Кирило Буданов — людина миру, яка все життя воює. Велика історія, розказана вперше

Історія Адміністрації на Банковій у фото.

«Бабель»

Велика шахівниця в кабінеті.

Юлія Вебер / «Бабель»

Позаду Буданова на полиці стоїть ікона — його родина віруюча.

Юлія Вебер / «Бабель»

Дитинство і навчання

Кирило Буданов народився сорок років тому на лівому березі Києва на вулиці Бойченка, нині — Анатолія Солов’яненка, у Дарниці. Інформації про батьків у публічному доступі майже немає. Кирило готовий розказати небагато. Батько Олексій Буданов помер кілька років тому. За часів СРСР він працював інженером на Київському радіозаводі, виготовляв деталі для космічної галузі. Після розпаду Союзу завод занепав, батько розпочав власний бізнес, повʼязаний з переробкою акумуляторів. Мама Тетяна Буданова — домогосподарка, раніше працювала в РАГСі. Словом, як каже сам Буданов, у нього було «нормальне, щасливе дитинство».

Навчався він у 128 школі на лівому березі. Це не була школа біля дому — дорога займала багато часу, але недарма. У складні 1990-ті єврейська громада власним коштом створила в школі єврейські класи. Додаткове фінансування означало не лише обовʼязкове вивчення івриту, але й кращу освіту загалом. Іврит Буданов памʼятає досі, а ще дружить із головним рабином України Моше Реувеном Асманом і спілкується з єврейською громадою. У його приймальні в Офісі стоїть менора.

Дитиною Кирило часто проводив літо в родичів у Криму. Займався підводним орієнтуванням, мав спортивні розряди — у майбутньому це захоплення врятує йому життя. Змалку він мріяв бути військовим: любив дивитися геройські фільми та слухати сімейні легенди, які розповідав дідусь, — у роду Буданових були розвідники. Саме дідусь найбільше вплинув на хлопця в дитинстві й на вибір професії. Він не був військовим, але в 1950-х відслужив пʼять років на флоті.

Після закінчення школи влітку 2003 року Буданов одразу поїхав до Одеси вступати в єдиний на той час військовий інститут, який готував майбутніх десантників. Там довелося швидко дорослішати. Спершу треба було пройти медкомісію, психологічні тести, здати фізнормативи й скласти іспити з математики і мов. У підсумку з 200 абітурієнтів відібрали 40, в тому числі Буданова. За спортивні досягнення до групи долучили ще двох курсантів, одним з них був Олександр Фацевич — генерал і заступник голови Нацполіції.

Курс молодого бійця і перший курс виявилися найскладнішими: курсанти спали мало, їли швидко, потерпали від дідівщини. «На десантному факультеті правила були жорсткі. Треба було вчитися відстоювати себе», — згадує Фацевич.

Навчання теж було не з простих — вища математика, основи термодинаміки, опір матеріалів. Буданов учився добре і допомагав іншим — до нього стояли черги. Якщо когось із курсу зачіпали місцеві, бились теж гуртом. «Ми виходили на Куликове поле і кілька разів побилися всім курсом», — згадує Фацевич. Оскільки телефони були без відеокамер, курсантам все сходило з рук.

На канікули Буданов їздив до Криму на тренування: ходив по 30—40 кілометрів з рюкзаком, лазив по скелях. Роки по тому він очолить ГУР і побудує там стіну для скелелазіння, щоб тренувалися хлопці й він сам.

У бібліотеці інституту була так звана секретка — відділ із книгами з обмеженим доступом, які не можна було виносити. Попри це Буданов таємно брав їх, щоб читати в наряді або на канікулах, розповідає один з його друзів. У ті часи за таке могли вигнати з інституту.

На останніх курсах треба було вирішувати, що робити далі. В інститут приїжджали «покупці» з різних спецпідрозділів, щоб придивитись до новобранців, запросити пройти відбір і згодом забрати до себе. Аеромобільним факультетом цікавились не лише десантні бригади, але й, наприклад, спецпідрозділ СБУ «Альфа». Куди планував іти Буданов, ніхто не знав — він мовчав. Коли після випуску дізналися, що це ГУР, — всі були в шоці, згадує Фацевич. Про розвідку ніхто навіть не мріяв. Буданов потрапив до спецпризначенців. Памʼять про військовий інститут у Буданова лишилась на все життя. Там під час тренувань він зламав ніс.

З другої половини 2007 року Буданов служив на «острові» — так ГУР називають через географію. Штаб-квартира розташована в Києві на Рибальському острові, на Електриків, 33. На той час ГУР був єдиним підрозділом, що міг виконувати бойові завдання за кордоном— в Іраку, Афганістані, але до початку війни у 2014 році Буданов не брав участі в жодних операціях — він навчався і готувався.

Маріанна

У 2013 році в житті Кирила Буданова сталась важлива подія. Для нього особисто, можливо, найважливіша. Повертаючись з Одеси, у потязі він побачив тендітну дівчину. Вони розговорилися, обмінялися телефонами. «Це було Богом передбачено, що ми зустрілися саме в той момент. Мене не мало там бути, його не мало там бути, але все зійшлося», — згадує їхню першу зустріч Маріанна. На перше побачення Буданов приїхав з квітами, книгою Стефана Цвейга, про яку згадувала Маріанна, і вагами. Тоді вона вчилася в університеті «Україна» на психолога, а ще активно тренувалася — ваги їй були потрібні для контролю, Буданов запамʼятав. Де працював залицяльник, Маріанна не знала: «Я думала, він займається не повʼязаною з військовою справою роботою, і мені не було важливо, яку посаду він обіймає». Досить скоро вони вирішили жити разом.

Пропозицію одружитись Буданов робив кілька разів, Маріанна кілька разів відмовляла. «Я знала, що це буде назавжди, але тримала марку», — каже вона. На запитання, чи не з тих Буданов, хто після першої відмови ображається і йде, одразу каже — не з тих. Весілля було 25 жовтня 2014 року. «А разом ми, я вважаю, із 17 серпня 2013 року — з моменту знайомства в потязі», — згадує Буданов. Він не памʼятає деяких «політичних» дат, про які ми питаємо, але не дату знайомства з Маріанною. За спиною Буданова іноді називають підкаблучником. Питаємо, що він про це думає. Він у відповідь запитує, хто саме називає, а подумавши, відповідає: «Більшість людей насправді кажуть: як жінка каже, так я і роблю. Це плюс-мінус правда». На запитання про головну цінність, подружжя, не задумуючись, у паралельних інтервʼю відповідає — родина. Для Буданова родина — це Маріанна.

