День з Андрієм Єрмаком розпочинається о пів на десяту ранку, в кавʼярні Takava в центрі Києва, недалеко від Бессарабського ринку. Першою на зустріч приходить його прессекретарка Дарина Зарівна. У неї в руках роздрукований план дня і тези відповідей на питання, які ми, ймовірно, поставимо. Даша кладе їх на стіл текстом донизу, щоб не можна було прочитати.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Єрмак спізнюється на 15 хвилин. Він швидко заходить до кафе, сідає на диван і кладе на стіл два IPhone. Каже, що з приходом до влади він менше спить і не все встигає, але в людських якостях нічого не змінилося: корона на голові не виросла, він, як і раніше, бігає вранці і ходить без охорони.
— Це не бравада, охорона для мене не передбачена. Якщо ми хочемо бути сучасною європейською державою, де можна зустріти президентів, які гуляють містом з сімʼєю, потрібно починати з себе.
— Тим не менше, люди дізнаються про владу з програми «Схеми»: про переїзд президента на державну дачу, про таємні зустрічі [першого помічника президента] Сергія Шефіра з Рінатом Ахметовим. Що заважає вам чинити інакше і бути відкритими?
— Звісно, з точки зору комунікацій є над чим працювати. Ми вчимося — суспільство, країна. До недавнього часу у нас взагалі не було такої професії як комунікаційник. Вона зʼявляється, але потрібна практика.
— Але коли суспільство дізнається про такі зустрічі постфактум, воно втрачає довіру до влади.
Єрмак замислюється.
— Напевно, 50 на 50. Якщо я, як і Серьожа Шефір, буду коментувати всі свої зустрічі протягом дня, нам доведеться тільки цим і займатися. Ми не коментуємо не тому, що потрібно щось приховувати.
— Ви говорили, що у вас «не виросла корона», а в Facebook вас часто критикують за те, що вас багато на фото [на сторінці Офісу президента в Facebook] і завжди поруч з президентом.
— Бачите, з одного боку хтось критикує, що мало комунікації, що треба більше ходити, говорити, з іншого, критикують, що мене забагато. Всі мої дії сконцентровані на одній меті: забезпечити максимально ефективне виконання президентом його функціональних обовʼязків.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Поки ми пили каву з Єрмаком, «Бабель» випустив велике інтервʼю з Геннадієм Корбаном. Він давній друг попереднього глави ОП Андрія Богдана. Коли той працював з президентом, Корбан радив йому визначитися, хто він для Зеленського — сірий кардинал або віцепрезидент. Останній має красуватися, роздавати інтервʼю та командувати. Сірий кардинал — працювати і віддавати всю славу президенту. Корбан вважає, що Богдан так і не визначився: вранці був віцепрезидентом, увечері — сірим кардиналом, і це зіграло проти нього.
— А хто ви для Зеленського, визначилися?
— Я — менеджер Офісу президента. Людина, яка має забезпечити роботу Офісу так, щоб президент міг максимально реалізовувати задумане.
Від Єрмака непросто отримати емоційні відповіді — у цьому він не Корбан, і не Богдан. До ОП він не був на держслужбі, але відповідає так, ніби був: офіційно, багатоскладно і дипломатично. Щоб його розворушити, згадую ще одну цитату Корбана про Богдана.
— Корбан каже, що Богдан розумів, як працює державна машина, замикав усе на собі і так монополізував вплив на президента. Ви теж так робите?
— Це неправда, — одразу різко відповідає Єрмак. — Президента неможливо обмежити, хто б цього не хотів. Він дуже відкрита людина і завжди хоче спілкуватися — від людей на вулиці до міністрів і їх заступників. Особисте відчуття для нього дуже важливе, і це неможливо змінити. Коли я можу якісь речі взяти на себе, роблю це, щоб він не витрачав час.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Змусити Єрмака відверто говорити про Богдана теж непросто. Про їхній конфлікт писали задовго до того, як у лютому 2020 року президент звільнив Богдана з ОП, але весь цей час колишній і нинішній керівники Офісу публічно один одного не критикували. Тільки після того як Богдан залишив посаду, в інтервʼю Дмитру Гордону зізнався, що вони одразу один одному не сподобалися. Єрмак не говорить і про це.
