Родина Бондаренків
Олександр — старший син Олени і Валерія Бондаренків. Зараз йому 28 років. На шість більше, ніж було Вадиму, коли його збив Тандир. Мамі — 48, батькові — 52. Брати виросли в Черкаській області, в місті Тальне. У приватному будинку ділили одну кімнату, після уроків ходили на стадіон, вчилися грати у футбол і марили в майбутньому заробляти ним на життя. Їхня мама Олена працювала кухарем, а батько — на заводі у Вінницькій області.
Після технікумів брати Бондаренки грали за аматорські клуби Черкащини. Олександр про весілля не думав, а Вадим у 19 років освідчився і розписався з 24-річною Анною. Усиновив двох її дітей від першого шлюбу і пішов працювати на завод. Молодята купили будинок неподалік Тального, завели господарство, у 2021 році у них народилася донька Поліна. Грошей на життя не вистачало — брати поїхали до Польщі на заробітки. Коли повернулися, Вадиму прийшла повістка в армію.
Останнє спільне фото Вадима Бондаренка з дочкою Поліною. Вони бачилися в січні 2023 року.
Особисті архіви героїв / «Бабель»
На службу у Нацгвардію в Черкасах він потрапив у самому кінці 2021-го і вже за кілька місяців, у лютому 2022-го, мобілізувався — його відправили на третю лінію оборони Києва, а після цього — чергувати на блокпості при в’їзді в столицю з боку Житомира. Батько Вадима також пішов у військо, в Донецьку область.
Про смерть молодшого брата Олександр дізнався о другій годині ночі 26 травня. Йому подзвонили з Нацгвардії і повідомили, що Вадима збила машина. З самого ранку Олександр, який працював у нічну зміну на складі, поїхав до мами в Тальне. Набрав батька — той щойно повернувся з завдання, вивозив поранених.
— Я вперше за життя почув, як батько плаче, — згадує Олександр.
Дорогою до мами Олександру дзвонили друзі. Казали, що за кермом був суддя, що далі буде важко. Але справді важко тоді було сказати мамі, що Вадим загинув. Коли Олександр приїхав, Олена Бондаренко вийшла йому назустріч і спитала: «Це правда, що Вадим помер?».
— Мама кричала. То був чорний день у житті. Я ходив і молив бога, щоб його пережити, — каже Олександр.
Вадим загинув миттєво під час аварії. Поховали Вадима Бондаренка в місті Тальне, де він виріс і де живе його мама Олена. Олександр з мамою і своєю дівчиною Аліною на похороні.
Державне бюро розслідувань; Особисті архіви героїв / «Бабель»
Двадцять восьмого травня суд у Києві заарештував Тандира на час слідства. Олександр уперше зустрівся з ним у залі суду.
— Тандир тримався за серце і казав, що йому зле. Говорив, що не він збив Вадюшку, а що брат загинув від його автомобіля. Ні вибачень, ні розкаяння, — згадує Олександр.
У перші тижні після трагедії він ходив розгублений. Соціальні мережі «палали» — люди вимагали покарання. Олександр казав, що «самосуду не буде», родина вимагала законного вироку — 10 років ув’язнення. Захист Бондаренків — відоме адвокатське об’єднання AVER LEX — налаштовував сімʼю на довгу і складну боротьбу: правоохоронці і лікарні за хабарі нерідко допомагають пʼяним водіям уникати покарань. До того ж Тандир — суддя і знає, як затягнути процес на роки, судді так роблять часто.
Два роки Олександр єдиний з сімʼї їздить у суд регулярно. Спочатку приїздив батько, але син порадив йому не ходити — процес травмує і вимотує. Маму до Тандира Олександр не пускає категорично.
На перші судові засідання приїжджала майже вся родина Бондаренків — батько загиблого Валерій, вдова Анна і старший брат Олександр.
«Бабель»
— Не хочу, щоб вона бачила цю наглу мордяку, яка бреше і скандалить. Я ще якось можу це витримати, а вона... — каже Олександр.