Вона смілива, любить холодну зброю, часто називає чоловіка «Олексійович», з «деформованим сприйняттям небезпеки». «Коли ти зʼєднуєш своє життя безпосередньо з такою людиною, як Кирило Олексійович, на тебе лягає відповідальність не лише за своє життя, але й життя його побратимів, дружин побратимів і їхніх дітей», — розказує Маріанна.

Війна, «Група 40»

Рік їхнього знайомства збігся з Євромайданом. Маріанна, за словами Буданова, ходила туди регулярно. Про свою участь він нічого не розказує, каже, «бував».

Коли протестувальники перемогли, Росія почала вторгнення в Крим. У березні 2014 року в. о. президента Олександр Турчинов оголосив часткову мобілізацію. Це стосувалося і Головного управління розвідки — до частини прийшли мобілізовані. З них, за бажанням, формували групи та відправляли до кордонів з РФ у Донецькій і Луганськй областях.

Приблизно в той час у Буданова виник конфлікт з тодішнім очільником спецпідрозділу ГУР Максимом Шаповалом. Через що — нам невідомо. Але після цього Шаповал відправив Буданова «в заслання» в Київську область «назавжди». Тож коли перші групи гурівців поїхали на бойові завдання, Буданова лишили «вдома». Вирватись із «заслання» з однією з наступних груп мобілізованих допоміг заступник командира групи — під власну відповідальність особисто попросив про це в Шаповала. Згодом їхні відносини з Будановим налагодились. А поки Буданов увійшов у так звану «Групу 40». Сорок — це середній вік учасників групи, пенсіонерів ГУР, які добровільно зголосилися йти на фронт. З молодих у групі були Буданов і один його побратим.

Влітку 2014 року група поїхала в перше відрядження. Завдання були різні: шукати інформацію, потрібних людей, ходити в тил ворога, організовувати диверсії. Група їздила по всьому периметру від Маріуполя до Станиці Луганської, розповідає «Бабелю» один з колишніх її членів. Перше відрядження, за словами Маріанни, тривало пʼять місяців. Щоб не втрачати звʼязку, вона взяла з чоловіка обіцянку: якщо хтось із групи загине чи отримає пораннення, за першої нагоди їй повідомлять — так і сталося.

Вперше Буданова поранили на початку березня 2015 року. Ціллю його групи був комплекс РЕБ «Красуха», який росіяни використовували на окупованих територіях України на сході. Гурівці не встигли — росіяни відвели станцію в інше місце. Дорогою назад у районі Горлівки група натрапила на мінне поле, пролунав вибух. Трьох бійців, включно з Будановим, поранило — уламки влучили йому в шию і лопатку. Групі треба було швидко відходити, Буданов попросив побратимів залишити його. «Ми розмотали його, подивились, заклеїли рану, вкололи знеболювальне підняли й пішли. Сховалися на висоті, а туди, де все сталося, вже приїхав КамАЗ із противником, шукали нас, бігали, але переслідувати побоялися», — на умовах анонімності згадує один з членів групи. Через деякий час бійці спустилися до своїх, а потім швидкі доставили поранених до лікарні в районному центрі. «Уламок із шиї йому там так і не змогли дістати. Вже потім у Дніпрі робили операцію», — згадує побратим Буданова.

Друге поранення було на день народження Маріанни. Дзвінок був зі швидкої. «Він мені дзвонить, а я чую, там якийсь гамір на фоні. Питаю: “Ви там уже почали святкувати мій день народження?” А він сміється і так легко каже, що його поранили й везуть у шпиталь. Ще жартома рахував, чи всі пальці в нього на місці. Усе спокійно, буденно, його ніщо не може вивести з рівноваги», — згадує Маріанна.

Про Буданова часто кажуть, що він адреналінозалежний і не боїться смерті. Ходить легенда — ворожка напророчила йому, що він помре своєю смертю, а не загине в бою. Сам Буданов каже, що житиме до 90 років. Один з бійців, який багато з ним пройшов, каже, що насправді все складніше: «Він не безбашенний і не покладається на випадок. Він витриманий. Якщо щось невідомо — читає, дізнається, розбирається, готується. І от коли ти готовий, то в критичній ситуації, не думаючи, зробиш все, що треба. Подумаєш потім». Ще одна особливість Буданова, каже побратим, — він завжди намагається йти до кінця: якщо під час операції щось пішло не так, можна внести корективи, але поки «ми боєздатні, припаси не закінчились, їжа є, поранених немає — виконуємо завдання».

У середині весни 2015 року перша хвиля демобілізувалася — «Група 40» розпалася, а спецпідрозділ ГУР і самого Буданова почали тренувати інструктори ЦРУ. Це було частиною угоди й американським «дякую» за те, що розвідка діставала для американців зразки російської зброї.

Операція в Криму

У 2016 році росіяни були впевнені, що Крим під їхнім повним контролем. На півдні півострова в Джанкої вони зосередили велику кількість зброї, зокрема вертольотів. У ГУР припускали, що Кремль може використати їх для висадки десанту, наприклад, щоб захопити дамбу Каховської ГЕС і пустити воду в Крим. Розвідка вирішила, що техніку треба знищити. Керувати операцією довірили Буданову. Людей він добирав особисто. Коли групу сформували, почалися тренування: бійці вчились плавати під водою, відточували всі дії до автоматизму. Перед кожною складною операцією Буданов ставив пісню групи «Тінь сонця» — «Меч Арея», а кожен учасник групи мав випити 20 грамів рому. Буданов любить традиції, каже, вони цінні тим, що не змінюються.

Спочатку в Крим на надувному човні завезли зброю, зробили тайники. Група пливла самостійно, під водою. Інша група заїхала на півострів легально через блокпости. Її члени мали підготувати шляхи евакуації та місця, де після реалізації можна буде перечекати.

Буданов сам добирав групу для операції. Одному з бійців запропонував просто: «Не хочеш мотнутися до Криму?», той погодився.

YouTube

Перед операцією група довго тренувалась.

