Хто основні кандидати на цих виборах?
Чинний президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Із середини 2010-х і досі його підтримує ультраправа «Партія націоналістичного руху».
Ердогану 69 років. Він навчався в релігійному ліцеї, а згодом отримав економічну освіту. З 14 березня 2003 року і до 28 серпня 2014-го був премʼєром Туреччини, а потім двічі — президентом. Перед виборами на другий термін Ердоган ініціював зміни до Конституції, унаслідок чого Туреччина стала президентською республікою, таким чином, на другий строк його обрали виборці, а не парламент.
Ердоган намагався зробити країну лідером регіону, адже історично до приходу Мустафи Кемаля Ататюрка Турецька Республіка була імперією. Ататюрк проголосив Туреччину світською державою, а Ердоган узяв курс на ісламізацію, змінив статус собору Святої Софії, де хрестилася княгиня Ольга, з музею на мечеть.
Кемаль Киличдароглу. Кандидат у президенти від альянсу шести опозиційних партій («Національний альянс», або «Стіл шести»). Уперше в історії республіки партіям вдалося обʼєднатися в такій кількості, щоб перемогти Ердогана.
До альянсу входять: консервативні націоналісти — Хороша партія (İyi Parti), ісламісти ― Партія щастя (Saadet), колишні союзники Ердогана — партія «Демократія і прогрес» (DEVA) та Партія майбутнього (Gelecek), Демократична партія і найбільші опозиціонери — Республіканська народна партія (РНП, партія Ататюрка).
Економісту Киличдароглу 75 років. Із 2010 року очолює найбільшу опозиційну партію ― РНП. Він обіцяє переорієнтувати зовнішню політику на Захід, підтримує демократію і толерантність.
Якщо альянс переможе на президентських і парламентських виборах, Туреччина повернеться до парламентської республіки, якою вона була до 2017 року. До цього моменту всі лідери партій будуть віцепрезидентами, а головою парламенту стане Мерал Акшенер ― голова другої найбільшої опозиційної сили ― Хорошої партії. Це політики, які відкрито підтримують Україну.
Киличдароглу обіцяє повести Туреччину в Європу і будувати з росією хороші стосунки.
Getty Images / «Бабель»
У кого з них найбільше шансів на перемогу?
Поки остаточно сказати неможливо. Як розповіла «Бабелю» аналітикиня й журналістка Іпек Єздані, якщо подивитись на історію виборів у сучасній Туреччині, цього разу неможливо передбачити результати виборів. Соцопитування мають різні результати, хоча головний лідер опозиції Киличдароглу, здається, має більше голосів, ніж президент Ердоган. Але все може статися, якщо не буде результату в першому турі. Попередні президентські вибори у 2018 році Ердоган виграв в один етап.
Одинадцятого травня один із кандидатів у президенти, представник Партії вітчизни Мухаррем Індже зняв свою кандидатуру. Він не давав виборцям порад, кого тепер підтримувати. Його рейтинг коливався близько 3,5%, і тепер залишається інтригою, за кого проголосують його виборці.
Чотирнадцятого травня люди обиратимуть не лише президента, а й парламент. За соцопитуваннями, туди може пройти третя сила — Союз праці і свободи. До нього входять партії, які підтримують демократію, фемінізм, толерантність до ЛГБТКІ+. У ньому є радикальні партії марксистсько-ленінського і комуністичного спрямування. Саме цей Союз може вплинути на те, хто з політичних сил матиме більшість.
Прихильники Киличдароглу. Прихильники Ердогана.
Getty Images / «Бабель»
Чому цього разу виборці перестали підтримувати Ердогана?
Однією з імовірних і найвпливовіших причин називають землетрус лютого 2023 року. Тоді в країні загинули понад 50 тисяч людей, постраждали щонайменше 13,5 мільйона, пошкоджено й зруйновано чотири мільйони будівель. Після землетрусу виборці заговорили про те, що однією з причин такого масштабного руйнування будинків є корупція у владі і безвідповідальність забудовників.
Які стосунки у кандидатів з росією?
