ЗСУ можуть звільнити Мелітополь, ракетний терор триватиме, а росія (на жаль) воюватиме краще. Якою буде війна в Україні в 2023-му — прогнози, теорії і припущення провідних видань світу

Бойові дії посиляться, щойно в Україну прийдуть морози. Зараз на фронті відбуваються позиційні бої, бо через погоду жодна зі сторін не може піти в наступ, пише The Wall Street Journal. Як тільки морози протримаються достатньо довго і воєнна техніка перестане застрягати в грязиві, війна знову перейде в активну фазу. Українські війська краще готові до зими, ніж російські, стверджує колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес, адже з жовтня 2022-го отримують зимовий одяг та спорядження. Другий важливий момент — українські лінії постачання на фронт коротші за російські. А ще українські військові частіше їздять додому, тому більше відпочивають і вмотивованіші за росіян.

Взимку Збройні сили України можуть провести контрнаступ та звільнити Мелітополь

. Ще один напрямок, де українці можуть досягти успіху — Кремінна

Довідка

Невелике місто в Луганській області. Росіяни захопили його 18 травня. Кремінна важлива для Збройних сил України, щоб створити плацдарм для звільнення Сєвєродонецька і Лисичанська.

на Луганщині, за яку вже декілька місяців точаться запеклі бої. Після відступу росіян із Харківщини та правого берега Херсонської області, фронт скоротився приблизно на 300 кілометрів. За таких умов росії простіше захищати свої позиції, однак і українцям — атакувати їх, пише WSJ. В Луганській області російська армія риє окопи, зміцнює позиції уздовж всієї лінії фронту на цій ділянці, збільшує чисельність своїх військових, перекидає техніку й боєприпаси. Але через це втрачає контроль над іншими ділянками фронту на сході України. У плануванні військових операцій Україна використовує звіти американської розвідки, які показують, де в російської армії слабкі місця, пише The New York Times.

У звільнення Криму найближчим часом експерти не вірять. Натомість вважають, що Україна продовжить проводити на окупованому півострові спецоперації на кшталт атаки на Керченський міст чи вибухів на військовій авіабазі біля Новофедорівки. Джерела в американській владі передали журналістам NYT розмову, яка відбулася з неназваними представниками української влади. Вони розповіли, що українці продовжать атакувати військові бази на півострові, адже тоді техніку й людей звідти не будуть перекидати на інші ділянки фронту.

Цієї зими росіянам важливо не втратити позиції, які вони утримують. Виняток — бої за місто Бахмут, яке російські війська, зокрема «Приватна військова компанія Вагнера»

, прагнуть захопити вже кілька місяців і несуть величезні втрати. Бахмут — це політична мета путіна, бо контроль над ним — ще один крок до виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Бахмут важливий і для очільника ПВК Євгена Пригожина, щоб довести, що його армія — найбільш ефективне бойове угрупування росіян. Все це свідчить про одне — в росії політичні наміри та амбіції досі превалюють над військовими міркуваннями, пише WSJ.

У вторгнення з боку Білорусі західні ЗМІ не вірять. В першу чергу тому, що українці краще підготовлені до такого сценарію, ніж в лютому. Скоріше за все, каже в коментарі ВВС ізраїльський військовий експерт Девід Гендельман, росіяни продовжать повільно просуватися на різних ділянках фронту, як зараз у Донецькій області.

Путін врахував попередні поразки у війні, а російські війська вчаться на помилках. Відступ з правого берега Херсонської області

— найкращий приклад того, що росія вчиться воювати краще, відмічає NYT. Російські військові використовують лівий берег для постійних обстрілів Херсону, розуміючи що ЗСУ не можуть штурмувати річку Дніпро — це фізично складно. Річка стала для росіян природним захистом від подальшого українського наступу в Херсонській області.