YouTube

Спершу все йшло за планом — група Буданова перепливла на півострів під водою, вийшла і дійшла до селища Суворове під Армянськом. Там бійців мала забрати машина. Але водія Андрія Захтея дорогою перехопили росіяни. Ще не знаючи про це, Буданов змінив місце зустрічі — переніс його на цвинтар неподалік Суворового. Відходити звідти, якби щось пішло не так, було б простіше. Замість Захтея на місце зустрічі приїхав елітний російський спецпідроділ ФСБ «Вимпел». У темряві вони вискочили з машини з криками: «Всім лежати, працює ФСБ». «Це їм не допомогло. Ніхто не ліг, крім них, — розказував Буданов у фільмі, присвяченому операції. — Я потім підрахував, що в одного з групи захоплення впритул випустив 13 патронів». Згадуючи ті події, Буданов пояснював: «Я дуже добре розумію психологію людей і те, що з ними відбувається в цей момент. Якщо атакувати першим, шанси дуже великі».

Першим гурівці вбили підполковника ФСБ і керівника операції Романа Каменєва. На якусь мить це деморалізувало росіян, і група кинулася врозтіч. Буданов з побратимом тікали в бік моря, і коли добігли до берега, стрибнули з обриву у воду. Там вони перевірили один одного, чи немає поранень: виявилось, одна з куль влучила в супутниковий телефон Буданова. Росіяни почали пошук, гелікоптери літали над сушею і морем. Буданов з побратимом перечекали добу у воді й ще майже десять кілометрів пливли через Перекопську затоку до материка. Протягом кількох діб уся група вийшла з Криму. На їхньому рахунку було двоє вбитих росіян, але довести операцію до кінця не вдалось. У руках росіян опинились Андрій Захтей і Євген Панов — волонтер, якого затримали в Криму і підозрювали в диверсії.

Андрій Захтей потрапив до росіян перший.

militarnyi.com

Згодом вони затримали Євгена Панова.

militarnyi.com

Коли група повернулася додому, тодішній керівник ГУР Валерій Кондратюк попросив президента Петра Порошенка невідкладно нагородити бійців. «О другій ночі ми зайшли до Адміністрації президента, і їм вручили ордени», — розказує Кондратюк «Бабелю». Коли Порошенко спитав, який був план на випадок викриття, гурівці відповіли, що не варто переживати: вони домовились, що живими в полон не здаватимуться і зроблять так, щоб росіяни не змогли їх ідентифікувати, якщо щось станеться.

Буданов провал операції переживав важко. Його намагався підбадьорити побратим з ГУР Роман Машовець. На його думку, операція нагадала світу, який закрив очі на російську окупацію півострова, що Україна не відмовилась від Криму. «Москва верещала, що ми нібито подряпали її автівку. Але автівка була крадена. Ми ще раз сказали про це», — згадує Машовець.

«Неуспішна» операція мала великий резонанс. Путін збільшив кількість військ у Криму, Україна посилила свої сили біля перешийку. Захід традиційно заявив про ризики ескалації. Кондратюка звільнили з посади, на його місце прийшов Василь Бурба. Група була деморалізована. «У нас же як буває: коли все добре, то добре, а коли щось погане — треба знайти крайнього, і далі все звелося до того, навіщо взагалі це було, — розповідає один з учасників групи. — Спочатку всі були розгублені, але потім пережили, зібралися і працювали далі». Певний час до бойових завдань групу не допускали.

Замахи

У ГУР і про ГУР ходить чимало легенд. Одна з них: на похованні вбитого в Криму підполковника ФСБ Каменєва хтось із його оточення поклявся помститися вбивцям. Маріанна згадує, що десь у жовтні 2016 року по російському телебаченню показали сюжет із прізвищами учасників кримської операції, зокрема Буданова. Тоді Кирило був в АТО, він подзвонив, і вони домовились про заходи безпеки. «Я обмежила пересування містом, контакти, ми змінили всі телефони», — розповідає вона і додає, що до такого повороту була готова з першого дня спільного життя.

У грудні 2016 року під час чергового завдання Буданова поранили втретє — куля роздробила лікоть правої руки. Після двадцятьох операцій його друг Роман Машовець домовився, щоб реабілітацію Буданов проходив в одному з найкращих військових шпиталів США — Walter Reed National Military Medical Center. Лікування покривала американська сторона, харчування і проживання — приватні донори, гроші збирав і Машовець. До США Буданов і Машовець, який його супроводжував і допомагав, прибули через пів року після поранення. Наприкінці червня 2017-го Машовця мала змінити Маріанна. Того дня, коли вона прилетіла в Штати, сталася трагедія — вранці 27 червня 2017 року в Києві вибухнула машина очільника спецпідрозділу ГУР Максима Шаповала. Він загинув на місці.

Максим Шаповал очолював спецпідрозділ ГУР. У травні 2014 року він командував групою, яка звільняла Донецький аеропорт. Росіяни полювали на нього.

Головне управління розвідки МО України / Telegram

Вранці 27 червня 2017 року машину Максима Шаповала підірвали на вулиці. За замахом стояв керівник так званого центру спецоперацій «МДБ ДНР» Василь Євдокимов на прізвисько «Ленін».

Національна поліція України

Взимку того ж року спецслужби встановили, що росіяни стежать за квартирами ексочільника ГУР Валерія Кондратюка, який тоді вже працював в Адміністрації президента Петра Порошенка, і Буданова. Перед входом у його підʼїзд диверсанти поставили стару автівку. Чия це машина — працівники СБУ не знали, але бачили дивну картину: щодня до неї підходив чоловік, зчищав сніг і йшов назад у квартиру. Скоро вони збагнули, що в машині стоїть камера, яка фіксує, хто коли приходить і йде. Операція СБУ була схожа на блокбастер, але на етапі стеження стався прокол — росіяни зрозуміли, що вони під ковпаком, і в останні дні року змогли виїхати з країни. Приблизно в цей час Буданов повернувся зі Штатів, і попри очевидну загрозу життю, охоронців йому не виділили. Після третього поранення зі спецпідрозділу він перейшов на оперативну роботу, вона теж передбачала виходи в тил ворога, але по-тихому. Більше йшлося про вербування і планування диверсій.

Четвертого квітня 2019 року в Голосіївському районі на вулиці Вільямса вибухнув автомобіль Chevrolet Evanda. Це був автомобіль Буданова — його всередині не було. Машина вибухнула випадково, коли один з двох російських кілерів закладав вибухівку — міна вибухнула і відірвала йому руку. Буданов прибіг на місце і, почувши від свідків про ще одного зловмисника, з пістолетом побіг його шукати. Наздогнати не вийшло — кілера забрали на машині, але згодом затримали. За рік росіяни отримали вироки — сім і вісім років вʼязниці. Одного з них — Тимура Дзортова — у 2024 році віддали Росії в межах обміну. За іронією долі штаб, який координував обмін, очолював Буданов. У 2025 році Дзортов приєднався до інгуського батальйону «Ерзі» й повернувся на війну проти України.

