О сьомій ранку Ляшко та його радник виходять на пробіжку в центрі Львова, у парку Івана Франка.
— А ви чому не бігаєте? — каже він мені, фотографу та своєму прессекретареві Оксані, пробігаючи повз.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
Він робить ще кілька кіл парком. Оксана пропонує його зупинити, Ляшко просить ще коло та біжить далі. Закінчивши пробіжку, переходить на швидкий крок — ми прискорюємося. До Львова міністр приїхав напередодні увечері, заснув близько другої ночі, прокинувся о 05:30, щоб пробігти звичні пʼять кілометрів. Ляшко каже, що біг добре допомагає структурувати думки, і вмовляє мене почати бігати — я відмовляюся.
Від парку до пʼятизіркового готелю Grand, де зупинився Ляшко, шість хвилин швидким кроком. О 09:30 він має бути на «Арені Львів», там пройде четвертий регіональний форум «Реформа шкільного харчування». Сама реформа має запрацювати з 1 січня 2022 року. Її мета — зробити харчування у школах смачним і корисним. З меню приберуть сосиски та ковбасу, додадуть більше фруктів і овочів, а солі та жирів стане менше. У ЗМІ реформу просуває перша леді Олена Зеленська, а меню розробив відомий шеф-кухар Євген Клопотенко. Реалізація — за МОЗ і Міносвіти.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
Ляшко залишає нас із прессекретарем у лобі готелю та пропонує поснідати. У ресторані кілька депутатів фракції «Батьківщина» та речниця її голови Юлії Тимошенко — Марина Сорока. Тимошенко, яка напередодні була з робочою поїздкою у Львові, теж зупинилася в цьому готелі. Але за сніданком її немає, натомість є міністр освіти Сергій Шкарлет. Слідом за ним спускається Ляшко, бере яйця, овочі та кілька скибочок слабосоленого лосося. Ми сідаємо за стіл, він одразу каже, навіщо прийшов на держслужбу.
— Хотів перебудувати систему санітарно-епідеміологічної служби на систему громадського здоровʼя та зробити її аналогом американської.
— Бажаєте стати українським доктором Ентоні Фаучі?
— Я ним був починаючи із грудня 2019 року, — каже Ляшко. — Але там інша справа — він завжди поряд із президентом і завжди пояснює. Там у людей зовсім інший підхід. У нас якщо щось говорить людина з влади, їй зазвичай не довіряють.
Насправді Ляшку ще пощастило. Коли він працював головним санлікарем, йому довіряли понад 40% опитаних — більше, ніж тоді чинному міністру охорони здоровʼя Максиму Степанову. Не в останню чергу завдяки телеефірам, куди Ляшко ходив як на роботу. Він підрахував, що у 2020-му в нього було 1 647 телевізійних ефірів та інтервʼю. Остогидли до гикавки.
До столу підходить міністр освіти Шкарлет. Він із тарілкою з їжею та трьома келихами ігристого вина — його на шведському столі ми не помітили.
– Це що, алкоголь? — обличчя Ляшка витягується з подиву.
Міністр освіти та науки України Сергій Шкарлет (праворуч).
Михайло Мельниченко / «Бабель»
Сніданок у пʼятизірковому готелі — гарний час і місце поговорити про шкільне харчування, на контрасті. Для реформи МОЗ розробив регламенти та різні норми, рештою займається Міністерство освіти — воно організовує форуми, вивчає, чого не вистачає шкільним їдальням, координує запуск. Але все це нюанси. На слуху — меню від Євгена Клопотенка [воно тут]. З одного боку, про меню багато писали журналісти, з іншого — технологічні карти та підбір страв розкритикували кілька шеф-кухарів. Не встигаю поставити запитання, як Ляшко вже на нього відповідає.
— Та ніхто не наполягає на меню Клопотенка! Він просто взяв наші норми та підібрав рецептури, дав приклад. Багато шкіл розробляють свої меню самі.
Ляшко багато разів куштував страви Клопотенка, разом з іншими чиновниками та батьками. Йому сподобалася їжа, батькам — не дуже, мало солі. У шкільній їжі її хочуть звести до мінімуму, але робитимуть це поетапно — грам на квартал.
