Суддя Сидоров
Судді Шевченківського суду Євгенію Сидорову 42 роки. Він закінчив Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, потім працював слідчим і прокурором у військовій прокуратурі. У 2009 році став суддею військового суду Хмельницького гарнізону. У кінці 2010-го військові суди розформували, і Сидоров став суддею Шевченківського райсуду Києва.
Активісти, які після Революції гідності відстежували роботу суддів і їхню добропорядність, до Сидорова претензій не мали. У 2017 році рух «Чесно» помилково звинуватив суддю в тому, що він забрав права у Яніни Піонтковської — учасниці автопробігу до резиденції Віктора Януковича «Межигірʼя». Згодом зʼясувалося, що це рішення ухвалив інший суддя, а Сидоров просто закрив справу після перемоги Майдану.
У 2018 році Сидоров обирав запобіжний захід ексдепутату Надії Савченко — її підозрювали в підготовці теракту і до засідання відправили в СІЗО. За рішенням судді Савченко заарештували, але попереднє її затримання він визнав незаконним.
Сидоров також був головою суду присяжних, який розглядав справу про вбивство Олеся Бузини. У 2019-му суддя попросив самовідвід. За його словами, від початку розгляду справи «окремі учасники процесу використовували всі можливі засоби, щоб дискредитувати склад суду і його як суддю». Щоб виключити сумніви в обʼєктивності суду, Сидоров пішов.
У січні 2020 року він пішов на конкурс, щоб потрапити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів — своєрідного кадрового агентства, яке відбирає майбутніх суддів. Але конкурс так і не відбувся.
Прокурор Божко проти юриста Портнова
У червні 2020 року прокурор Олександр Божко звернувся до Шевченківського суду. У цього звернення була довга передісторія. З 2019 року Божко розслідував справу, в якій фігурував Андрій Портнов. Його підозрювали в тому, що він привласнив гроші двох столичних вишів, Портнов казав, що йдеться про його власну зарплатню. Поки тривало слідство, Божко і кілька інших прокурорів отримували повідомлення з погрозами з телефону, яким користувався Портнов. Божко написав заяву і звернувся до правоохоронних органів — документ потрапив в СБУ. Але силовики не побачили складу злочину і закрили справу. Саме це рішення Божко вирішив оскаржити в суді — справа потрапила до Сидорова. Тринадцятого липня 2020 року той задовольнив скаргу прокурора і змусив СБУ відновити розслідування. Силовики виконали це рішення, а через місяць все одно закрили справу.
За кілька місяців, з вересня 2020-го, до Вищої ради правосуддя посипалися скарги на Сидорова. Їхніми авторами були двоє депутатів «Слуги народу» — Максим Бужанський і Сергій Демченко. Загалом з вересня до грудня минулого року «слуги» надіслали близько 30 скарг до ВРП. Вони стосувалися різних рішень судді, наприклад, про арешт майна і пʼяне водіння. Жодна з цих справ не стала резонансною, і ніхто, окрім депутатів, публічно претензій Сидорову не висував. Особисто депутати із Сидоровим не знайомі та на його засіданнях ніколи не були.
UN photo; Facebook
Ми запитали у Демченка і Бужанського про їхній інтерес до роботи саме цього судді, але на момент виходу матеріалу відповіді так і не отримали.
Сам Сидоров і співрозмовники «Бабеля» з суддівського корпусу вважають, що скарги депутатів повʼязані з рішенням судді за позовом Божка й Андрієм Портновим. «Бужанський неодноразово висловлював бажання бачити Портнова на посаді генпрокурора, а Демченко взагалі представляв його інтереси», — розповідає «Бабелю» Сидоров.
У 2010—2014 роках Демченко справді був адвокатом Андрія Портнова. А у 2015-му в суді представляв інтереси «судді Майдану» Оксани Царевич (ось великий текст про неї). Її вважають креатурою Андрія Портнова в Печерському суді Києва.