Голова ГУР

У 2019 році, коли до влади прийшов Володимир Зеленський, він, як і попередники, взявся міняти силову вертикаль. Одним з небагатьох, хто лишився на посаді, був голова ГУР Василь Бурба. Один з колишніх високопосадовців розвідки каже, що Бурба був більше сконцентрований на внутрішніх процесах, ніж на розвідувальних чи диверсійних операціях. Буданов у таку систему не вписувався, і Бурба планував вивести його в розпорядження, тобто формально лишити на службі, а фактично списати. Щоб цінний кадр не пропадав, колишній шеф Буданова Валерій Кондратюк, який 5 червня 2020 року очолив Службу зовнішньої розвідки (СЗР), покликав його до себе. У СЗР Буданов очолив департамент, який займався Росією.

Бурба протримався на посаді рік — до серпня 2020-го. Його звільнили через тиждень після того, як у Білорусі затримали групу «вагнерівців». Президент шукав нового головного розвідника. І приблизно в цей час, розповідає джерело «Бабеля» в розвідколах, Буданова як експерта запросили на одну з профільних нарад з президентом. Хто саме запросив — нам невідомо. Як розповідають співрозмовники «Бабеля» в розвідці, тоді Буданов вразив президента, а його прізвище потрапило в список кандидатів на посаду нового керівника ГУР.

Остаточне рішення в Офісі ухвалювали колегіально, точніше — колегіальним було останнє обговорення. Відповідну нараду зібрали наприкінці серпня. Серед учасників був президент, голова Офісу Андрій Єрмак, голова СБУ Іван Баканов, заступник Єрмака Роман Машовець та інші. На нараді обговорювали кілька кандидатур по черзі. Імʼя Буданова озвучив Єрмак, далі зачитали одну з характеристик: спроможний, не помічений у деструктивних діях проти влади, бере участь у найнебезпечніших операціях, але поки не має стратегічного бачення, розповідає «Бабелю» один з учасників наради. Головним питанням було, чи критичний брак такого бачення для очільника ГУР. Сам Буданов у розмовах з колегами говорив, що точно впорається. Зрештою його кандидатуру погодили. Він очолив ГУР 5 серпня 2020 року.

Тоді ж свої сили в політиці вирішила випробувати Маріанна — восени 2020 року вона пішла на вибори до Київради з партією УДАР, балотувалась від рідного Голосіївського району. Буданов це рішення підтримав. Кампанію, за словами Маріанни, робила власним коштом. Вибори вона програла, але в політиці не розчарувалась. Влітку 2021 року Маріанна стала радницею мера з питань запобігання корупції на громадських засадах. А після початку повномасштабного вторгнення пішла в Нацполіцію, захистила дисертацію і зараз очолює одну з кафедр Національної академії МВС.

Не встиг Буданов заступити на посаду, як у середині серпня 2020 року розгорівся «вагнергейт». Кілька медіа опублікували інформацію про те, що ГУР спланував операцію, у результаті якої в руки українських спецслужб мали потрапити кілька десятків членів «ПВК Вагнера». А коли про операцію дізналися в Офісі президента, вона зірвалась.

Колишній високопосадовець з розвідки часів Порошенка в коментарі «Бабелю» каже, що Бурба цією операцією намагався зберегти своє місце. «Усіх цих бойовиків у ГУР документували давно, Бурба вирішив прийти до Зеленського і розповісти, що є задум захопити літак», — згадує він. Однак, за його словами, Зеленський не довіряв Бурбі, якого вважав людиною Порошенка, і тому не погодив операцію. Бурба кинув йому документи і сказав, що операція в процесі. «Це був не запит на дозвіл, він інформував», — каже співрозмовник. Ключовою помилкою при плануванні операції він вважає рішення поселити групу в готелі за сім кілометрів від резиденції Лукашенка. «Буданову, хоча він і не мав тоді політичного досвіду, вистачило поміркованості не підливати масла у вогонь, а, навпаки, гасити», — каже колишній розвідник.

Нещодавно призначений Буданов очікувано підтримував версію, яку просувала влада. За кілька тижнів після призначення він дав інтервʼю Олексію Арестовичу. Всі запитання в тій розмові були про те, що опоненти влади вигадують про операцію нісенітниці, а їхні аргументи нелогічні. Позиція Буданова була така: він не заперечував, що така операція була, але натякнув, що більше все це схоже на операцію росіян. У вересні 2023 року Арестович виїхав з України. NGL.media писало, що підставою для цього став лист ГУР. У розвідці неофіційно кажуть, що це був лист СЗР. Підтверджень цьому немає.

Одним з тих, хто публічно виступив проти Буданова в тій історії, був Бурба. В інтервʼю ЛІГА.net він заявив, що Буданов зустрічався з ним і вів переговори від імені Офісу. Пропозиції за мовчання нібито були різні — від посади посла України в Австралії до погроз.

Буданов коментувати слова Бурби не хоче: каже, що ніколи не обговорює суть своїх розмов із третіми особами. Єдине, що підтверджує, — з Бурбою вони зустрічались, і не раз, і ще «можу лише сказати, що він трошки додав від себе».

Повномасштабне вторгнення і вбивство Кірєєва

Восени 2021 року українські журналісти на пресконференціях і в приватних бесідах намагались добитися від співрозмовників у різних силових відомствах відповіді на єдине запитання — чи планує Росія повномасштабний наступ. Майже всі спікери й публічно, і приватно переконували, що західні партнери та медіа перебільшують загрозу. Ці слова лунали в Генштабі, Міноборони, в РНБО й Офісі президента. Буданов був єдиною людиною на посаді такого рівня, яка публічно говорила про глобальну загрозу. Двадцять першого листопада 2021 року у впливовому американському виданні Military Times вийшла стаття, де він детально розповів, яким буде наступ і коли. Загалом прогноз справдився, з датою Буданов теж майже не помилився — він казав про початок лютого. У Кремлі його заяви називали «істерією», і не лише в Кремлі.

