У Міжнародному суді ООН Україна доводить, що росія маніпулювала Конвенцією про геноцид. Литва долучилася до цього процесу. Чому ця справа важлива для Литви?
Литва пережила дві радянські окупації, і остання з них тривала майже 50 років. Росіяни ще з часів Радянського Союзу намагалися навʼязати такий наратив, що не було військової окупації та анексії Литви. Для нас важливо підтримувати Україну в юридичній боротьбі проти альтернативного «міжнародного права», яке росія намагається поширювати. Путін прямо посилався на концепцію геноциду, щоб виправдати вторгнення, яке не мало під собою жодних юридичних підстав. Важливо казати, що це не нормально, і міжнародне право дає можливість державам захистити себе.
Коли я викладаю студентам на юридичному факультеті, то пояснюю їм, що Конвенція про геноцид — це важливий і фундаментальний документ для міжнародної спільноти. Усі держави-підписанти зацікавлені в тому, щоб цей договір виконували та тлумачили правильно. А росія використовує його, щоб виправдати агресію, яку визнала Генеральна асамблея.
Кажуть, що міжнародне кримінальне право ділиться на етапи до Нюрнберга і після. Думаю, [з судами й трибуналами по війні в Україні] буде так само. Це ренесанс міжнародного права, воно точно не буде таким, як було до російської агресії проти України.
Консолідована співпраця країн заради підтримки України важлива, бо саме держави створюють міжнародне право. Багато що ми робимо вперше. Цей кейс у Міжнародному суді ООН, трибунал, санкції, конфіскація заморожених активів — це незвідана сфера. Ми повинні підходити до цього відповідально й бути сміливими, бо маємо справу з постійним членом Ради безпеки ООН.
Якщо суд визнає свою юрисдикцію, чи буде Литва брати участь у слуханнях і розгляді справи по суті?
Будемо сподіватися, що рішення про прийнятність справи буде скоро. Ми вже обговорювали з українськими колегами, який внесок можемо зробити під час розгляду справи по суті. Оскільки багато країн подали свої інтервенції, ми маємо розподілити, хто і на що звертатиме увагу — це величезна справа.
Ви також були на засіданні групи в Гаазі, яка обговорює формат майбутнього трибуналу з агресії. Чи можете ви розповісти трохи більше про це?
Цю групу створили з ініціативи України. Її ідея ― зібрати експертів з міжнародного права, щоб вони могли обговорити технічні, процедурні та юридичні аспекти створення такого трибуналу. Там немає політиків. Це експерти з досвідом роботи в різних трибуналах, з теоретичними знаннями міжнародного кримінального права та міжнародного публічного права. Спочатку до групи входили лише ті країни, які говорили про повноцінний міжнародний трибунал. Згодом до неї приєдналися країни, які пропонують інші формати. Але головне, що всі країни, які входять до групи, згодні, що трибунал для покарання російської агресії потрібний, а питання тільки в тому, у якому саме вигляді він має бути.
Габія Грігайте-Даугірде й агенти України в Міжнародному суді ООН — Антон Кориневич (крайній праворуч) і Оксана Золотарьова.
LinkedIn / «Бабель»
Зараз є два варіанти: повністю міжнародний трибунал за рекомендацією Генеральної Асамблеї ООН та інтегрований у національну систему України. У другому випадку потрібно буде змінити Конституцію України, а ще такий трибунал не зможе подолати імунітет президента.
Під час останньої зустрічі в нас виникла ще одна пропозиція — передати українську юрисдикцію третій державі. Є правовий механізм, який дозволяє одній країні передавати своє кримінальне провадження іншій на будь-якій стадії від розслідування до вироку. Так буває у справах, наприклад, про транснаціональну організовану злочинність. Ця ідея має одну перевагу ― не треба змінювати українську Конституцію.
Але особисто я не думаю, що це кардинально змінить ситуацію, бо не розвʼяже питання імунітету, оскільки ми все ще матимемо юрисдикцію третьої держави.
Яка роль Міжнародного центру розслідування злочину агресії (ICPA) у майбутньому трибуналі?