Ердоган у гарних стосунках з російським президентом володимиром путіним. Туреччина купує російський газ попри війну, хоча багато європейських країн його покупку обмежили. Восени газ сильно подорожчав, і Анкара попросила росію відстрочити оплату ― $600 мільйонів за газ Туреччина сплатить у 2024 році.
Російська державна компанія «Росатом» через дочірнє підприємство будує в Туреччині першу атомну електростанцію «Аккую» за схемою «будуй-володій-експлуатуй».
Це означає, що російська компанія будує станцію, а після завершення будівництва залишиться власницею. Туреччина зобовʼязується за фіксованою ціною купувати певну кількість електроенергії. АЕС усе ще будують ― енергоблоки мають по черзі відкривати з квітня 2024-го. Ердоган у жовтні 2021 року запропонував росії побудувати ще дві АЕС ― до цього їх мали будувати європейські та японські компанії. Невідомо, чи погодилася на це росія.
Поки Ердоган при владі, Туреччина не вводила санкції проти росії, хоча восени 2022 року заборонила роботу російської платіжної системи «Мір».
Експерти кажуть, що путін і Ердоган мають досить близькі відносини.
Getty Images / «Бабель»
За керівництва Ердогана Туреччина в ООН голосує на користь України. А у Сирії фактично воює з росією.
Киличдароглу заявляє, що хоче покращити відносини з росією. Але не підтримує вторгнення росії в Україну. Щоправда, 11 травня ввечері Киличдароглу звинуватив росію у втручанні у вибори.
В опозиції лише Хороша партія робить найбільш проукраїнські заяви. Вони кажуть, що Крим треба повертати Україні. А якщо брати весь опозиційний союз, то думки у партій щодо війни різняться.
Співрозмовник «Бабеля» у дипломатичних колах згадує, що колись Киличдароглу і його РНП були в альянсі партій соціалістичного табору, тому на цьому рівні в них можуть бути непогані звʼязки з росією. Якщо опозиційні партії переможуть, намагатимуться виправити стосунки з арабськими країнами і, можливо, укласти мир із президентом Сирії Башаром Асадом.
Так, а Україні від того що?
Незалежно від того, хто переможе, ставлення Туреччини до України, скоріш за все, не зміниться, вважає Іпек Єздані. Вони також будуть обережні у стосунках з рф, щоб не посваритися з цією країною.
Киличдароглу заявив, що в разі перемоги Туреччина повернеться до переговорів про вступ до Європейського Союзу. Співрозмовник «Бабеля» в дипломатичних колах припускає, що під тиском Заходу підтримка України підсилиться. Але, за його словами, є кілька ризиків.
Перший ― опозиція не однорідна, тому через якийсь час вона може втратити свою єдність, а в гіршому випадку ― розпастися. Тоді нічого хорошого для України не буде. Ще один ризик ― настрої населення. Росіяни утримують друге місце за кількістю туристів, які везуть в економіку Туреччини гроші.
По-друге, історично Туреччина вже у кількох конфліктах тримає нейтралітет. Наприклад, під час Другої світової війни вона зберігала нейтральність, так само було під час Холодної війни. Схоже, Туреччина намагається і буде намагатися зробити це і тепер.
Жодна з партій не блокуватиме вступ України до НАТО ― про це кажуть усі співрозмовники «Бабеля».
Ердоган у разі перемоги продовжить продавати зброю Україні, хоча куплені у росії С-400 Туреччина відмовилась передавати Києву. Чи отримуватиме Україна зброю, якщо переможе опозиція ― поки не ясно. На думку Єздані, це не політика якоїсь конкретної партії, а політика держави.
А хто ж для України кращий?
Ні ті ні інші для України не ідеальні. Бо й Ердоган, і опозиція будуть намагатися лавірувати. На думку співрозмовника «Бабеля», зараз Ердоган може буде кращим, бо опозиція дуже різношерстна і, хоча займає активну проєвропейську позицію, може розпастися через певний час.
Велика геополітика впливає на нас. Але і ЗМІ можуть впливати на геополітику. Підтримайте Бабель: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]