На запитання, як він почувався, коли майже всі чиновники й політики заперечували його слова і за спиною називали панікером, Буданов показує на картину «Бос і лідер». Каже, це його філософія, а думка інших про нього мало його цікавить. Це схоже на правду, але є виняток. Знаючи, що перед зустріччю ми поспілкувалися з багатьма людьми з його близького оточення, Буданов питає про відгуки єдиної людини — Маріанни.

Вісімнадцятого лютого 2022 року західні партнери повідомили Буданову детальний план росіян: висадитись на гостомельському аеродромі й звідти атакувати Київ. Ця інформація допомогла частково підготуватися в останні хвилини, але все одно не гарантувала перемоги в Гостомелі — вона до останнього висіла на волосині.

Двадцять другого лютого 2022 року, за два дні до вторгнення, Буданов брав участь у нараді з керівниками всіх фракцій парламенту. На зустрічі також був президент, премʼєр Денис Шмигаль, головком ЗСУ Валерій Залужний, голова СБУ Іван Баканов. Там Буданов ще раз розказав, звідки можуть атакувати росіяни, сказав про загрозу Києву, попередив, що наступ може бути з боку Чорнобиля. Тоді більшість уже розуміла, що повномасштабної війни не уникнути.

Незадовго до повномасштабного вторгнення Буданова ледь не звільнили. За однією версією, це була ініціатива Офісу — владу дратувало, що він постійно йде проти генеральної лінії, що вторгнення не буде. Друга версія — цього вимагали росіяни, які переконували, що війни не буде, і казали, що таким чином можна буде зміцнити відносини між державами. У «пакеті» з Будановим звільнити пропонували чи то вимагали тодішнього очільника СЗР Валерія Кондратюка і заступника голови ОП Романа Машовця. Офіс на це не пішов, але Буданову про загрозу звільнення повідомили. Він сам цієї інформації не заперечує, але й причини не конкретизує. У будь-якому разі 24 лютого 2022 року питання стало неактуальним — Росія пішла в наступ. Прогноз Буданова справдився.

Повномасштабне вторгнення Буданов з дружиною зустріли в ГУР. Маріанна жила у чоловіка в кабінеті, бачила, як готувались і їхали в Гостомель перші групи спецпризначенців, як привозили поранених, зокрема росіян. Буданов не потрапив до вузького кола тих, хто пережив перші найважчі тижні в укритті з президентом. Для подальшої карʼєри це був мінус, але не для Буданова. У ГУР він був на своєму місці. «У своїй стихії: зі зброєю, гранатами — людина-війна», — каже співрозмовник «Бабеля», який у ті дні був з ним поруч.

У березні 2022 року росіяни атакували ракетою штаб-квартиру ГУР. У той момент Буданов був на нараді. Після потужного вибуху, який оглушив присутніх, він перевірив, чи все добре з дружиною, обтрусився від пилу і пішов на вулицю дивитися на пошкодження й уламки.

Одне з життєвих кредо Буданова — шукати друзів, а не ворогів. З більшістю людей у нього «рівні робочі відносини». Наприклад, з Олександром Сирським. Коли на початку війни той шукав фахівців, щоб підірвати дамбу в Козаровичах, Буданов йому швидко допоміг.

Єдина структура, з якою Буданов пішов на гучний відкритий конфлікт, — СБУ. Це сталось у перші тижні вторгнення, коли 5 березня співробітники служби вбили банкіра Дениса Кірєєва. Буданов знав Кірєєва з 2009 року. Вони познайомились на заході, де Кірєєв був з тодішнім керівником ГУР Віктором Гвоздем, і почали спілкуватися. Навесні 2021-го Буданов попросив Кірєєва спробувати влитися в російську розвідку, використовуючи особисті зв’язки — раніше той довгий час був членом ради директорів у компанії братів Клюєвих і мав виходи на генералів російських спецслужб. Кірєєв погодився. І відтоді регулярно їздив на Харківщину, де перетинав кордон з Росією, повертався і передавав зібрану інформацію Буданову. За день до вторгнення саме Кірєєв, за словами Буданова, повідомив йому про час і напрямок російської атаки. Згодом Кірєєв на прохання Буданова ввійшов до української переговорної групи, яка з 28 лютого вела мирні перемовини з росіянами. По суті в групі Кірєєв представляв ГУР.

Буданов розповів свою версію вбивства Кірєєва. Перед другим раундом Кірєєву зателефонували з офісу Олександра Поклада, начальника контррозвідки СБУ. Він з охороною поїхав на київський вокзал, попередив охоронців, що його можуть заарештувати, і наказав не втручатися. Біля Софійського собору машину Кірєєва перехопили агенти СБУ, відвели до мікроавтобуса, а за півтори години його тіло знайшли в центрі Києва. Буданов заявив, що Кірєєв був штатним гурівцем, в СБУ сказали — російським шпигуном.

Справжня війна спецслужб, говорять співрозмовники «Бабеля» в розвідці, розгорілась навколо Кірєєва не випадково, як намагаються представити в СБУ. ГУР покладав на нього великі надії та розраховував, що за допомогою Кірєєва ще в березні 2022-го з росіянами вдасться досягнути мирної угоди. Його смерть поставила на цих сподіваннях хрест. Буданов ці слова підтверджує.

Смерть Кірєєва істотно підірвала відносини між двома спецслужбами. Президенту, і не лише йому, у розпал війни цей конфлікт був ні до чого — він попросив публічно зробити крок назустріч. Василь Малюк, тоді перший заступник голови СБУ, запросив Буданова на каву. Так зʼявилося їхнє спільне фото і паркетна новина про те, що «Керівники СБУ і ГУР МО обговорили майбутні спецоперації, які наблизять перемогу».

Насправді те фото не було просто формальним сигналом про мир. Буданов з Малюком завжди знаходили спільну мову і, як говорить співрозмовник «Бабеля» в СБУ, «на всіх засіданнях РНБО були синхронні». З Олександром Покладом, який у січні 2025 року став першим заступником голови СБУ і посилив свої позиції в службі, відносини так і не налагодились.

Обміни

Вісімнадцятого квітня 2022 року командир «Азову» Денис Прокопенко звернувся до світових лідерів. Він просив організувати «зелений коридор», щоб з «Азовсталі» могли вийти жінки, діти й поранені бійці. Десятки тисяч людей чекали евакуації в заблокованому і зруйнованому росіянами Маріуполі. Вирішити питання із цивільними мала тодішня віцепремʼєрка з питань інтеграції окупованих територій Ірина Верещук. У березні 2022 року вона очолила щойно створений Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Контакту з росіянами в неї не було.