— Я дякував Богдану на [своїй] першій пресконференції за його роботу і повторив би ці слова і сьогодні. Незважаючи на події, які трапилися потім, незважаючи на його інтервʼю [Гордону].
Ті, хто спілкувався з обома керівниками ОП, кажуть, що, незважаючи на очевидний конфлікт, у чомусь вони схожі. Наприклад, багато депутатів «Слуги народу» скаржаться, що до обох Андріїв складно достукатися, а на фракцію Офіс не зважав і за часів Богдана, і тепер не зважає. А ось стиль управління у них різний. Високопоставлений співробітник ОП, який працює там з першого дня, говорить, що за Богдана Офіс тримався «на нескінченній лайці, й*б вашу мать, сука, нах*й, бл*ть». Єрмак у цьому плані дипломат.
Даша Зарівна нагадує, що нам час їхати в аеропорт. Попереду — робоча поїздка президента до Чернігівської області. Єрмак розплачується готівкою, і ми йдемо на вулицю. Там уже чекає його чорний Mercedes. У березні цього року він купив його за три мільйони гривень. При виході з кафе Єрмак притримує двері, піднімає з асфальту ручку, що впала: хвилюється, щоб мене не зачепила машина. У нього хороші манери — незнайомих людей це одразу підкуповує. Даша сідає на переднє сидіння, ми з Єрмаком — на заднє.
Сергій Моргунов / «Бабель»
У салоні в Єрмака пляшка мінеральної води Fiji і пачка антибактеріальних серветок. На підголівниках заднього сидіння — невеликі подушки. Дорогою в аеропорт у нас є час на кілька запитань.
Коли Єрмак став главою ОП, «своїх» людей там у нього не було. Частину заступників — Андрія Смірнова і Кирила Тимошенка — привів Богдан, частина — Юрій Костюк та Сергій Трофімов — вихідці зі «Студії «Квартал 95».
Єрмак говорить, що підбирає людей за двома принципами: професіоналізм і порядність. Ще важливо, щоб людина горіла роботою і могла працювати майже цілодобово.
— Є багато людей, які прийшли в команду і працюють: заступники голови Офісу президента Юлія Соколовська, Роман Машовець, Олег Татаров. Хлопці, які працюють сьогодні у Тристоронній контактній групі. Це не означає, що вони мої креатури, але рішення про прихід цих людей в команду ухвалювалося, коли я вже працював на позиції глави ОП.
До професіоналізму і порядності Татарова є багато питань (і ось чому — наш великий текст про нього). Він прийшов в офіс на початку серпня цього року, а раніше, під час Євромайдану, працював у МВС під керівництвом міністра Віталія Захарченка та виправдовував дії «Беркута». Також Татаров був адвокатом нардепа від «Опозиційного блоку» Вадима Новинського і захищав колишнього заступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова. Він називає Євромайдан державним переворотом, а його учасників — злочинцями.
— Які завдання у Татарова, хто його рекомендував?
— Він курирує правоохоронні органи.
— У Татарова дуже неоднозначна репутація.
— Ми перевіряємо кожного кандидата. Я не знайшов чогось такого, що змусило б мене засумніватися в цьому рішенні. Президент вже вичерпно відповів на це питання.
— Зачекайте, але Татаров на брифінгу міліції в 2014 році відверто брехав — говорив, що протестувальники на Майдані били «Беркут».
— Чесно кажучи, я цього не бачив, такої інформації у мене не було. Ось я народився в період Радянського Союзу, ще на першому курсі вивчав політекономію і речі, які сьогодні згідно із законом [про заборону Комуністичної партії] є протизаконними. Це ж не означає, що я поділяю ці погляди. Якщо людина порядна і професійна, мене цікавить передусім його ефективність. Хтось справляється, хтось — ні, вирішуємо по ходу.
— Хто конкретно не справляється?
— Ви це побачите з тих змін, які, можливо, будуть. Поки структура Офісу така, яка є.
— Сергій Трофімов справляється?
В Офісі президента колишній виконавчий продюсер «Кварталу» Трофімов відповідає за регіональну політику. Зараз в його карʼєрі складний період. З одного боку, ним незадоволені в регіонах. Наприклад, мер Дніпра Борис Філатов в інтервʼю «Бабелю» прямо розповідав, що Офіс провалив комунікацію з владою на місцях, а до Трофімова не достукатися. З іншого боку, його критикують в ОП. Радник Єрмака Михайло Подоляк, який відповідає в Офісі за медіанапрям, у коментарі УП заявив, що Трофімов погано комунікує з губернаторами.
