«Якщо в тебе щось виходить — у відстійник». Михайло Федоров дав брифінг після відставки і розкритикував вище командування ЗСУ — ось його головні тези

Ключові проблеми фронту

Ми воюємо переважно на тактичному рівні, а Росія — на оперативній глибині. Ми тільки зараз почали виходити на оперативний рівень і застосовувати мідлстрайки.

Корпусна система не до кінця запрацювала. У нас є успішні корпуси, які щомісяця просуваються вперед або не втрачають території. Вони стали школою і філософією. А є корпуси, де постійно змінюються командувачі. Ми навіть не знаємо, скільки в них бригад і що там відбувається. Є бригади, які навіть не можуть зібрати свої батальйони. Виривається батальйон з однієї бригади, кидається в іншу — такою системою неможливо управляти ефективно.

Ніхто ні за що не відповідає. Це культура, яка утворилася за роки. Ніхто не несе відповідальності — її перекладають на когось іншого. Приходить командир бригади, пропрацював місяць — його знімають, прийшов інший — його знімають. При такій організації неможливо будувати бригаду, щось планувати і прогнозувати.

Постачання іде не системно, а в ручному режимі. За останні пʼять місяців ми закупили дронів більше, ніж за весь минулий рік, але більшість підрозділів цього не відчули. Ресурси розподіляють у ручному режимі: лояльний — отримав, нелояльний — не отримав. Підрозділи не можуть планувати своє майбутнє. Ми чотири місяці погоджували проєкт про базове забезпечення бригад дронами, щоб кожна бригада і корпус отримували певну кількість ресурсів і могли планувати свої дії.

Тих, хто розвивається, — ізолюють. Якщо в тебе щось виходить — у відстійник. [Колишній командувач Сухопутних військ, генерал Михайло] Драпатий — третя догана, до побачення. Якщо людині щось вдається, наприклад як [заступнику командувача Повітряних сил Павлу Єлізарову] Лазарю — окей, не будемо два місяці [погоджувати якогось командира] і зробимо так, щоб ти займався бюрократією, а не роботою.

Стирання людей без аналізу. Ми побудували систему аналізу втрат на полі бою в режимі реального часу. Почали отримувати щоденні звіти по втратах. Але на основі цих даних рішення ніхто не ухвалює: кого підсилити, кого підтримати. Такі рішення [Генштаб і головком] ухвалюють на основі лояльності.

Блокування ініціатив і бюрократична перестрілка. За шість місяців у Міноборони ми не змогли створити центри компетенцій, змінити організаційну структуру, тому що Генеральний штаб не [погоджує] цю структуру. То їм назва не така, то ще щось. Не дають залучати нових людей, які здатні генерувати ідеї. Ми завжди це хакали якимись нестандартними рішеннями і продовжуємо хакати. Але [костиль] не працює, якщо ми говоримо про серйозну систему. Ми змогли перевести тільки три-пʼять людей у Міністерство оборони, решту блокують.

Постійна брехня. Наприклад, що я замовник розслідування про «Скелю». Не я створив «Скелю» або інший будь-який підрозділ і допустив, що там відбувається. А я, мовляв, запустив медійну кампанію, або ще щось зробив.

Про головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського

Потрібні кардинальні кадрові рішення: змінити і головкома [Олександра Сирського], і начальника Генерального штабу [Андрія Гнатова] — якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично, з мінімальними втратами. [Якщо нам потрібна сучасна організація], де сильні командири будуть розвиватися, їх не будуть придушувати і не будуть списувати, давати їм догани — має бути зовсім інший менеджмент.

[Ще коли взимку мені пропонували посаду міністра оборони] президент сказав, що не планує змінювати Олександра Сирського. Я сказав, що буду вчитися працювати з ним, тому що наш клієнт — український народ. Але ми стикнулися з тим, що всі наші ініціативи блокували. Сирський неготовий особисто в очі говорити про проблеми. Він готовий ходити на зустрічі, плести інтриги, думати, що хтось замовив у медіа якусь кампанію. Але не розуміти, що проблема в [його] діях. Це призвело до того, що він, по суті, поставив ультиматум. Замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну. Тут ми сьогодні з вами і перебуваємо.

Сирський у 2022 році врятував нашу країну. В тому числі, він провів Київську операцію. Ми не можемо недооцінити такого командира, але війна змінилася. Я терпів і був готовий працювати, поки Головком не поставив ультиматум.

З Олександром Сирським я не знаю, як перемогти у війні з Росією. Я сказав президенту, що цей вибір повинен зробити він: провести десятки зустрічей і розібратися, хто насправді може виконувати ці завдання. Невже в нас немає в країні командувачів, які показали, що вони цінують людей, і вони не плетуть інтриги?

Про проблему мобілізації

Проблему мобілізації неможливо вирішити, якщо не вирішити [ключові проблеми фронту], які я вам показав. Зараз молоді люди обговорюють не нові контракти, які ми запустили, а екскомбрига 155 бригади. Неможливо вирішити питання мобілізації без нового суспільного договору і змін у війську.

Я шість місяців не відповідав на хейт по мобілізації, щоб не допустити ситуації, яка виникла сьогодні і до якої нас довів Головком і Генштаб. Кому підпорядковується ТЦК? Командуванню Сухопутних військ. Кому підпорядковуються Сухопутні війська? Головкому [Олександру Сирському]. І Генеральний штаб опікується цими питаннями. Політики сформовані. Але немає відповідальності за напади на ТЦК.

У мене питання: хто купив «Труху»? Чому «Труха» почала працювати суто проти мене, спеціально натягаючи мене на всі кейси з ТЦК? Чому ТЦК почала анонсовувати якісь розслідування, які розсилають між собою багато правоохоронців? Я бачив ці кейси і про членів моєї команди, і ми про це окремо будемо говорити. Ніколи я не буду мовчати, якщо не дай Боже станеться хоч щось із членами моєї команди. Хто пише тези Гетманцеву? Хто бореться за гральний бізнес? Я звертаюся до журналістів: знайдіть, будь ласка, відповідь.

Ми припустилися помилки, коли запускали перший етап трансформації війська. Ми не поспілкувалися з українським народом, депутатами, експертними групами, військовими. [Якщо] інший міністр буде робити наступний етап [трансформації], перше, що потрібно зробити, — поговорити із суспільством, поговорити з усіма депутатами в регіонах, окремо зібрати всіх керівників ТЦК, поговорити з поліцією. Потрібно сформувати новий суспільний договір щодо реформи ТЦК. Тому що мова взагалі не про ТЦК, а про те, куди ми йдемо [як суспільство].