Якщо республіканці перемагають у Палаті представників, то чому Байден радіє?
Проміжні вибори у США традиційно вважаються важчими для партії, до якої належить чинний президент, бо вони завжди відбуваються посередині його терміну. Тягар усіх непопулярних рішень, невиконаних обіцянок президента і нереалізованих сподівань виборців лягає на партію — у середньому з 1946 року на проміжних виборах президентська партія втрачала 26 місць у Палаті представників та 4 місця в Сенаті. Так і республіканці за президентства Трампа у 2018 році втратили більшість у Палаті.
Результат демократів зараз вже кращий, ніж у середньому було раніше. Це відмітив Байден, написавши у Twitter, що вони втрачають менше місць у Палаті, ніж за всіх інших президентів-демократів за останні 40 років. І це найкращі проміжні вибори для губернаторів-демократів з 1986 року. Разом з істотними шансами зберегти більшість у Сенаті це хороший результат для партії президента на проміжних виборах.
А республіканці чому розчаровані? Перемога — це добре
А тріумф — ще краще. У Республіканській партії сподівалися саме на нього. Напередодні виборів багато американських видань почали розкручувати термін «червона хвиля» — грандіозну перемогу республіканців в обох палатах парламенту. Але вже вранці наступного дня після виборів стало зрозуміло, що ніякого тріумфу немає — в усіх голосуваннях партії йдуть ніс до носа.
Політичний аналітик Норман Орнстайн вважає, що в завищених очікувань республіканців були конкретні причини. Основною тезою передвиборчої програми Республіканської партії були економічні проблеми Сполучених Штатів. І згідно з опитуваннями, економічна впевненість американців за останні два роки істотно впала. Але Орнстайн каже, що насправді вирішальними для багатьох виборців стали інші питання: демократичні цінності, політичне насильство, штурм Капітолія у 2021 році та рішення Верховного суду США, яке дозволило штатам локально забороняти аборти. Через це електорат демократів на цих виборах мобілізувався значно краще, ніж очікували. До того ж деякі медійники й аналітики, на думку Орнстайна, просто переплутали хайп у соцмережах із реальною статистикою та розкладом сил.
Норман Орнстайн, науковий співробітник Американського інституту підприємництва, виступає на панельній дискусії «Створення Закону про виборчі права 2012 року» 7 листопада 2011 року у Вашингтоні, округ Колумбія.
Getty Images / «Бабель»
Ясно. А що Трамп? Як на нього впливають ці вибори?
Дональд Трамп брав активну участь у передвиборчій кампанії республіканців, хоча сам нікуди не балотувався. Наприклад, 3 вересня на мітингу в місті Вілкс-Барре в Пенсильванії він виступав довше за кандидатів — Мехмета Оза, який балотувався в Сенат, і Дуга Мастріано, що йшов у губернатори. На праймеріз у різних штатах часто перемагали саме прихильники Трампа, і напередодні виборів він тільки збільшував свій вплив у партії. Ще влітку лідери республіканців намагалися якомога рідше згадувати Трампа публічно, а вже до листопада він сам дійшов головним лідером. І почав розмови про участь у виборах президента у 2024 році.
Тож парламентські вибори стали не лише «референдумом» довіри до чинного президента Байдена, але й своєрідним тестом популярності Трампа та доцільності його кандидатури у 2024 році. І цей тест, на думку деяких політичних аналітиків і самих республіканців, пройшов не надто вдало.
Багато прихильників Трампа серед кандидатів програли вибори. Наприклад, ті ж Оз і Мастріано програли Пенсильванію демократам Джону Феттерману та Джошу Шапіро. У Нью-Гемпширі конспіролог і трампіст Дон Болдрук поступився демократці Меґґі Гассен. Політичний оглядач Девід Сайдерс пише, що мають значення і дрібніші деталі. Наприклад, в Огайо і місце в Сенаті, і посаду губернатора отримали республіканці. Але прихильник Трампа Джей Ді Венс, який став сенатором, набрав 53,2% голосів, а губернатор Майк Девайн, який Трампа публічно критикував, — 62,5%. Тобто навіть коли виборці обирають республіканців, вони роблять це не завдяки Трампу та його публічній підтримці когось з кандидатів.
