Операцію з дезінформації почали готували майже за рік до висадки в Нормандії
Перші нариси щодо висадки десанту у Франції британське командування розробляло ще з осені 1941 року. Тоді, звісно, цей план ніхто не сприймав всерйоз, адже у Британії на це не вистачало сил. Тому він залишився виключно на папері.
До ідеї відкрити Другий фронт у Західній Європі повернулися тільки в 1943 році. У березні Обʼєднаний англо-американський штаб визначився із місцем висадки майбутнього десанту — на узбережжі Нормандії. У травні ухвалили рішення розпочати операцію не раніше 1 травня наступного, 1944 року. Далі взялися розробляти плани з логістики, накопичення військ і тактики захоплення плацдарму на узбережжі.
Паралельно таємний Лондонський контрольний відділ почав розробляти масштабну кампанію з дезінформації. Вона мала переконати німецьке командування, що висадка десанту відбудеться пізніше, ніж планувалося, тобто наприкінці, а не на початку літа. Далі потрібно було створити враження, ніби сил у союзників більше, ніж є насправді. І, нарешті, заплутати німців щодо реального місця атаки. Наприклад, що вона буде в найочевиднішому, на перший погляд, районі Па-де-Кале, де найвужче місце протоки Ла-Манш між Британією та Францією. Або ж імітувати підготовку до висадки в Норвегії чи навіть на Балканах.
Карта частини Західної Європи у штабі союзників у Лондоні під час планування операції з висадки військ у Нормандії. 1943—1944 роки.
Bibliotheque municipal de Cherbourg-Octeville / PhotosNormandie / Flickr
В основу поклали напрацювання британського офіцера Дадлі Кларка, якого вважають піонером воєнних операцій з дезінформації під час Другої світової війни. Ще на початку Другої світової, під час кампаній у Північній Африці та на Близькому Сході він успішно застосував тактику вигаданих бойових підрозділів із макетами техніки. Один із цих вигаданих підрозділів — «Спеціальна повітряна служба» (Special Air Service) — згодом перетворився на реальну бригаду десантників, які діяли в тилу противника. Окрім цього, Кларк запускав фальшиві радіоповідомлення і створив мережу подвійних агентів.
Макет зенітної гармати Bofors і манекени британських вояків у пустелі в Північній Африці, червень 1942 року. Британські вояки з макетом американського легкого танка Stuart, 3 квітня 1942 року. Макети танків, встановлені на вантажівках, пересуваються Північною Африкою, 13 лютого 1942 року.
IMW / «Бабель»
Перші нотатки майбутньої операції зʼявились у липні 1943 року. Їх ретельно допрацьовували до кінця листопада і тоді представили на Тегеранській конференції, де зустрічались лідери США, Великої Британії та СРСР. На початку грудня 1943-го операцію остаточно затвердили під назвою «Охоронець» (Bodyguard). Згодом в її рамках влаштували ще близько десятка точкових операцій з дезінформації. Назву взяли із фрази Вінстона Черчилля, яку він промовив Сталінові під час Тегеранської конференції: «У воєнні часи правда настільки дорогоцінна, що її завжди повинен супроводжувати охоронець брехні».
Фейкові армії та десант із манекенів
Четверта армія Великої Британії відзначилася в Першій світовій війні в битві на Соммі. Та під час Другої світової вона існувала виключно на папері та в радіоефірі для імітації підготовки до нападу на Норвегію. Британська контррозвідка стежила за тим, щоб німецькі звʼязківці регулярно перехоплювали повідомлення зі «штабу» армії в Единбурзькому замку на півночі Британії про розгортання підрозділів, проблеми холодної погоди, постачання кріплень для лиж, тренування з інструкторами-альпіністами. Зрештою Гітлер відправив до Норвегії понад десять дивізій, які захищали узбережжя Франції.