Сидоров також стверджує, що Бужанський і Демченко «невідомими шляхами» отримали непідписані копії його судових рішень з персональними даними тих, хто згадується у провадженнях. На вимогу судді Шевченківський суд провів службове розслідування. Воно підтвердило, що хтось зі співробітників суду отримував копії матеріалів його справ, але хто конкретно — невідомо.
За 28 скаргами депутатів ВРП відмовилася відкривати провадження. За однією провадження відкрили і 12 травня 2021 року закрили. У ВРП залишилася остання скарга — Бужанський подав її 25 вересня 2020 року. Вона стосується справи про пʼяне водіння. Рішення за скаргою зʼявилося через 10 місяців після ще однієї важливої справи Сидорова.
UN photo
Справа «вагнерівців»
Шостого липня два ексдепутати Ігор Лапін, Андрій Тетерук і один з лідерів партії «Демсокира» Ігор Гудименко подали до Держбюро розслідувань заяву стосовно так званої справи «вагнерівців». Вони вимагали почати розслідування за статтею про держзраду щодо Володимира Зеленського і співробітників його Офісу. У ДБР заяву проігнорували.
Лапін, Тетерук і Гудименко оскаржили це рішення в Шевченківському райсуді. Згідно із законом, правоохоронні органи зобовʼязані внести в ЄРДР будь-яку заяву про злочин, а вже потім розбиратися, чи є підстави його розслідувати. Якщо немає — провадження закривають. Позов потрапив до судді Сидорова, і 22 липня він зобовʼязав Держбюро розслідувань зареєструвати заяву.
Другого серпня, через 10 днів після цього рішення, Вища рада правосуддя розглянула останню скаргу на Сидорова від депутата Максима Бужанського. Скарга стосувалася справи, яку суддя розглядав в лютому 2019 року. Тоді Сидоров звільнив від відповідальності водія, який відмовився пройти огляд у лікаря-нарколога на вимогу поліції. «Наркотичне спʼяніння» поліцейські визначили за зовнішніми ознаками, а відмову від огляду, згідно із законом це є адмінпорушенням, записали на відео. Сидоров вирішив, що водій не винен — поліція не довела, що він був під дією наркотиків. «Як повинен діяти суддя, коли у протоколі відео на 30 секунд, де людина говорить, що відмовлятися від огляду, а інші матеріали справи говорять про те, що йому не пояснили права і наслідки, а потім побажали щасливої дороги?» — пояснює свою позицію Сидоров.
Цього разу аргументи судді здалися ВРП непереконливими, і йому винесли попередження. Це не суворе покарання, але якщо на Сидорова надійде ще одна скарга і ВРП її задовольнить, санкції будуть більш жорсткими.
Адвокат Роман Маселко не раз подавав скарги до Вищої ради правосуддя через рішення суддів у справах про «пʼяне водіння». Він стверджує, що у випадку із Сидоровим ВРП відійшла від своєї звичайної практики. Зазвичай вона відмовляється відкривати провадження й аргументує це тим, що не має права оцінювати рішення судді. «Справа Сидорова з цієї ж категорії, але ВРП вперше дала оцінку обставинам справи і таким чином застосувала подвійні стандарти», — каже Маселко.
Один з авторів заяви про можливу держзраду Зеленського, Ігор Лапін вважає, що попередження ВРП повʼязано з рішенням Сидорова у справі «вагнерівців». Його ДБР так і не виконало — за два тижні заяву до ЄРДР так і не внесли.
Сам Сидоров вважає інакше. Він не сумнівається, що 30 скарг проти нього — спланована операція, але останнє рішення ВРП навряд повʼязане з «вагнерівцями». Суддя готує апеляцію і знову збирається брати участь в конкурсі на місце у Вищій кваліфікаційній комісії. Попередження від ВРП може завадити йому пройти конкурс. «Я подавався минулого разу, і було нескладно припустити, що подамся й цього. А з цим попередженням тепер мені можуть відмовити», — вважає Сидоров.
Ми звернулися до Андрія Портнова із запитанням про те, чи має він стосунок до скарг Демченка і Бужанського на суддю Сидорова. Портнов цю тему не коментує.