Кожна поїздка в Київ для нього — вісім годин в дорозі і півтори тисячі гривень витрат. Для Олександра це багато. Він, як і мріяв у дитинстві, заробляє на життя футболом — грає за аматорський клуб в Умані. Ще працює на складі комірником. Сімейний бюджет з нареченою Аліною ділять так, щоб вистачило на оренду житла і поїздки в Київ. Коли не виходить — допомагають батьки. Вони живуть нарізно — розлучились, ще коли Вадим був живий.
За два роки Олександр вислухав від Тандира і його захисту багато образливих і брехливих, на його думку, речей. Наприклад, адвокати доводять, що коли нацгвардієць Бондаренко пішов перекривати рух на блокпості, він був лише пішоходом і порушив правила дорожнього руху — через те і загинув.
Олександр плакав у суді, коли розказував про день загибелі молодшого брата і як йому довелося повідомити про це батькам, листопад 2023 року.
«Бабель»
Попри це Олександр вірить, що добʼється справедливого вироку у справі.
— Наш адвокат і прокурор б’ються, — говорить він. — Може, Тандира і не посадять на 10 років, але не менше семи дадуть.
Батьки Вадима подали до Тандира цивільні позови — по мільйону гривень кожен. Захист Тандира пропонував Олександру подумати про матеріальну компенсацію для доньки Вадима. Олександр каже, що запізно — Тандиру слід було від початку поводитися по-людськи.
— Він думав, що навколо всі дурні. Якби він з самого початку не брехав, я, може, більше б думав про фінанси, — каже Олександр.
Не минає ні дня, щоб він не згадував брата. Після аварії на його честь заснував футбольний турнір у Тальному. А головне, про що жалкує, це що півтора року до смерті вони з Вадимом не бачились. Востаннє — на проводах в армію.
— Ми зідзвонювалися кожен день, але це не то, — каже Олександр. — Треба було сідати на маршрутку і їхати до Вадюшки в Київ.
Найбільше про Вадима близьким нагадує його маленька донька Поліна. Вона — копія батька, особливо очі. Оскільки дівчинка з мамою тепер живуть далеко, в Фінляндії, Олександр бачить її лише на фото в телефоні — їх у нього купа. Він їх гортає, і по шкірі йдуть мурахи.
Батько Вадима поховав сина і повернувся на фронт. Думав, «на стресі воювати легше», натомість у нього почалися нервові зриви і його демобілізували. Зараз він працює вантажником на заводі неподалік Тального.
Олена Бондаренко щонеділі ходить на цвинтар і регулярно телефонує у Фінляндію. Не так давно вона була там кілька місяців — їздила провідати й побавити онуку. Тепер чекає наступного літа — Анна пообіцяла привезти Полю, якій скоро виповниться 5 років, до бабусі в Україну.
У жовтні 2025 року в Тальному втретє відбудеться футбольний турнір, який Олександр започаткував на честь брата.
Особисті архіви героїв / «Бабель»
Анна і діти
Анна з трьома дітьми евакуювалася до Фінляндії на початку повномасштабного вторгнення. На цьому наполіг Вадим. До його загибелі вона приїжджала в Україну кілька разів — показати Полі тата. У першій рік після трагедії моталася між двома країнами, витрачаючи заощадження, бо вірила, що суд триватиме не більше року. Коли зрозуміла, що це надовго, перестала цікавитись процесом і всі новини дізнається від мами Вадима, а та — від Олександра.
— Часом втрачаю надію. Здається, що Тандира взагалі не осудять, процес триватиме вічно, — каже вона.
Справедливим вироком для Тандира Аня вважає 10 років вʼязниці. А справедливою моральною і матеріальною компенсацією для себе і дітей — 38 мільйонів гривень. Вона подала відповідний позов до Тандира.