Сіль не єдина проблема, до концепції Клопотенка багато запитань. Перше і головне — як змусити дітей їсти настільки здорову їжу. Наприклад, у меню салати з вареним буряком та ячною кашею, огірками та сметаною, гарбузом і селерою, запеченою капустою та мускатними горіхом. Гарніри — морквяне пюре з імбиром, пшоняна каша із квашеною капустою та фалафель із квасолі. На десерт — манний пудинг та бурякові панкейки. Це ПХ в чистому вигляді, але точно не мрія підлітків.
— А ви самі куштували, наприклад, шпундру з меню Клопотенка, — щоб закінчити тему, запитую обох міністрів.
Шпундра — це свинина в буряковому квасі. Переосмислений рецепт для школярів від Клопотенка — яловичина з буряковою підливою та грузинською приправою хмелі-сунелі. Шкарлет каже, що куштував, а Ляшко знову пропонує критикам вигадати своє меню. Сніданок зайняв близько 20 хвилин, ігристе так ніхто й не випив.
О 08:30 ми на мікроавтобусі Мерседес їдемо на форум на «Арену Львів». Ляшко відкриває велику таблицю в iPhone. Щодня о восьмій ранку він надсилає в РНБО дані про захворюваність на ковід за добу та статистику з вакцинації. Ляшко й Офіс президента мають чіткі KPI зі щеплень — 350 тисяч на добу. Міністр дивиться на графік минулої доби: план виконали Київська, Дніпропетровська та Черкаська області. Найгірші справи в Закарпатській.
Вакцинація — болюча тема для країни загалом і Міністерства охорони здоровʼя зокрема. На 23 листопада одну дозу вакцини в Україні отримали 13 мільйонів осіб, дві — 10 мільйонів. Міністерство критикують за все: що вакцини зʼявилися не відразу і не ті, що за багато місяців ніхто так і не запустив гарну комунікаційну кампанію щодо важливості щеплень. А амбасадорами антивакцинаторів на місцях стали чимало лікарів. Ще одна претензія, її часто повторює відома лікар-інфекціоніст Ольга Голубовська: Україна зосередилася на вакцинації молоді, а не груп ризику, а саме 60+.
— Знаєте, коли людям нема за що критикувати, вони кажуть, давайте зачепимося за провал вакцинації дорослого населення. Можете сказати, як я її провалив?
Далі Ляшко довго пояснює, що людям із груп ризику запропонували вакцинуватися першими, але вони не поспішали — хотіли подивитися, «що буде з Оксаною, Галею та сусідом». Після цього можна було або чекати, поки ця категорія дозріє, і не давати щеплення іншим, або почати масову вакцинацію і показати літнім людям, що від вакцин ніхто не вмирає. Обрали другий варіант. До кінця року Ляшко хоче вийти на показник 70% вакцинованих, поки їх майже 32%. Але є серйозна проблема — понад 600 тисяч не прийшли по другу дозу вакцини. Ляшко вважає — винні сімейні лікарі та місцева влада, які мають про це нагадувати.
Коли через ковід у країні активізувалися противники вакцинації, статистика з рутинних щеплень теж погіршилася. Наприклад, за даними МОЗ, від дифтерії та правця не щеплений кожен другий дорослий. У майбутньому це загрожує спалахом дифтерії.
З поліомієлітом вже проблеми. У жовтні в Україні підтвердили перший за шість років випадок паралічу, викликаного хворобою, у півторарічної дитини. Про це написали всі провідні ЗМІ. Ляшко каже, що цим випадком займається окрема робоча група. Вона напрацювала кілька стратегій, і тепер він має обрати. Варіантів два. Перший: вакцинувати всіх невакцинованих до десяти років — це «підчищувальна кампанія». Другий: зробити щеплення всім дітям до шести років, незалежно від статусу вакцинації.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
— Тобто за короткий період, два-три тижні, потрібно зробити близько півтора мільйона щеплень — для цього потрібен великий ресурс. У Закарпатській та Рівненській областях «підчищувальна» кампанія вже розпочалася. Я зустрічаюся з главами релігійних напрямів, щоб використати їхній авторитет і розвернути людей до вакцин», — розповідає міністр.
Ще МОЗ критикують за погану комунікацію про важливість вакцинації від ковіду. Хоча сама кампанія — відповідальність Мінкультури. Гроші на неї — 25 мільйонів гривень — уряд виділив лише 6 жовтня, у розпал осіннього спалаху. Ляшко уточнює — це зробили за його ініціативою. Але він, на відміну від багатьох інших, великих проблем з комунікацією не бачить.
