Дрони-камікадзе середньої дальності зʼявляються на полі бою поступово. Спершу ними оперували підрозділи ГУР та СБУ — вони цілили переважно в системи ППО в Криму. У 2025 році дронами такого призначення почали працювати бригади СБС — переважно по військових базах, логістичних вузлах та електричних підстанціях. Зараз мідл-страйками працюють підрозділи деяких корпусів: свої відео з ураженнями показали корпуси «Хартія», «Азов» та «3 армійський корпус».
Відео бригади «Спартан» (корпус «Хартія»), 27 квітня. Відео підрозділу SxLud (бригада «Азов», корпус «Азов»), 25 травня. Відео підрозділу Muramasa (полк безпілотних систем Kraken, 3 армійський корпус), 28 травня.
Бригада «Спартан» / Корпус «Хартія»; SxLud / Корпус «Азов»; Підрозділ Muramasa / Kraken / 3 армійський корпус
З відкритих джерел відомо, що окрім цих трьох корпусів, на оперативній глибині дронами-камікадзе працюють підрозділи штурмових військ, 30 корпусу морської піхоти та 17 корпусу Сухопутних військ. Загалом лінія фронту поділена між сімнадцятьма корпусами. Ці корпуси відрізняються своїми спроможностями: якісь із них краще забезпечені та краще вміють рекрутувати спеціалістів, що обслуговують БпЛА.
«Бабель»
Зрозуміло, що передові корпуси будуть ефективніше застосовувати і дрони середньої дальності. Міністерство оборони вже виділило найефективнішим підрозділам 5 мільярдів гривень на закупівлі дронів middle strike напряму у виробників. На другому етапі МО планує проводити відкриті, централізовані тендери на постачання таких дронів у військо.
Системна робота з дронами middle strike ускладнить ворогу логістику. Йому вже доводиться подовжувати плече для конвоїв, що рухаються в тилу (від складів до краю кілзони). Довше логістичне плече — ускладнить штурми. Однак навряд чи дрони середньої дальності дії зможуть переломити ситуацію на полі бою самі по собі.
Те, що наступ ЗС РФ уповільнився, зрозуміло зі статистики втрат території. Росіянам раз за разом не вдаються штурми великими механізованими колонами. Два місяці тому, в березні 2026 року, підрозділи трьох різних корпусів ЗСУ розбили російські механізовані колони на трьох різних напрямках.
Однак російська армія не стоїть на місці: вона буде шукати протидію дронам middle strike. Передусім вона закриватиме дороги в тилу сітками. Можливо також, вона переорієнтує свої «зенітні» підрозділи на роботу по дронах середньої дальності.
Російське командування вчиться на помилках. Воно намагається створити резерви для того, щоб проводити ротації та перекривати прориви в лінії оборони — масштабує успішні бригади в дивізії. Російське командування також випробовує нові тактики застосування дроново-штурмових груп військ. Наприклад, влітку 2025 року на Куп’янському напрямку воно спробувало скоординований дроновий штурм у смузі 30 км: приблизно 170 екіпажів працювали різними типами дронів по трьох різних глибинах одночасно (цю тактику ЗС РФ називають «лінія дронів»).
Ось чотири найважчі ділянки фронту. 1. Донеччина (Костянтинівка, Слов’янськ, Покровськ). 2. Запоріжжя (Гуляйполе, Степногірськ). 3. Харківщина (лівий берег Осколу, Борова). 4. Сумщина (буферна зона на кордоні).
«Бабель»
Якщо ми розраховуємо спочатку зупинити російський наступ повністю, а потім заволодіти стратегічною ініціативою — самих тільки дронів середньої дальності не буде достатньо. Україні — фронту й тилу — доведеться вирішити декілька системних проблем. Армія має реформувати систему підготовки (якщо спрощувати: підвищити якість програм та кількість інструкторів і техніки в навчальних центрах) та завершити корпусну реформу (завести всі лінійні бригади в смуги корпусів, сформувати «корпусні комплекти» та злагодити їх). Тил при цьому має реформувати систему мобілізації.
Нестача людей все ще залишається головною проблемою Сил оборони. Ця проблема не зникає від того, що корпуси починають застосовувати мідл-страйки — люди потрібні на посади інженерів та пілотів БпЛА. Залишається потреба в піхотинцях, зростає потреба в екіпажах для НРК — їх лінійні бригади зараз впроваджують для логістики та евакуації в кілзоні.
Мобілізація сама по собі є проблемою комплексною. Зараз відповідальність за неї покладена на керівників територіальних громад та керівників підприємств. Ані першим, ані другим не вигідно «віддавати» людей — тому мобілізація буксує на першому ж етапі. Крім того, існує величезний розрив між тим, скільки людей призивають, і тим, скільки людей доходить до бойових посад.
Проблеми війська доведеться розплутувати новому керівництву Міністерства оборони. Тринадцятого січня 2026 року парламент звільнив з посади міністра оборони Дениса Шмигаля. Наступного дня його місце зайняв Михайло Федоров, який раніше очолював Мінцифри. Разом із Генеральним штабом він вже планує оновити контрактну систему.
Значною мірою проблеми, які буде вирішувати Міноборони, впираються в нестачу грошей. Централізовані закупівлі дронів middle strike, модернізація навчальних центрів, підвищення зарплат, реформа системи мобілізації — всі вони потребують більших видатків бюджету. Гроші ж на ці видатки уряду доведеться збирати за допомогою непопулярної податкової реформи.