У Фінляндії родина адаптувалася. Старші діти ходять у школу, Поліна — у садочок. Анна зустріла чоловіка, у них народилася дитина. Попри це Аня береже памʼять про Вадима — на тумбочці біля її ліжка стоїть ікона і його картуз. Поліна досі часто запитує, коли вони поїдуть до тата. Старші діти передивляються відео з Вадимом і зізнаються, що бояться забути його голос.
— Я намагалася пробачити Тандира, бо не можна ненавидіти. Але він свідомо сів п’яний за кермо, — говорить вона. — Я бажаю, щоб він, як батько, відчув, що таке, коли дитина забуває голос тата.
Будинок, який вони разом з Вадимом придбали на Черкащині, Анна не продає. Каже, це запасний варіант, якщо «попросять з Європи». Але повертатися з дітьми в Україну вона не планує.
У березні 2025 року Поліні виповнилося 5 років. За життя вона бачилася з батьком кілька разів. У жовтні 2023 року Вадиму мало виповнитись 23 роки. У день народження Анна з дітьми пішли в кафе.
Особисті архіви героїв / «Бабель»
Олексій Тандир
Олексій Тандир два з половиною роки перебуває в Лукʼянівському СІЗО. За цей час він розлучився з дружиною Людмилою — відписав на неї паркомісце і квартиру, де вони жили родиною. З дітьми в СІЗО він не бачиться — спілкується письмово через адвокатів.
Влітку 2024 року Вища рада правосуддя (ВРП) звільнила Тандира з посади судді. До того часу, перебуваючи в СІЗО, він отримував зарплату 63 тисячі гривень на місяць.
За весь цей час нам не вдалося взяти у Тандира повноцінне інтервʼю — суддя не дозволяє. Але вийшло поставити йому кілька запитань під час перерви у судовому засіданні. Попри роки в СІЗО і втрату роботи Тандир не вважає, що життя втрачене. Він ображений на ВРП, бо «система виштовхнула», тому повертатися у неї не хоче, але оптимістичний стосовно майбутнього вироку — сподівається максимум на 3 роки, які він вже майже відсидів у СІЗО. Після звільнення планує погасити судимість і працювати адвокатом разом із молодшим братом Дмитром.
— Я 13 років був суддею. Доказами, що зібрало ДБР, не можна довести те, у чому мене звинувачують, — вважає Тандир.
По-людськи Тандиру «шкода, що загинула людина», але його позиція з першого дня незмінна: був тверезий, тести на алкоголь не підроблював, Вадим на дорозі був пішоходом, який порушив правила дорожнього руху. Нести відповідальність разом з ним мають ті, хто наказав йому виходити і перекривати рух на трасі.
— ДБР зробило з мене монстра. У цьому процесі дві жертви — загиблий і я, — сказав він на одному з засідань.
На будь-який аргумент обвинувачення у Тандира завжди є заперечення. Наприклад, каже, що після ДТП підтвердив, що від нього тхне алкоголем, лише тому що не розчув питання.
Олексій Тандир у суді.
«Бабель»
Своє утримання в СІЗО Тандир теж вважає безпідставним. З цього приводу влітку 2024 року він звернувся до Європейського суду з прав людини — поскаржився і попросив моральну компенсацію. Коли ЄСПЛ винесе рішення, прогнозувати важко, але Тандир впевнений, що воно буде на його користь і суду доведеться змінити йому запобіжний захід, наприклад, на домашній арешт.
У Міністерстві юстиції «Бабелю» повідомили, що наприкінці липня 2025 року вони надіслали до ЄСПЛ свою позицію у справі «Тандир проти України». Суд переправив документ Тандиру і чекає від нього коментарів, аби розпочати розгляд.
Навесні 2024-го Тандир хотів уникнути вироку і мобілізуватися на посаду психолога у військову частину в Ніжині — приніс від них листи в суд. Прокурор відмовив, зчинився скандал, і військовій частині довелося публічно виправдовуватися за свою ініціативу.