«Головне управління розвідки почало обмінювати людей від початку повномасштабного вторгнення. Перший обмін відбувся чи то в останні дні лютого, чи в перші дні березня 2022 року без будь-яких координаційних штабів», — розповідає «Бабелю» співрозмовник, обізнаний із ситуацією. Буданов шукав шляхів, як вивести військових з «Азовсталі».

У другій половині квітня до нього звернувся народний депутат Олексій Ковальов. Він сказав, що готовий на кількох автобусах поїхати в окуповане місто, на Великдень доставити на «Азовсталь» гуманітарку і забрати цивільних і дітей. Буданов погодився і попросив також вивезти важкопоранених «азовців». Використавши власні контакти в Росії, 24 квітня Ковальов заїхав у повністю оточений Маріуполь, добрався до «Азовсталі», але забрати цивільних не зміг — дві сторони не домовились. Дорогою назад він попросив росіян пропустити колону Верещук — так вона змогла евакуювати майже 100 цивільних. Велике інтервʼю з Ковальовим.

Вдруге Буданов попросив Ковальова поїхати в Маріуполь, щоб домовитись про вихід «азовців» у полон. Цього разу з ним був представник ГУР Дмитро Усов. Перемовини пройшли за планом. Ковальова росіяни навіть пустили подивитись, у яких умовах полонені жили в Оленівці. «Азовці» вийшли з підземель заводу всередині травня, цього ж місяця Кабінет міністрів призначив Буданова керівником Координаційного штабу. Дмитро Усов став його секретарем. Рішення передати Координаційний штаб ГУР, кажуть джерела «Бабеля» в розвідці, ухвалили за один день. До того ж, говорить Ковальов, він познайомив Буданова з потрібними людьми в ОАЕ — так зʼявився майданчик для обмінів в Еміратах. Штаб уже провів понад 70 успішних обмінів. Останній — 24 квітня. Додому повернулись понад вісім тисяч людей. Поруч із гарними новинами час від часу зʼявляється прізвище Буданова.

З Ковальовим на переговори про звільнення «азовців» Буданов відправив Дмитра Усова, який згодом стане секретарем Координаційного штабу. Усов на фото праворуч, навпроти командира «Азову» Дениса («Редиса») Прокопенка. на тлі «Азовсталі».

З особистого архіву Олександра Ковальова / «Бабель»

База, де вели переговори про звільнення «азовців». На фото зліва направо: російський генерал Олександр Зорін, перший заступник ГРУ Росії генерал Володимир Алєксєєв, полковник Крижановський. Правіше — Ковальов і Усов (з телефоном у руках).

З особистого архіву Олександра Ковальова / «Бабель»

Андрій Єрмак і війна з НАБУ і САП

Коли росіяни відійшли від Києва, на Банковій знову почали звертати увагу на рейтинги. Довіра до Збройних сил і військових різко зросла. У травні 2022-го, за даними КМІС, ЗСУ довіряли 98% населення, президенту — 91%. Разом з армією зростав рейтинг головкома Валерія Залужного. В Офісі президента медіаактивність перших осіб контролювали. Інтервʼю Залужного не вітались, головком про це знав і не хотів загострювати ситуацію. Натомість Буданов отримав карт-бланш — він роздавав десятки інтервʼю, навіть «не профільному» глянцю, наприклад українському Vogue. Люди, які в той час працювали в Офісі й в оточенні Буданова, кажуть: він багато говорив не для того, щоб збити рейтинг Залужного, а щоб підкреслити роль ГУР і показати, що на фронті не лише ЗСУ — так із часом в обіг увійшов термін «Сили оборони».

Частково публічність Буданову нашкодила. Він зробив цілу серію хибних прогнозів: про те, що скоро в росіян не лишиться ракет, війна невдовзі закінчиться, а Крим вдасться повернути. Також він говорив про тяжку хворобу Путіна. «Він помилився, бо робив ті прогнози, виходячи із ситуації в моменті, але з розрахунком на подальший розвиток в ідеальних умовах», — пояснює друг і побратим Буданова. Інший співрозмовник «Бабеля» в ГУР каже, що частина заяв Буданова була націлена не всередину країни, а назовні.

Відносини Буданова з Офісом президента, а точніше, з його головою Андрієм Єрмаком, спочатку складались непогано. Людина, яка довгий час була свідком їхнього спілкування, каже, вони один одного доповнювали. Єрмак — людина, яка завжди йшла до кінця, Буданов — про стратегію і сенси. Саме в ГУР Буданова з Тероборони в червні 2022 року перевівся рідний брат Андрія Єрмака Денис.

Із часом, розказує співрозмовник в Офісі, Єрмак почав робити з Будановим те, що раніше робив з іншими незручними людьми, наприклад з Дмитром Кулебою: спершу знецінював роботу, потім блокував в окремих проєктах. «Люди, які мали прямий контакт із начальником [йдеться про президента], у таких ситуаціях одразу ставали на диби й намагались конфліктувати. Кирило поводився інакше — старався не загострювати й не бодатися», — каже співрозмовник. Буданов намагався триматися свого принципу «шукати друзів, а не ворогів».

За даними The Economist, до літа 2025 року Єрмак щонайменше девʼять разів пробував прибрати Буданова з посади очільника ГУР. Рятували його хороші відносини з президентом. Люди в Офісі та в оточенні Буданова кажуть, між ним і Зеленським є якась хімія: Буданов може донести президенту альтернативну точку зору, і той до неї прислухається. І взагалі до розвідки Зеленський ставиться з повагою.

У січні 2024 року Буданов був серед головних претендентів на посаду головкома. За інформацією «Бабеля», деякі співробітники ГУР буквально пакували речі для переїзду в Генштаб. Але 8 лютого 2024 року новим головкомом Зеленський призначив Олександра Сирського. Якщо правда, що у важливих кадрових питаннях Єрмак орієнтувався на рейтинги, це був правильний вибір. Згідно з лютневим опитуванням КМІС, Залужному довіряли 94%, Буданову — 66%, Сирському — 40%, у президента було 64%. Сирський був найбільш безпечним. Буданов в інтервʼю назвав рішення президента звільнити Залужного правильним, але його відносини з уже колишнім головкомом лишились нормальними. Коли в другій половині 2024 року Залужний приїхав в Україну з Лондону, де він уже працював послом, вони зустрілись і поспілкувались. В Офісі цю зустріч сприйняли вороже — у відносинах президента з Будановим виникла кількамісячна пауза.