— Твердження про провал комунікаційної кампанії комусь вигідне. Ніхто не дає даних, що її провалено. За моєю інформацією, у нас постійно збільшується відсоток людей, які мають намір вакцинуватися.
Я нагадую, що президент привселюдно закликав вакцинуватися, коли в Україні був пік смертності від ковіду.
— Усі чомусь думають, пізно, не пізно… Усе, що робиться, робиться тоді, коли має бути зроблено. Згадаймо, що він [президент] публічно вакцинувався одним із перших, його команда теж. Ми робимо все поетапно: коли бачимо, що попит на вакцинацію може піти на спад, його треба чимось підживити.
Прихильникам вакцин Ляшко теж пропонує підключатися до інформаційної кампанії — переконати хоча б одну людину зробити щеплення.
— Ось ми їздили до села на Кіровоградщині — хотіли перевірити, чи є там вакцини. Виходимо з пункту вакцинації, а якийсь дядько їде велосипедом. Я говорю: а куди це ви їдете, чому це не вакцинуєтеся? Він мені: «А що, треба?» Пішов і вакцинувався.
На цьому простому рішенні ми підʼїжджаємо до «Арени Львів». Ляшко виходить із машини. Біля дверей його зустрічає голова Львівської обладміністрації Максим Козицький.
— Ми на вас так чекали, так чекали, — починає він з порога і веде Ляшка до входу.
Ми йдемо до іншого — через нього на форум пускають лише вакцинованих. Перед входом потрібно зробити експрес-тест на ковід, результат видають за кілька хвилин. Загалом на форум приїхали приблизно 700 учасників. Обстановка більше нагадує концерт, ніж обговорення майбутньої реформи. У залі з великою сценою чиновники обладміністрацій, представники управлінь і департаментів освіти кількох сусідніх областей. Ляшко та Шкарлет кажуть вступне слово.
— Ми змінюємо культуру харчування в нашій країні, — зауважує Ляшко. — Ви запитаєте, навіщо все це? А я поставлю кілька запитань і попрошу відповідати правдиво: хто з вас снідав сьогодні? А в кого на сніданок були овочі? А в кого — овочі різних кольорів?
Із кожним запитанням піднятих рук у залі все менше. Ляшко пояснює суть опитування: змінити харчові звички з віком складно, тож починати треба з дітей.
Після міністра виступає Клопотенко. Він каже, що за 50 років їжа у школах не змінилася — його мама їла те саме, що й він.
— Коли я створював меню, мені було важливо, який код ми вкладаємо в дітей. Я не їм шубу й олівʼє, але раніше їв. Я отримав код інформації з минулого, але ми хочемо, щоб наші діти жили майбутнім, — каже він зі сцени та радить класти чебрець у страви, а котлети не смажити, а запікати.
За ним виступають інші спікери. Ляшко виходить до преси, фотографується з усіма охочими, переважно із жінками, і багато спілкується. Після цього повертається до зали і чекає на головну гостю — Олену Зеленську. Вона приїжджає ближче до другої години дня і виступає близько 10 хвилин. Майже всі її тези вже звучали раніше.
Після відʼїзду Зеленської учасників форуму запрошують на обід зі страв шкільного меню Клопотенка. Його готували кухарі «Національної асоціації громадського харчування», щоб показати — нічого складного в рецептах немає. «Ареною Львів» поширюється запах шкільної їдальні. Подають овочевий суп мінестроні, курячі котлети, плов із куркою та салати зі свіжих овочів — огірків і капусти, моркви та яблук. Усе смачно, усі задоволені.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
Після обіду ми з Ляшком їдемо на Львівський хімічний завод. Він хоче подивитися, як там виробляють медичний кисень. Дорогою згадую слова відомого одеського волонтера Каті Ножевнікової [великий репортаж про її роботу тут] про те, що багатьох вакцинуватися відмовляють лікарі.
— Що робити з такими лікарями?
— Пффф, — Ляшко жартома зображує пальцями пістолет. — Якщо серйозно, у МОЗ є дашборд, де видно кількість вакцинованих, які підписали декларацію з конкретним лікарем.