Чи не найуспішнішим був трюк із підготовкою до висадки в районі Па-де-Кале. Для цього на іншому березі Ла-Маншу в районі портового міста Дувр створили міфічну Першу групу армій Сполучених Штатів. Для армії та її фантомних підрозділів розробили нашивки з емблемами. Декоратори з британської кіностудії звели ціле солдатське містечко з бараками, штабом, доками й сховищами для нафти. Не забули й про ідеї Дадлі Кларка з макетами техніки: у армії зʼявились надувні танки, картонні літаки, а в гавані стояли макети десантних кораблів.
Надувний макет середнього американського танка Sherman в Англії, 1943—1944 рік. Макет військового літака, жовтень 1943 рік. Макети десантних кораблів у південно-східних гаванях Англії, 1944 рік.
IMW / «Бабель»
Але й це ще було не все. Командувати цією міфічною армією поставили американського генерала Джорджа Паттона, який прославився в битвах у Північній Африці та під час висадки на Сицилії. У середині серпня 1943 року Паттона відсторонили від командування справжніми підрозділами за те, що він вилаяв і надавав ляпасів солдатам, які перебували у шпиталях без явних фізичних ушкоджень. Паттон, як і багато воєначальників того часу, не вірив у бойовий стресовий розлад солдатів. А німці не вірили, що їхні противники так просто відсторонили одного зі своїх найкращих бойових генералів. І «витоки» зі штабу союзників переконували німецьке командування, що це спланована хитрість.
Генерал Джордж Паттон (стоїть) під час командування фейковою армією в Англії, квітень 1944 року.
Wikimedia / «Бабель»
До завдань у рамках операції «Охоронець» долучили й Королівські військово-повітряні сили. Ще з літа 1943 року літаки періодично розкидували над німецькими позиціями тонкі металеві смуги, щоб збити з пантелику радати системи ППО. Так само вони зробили й в ніч вторгнення — з 5 на 6 червня 1944 року. Слідом за ними літаки скинули фейковий десант із понад 400 манекенів, пошитих із мішковини й набитих піском і соломою. Манекени скинули на півночі Франції, далеко від реального місця висадки. Разом із ними стрибнули 12 десантників Special Air Service, які мали зімітувати бій та відвернути увагу німців. Восьмеро з них загинули.
Британський бомбардувальник розкидує металеві смуги над німецькими позиціями, 1944 рік. Манекен парашутиста, який скидали в день висадки в Нормандії, у французькому музеї, 2006 рік.
IMW / «Бабель»; Wikimedia / «Бабель»
Подвійні агенти та двійник британського генерала
Під час Другої світової британська розвідка розгадала німецькі радіошифри. А контррозвідка перехопила більшість німецьких шпигунів у Британії. Деяких з них перетворили на подвійних агентів, які відіграли визначну роль в операції «Охоронець».
Одним з найуспішніших подвійних агентів став іспанський бізнесмен Хуан Пуйоль Гарсія. Він був затятим противником нацизму і фашизму, тому після початку Другої світової звернувся до британського посольства в Мадриді з пропозицією «щось зробити на благо людства». Але йому відмовили. Тоді він на свій страх і ризик завербувався до німецької розвідки й почав передавати їм неправдиву інформацію про розташування британських підрозділів. Однак Гарсія досить швидко завоював довіру німців.
Британці звернули на Гарсію увагу, перехоплюючи його повідомлення для німецької розвідки. У 1942 році, після того як німці кілька днів безуспішно полювали на міфічний морський конвой за наводкою Гарсії, британці вирішили його перевербувати. Гарсія отримав псевдо «Гарбо» і створив мережу із 27 фантомних агентів, які «працювали» під його керівництвом на німецьку розвідку. Для кожного з агентів-привидів він створив продуману легенду. Іноді ці агенти «помилялись», як і будь-яка людина, а іноді «добували» надсекретні дані під загрозою «провалу». За перше півріччя 1944-го Гарсія надіслав понад 500 повідомлень до резиденції німецької розвідки в Мадриді, багато з них пересилали в Берлін із позначкою «терміново». Більшість із цих повідомлень підтримували міф про армію генерала Паттона і підготовку до висадки десанту в Па-де-Кале.