— Дивіться, я думаю, що можна працювати краще, але якщо він [Трофімов] продовжує працювати, напевно, це краща відповідь на ваше запитання, — відповідає Єрмак.
До терміналу В аеропорту «Бориспіль», звідки ми летимо до Чернігова, залишається пара хвилин. Останнє запитання про скандал з «вагнерівцями» — його кілька тижнів обговорювали в новинах і токшоу. Якщо коротко, російські, а потім українські ЗМІ заявили, що Україна намагалася виманити на свою територію і заарештувати групу бойовиків «ПВК Вагнера», які раніше воювали на Донбасі. В останній момент на нараді у Зеленського Єрмак запропонував перенести фінальний етап операції, і вона провалилася — «вагнерівці» опинилися в Білорусі, а потім їх передали Росії (всі деталі цієї історії тут ).
— Яка ваша версія всієї цієї історії: була спецоперація чи її не було? Була нарада за вашої участі, після якої все зірвалося, чи ні? Що правда, що вигадка?
— Уже багато разів про це сказав: вся історія з «вагнерівцями» вигадана від початку до кінця. Наради, про яку написав [головний редактор сайту «Цензор» Юрій] Бутусов, ніколи не було. Моя версія — це добре спланована операція, спрямована проти нашої країни. Мені зрозуміло, чому цим займаються спецслужби інших країн, але чому свідомо чи мимоволі до цього були залучені українські журналісти і хтось з українських політиків — питання.
— Якщо це спецоперація, то її спланували в Україні чи за кордоном?
— Вона точно зовнішня. Чи був хтось усередині, нехай покаже слідство. Справою займається ДБР, дочекаймося і отримаємо всі відповіді.
Виходимо біля терміналу, на огляд в аеропорт нас пропускають за списками. Єрмак йде до залу офіційних делегацій, де на нього чекає президент.
На порозі залу стоїть заступник Єрмака Кирило Тимошенко. Нас із Дашею і фотографом Сергієм Моргуновим до вертольота везе білий мікроавтобус. Там вже сидять кілька людей і прессекретарка президента Юлія Мендель.
— Маша, здрастуйте! Дуже рада вас бачити, — привітно усміхається вона.
— Здрастуйте. Якщо так, повернете мене в друзі в Facebook?
У січні цього року Мендель без пояснень видалила мене з друзів за питання про те, з ким президент буде зустрічатися під час своєї поїздки в Оман. На схожі випадки з прессекретаркою президента скаржилися й інші журналісти.
— А я вас видаляла? Напевно, ви поводилися некоректно.
— Некоректно, бо запитала, з ким у президента України були зустрічі на вищому рівні в Омані? — дивуюся я.
— Напевно, у вас були постіки, — припускає Мендель і уточнює, що на моє запитання про Оман вона відповіла. Відповідь звучала так: «Ми писатимемо в новинах».
Усі разом ми їдемо до злітно-посадкової смуги, де вже чекає вертоліт МІ-8 у камуфляжних кольорах. На ще одному такому летить охорона. Третій вертоліт, білого кольору і з великим написом «Україна» — для президента, Єрмака, Тимошенка, Трофімова та глави Укравтодору Олександра Кубракова, який теж летить до Чернігова. Усі три вертольоти злітають майже одночасно і рухаються на невеликій відстані один від одного. Від гучного ревіння і перепадів тиску дзвенить у вухах і нудить.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Приблизно за 45 хвилин ми приземляємося у полі. Президентський вертоліт зустрічає група місцевих чиновників. За полем — городи. Там на Зеленського чекають місцеві жителі з дітьми. Багато з них готуються фотографувати і гукають:
— Президенте, підійдіть до дітей!
Дві жінки, виглядаючи Зеленського, перемовляються між собою:
— Де наш прєзідент, ну де?
— Він у нас маленький, його не зразу видно.
Першим з вертольота виходить Зеленський, за ним — Єрмак. Люди хапають президента за руки, фотографують, роблять селфі і навперебій розповідають про проблеми. Розібрати щось конкретне важко.