Ці дані аналізують. Якщо в одного лікаря щепилися лише 10% пацієнтів, а в іншого — 70%, до першого можуть виникнути запитання. Ляшко каже, що з кожним таким лікарем МОЗ «проведе роботу» і все перевірить.
— Ми пропонуватимемо: хочете — відпишіться від цього лікаря та підпишіться на нормального.
— Нормальних на всіх не вистачить, — заперечую.
— Так, це теж проблема.
Це важлива проблема. Багато українських медиків брали участь у мітингах противників вакцинації та записували тематичні ролики. Але до списку тих, для кого вакцинація є обовʼязковою, лікарі не потрапили. Відповідний проєкт наказу МОЗ представив лише 13 листопада, у розпал осіннього спалаху. Коли рішення ухвалять, невакцинованих медиків мають усувати від роботи.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
— Чи я підтримую, щоб медиків відсторонювали? Так. Чи можна це робити на тлі спалаху? Ні. Це моя політична позиція: у конкретний час — не дозволю, — каже міністр.
МОЗ має альтернативний варіант боротьби зі спеціалістами, які порушують лікарську етику. Міністерство запропонувало законопроєкт «Про лікарське самоврядування». Згідно з документом, якщо лікар своїми висловлюваннями шкодить пацієнтам, спеціальна комісія, до якої входять інші лікарі, може позбавити допуску до професії. Я не зовсім розумію механізми, хто і як відстежуватиме роботу величезної кількості лікарів. Ляшко відповідає, що краще запустити процес і потім його коригувати, аніж не запустити зовсім.
Ковід не єдине, чим зараз займається Ляшко. У квітні стартував другий етап медичної реформи — вона йде зі скрипом. Коли Ляшко очолив МОЗ, у відомства було кілька конфліктів, по-перше, з держпідприємством «Медичні закупівлі України» (МЗУ). Його глава Арсен Жумаділов звинувачував попереднього главу МОЗ у поганій роботі та радив не «вештатися брифінгами». Другий конфлікт був довкола Національної служби здоровʼя (НСЗУ) — ключового органу медреформи, що підписує контракти з лікарнями та перераховує гроші за лікування пацієнтів. НСЗУ розпоряджається величезними бюджетами: у 2020 році — майже 80 мільярдів гривень, у 2021-му — понад 100 мільярдів, у 2022-му — 158 мільярдів. Службу у 2018 році створив та очолив Олег Петренко. У 2019 році, після приходу нового керівництва МОЗ, він звільнився. Кілька років відомство залишалося без керівника, а за Ляшка конкурс виграла Наталія Гусак — заступник голови Чернівецької облдержадміністрації, яка займалася медичним напрямом. Багатьох перемога людини не з системи здивувала. А я нагадую Ляшку про інтервʼю Петренка, в якому він стверджував, що владі зараз не потрібні професійні люди зі своєю позицією — лише слухняні виконавці.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
— Покажіть мені хоч одного з тих, хто писав медичну реформу, у переліку кандидатів на посаду голови НЗСУ. Написати одне, а коли справа доходить до реалізації — одразу щось не так. Вибачте, але якщо ви ідеологи реформи та впевнені в ній, ви повинні закатати рукави та намагатися прийти на ту посаду до тієї організації, яка дозволить реалізувати все, що ви написали, незважаючи на політичний курс і владу. Не можна написати та сказати — ми ось так написали, так хотіли, але так не буде, — обурюється Ляшко.
Кадри не найсильніша сторона МОЗ. Ставши міністром, Ляшко залишив на посадах трьох заступників попередника Максима Степанова, а також держсекретаря Ірину Солодку. Із нею було повʼязано кілька скандалів [детальніше тут]. Почувши запитання про можливе звільнення Солодкої, Ляшко важко зітхає і каже, що не хотів би на нього відповідати.
Ми приїжджаємо на Львівський хімічний завод. Його директор Анатолій Бобришов разом із заступницею у бежевому пальті люксового бренду Burberry зустрічають міністра біля входу. У минулому Бобришов — голова Конгресу російських громад західних областей України. Його звинувачували у проросійських поглядах та організації ходи 9 травня.
Керівник Львівського хімічного заводу Анатолій Бобришов (праворуч).
Михайло Мельниченко / «Бабель»
— Покажіть, що тут у вас? — запитує Ляшко, виходячи з мікроавтобуса.