У вересні 2025 року Офіс висунув Буданову ультиматум: він мав змінити заступників, звільнити з ГУР колишніх співробітників НАБУ Андрія Калужинського й Олексія Петрова, який раніше очолював компанію спецімпортера «Спецтехноекспорт». Буданов також мав відмовитись від політичних амбіцій і припинити свою медіаактивність. Приставати на такі умови він не планував і спершу вирішив звільнитись, але передумав. Від відставки чи війни з Офісом його врятував «Міндічгейт».

У центрі розслідування НАБУ, яке стосувалось розкрадань в «Енергоатомі», опинився не лише друг президента Тимур Міндіч — в історії все частіше лунало прізвище Єрмака. Частина депутатів від «Слуги народу» почали вимагати його відставки. У цей момент з Будановим зустрівся президент. Попри напруженість між ними, Буданов був потрібним переговірником — у нього, одного з небагатьох, були добрі відносини з керівниками САП і НАБУ. Буданов запропонував президенту план виходу з кризи. Тепер уже в його документі була відставка Єрмака і ще низка економічних, геополітичних і комунікаційних рішень, розповідає «Бабелю» співрозмовник у ГУР. Від прямих запитань про участь в антикорупційній кризі Буданов традиційно ухиляється, але теоретизує загальне правило. Каже, це безвідносно до антикорів: «Багато наших діячів не можуть зрозуміти простої істини: воювати із силовою структурою, щоб змінити її очільника, не можна. Структура завжди буде захищати сама себе. Якщо є потреба, воювати можна з окремими людьми». Двадцять другого листопада 2025 року президент включив до переговорної групи, яка уповноважена вести мирні переговори зі США і Росією, Кирила Буданова. Тоді цю групу ще очолював Єрмак.

Двадцять восьмого листопада 2025 року НАБУ і САП прийшли до Андрія Єрмака з обшуками — президенту фактично не лишили шансів зберегти Єрмака на посаді. Того ж дня на російських сайтах вийшла новина про те, що російські правоохоронці викрили злочинців, які підробляли паспорти. Новину ілюструвало цікаве фото — на ньому був російський закордонний паспорт на імʼя керівника САП Олександра Клименка. Це фото, пояснюють співрозмовники «Бабеля» в спецслужбах, певні українські служби хотіли використати в боротьбі з антикорупційними органами. Конкретніше — звинуватити Клименка в тому, що він має російське громадянство, на цій підставі звільнити його, а згодом взяти САП під контроль. Співрозмовники «Бабеля» кажуть, за цією операцією міг стояти давній недруг Буданова в СБУ — його імʼя вони воліють не називати. У службі так само неофіційно цю інформацію заперечують. Але що відомо напевно — ГУР у цій історії допоміг Клименку і зірвав операцію, яка могла коштувати йому посади.

Двадцять восьмого листопада Єрмак залишив Офіс і втратив місце в переговорній групі — її очолив секретар РНБО Рустем Умєров. Понад місяць Офіс працював без керівника — президент обирав кандидата. Серед претендентів був заступник керівника Офісу Павло Паліса, міністр Михайло Федоров, Кирило Буданов, міністр Денис Шмигаль і премʼєр-міністр Юлія Свириденко.

Другого січня 2026 року, коли, здавалось, кандидатуру Буданова вже відкинули, президент призначив його головою Офісу. Тоді попереду примарно, але майоріла можливість перемирʼя — всі, кого це могло стосуватись, тримали в голові вибори.

Робота в Офісі

Рішення про перехід в Офіс президента для Буданова було непростим. «Це не сталося за один день чи навіть за місяць — зважувалися всі за і проти. Емоційно важко залишити частину нашої великої родини — хлопців у підрозділах, тих, з ким на звʼязку 24 на 7, але тут стояло питання виживання держави», — згадує Маріанна Буданова.

Співрозмовники «Бабеля» розповідають, що Буданов, який спершу не хотів іти в Офіс, не мав вибору, йому висунули ультиматум: або він просто йде з ГУР, або йде з ГУР та очолює Офіс. Він намагався домовитись, щоб на посаду начальника ГУР призначили його людину, але президент вирішив інакше. Так само Зеленський нібито наполіг, що заступники мають залишатися на своїх місцях. Буданов каже, що це конспірологія. Посаду він прийняв, бо для нього це «нові можливості й новий розвиток», адже ГУР він очолював майже шість років.

Одразу після призначення Буданов багато часу проводив у відрядженнях і на переговорах — на Банковій і в парламенті його не бачили ще кілька тижнів. Коли він прийшов в Офіс, провів зустріч із кожним заступником і детально розпитав про головні завдання, умови роботи, амбіції та побажання. Одного із заступників, який хотів піти, він вмовив залишитися.

Усе, що відбувалось після призначення Буданова в Офіс, коротко можна назвати відлигою. Буданов, на відміну від Єрмака, не сидить постійно з президентом і не обмежує до нього доступ. Він несхильний до кабінетних інтриг. Він буквально відкрив Офіс для народних депутатів, голів адміністрацій і представників бізнесу — щоб потрапити всередину, їм не потрібні перепустки.

У Буданова свій стиль роботи й алгоритм ухвалення рішень. Складні питання на розгляд він просить подавати за певною схемою: проблема, кілька варіантів її вирішення з позитивними і негативними наслідками кожного варіанту. У нього на столі лежить така велика таблиця.

Ще одна річ, яку Буданов приніс в Офіс, — «армійщина», але в дуже полегшеному для справжніх військових варіанті. Наприклад, він вимагає, щоб біля його імені та імені його заступника Павла Паліси в документах писали військові звання — обидва досі служать. А ще Буданов явно не звик, щоб його рішення обговорювали й заперечували. Його друг і побратим каже, що він упертий і навряд визнає, якщо був неправий, але може піти на поступки.

Одна з перших нарад, яку провів Буданов, стосувалася СЗЧ і ТЦК, її зібрали за один вечір. «Він досить жорстко дав зрозуміти, що дає два тижні, аби хабарництво в ТЦК припинилося. Він попередив, що якщо після цього йому стане відомо про хабарі в якомусь конкретному ТЦК, злетить вся вертикаль», — розповідає співрозмовник в ОП, знайомий зі змістом наради.

Буданов не звільняє, але корегує роботу заступників. Наприклад, обмежує невластиві Олегу Татарову функції як заступника голови Офісу з питань правоохоронних органів — йдеться про суди.