Цей центр підвищує легітимність усіх внутрішніх розслідувань злочину агресії, оскільки можна залучити міжнародну експертизу, уніфікувати визначення й терміни. Це важливо, тому що країни, наприклад, мають різні визначення злочину агресії. І якщо країни погодять його у форматі ICPA, то вже на трибуналі такої проблеми не буде.
Ідея ICPA полягала в тому, що ми маємо вже збирати докази, які потім не можна буде оскаржити, бо їх зібрали відповідно до процедур.
Україна може передати юрисдикцію одній із країн, яка зараз розслідує російську агресію в складі ICPA?
Трибунал можна створити на основі юрисдикції країн JIT чи ICPA, які вже почали розслідувати злочин агресії.
Чи всі представники країн у групі зі створення трибуналу згодні з тим, що путін має постати перед судом?
Усі згодні з тим, що путін і його оточення мають відповідати за агресію. Різниця в тому, коли саме. Є країни, які вважають, що імунітет можна зняти. Інші кажуть, що ми зможемо видати ордер на арешт лише тоді, коли путін залишить посаду президента.
Вже є ордери на арешт путіна і Львової-Бєлової, які видав Міжнародний кримінальний суд. Він діє за Римським статутом — це міжнародний документ, який підписали й ратифікували різні держави. Тож ми бачимо, що міжнародне право працює, а імунітет не означає безкарності.
Рішення має бути ефективним, не символічним, українці мають побачити, що правосуддя існує. Якщо Київ вирішить, що питання імунітету не повинно бути перешкодою, Литва підтримає позицію України. Якщо створити беззубий трибунал ― результату не буде. Тож ми сподіваємося, що в нас буде трибунал із зубами. Великими!
Є думка, що Україна не зможе отримати голоси за резолюцію в Генеральній асамблеї про створення повноцінного трибуналу. Про ідею повноцінного трибуналу можна забути?
Винести питання щодо трибуналу на Генеральну асамблею можна лише один раз. І з першого разу отримати необхідну кількість голосів.
На мій погляд, розмови про те, чи збере Україна необхідну кількість голосів, — це спекуляції. Бо ми ніколи не знатимемо напевно до моменту голосування. Треба працювати, спілкуватися з країнами, розʼяснювати, бути відкритими до дискусії.
Я розмовляю про трибунал на кожній зустрічі з представниками інших країн. Іноді ходять чутки про те, що якась країна не буде голосувати за повноцінний міжнародний трибунал, а потім у розмові ти розумієш, що це не так. Я думаю, що цей дискурс створений для того, щоб позбавити [Україну] впевненості. І не варто забувати, що в Генасамблеї немає різниці, велика чи маленька країна, бо кожен член має лише один голос. Тож якщо маленькі країни готові та є міжрегіональна підтримка трибуналу, я б сказала, що голосування може бути успішним.
Габія Грігайте-Даугірде під час слухань справи України проти росії в Міжнародному суді ООН у вересні 2023 року.
ICJ / «Бабель»
Україна вже робила це кілька разів. Наприклад, коли голосували за створення Реєстру збитків чи за Формулу миру. Тоді теж були чутки, що Україна не отримає достатньо голосів, але вона отримала. Треба тільки мати чітку дорожню карту для трибуналу та провести розʼяснювальну роботу.
Якщо доведеться створювати трибунал на основі юрисдикції третьої країни, чи готова Литва його прийняти?
Нідерланди вже запропонували Гаагу для трибуналу в будь-якому форматі. Конкурувати з Гаагою було б честю для Вільнюсу, але я вважаю, що все ж трибунал у Гаазі доцільніший.
Важливо віднайти той варіант трибуналу, який подолає імунітет, бо це єдиний спосіб зупинити путіна. Якщо ми цього не зробимо, загроза міжнародному миру та безпеці країн Балтії, включаючи Литву, буде лише зростати. Путіна не зупинили в Чечні, потім у Грузії, у Криму врешті-решт теж не зупинили. Тому потрібен трибунал, який підриває легітимність його влади. Потрібне звинувачення в злочині агресії та чітке повідомлення російському народу. Це має бути трибунал, який засудить імперську ідеологію «русского міра».