Вдруге мобілізуватися Тандир, за його словами, не планує. Каже, раніше хотів піти у військо, щоб бути «корисним державі», а тепер «сильно підірвав здоровʼя в СІЗО, ускладнилися проблеми зі спиною».
Суддя Іван Бандура
Цього жовтня судді Івану Бандурі, який розглядає справу Тандира, виповниться 63 роки. Рік тому він міг вийти на пенсію. Бандура працює суддею понад 30 років. Зараз у нього в роботі справи про корупцію, диверсії і державну зраду, незаконне переправлення через кордон і ДТП.
Суддя Іван Бандура.
Судовий Репортер / «Бабель»
Стиль, у якому Бандура веде судові засідання, називають «демократичним». Він не тисне на учасників процесу, не перебиває, дає висловитися прокурору і захисникам обвинуваченого. Адвокати, які перетиналися з Бандурою по роботі, говорять, що він спокійний. Чого не можна сказати про Тандира, справа якого стала для Бандури випробуванням. Кожне засідання схоже на двобій нинішнього й колишнього суддів, де останній забуває, що у цьому процесі він підозрюваний. Бандура постійно нагадує про це Тандиру, але марно.
Жодне засідання не минає без скандалу. Схема майже завжди стандартна. Як тільки Бандура розпочинає засідання, Тандир заявляє ходатайства — причин безліч. Головне, щоб суд розглядав їх, а не допитував свідків. Бандура відмовляє — і починаються суперечки. Буває, доходить до криків. Через півтора року в такому режимі Бандура перемістив Тандира з лави поруч з адвокатами до «акваріуму» — скляного боксу в залі суду.
У Вищій раді правосуддя на Бандуру лежить п’ять скарг — усі написав Тандир. Шосту він подав у ДБР. Скаржиться на протиправні дії стосовно нього.
З подачі Тандира стало відомо, що у 2010 році Бандура позичив $50 тисяч і не повернув борг. Гроші стягнули через суд з відсотками. Замість того щоб вести засідання, Бандура прямо в залі суду виправдовувався, що грошей не позичав, а був поручителем. Судове рішення не на свою користь намагався оскаржити — не вийшло.
Після цього адвокати Тандира принесли в суд плакат. На ньому пост у фейсбуці невідомої ГО «Офіс очищення судової влади» про те, що «до жовтня 2025 Тандира засудять до 10 років». Під постом коментар від якогось Івана Бандури: «Може й скоріше». Бандурі знову довелось виправдовуватись — у соцмережах він не зареєстрований, і коментар не його.
Про недоброчесного суддю Бандуру, який «пробиває дно», розказують і на окремій сторінці в фейсбуку. З контенту зрозуміло, що адмін сторінки намагається відбілити Тандира і звинуватити Бандуру в непрофесійності, хабарництві й замовних рішеннях.
За два роки адвокати Тандира і він сам заявили головуючому так багато відводів, що журналісти перестали їх рахувати. На одному з засідань Тандир подав три відводи підряд протягом години. Бандура майже всі їх відхилив, шість розглянули інші судді — всі залишилися при своєму.
Прокурор і адвокат родини Бондаренка Віталій Сердюк (стоїть ліворуч) у 2024 році неодноразово звинувачували Тандира в затягуванні судового процесу.
Судовий Репортер / «Бабель»
Тандир воює з Бандурою з багатьох причин. Одна з ключових — якщо справу візьме новий суддя, її почнуть розглядати з початку — це час і свідки, які вже можуть не зʼявитися в суд.
Попри всі спроби Тандира загальмувати справу, Бандура рухає її вперед. Зараз опитують свідків Тандира — він подав список з 20 імен, за два місяці прийшли одиниці. Навіть рідний брат Тандира Дмитро потягнув час і прийшов не одразу.
Двічі (тут і тут) Бандура написав до ВРП і генерального прокурора — повідомив, що захист Тандира затягує справу і влаштовує провокації.
За останній рік Бандура засудив до вʼязниці чотирьох водіїв — вони скоїли ДТП, в яких постраждали люди.