— Ось машина чекає, везе кисень до Хмельницького, а потім їде до Дніпра за благодійним киснем «Метінвесту», — починає Бобришов.
Він запрошує пройтися територією, розповідаючи, що завод найстаріший в Україні. Через гул на виробництві директора майже не чути, довкола бігають коти. Завод забезпечує 70 тонн кисню на добу та закриває потреби восьми областей: Вінницької, Львівської, Чернівецької, Закарпатської та інших.
— За 10 днів ми заправили [медичним киснем] 26 тисяч балонів, а у березні було 50 тисяч. Це цифра з космосу, зазвичай ми заправляли 5 тисяч балонів! Ми вже не можемо більше, — розповідає Ляшку заступник директора.
Далі керівництво скаржиться на лікарні, які затримують оплату, і ми їдемо далі. Коли ми сідаємо в машину, Ляшко каже:
— Цей керівник приїзд міністра охорони здоровʼя точно запамʼятає — він родом із тих часів, коли візити функціонерів були важливими.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
За 15 хвилин ми приїжджаємо до Львівської інфекційної лікарні. Навколо велика територія з парком і церквою, наступного року лікарні виповниться 110 років. Це не одна з тих лікарень, які іноді показують журналісти — із ковідними хворими в коридорах і брудними ліжками. Ляшка зустрічає головлікар, разом йдемо алеєю до головного входу у відділення. Головне запитання міністра — чи немає у лікарні заборгованості із зарплат і чи отримують доплати лікарі в ковідних відділеннях? Головлікар розповідає, що заборгованостей немає, а з доплатами зарплата лікаря 20 тисяч гривень, медсестри — 17, санітарки — 13—14. Щоб акцентувати увагу на сумах, Ляшко ставить запитання головному лікарю, але воно радше для нас.
— Для вашої установи підвищення зарплат, анонсоване урядом і президентом, до 20 тисяч гривень — це хороша річ?
— Звичайно, — безальтернативно відповідає головлікар, — але якщо будуть такі місяці з такою кількістю хворих…
Ляшко не дає договорити й уточнює, що йдеться про постійні зарплати. Вони ще кілька хвилин розмовляють про медреформу, ліки, тяжких пацієнтів і нестачу кисневих концентраторів. Головлікар каже, що дуже потрібні мобільні туалети, які можна ставити біля ліжок у ковідному відділенні.
Повз проходять дві санітарки.
— Хвилинку! — каже Ляшко і біжить до них із запитанням про зарплату.
Вони підтверджують слова головлікаря, бажають Ляшку здоровʼя та кажуть, що зараз працювати в ковідному відділенні важко — надто багато хворих. На прощання санітарки обіймають міністра, а він вручає лікарям подяки, блокноти та парасольки. Здається, що для лікарів усе це важливо: вони посміхаються, щиро дякують і по черзі фотографуються з міністром. Я здивована, що грамоти досі когось тішать.
Михайло Мельниченко / «Бабель»
— Я теж думав, що все це тхне рядянщиною, але коли їздиш по лікарнях, стає зрозуміло, як для людей важливо отримати нагороду від міністра. Це їх мотивує, а зараз важливе все, що може їх підтримати. Ті самі санітарки ще тиждень розповідатимуть, що бачили міністра, — упевнений Ляшко.
Нашою наступною зупинкою мав стати Центр масової вакцинації, який працює не до 18:00—18:30, а до 20:00. Організувати хоча б один такий пункт, куди люди можуть прийти після роботи, мав голова обладміністрації Максим Козицький. Доручення він не виконав, пункт не працює, нашу поїздку скасували. Ляшко каже, що поїде розбиратися з Козицьким, розмова буде жорсткою і без нас.
Прощаючись, запитую Ляшка, чи планує він після міністерства йти в політику. Ця карʼєра йому підходить: з одного боку, він амбітний і популярний, з іншого — не критикує чинну владу і готовий виконувати вказівки. Ляшко відповідає ухильно та без конкретики, як справжній політик.
— Я на посаді міністра, виконую те, що маю виконати. Три-пʼять років — термін, за який можна реалізувати задумане. Юнацький максималізм я втратив на 40-му році життя.
Ваші донати — наші ліки. Підлікуйте «Бабель».