Німецькі генерали в командному пункті в день висадки союзників в Нормандії, 6 червня 1944 року.
Getty Images / «Бабель»
У день висадки в Нормандії, 6 червня, Гарсія засипав німецьку розвідку терміновими повідомленнями, що це насправді диверсія для відвертання уваги. Зрештою німецьке командування направило 22 дивізії в район Па-де-Кале.
У Північній Африці теж створили фантомні бойові підрозділи, які мали імітувати загрозу висадки десанту на Балканах. Аби підкрипіти цю легенду, туди вирішили відправити двійника британського генерала Бернарда Монтгомері, який мав командувати всіма сухопутними силами союзників під час висадки в Європі. На цю роль обрали австралійського актора Кліфтона Джеймса. Наприкінці травня 1944 року Джеймса відправили в турне через Гібралтар до Північної Африки. Тут він мав «натякати» на фальшиві плани вторгнення всім, на кого могли вийти німецькі шпигуни.
Актор Кліфтон Джеймс (ліворуч) і генерал Бернард Монтгомері, 1944 рік.
Wikimedia / «Бабель»
Як свідчать пізніші документи, німецька розвідка не надто повірила у вторгнення на Балкани після операції з двійником Монтгомері. Однак стала ще більше довіряти повідомленням Гарсії та інших подвійних агентів, що справжня висадка відбудеться в Па-де-Кале, а все решта — спроби відвернути увагу.
Результати операції «Охоронець» перевершили всі сподівання
Командування союзників розраховувало, що дурити німців вдасться щонайбільше 10—14 днів після висадки в Нормандії. Однак основні німецькі сили ще впродовж сімох тижнів чекали на «справжню атаку» в районі Па-де-Кале. За цей час союзники укріпили плацдарм на узбережжі, підтягнули резерви й перейшли в наступ.
Операцію з фейковою Першою групою армій Сполучених Штатів згорнули лише наприкінці вересня 1944 року. Генерала Паттона відправили командувати справжньою Третьою армією, він досить швидко прославився своїми сміливими рейдами у Франції та Німеччині. А міфічна британська Четверта армія підтримувала обман із загрозою висадки десанту на узбережжі Нідерландів та Німеччини аж до початку 1945 року.
Десантні кораблі союзників на узбережжі Нормандії після захоплення плацдарму, 7 червня 1944 року. Німецькі солдати спостерігають за узбережжям Нормандії приблизно за тиждень після висадки десанту союзників у червні 1944 року.
Getty Images / «Бабель»
Як не дивно, але після успіху висадки союзників подвійний агент Хуан Пуйоль Гарсія не втратив довіри німецької розвідки. Він переконав німців, що фантомна американська армія просто приєдналась до основних сил, оскільки нормандська «диверсія» була настільки успішною, що висадка в Кале стала непотрібною. Для підтримки «легенди» британці заарештували Гарсію, але потім відпустили з офіційними вибаченнями від міністра внутрішніх справ за незаконне затримання. Наприкінці липня 1944 року Гітлер нагородив його «Залізним хрестом» за видатні заслуги перед Німеччиною. А наприкінці листопада того ж року Гарсія отримав лицарський орден Британської імперії від короля Георга VI. Таким чином він став одним з небагатьох подвійних агентів, які отримали нагороди від двох ворогуючих сторін.
Хуан Пуйоль Гарсія з британським орденом під час візиту до Англії, 1984 рік.
Wikimedia / «Бабель»
Фейкових новин ви на «Бабелі» не знайдете. Підтримайте чесну незалежну журналістику: 🔸 гривнею🔸 криптовалютою🔸 на Patreon🔸 через PayPal: [email protected]