Деякі республіканці відкрито кажуть, що Трамп може стати тягарем для партії. Чинний віцегубернатор Джорджії, республіканець Джефф Данкан заявив, що ці вибори «звільнили» Трампа. І порадив не пускати його до Джорджії наступні чотири тижні, щоб у республіканців був шанс виграти перевибори.
Інші члени партії стриманіші у своїх заявах, але захищати Трампа не поспішають. Наприклад, лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл на запитання журналістів про провину Трампа в деяких поразках партії на цих виборах, відповів обтічно: «Ну я, як і всі ви, дивлюся та чекаю, поки вони закінчать підраховувати голоси».
Лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл проводить пресконференцію в Капітолії США, 28 вересня 2022 року.
Getty Images / «Бабель»
Ліз Чейні, республіканка з Палати представників і давня опонентка Трампа всередині партії, заявила, що результати виборів — це «однозначна перемога команди нормальних», яка «демонструє відмову від токсичності, ненависті, жовчі та Дональда Трампа».
У республіканців зараз є інші харизматичні лідери, щоб замінити Трампа?
Так, є — губернатор Флориди Рон Десантіс. Розмови про те, що він може балотуватися у президенти у 2024 році, почалися ще на початку 2021-го, коли Трамп програв вибори. Раніше вони мали добрі відносини — Трамп активно допомагав Десантісу на виборах у губернатори у 2018 році, той був його людиною. А під час передвиборчої кампанії Трампа у 2020-му вже Десантіс агітував за нього у Флориді.
Проте після поразки губернатор почав уникати Трампа. Навесні та влітку Трамп кілька разів виступав на мітингах у місті Сарасота та запрошував Десантіса приєднатися до нього на сцені. Але той відповідав невпевнено, а останньої миті в нього завжди зʼявлялися важливіші справи. Цього року Десантіс жодного разу не відвідав Трампа особисто, хоча той фактично живе у Флориді в маєтку Мар-а-Лаго.
Трамп правильно зчитав позицію Десантіса і почав час від часу атакувати його в інтервʼю та соцмережах. Ще в липні Трамп прямо заявив, що переміг би його на президентських праймеріз. Він дав Десантісу глузливе прізвисько «Десанктімоніус» і публічно називає його лише так. А вже після виборів цього вівторка Трамп заявив, що Десантіс — «посередній губернатор».
Утім, деякі члени Республіканської партії вважають, що така критика зараз шкодить самому Трампу більше, ніж Десантісу. А вищезгаданий Джефф Данкан із Джорджії прямо каже, що республіканцям час готуватися агітувати за Десантіса на президентських виборах у 2024 році та забути про Трампа.
Рон Десантіс виступає перед виборами в конференц-центрі Тампи, штат Флорида, 8 листопада 2022 року.
Getty Images / «Бабель»
І головне — як все це вплине на Україну?
Зараз — майже ніяк. А в майбутньому — складно сказати. Позиція республіканців щодо допомоги Україні під час війни неоднозначна. Їхній лідер у Палаті представників Кевін Маккарті в жовтні заявив, що допомога може істотно зменшитися, якщо республіканці переможуть. Проте на початку листопада він трохи змінив позицію і сказав, що просто потрібен «надійний механізм підзвітності» такої допомоги. Хоча і підтвердив, що в Республіканській партії є група політиків, які критично налаштовані щодо допомоги Україні.
У будь-якому разі 1 жовтня 2022 року набув чинності закон про ленд-ліз для України, за яким військову допомогу можна надавати рішенням президента. А Джо Байден і демократи загалом поки не відхилялися від лінії підтримки України.
Що буде за два роки, коли у США обиратимуть президента, аналізувати зарано. Хоча Рон Десантіс, як можливий кандидат від республіканців, уже казав, що повністю підтримує Україну у війні та навіть критикував Байдена за недостатні санкції проти росії.
Допомога союзників важлива, але не менш важливе те, що українці допомагають одне одному. Підтримати «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].