Сергій Моргунов / «Бабель»; Пресслужба президента України
Поруч зі мною зʼявляється Єрмак. Запитує, як долетіла. Автоматично кажу, що добре, але потім зізнаюся, що погано — вуха все ще закладені і нудить. Він розповідає, що в дитинстві хотів бути льотчиком.
— Провчився два роки в Малій повітряній академії, стрибав з парашутом. Але в той рік до КІІЦА набору пілотів не було, брали тільки на бортінженерів. Я ніколи не планував ставати юристом, але вирішив подати документи в останній момент. У перший рік не вступив, пішов працювати. Підготувався і вступив з другої спроби.
Коли президент закінчує спілкуватися і фотографуватися, ми їдемо в заповідник «Качанівка». Це один зі ста обʼєктів, які будуть реконструювати в рамках програми «Велике будівництво». У заповіднику — красивий парк і садиба, в якій кілька разів бував Тарас Шевченко. Єрмак говорить, що любить його поезію і ще поезію Ліни Костенко. Для Зеленського організували екскурсію. Єрмак розповідає, що такі поїздки в регіони корисні, тут люди не розпещені і прямо говорять, що подобається, що ні, дякують за дороги.
Сергій Моргунов / «Бабель»
— Чому половину грошей з Фонду боротьби з коронавірусом витратили на будівництво доріг? — запитую я в Єрмака.
— Більш професійно про це може розповісти міністр охорони здоровʼя, фінансів, голови профільних комітетів Ради. Можу точно сказати: до того, що стосується ковіду, президент ставиться педантично, і жодну з програм заради доріг не обмежили.
— У цієї програми є куратор від ОП — Кирило Тимошенко (як він курирує будівництва, читайте тут ). Програму замислювали під вибори?
— З Кирилом захочете чи не захочете спілкуватися, але є Олександр Кубраков, — говорить Єрмак і просить керівника Укравтодору відповісти. Ставлю те ж запитання. У відповідь Кубраков вивалює купу цифр, але нічого по темі запитання. Фактично він відповідає на звинувачення в тому, що будівництвом займаються кілька великих компаній, і за яким принципом вони отримують замовлення — ніхто не розуміє.
— Будь-які плани з будівництва доріг затверджуються Кабміном. Ми часто чуємо критику про компанії, які будують дороги. Наша структура ринку нічим не відрізняється від Чехії і Польщі. Близько семи-восьми компаній у нас формують 45—50 відсотків ринку. Всього на наших обʼєктах працює близько 60 компаній. З контрактом понад мільярд — 12 або 13 компаній. В Австрії, Франції та Німеччині — два-три великі гравці на весь ринок. Цього року ми справді будуємо на великих ділянках — 20—30—50 кілометрів, а якщо брати весь обʼєкт, то він може бути 120—130 кілометрів. Справді, так вийшло, що ми не хочемо чекати. Давайте розібʼємо трасу в 130 кілометрів на ділянки по пʼять кілометрів. Тоді зможуть взяти участь більше компаній, але у нас завдання не [залучити] більше компаній, а виконати плани.
— Ще раз запитаю: чому половину грошей з Фонду боротьби з коронавірусом пустили на дороги (насправді навіть більше — ось детальна розбивка)?
Відповідь звучить несподівано. Виявляється, ніякого спеціального COVID-фонду не було — така назва виникла помилково.
— У нас плани не мінялися. Ми почали їх обговорювати в середині грудня, а представили офіційно в січні. Спочатку було фінансування на рівні 85 мільярдів гривень на 4 200 кілометрів державних доріг. Планувалося, що 35 мільярдів ми отримаємо з коштів, які «Газпром» у вигляді штрафів виплатив «Нафтогазу». Коли проводили секвестр бюджету, створили спецфонд, який вдало назвали COVID-фондом. Насправді «Нафтогаз» перерахував 27—28 мільярдів до бюджету України, їх помістили в фонд, звідки нам сумарно видали 35 мільярдів. Я думаю, це наш комунікаційний промах, що спецфонд сформувався як COVID-фонд.
Про скандали з депутатом Гео Леросом, політичну карʼєру кума Миколи Тищенка і про карʼєру батька в Радянському Союзі — читайте у другій частині тексту.