Українців тримають у 25 в’язницях росії та окупованого Криму. Їх катують і морять голодом — «Бабель» поговорив із правозахисниками, які розшукують людей у полоні

Автор:
Ганна Мамонова
Редактор:
Тетяна Логвиненко
Дата:
Українців тримають у 25 в’язницях росії та окупованого Криму. Їх катують і морять голодом — «Бабель» поговорив із правозахисниками, які розшукують людей у полоні

Ferrum Alien / Катерина Бандус / «Бабель»

Від Таганрогу до «володимирського централу», від Курська до Єнісейська — російські в’язниці переповнені українськими полоненими. Серед бранців військові та цивільні. У вересні віцепрем’єрка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук заявила, що в російському полоні перебуває 2,5 тисячі українців. Скільки серед них цивільних невідомо. Фахівці Центру громадянських свобод Михайло Савва — доктор політичних наук, професор, член експертної ради, та Наталія Ящук — координаторка національних проєктів, розшукують українців, яких російські військові захопили на окупованих територіях і вивезли до росії. Кореспондентка «Бабеля» розпитала їх про 25 вʼязниць, де тримають українців, катування та знущання, які там чиняться, та про перші листи від викрадених до їхніх родин.

У яких СІЗО та колоніях росіяни утримують полонених українців?

Савва: Центр громадянських свобод [ЦГС] з 2014 року займається цивільними українцями, яких викрали на окупованих територіях і утримують у росії, попри Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. ЦГС документує насильницькі зникнення, працює з родинами та веде базу даних.

Військовополонених та цивільних українців утримують разом. У тих самих колоніях чи СІЗО перебувають громадяни росії, що були засуджені чи очікують вироку, але українців від них ізолювали — тримають в окремих секторах чи будівлях, з охороною та колючим дротом.

Українців охороняють не співробітники федеральної служби покарань, а військова поліція міністерства оборони росії. Це для нас ознака: якщо вона є в СІЗО, значить, там українці.

Ящук: Ми надсилаємо листи у в’язниці з нашого списку. Питаємо про конкретну людину, чи перебуває вона там. Це важливо робити, навіть якщо отримуєш відписку: «Ні, такого чи такої немає». Пізніше, якщо людину спробують у чомусь звинуватити, зможемо апелювати: «Ви говорили, що такого чи такої у вас немає, а виявляється, ви його чи її приховували».

Мешканці Київської області, яких викрали під час окупації і звільнили під час обмінів, розповіли, що їх вивозили в білорусь у військовий табір. Чи існує він досі?

Ящук: Відомо про один табір для військовополонених — у Гомельській області, місті Наровля. Табір діяв весною. Чи є він зараз, після деокупації північних областей України, невідомо.

Звідти людей вивозили в росію у в’язниці. Частина цивільних полонених проходила через Наровлю, частина через табір для військовополонених у російському Глушково.

Катерина Бандус / «Бабель»

Де утримують полонених на окупованих територіях України?

Ящук: До звільнення Херсону людей тримали в колишньому приміщенні обласної поліції в комендатурі. Їх утримували, катували, схиляли до співпраці з окупаційною владою.

У Донецькій області це колонії в Оленівці, Макіївці та Калінінська колонія в Горлівці. На Луганщині — слідчий ізолятор у Старобільську та тридцять шоста колонія в Суходільську. З колоній людей відправляють у росію.

За словами Верещук, у полоні лишається 2,5 тисячі українців. Скільки серед них цивільних?

Ящук: Точно невідомо. Завдяки свідченням тих, кого звільняють із полону, маємо інформацію, де тримають наших людей і з ким вони в камерах.

Після 24 лютого Центр громадянських свобод задокументував 671 насильницьке зникнення. Одинадцятьох людей вбили, 250 звільнили з полону, 410 у полоні на окупованих територіях або в росії. Приблизно 20 відсотків бранців — цивільні.

Ми не знаємо, скільки військовополонених і цивільних утримують у фільтраційних таборах. Мова про десятки тисяч людей. Якщо фсб чимось не сподобалася людина на пункті пропуску, її відправляють у табір, звідти в росію чи в колонії Луганської та Донецької областей.

Катерина Бандус / «Бабель»

Тобто українець чи українка можуть перебувати в росії ув’язненими, але російська сторона приховує це?

Савва: російська федерація створює інформаційний вакуум, щоб ми не знали про полонених — ані кількості, ані імен. Так простіше психологічно тиснути на полоненого й Україну.

Військова поліція, яка охороняє українців, може повідомити, що людину затримали «за протидію спеціальній військовій операції, вона забезпечується відповідно до норм Женевської конвенції про військовополонених». Те, що цивільних і військовополонених утримують з однієї причини, — чергове порушення міжнародного гуманітарного права. Є різниця в офіційних статусах для військовополонених і цивільних полонених.

Держава-окупант має право затримати цивільного. Але як тільки звільнили Київську, Чернігівську, майже всю Харківську області, росія мала всіх відпустити, а не обмінювати своїх військових на наших цивільних. Але ні, цих людей не повертають, бо російська влада сприймає їх як військовополонених і тому, згідно з Третьою Женевською конвенцією, збирається тримати до закінчення війни.

