Неандертальці — наші прадавні двоюрідні брати та сестри — найімовірніше почули б все, що їм говорять сучасні люди, але не змогли б зрозуміти ні слова. Слуховий апарат цих родичів людства нагадує наш, а знайдені скам’янілості під’язикової кістки свідчить, що вони могли вимовляти ті ж звуки, що й ми. Однак жодних свідчень, що неандертальці мали розвинену мову, немає.
Про дослідження слуху та мовлення неандертальців пише CNN.
Група науковців реконструювала зовнішнє та середнє вухо неандертальців і дійшла висновку, що наші вимерлі родичи чули світ майже так само, як і ми — включно з приголосними звуками, вимовляння яких характерно для людини. Однак головною метою дослідження були зовсім не вуха неандертальців, а питання, яке викликає найбільше наукових дискусій: чи вміли вони осмислено говорити.
Слух і мовлення — поширені в тваринному світі властивості, але вміння відтворювати звуки абсолютно безглузде, якщо при цьому їх не можна почути та усвідомити. З огляду на доволі людський слух та ймовірну здатність до вимови звуків, неандертальці цілком могли володіти початковими формами мови.
Десятиліттями науковці сперечалися щодо єдиної знайденої у 1980-х під’язикової кістки неандертальця, що була дуже схожа на людську, а значить — доводила вміння наших прадавніх родичів хоча б промовляти звуки, притаманні людям. Однак робити однозначні висновки з єдиної скам’янілої кістки не можна — для цього слід подивитися на язик та інші елементи мовного апарату, що, звісно, неможливо.
Тож деякі науковці обрали інший шлях. Двадцять років тому група іспанських дослідників вирішила вивчити еволюцію мови через реконструкцію слуху ранніх людей. Зрештою вони відтворили тривимірні моделі слухового апарату п’яти неандертальців, десяти сучасних людей і дев’яти більш давніх гомінідів на основі комп’ютерної томографії їхніх останків.
Подальше моделювання довело, що слуховий апарат неандертальців був здатен розрізняти частоти, на яких вимовляються приголосні звуки. Це може бути ключовим аргументом того, що наші прадавні родичі могли розмовляти, адже використання приголосних — головна відмінність мовлення людей від «мовлення» тварин, які використовують переважно голосні. При цьому слухові здібності більш ранніх гомінідів виявилися ближчими до шимпанзе.
Але можливість неандертальців чути та відтворювати звуки, притаманні людським мовам, ще не означає наявність рівня інтелектуального розвитку, необхідного для свідомого мовлення.
Інші науковці ставляться до такого висновку скептично — можливість чути певні звуки не означає можливості їхнього свідомого відтворення, і жодних твердих доказів того, що вони розмовляли, немає та, ймовірніше, не буде.
В той же час нещодавні відкриття про культуру неандертальців — їхній побут, звичаї, сакральне ставлення до смерті, а також залишки їхньої діяльності, принаймні не виключають їхньої потенційної здатності до свідомого мовлення.
- Пошкодження на кістках наших далеких родичів — неандертальців, знайдених у Іспанії, свідчать про те, що ці давні люди переживали люті морози, впадаючи в сплячку, як це роблять ведмеді, кажани чи їжаки.
- Вивчення анатомії кисті та пальців неандертальців показало, що вони дуже вміло поводилися зі списами, молотками та іншими знаряддями праці з довгими ручками. Зʼясувалося, що великий палець неандертальців міг сильніше витягуватися і вигинатися назовні, але значно гірше згинався всередину і рухався в сторони.
- Наші пращури кроманьйонці запекло воювали з неандертальцями, своїми непрямими родичами, і довгий час зазнавали поразки. Цьому є достатньо археологічних свідчень — наприклад, пробиті голови та поламані кінцівки давніх людей.
- Денисівські люди передали сучасним мешканцям Азії особливий ген, який дозволяє жити в гірській місцевості. Ці далекі родичі homo sapiens, які були здатні жити в жорстких кліматичних умовах гір, зникли близько 50 тисяч років тому, але частина з них асимілювалася.
- Останні дослідження дають зрозуміти, що давні люди свідомо ховали своїх померлих. Інші знахідки дають можливість припускати, що неандертальці практикували складні похоронні ритуали.