«Його заступник з регіональної політики Віктор Микита вже три місяці не вилазить з регіонів. Ірині Мудрій він придумав додаткову роботу — щоб займалася Радою бізнесу. Їй треба розвиватися, бо її тема з міжнародним правосуддям уже забирає менше часу», — каже високопосадовий співрозмовник «Бабеля» в парламенті.

«Видно, що він ще недосвідчений, але хоче навчитися бути хорошим апаратником. Він підлаштовує риторику відповідно до аудиторії. Він не втручається у внутрішні питання, не хоче заходити на поле уряду, не вказує, що їм робити, і має продуктивне спілкування зі Свириденко», — каже інший співрозмовник в Офісі.

Після початку парламентської кризи саме на Буданова поклали обовʼязки реанімувати Верховну Раду. Перша спроба була невдалою. Тринадцятого січня парламент голосував за ротації в Кабміні: Денис Шмигаль з посади міністра оборони мав перейти на місце керівника Міненергетики, а Михайло Федоров — з Мінцифри в Міноборони. Буданова запевнили, що голосування пройде без проблем. Але проблема все-таки виникла: депутати звільнили міністрів, а на нові посади не призначили. Буданов сприйняв це як кидок з боку парламенту. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія каже, що насправді політичних інтриг там не було — голосування за призначення поставили на другу половину дня, і депутати просто розійшлись. «Наступного дня всі голоси були. Це звичайні будні парламенту, є правило — ніколи нічого не став на четвер і пʼятницю, тим паче після обіду», — каже Арахамія.

На Буданова переклали й мирні переговори зі США та Росією. «Тому і провал за це перекладатимуть на нього», — каже один зі співрозмовників «Бабеля». Утім, формально і фактично переговорну групу очолює не Буданов, а секретар РНБО Рустем Умєров. «Буданов на переговорах — людина миру, бо для нього пріоритет не самі мирні переговори, а досягнення миру», — каже Давід Арахамія.

Співрозмовники «Бабеля», дотичні до переговорного процесу, кажуть, що в групі у Буданова своя ніша: коли йдеться про загрози або потужність армій, він у контексті й не дає росіянам маніпулювати, зокрема й думкою американців. А ще завдяки рокам роботи в ГУР у Буданова хороший контакт із Росією за лінією розвідок — у цьому його ексклюзивність.

Одне з головних питань — чи не втратить Буданов свою популярність і рейтинг на посаді голови Офісу, яка десятиліттями асоціюється з негативом, і чи правильно він прорахував усі ризики. Кілька співрозмовників «Бабеля» в різних держструктурах кажуть, що на момент, коли Буданов погодився, він вірив у доволі швидкі вибори. Тобто сподівався, що Офіс не встигне вбити його рейтинг. До того ж Офіс — непогане місце прокачати політичні й адміністративні навички. «Опитування показали, що поки що негатив до Буданова не липне — він достатньо в цьому плані тефлоновий. З іншого боку, це перший в історії країни голова ОП, в якого за перші місяці рейтинг зріс втричі та ще трошки стабілізував рейтинг президента. Є суспільний запит на молодих героїв війни, і він під цей запит стовідсотково потрапляє», — каже співрозмовник «Бабеля» в парламенті і наводить цифри: в опитуваннях 60% кажуть, що найкращим вирішенням кризи було звільнення Єрмака, а 55% — призначення Буданова.

За словами співрозмовників «Бабеля» в Офісі та в ГУР, від Буданова президент очікує, що він підтримуватиме систему, через Палісу матиме хороші контакти із Силами оборони, не сваритиметься з антикорупційними структурами й не влазитиме туди, куди не треба.

На запитання «Бабеля», чи відповідає Буданов очікуванням президента, Зеленський відповів, що задоволений роботою Кирила за тими напрямами, якими він просив його займатися.

У рейтингового політика Буданова є одне потенційно слабке місце — специфіка його колишньої роботи в ГУР. Періодично в медіа зʼявлялись новини, які не додавали йому популярності. Наприклад, про те, що до ГУР приєднався Євген Червоненко — фігурант корупційних скандалів, відомий проросійськими висловлюваннями. Або про нагороду від ГУР інстаграм-блогерці, колишній ескортниці Ксюші Манекен. Такі новини соцмережі не схвалюють. Реальні методи роботи розвідки не можуть подобатись прогресивній частині українського Фейсбуку.

«Специфіка ГУР передбачає, що виконувати певні завдання або надавати інформацію можуть не лише цнотливі та святі люди», — дуже делікатно формулює співрозмовник «Бабеля» в оточенні Сирського. Він додає, що інколи військові скаржились, що підрозділи ГУР захоплювали місця їхньої дислокації. Так у грудні минулого року сталося із санаторієм «Жовтень» під Києвом. «Зазвичай це якісь неоднозначні персонажі, які виходили за береги, користуючись корочкою ГУР. Кадрові гурівці освічені, це еліта, і такі речі — не їхній рівень», — каже співрозмовник.

Буданов каже, що він не самурай: для нього важлива мета, а не шлях. Але в кабінеті є самурайська катана.

Юлія Вебер / «Бабель»

Програвач і збірка платівок — від Prodigy до Beatles.

Юлія Вебер / «Бабель»

Ті самі соцмережі та деякі медіа найбільшим ризиком для Буданова називають вплив на президента, що досі зберігає Андрій Єрмак. Ніхто в Офісі не заперечує, що контакт між ними є. Однак Буданов на це реагує не так гостро, як інші. У нього своя система координат. Його побратими, з якими поспілкувався «Бабель», розказують, як до останнього часу генерал і очільник ГУР Буданов ходив на бойові завдання, стріляв, ризикував життям, а у 2023 році під час операції в тилу ворога особисто переконав 19 росіян здатися в полон. Це не означає, що головне для Буданова війна, що він не має політичних амбіцій чи готовий втратити місце в Офісі. Його амбіції, як кажуть люди з близького оточення, дуже великі. Але до інтриг і ризиків цивільного життя він ставиться інакше.

Впродовж усієї розмови Буданов реагує на запитання так, як відчуває: іноді усміхається, іноді іронізує, іноді зверхньо, часом демонструє незадоволення. В Офісі так не заведено — негативні емоції тут зазвичай стримують. Особливо з журналістами.

«Ви не хочете подобатись?» — питаємо після чергової відповіді в стилі «наступне запитання».

«Я генерал, я Герой України. Я можу собі це дозволити», — каже Буданов.