головну проблему — хто наважиться повісити дзвіночок на кота.
Катастрофа рейсу MH17 на Донбасі
Еліот Хіггінс запустив Bellingcat 15 липня 2014 року за рахунок краудфандінгу на Kickstarter. А через два дні, 17 липня, над Донбасом неподалік від Торезу і Сніжного в Донецькій області зазнав аварії Боїнг-777, який виконував рейс MH17 з Амстердаму в Куала-Лумпур. Усі 298 людей на борту загинули.
У цей час на Донбасі точилися активні бойові дії між українською армією і бойовиками, яких підтримувала Росія. «Спочатку здавалося, що розібратися у трагедії MH17 буде неможливо», — згадує Хіггінс. На першому відео, яке він скачав на YouTube, була пускова установка зенітно-ракетного комплексу «Бук», що рухалася хвилястою вулицею. Він завантажив відео у Twitter і попросив допомогти визначити геолокацію. «За сім хвилин я отримав першу гіпотезу. Кілька людей вказували на місцевість на південь від центру Сніжного».
Зрештою саме волонтери допомогли Bellingcat зібрати матеріали, які доводять, що літак збили із зенітно-ракетного комплексу «Бук», незаконно переправленого через українсько-російський кордон з розташування 53-ї зенітно-ракетної бригади ЗС РФ, що базується в Курську.
Хіггінс згадує про чотирьох волонтерів, які відіграли важливу роль у розслідуванні та потім приєдналися до команди Bellingcat:
- Арік Толер — 25-річний банківський клерк із Північної Кароліни. Він вивчав російську мову, тому за фото зміг уточнити місце, де проїжджав «Бук» — за назвою будівельного магазину в Торезі. За таким же принципом розслідувачам вдалося відстежити маршрут «Бука» в день, коли збили боїнг — з Донецька через Зугрес, Торез у Сніжне, потім назад до російського кордону через Луганськ, уже з однією відсутньою ракетою в боєкомплекті.
- Велі-Пекка Ківімякі — 35-річний фін, який працював у Microsoft. Раніше він служив у фінських зенітних військах, що мали на озброєнні «Бук». У цей час російське Міноборони поширювало фейкові версії, за однією з яких боїнг збив український винищувач. За фото уламків літака рейсу MH17 з інтернету Ківімякі довів, що літак збили саме ракетою «земля-повітря», а не з винищувача.
- Іггі Останін — 25-річний студент з Нідерландів. Він народився в Іжевську, але його батько був вченим й у 90-х, після розвалу СРСР зміг виїхати разом із сімʼєю до Західної Європи. Іггі відстежував російських спецпризначенців, які вихвалялися в соцмережах, як їдуть в Україну воювати на боці бойовиків. Він припустив, що «Бук» могли привезти з Росії. Іггі витратив кілька днів і знайшов відео з колоною 53-ї бригади з Курська, яка проїхала через Старий Оскол у Білгородській області наприкінці червня 2014-го та вирушила на південний схід, наближаючись до української території. І серед інших «Буків» в колоні був один «занедбаніший за інших, він виділявся як бридке каченя», із частково зафарбованим маркуванням 3 ʼ2. Такі цифри проглядались і на борту установки, зафіксованої на Донбасі.
- Тіммі Аллен — 52-річний німець зі Східного Берліну. Колись він працював аналітиком у штазі, а тепер «його обурювала реакція Росії [на катастрофу MH17] — методи дезінформації Москви не змінилися». Аллен заробляв на продажу тривимірних моделей будівель, тварин і гірських пейзажів. Він використав свої графічні навички та передове обладнання, щоб зробити максимально чіткими і контрастними зображення «Бука» на Донбасі. Так, за цифрам бортового номера та іншими зовнішніми ознаками вдалося встановити, що це та сама установка з колони 53-ї бригади.
Після цих публікацій до Хіггінса звернулися слідчі з міжнародної групи, яка займалася справою MH17. Вони попросили його розповісти, що йому відомо, а найголовніше — пояснити, як вдалося добути цю інформацію. «Чим більше я говорив і чим більше я спостерігав за їхньою реакцією, тим більше у мене розвивалося запаморочливе відчуття: ми були єдиними, хто це зробив, — згадує Хіггінс. — Раніше я ділився відкриттями із сирійських джерел з Human Rights Watch або Amnesty International. У кращому разі я сподівався, що міжнародна система кримінального правосуддя помітить цей внесок. Тепер у нас був прямий звʼязок зі старшими слідчими поліції — уперше ми брали безпосередню участь у кримінальному розслідуванні».
У 2016 році матеріали, зібрані Bellingcat, увійшли в доповідь Обʼєднаної слідчої групи, що складається з представників Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів і України. Згодом розслідувачі Bellingcat встановили російських військових з 53-ї бригади і бойовиків, які можуть бути причетні до катастрофи авіалайнера MH17.
Що ще розслідував Bellingcat
Після історії з боїнгом MH17 Bellingcat за останні сім років випустив ще кілька резонансних розслідувань:
- обстріл українських військ з російської території;
- воєнні злочини режиму Башара Асада в Сирії, зокрема застосування хімічної зброї;
- причетність російських спецслужб до отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його дочки в Солсбері;
- участь неонацистів у протестах у Шарлотсвіллі;
- отруєння Олексія Навального, встановили імена та звання причетних до цього співробітників ФСБ (подробиці цієї історії до книги не увійшли).
Сьогодні основна команда Bellingcat — це 18 співробітників, які працюють із десятками добровольців у всьому світі. Хіггінс називає проєкт унікальним. «Те, що ми робимо, набагато більше, ніж просто інтернет-дослідження. Ми боремося із силами, які деформують суспільство. Ми наполягаємо на доказах. І ми показуємо простим громадянам, як викривати злочини та вимагати відповідальності від сильних світу цього. Bellingcat — це те, чого раніше ніколи не було: розвідувальне агентство для людей».