Сергій Суровікін — найбільш компетентний командувач російських військ за час війни з Україною, говорить в коментарі Financial Times військова експертка аналітичного центру Rand Corporation

Дара Масікот. Суровікін збільшив російський військовий контингент за рахунок мобілізації, не допустив, щоб ЗСУ оточили росіян у Херсоні — це він вмовив путіна відступити з обласного центру. А тепер укріплює оборону вздовж всієї лінії фронту, особливо під Мелітополем, розуміючи, що українці хочуть провести контрнаступ. За словами Масікот, Суровікін впроваджує нову тактику ракетних обстрілів. Його мета — запускати ракети так, щоб заплутати протиповітряну оборону України. Але це, скоріш за все, ні до чого не призведе, додає експертка. Хоча ракетний терор по обʼєктах енергетики продовжиться, моральний дух українців він не зламає і не вплине на події на фронті, заспокоює The Wall Street Journal.

Війна перетворюється на змагання між західним та російським оборонно-промисловими комплексами. І кожна зі сторін стикається з труднощами. Королівський обʼєднаний інститут оборонних досліджень

пише, що в росії критично скоротилися запаси артилерійської зброї. Тому армія рф втрачає можливість проводити успішні наземні операції, цитує Bloomberg начальника штабу оборони Великої Британії Тоні Радакіна. Однак запаси снарядів у росіян все ще величезні — як стверджує голова Розвідувального центру оборони Естонії Марго Гросберг, у росії є близько 10 мільйонів артилерійських снарядів, які вона може виробляти зі швидкістю 3,4 мільйона на рік. Це, за його словами, дозволить росії продовжувати війну ще принаймні рік.

ЗСУ випускають близько шести тисяч артилерійських снарядів на день, і зараз у них закінчуються зенітні ракети, якими збивають російські ракети, пише NYT. При цьому Україна використовує до 40 тисяч артилерійських снарядів натовського калібру 155 мм щомісяця, тоді як щороку в Європі виробляють лише близько 300 тисяч таких снарядів.

Для успішного наступу українцям потрібно багато зброї і боєприпасів. Має бути постійне постачання зенітних ракет, а крім того, необхідні танки, протиракетні системи, безпілотні літальні апарати, літаки, транспорт, а також запчастини, нафта і мастила. Але в підприємств воєнної промисловості США та Європи проблеми — інфляція, нестача комплектуючих, оскільки є проблеми в ланцюжках поставок, відсутність достатньої кількості кваліфікованих працівників і загальне відставання після пандемії, пише The Washington Post. Все це уповільнює виробництво озброєння. Одне з рішень цієї проблеми — навчати українців краще воювати західною зброєю, щоб менше її витрачати й ефективніше використовувати. Тому протягом наступних кількох місяців десятки тисяч українських військових пройдуть навчання в Європі. Такі навчання були і в 2022 році, але їх провели для невеликої кількості військовослужбовців.

На головне питання — чи закінчиться війна в наступному році — відповіді немає. BBC у своєму огляді наводить протилежні версії — від перемоги України навесні 2023 року до того, що війна триватиме до кінця 2023-го, а може, й довше. Все залежатиме від підтримки Заходу, говорить у коментарі виданню співробітниця відділу вивчення війни Королівського коледжу

Лондону Барбара Занчетта. Вона прихильниця версії, що війна триватиме до кінця 2023 року. Перспективи, що Україна та росія сядуть за стіл переговорів, примарні. Для потенційної мирної угоди необхідно, щоб одна зі сторін пішла на поступки. Тому все вирішуватиметься на полі бою.

Військовий експерт Ізраїлю Девід Гендельман вважає, що на початку 2023 року правильніше питати не коли закінчиться війна, а чого кожна зі сторін воєнного конфлікту прагне досягнути в найближчій перспективі. Ключові питання в тому, який план військових дій лежить на столі головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, скільки українських військових пройдуть навчання в Європі і як швидко Захід спроможний поставляти Україні озброєння.

У «Бабеля» теж є прогноз, навіть переконання — Україна неодмінно переможе! Для цього підтримайте ЗСУ.