Як найчастіше викрадають цивільних під час окупації?

Ящук: За нашою базою, 50 відсотків викрадень стається вдома: росіяни або знають, по кого йдуть, або заходять у багатоповерхівку й викрадають людей.

Весною російські військові на окупованих територіях ставили систему, яка пеленгувала мобільні телефони — дізнавалися, скільки телефонів є в будівлі, приходили й перевіряли їх. Так у полон потрапила вчителька математики з Броварів Вікторія Андруша. На щастя, її звільнили у вересні.

Вікторію викрали 25 березня. Вона відправила сестрі фотографію й повідомлення: «На нашу вулицю заїхали танки». Військові знайшли повідомлення, забрали її в Глушково, а звідти — у курське СІЗО № 1. Вікторію тримали в найдальшій камері, бо вона «наводила смуту»: поводилася мужньо, говорила українською.

У яких умовах українців утримують?

Савва: Часом полонені в слідчих ізоляторах не мають теплого одягу. Це вже катування. Коли людина багато днів мерзне, не треба бити — це неможливо терпіти. Під час допитів українців б’ють, катують електричним струмом.

Ящук: Полонених змушують співати гімн росії та інші пропагандистські пісні — це знущання. Але найскладніше людям не в колоніях, а під час дороги туди. Полонених можуть не годувати по три дні, не давати води. Не всі витримують дорогу — полонені помирають, і їхні тіла викидають у лісі.

Ferrum Alien / Катерина Бандус / «Бабель»

Чи лікують українців у російських в’язницях? Родина може передати через Міжнародний комітет Червоного Хреста посилку?

Савва: Нашим людям доступні прості способи лікування. Хоча є випадки, коли медичну допомогу надавали з великим запізненням.

Адвокати не мають доступу до полонених. Інколи родичі або правозахисні українські організації знають, у якій в’язниці тримають людину. Родина підписує договір із російським адвокатом, він їде на місце, але йому кажуть: «Ні, такого тут немає».

Міжнародний комітет Червоного Хреста знає не про всі вʼязниці, де тримають українців. Ті, про які не знає, не відвідує.

Ящук: Йдуть холоди, людських умов утримання в росії немає. Ми наполягаємо на співпраці з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, щоб через них родичі відправили теплі речі, харчі, ходили листи — все, що передбачено Женевськими конвенціями. Наприклад, ув’язнений може відправити лист два рази на місяць, а отримати посилку — раз на місяць.

Родини полонених отримали хоч по одному листу від рідних?

Ящук: Так. Родини почали отримувати листи від полонених у кінці серпня, хоча люди написали їх у травні.

Багато хто завдяки листам дізнався, що їхні рідні в полоні. Листи в Україну потрапляють через Міжнародний комітет Червоного Хреста. Їх передають росіяни, а тут отримує Національне інформаційне бюро, яке розсилає родинам.

З колоній надходять різні листи. У деяких люди розповідають про свій стан, як харчуються, у яких умовах перебувають, як сумують за рідними й хочуть додому. А є листи з однаковими формулюваннями: «Живий, здоровий, все в порядку». Наприклад, із Новозибкова приходять листи в один рядок.

Катерина Бандус / «Бабель»

Як ви зібрали інформацію про СІЗО та колонії, якщо росія все приховує?

Савва: У нас є три джерела інформації. Внутрішні свідки — люди, які були в полоні, і росіяни, які працюють у СІЗО чи колоніях.

Зовнішні свідки — російські ув’язнені звільняються й передають нам інформацію. Або це роблять їхні родичі. У росії чоловік поїхав у колонію відвідати дружину. Коли проходив повз будівлю на території колонії, почув, як українців примушують співати гімн росії. Він написав знайомим правозахисникам, а вони зв’язалися з нами.

Інколи отримуємо інформацію з інтернету. Журналіст чи правозахисник побував у колонії, дізнався, що там перебувають українці і публічно про це розповів.

Українські бранці створили навантаження на російські місця позбавлення волі?

Савва: Так, з півдня росії перевезли величезну кількість ув’язнених. Місця, де їх тепер тримають, переповнені на 30 відсотків. Камери розраховані на десять людей, але тримають у них більше. Ми знаємо про випадок, коли в камері на двох тримали сімнадцятьох.

Навіщо росії так багато полонених українських цивільних?

Ящук: Вони бранці кремля, путін та його команда торгують їхніми життями. Коли йшли бої в Київській, Чернігівській, Харківській областях, багато росіян потрапили в полон. Щоб мати обмінний фонд, російські військові викрадали цивільних. Двох охоронців у Київській області схопили й вивезли в росію, бо вони йшли з роботи в бушлатах — російські військові подумали, що вони у військовій формі. У Гостомелі схопили власника автомайстерні. Його руки були в мастилі — окупант подумав, що чоловік лагодив військову техніку української армії.

Здавалося б, ви на початку набрали цивільних, але знайдіть мужність та поверніть їх. Та ні. Це сутність росії. Вони не вміють воювати з військовими, тому воюють із цивільними.

Ferrum Alien / Катерина Бандус / «Бабель»

Ми працюємо, щоб розказувати про злочини росіян та звільняти полонених українців, і не збираємося зупинятися. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected].