Чому всі заговорили про легалізацію канабісу?
Тому що на сайті Кабміну 9 квітня з’явилася постанова уряду, яку ухвалили міністри на засіданні за два дні до того. Документ вносить незначні зміни до переліку наркотичних засобів та психотропних речовин, обіг яких обмежений, але не заборонений.
Постанова додає до переліку два нові препарати на основі канабісу — «Набілон» і «Набіксімолс». У цьому переліку зазначені препарати, використання яких дозволене лише для лікування. Окрім цих двох нових препаратів у переліку вже був один препарат з канабісом — «Дронабінол».
Також у постанові йдеться, що «до речовин ізольованого канабідіолу (ізоляту канабідіолу) цією постановою заходи державного контролю не встановлюються». Це означає, що такі речовини можуть вільно використовуватися на території України. (Ось коментар заступника міністра охорони здоров’я Ігоря Іващенка).
Народний депутат від «Слуги народу» та очільник фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев одразу написав, що уряд вирішив проблему легалізації канабісу в Україні: «Правда, питання вирішене не так, як хотіли ділки, які мріють про плантації марихуани з вільним її обігом у найбіднішій країні Європи. Тому очікуємо виття з Дартмурських боліт про «чергову зраду».
Кабмін справді легалізував медичний канабіс?
Ні. Уряд легалізував лише два препарати на основі канабісу (один із них — на основі синтетичного), а також ізолят канабідіолу. Сам же канабіс, а також усі смоли, екстракти, настоянки з нього і сам ТГК продовжують перебувати у таблиці заборонених речовин. Їх не можна використовувати ні для лікування, ні для досліджень.
«Перший препарат [«Набілон»] — це синтетичний ТГК. Аналог такого препарату вже був [легалізований] усі ці роки — «Дронабінол». Фактично ж його не міг виписати жоден лікар, і доступу у пацієнтів до нього не було. В Україну його ніхто не завозив, ніхто не виписував на нього рецепти. Де-юре він був, а де-факто — ні. Навіщо він там був? Щоб Україну не звинувачували в порушенні прав людини, тому що є протоколи, які його передбачають. Ним лікували окремі захворювання, наприклад, анорексію при ВІЛ. Щоб іноземці могли заїхати в Україну з запасом цього препарату на тиждень, його номінально дозволили», ― розповів у коментарі «Бабелю» експерт наркополітики та один із засновників «Маршу Свободи» Тарас Ратушний.
«Набінол», який внесли у список дозволених новою постановою, використовують і для полегшення деяких симптомів, які виникають у онкологічних хворих після хіміотерапії.
З іншим препаратом, «Набіксімолсом», ситуація складніша — у ньому присутні як ізолят канабідіолу, так і ТГК. За словами Ратушного, оскільки канабіс і ТГК заборонені — виникає юридичний казус. А тому питання про його легальність може бути віддане на розсуд правоохоронців.
Що стосується ізоляту канабідіолу, то існує лише один препарат, який виготовляється тільки з нього — це «Епідіолекс». Ним лікують деякі види епілепсії, наприклад, синдроми Драве та Леннокса — Гасто. Як розповів голова благодійної організації «100% Життя» Дмитро Шерембей, цього препарату потребують 18 тисяч дітей в Україні.
«Виробники «Епідіолексу» уже можуть звертатися до «Державного експертного центру» для отримання реєстрації», — пояснює заступник глави МОЗ Ігор Іващенко.
Окрім цих двох препаратів постанова Кабміну нічого не легалізувала: активні речовини канабісу — ТГК, а також медичного канабісу — КБД з домішками — все ще заборонені.
То що, просто дозволили два конкретні препарати?
Так. Закон про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори ухвалили в Україні ще в 1995 році. Він регулює процес реєстрації, обігу, використання та всього іншого, що пов’язане з подібними речовинами. Саме на базі цього закону уряд у травні 2000 року затвердив Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. У цьому документі такі речовини поділені на чотири таблиці: обіг яких заборонений, обіг яких обмежений, обіг яких обмежений з винятками, та власне прекурсори. Кожна з цих таблиць поділяється на два (або й на три) списки: наркотичні засоби, психотропні речовини та деякі рослини.
Таблиця 1 найжорсткіша — обіг будь-яких речовин, які входять в неї, заборонений. Закон дозволяє лише культивувати рослини з їхнім вмістом, використовувати їх для експертної, оперативно-розшукової діяльності та з науковою метою. У цій таблиці, наприклад, перебувають кокаїнові кущі, героїн, опій, псилоцибін та інші. Тут же вказані і канабіс, його смоли, екстракти і настоянки.
А от у Таблиці 2 перебувають речовини, обіг яких обмежений, але не заборонений. Тобто препарати, які можна використовувати для лікування. Наприклад, там є кодеїн, кокаїн, метадон, морфін, і навіть амфетамін та метамфетамін. Саме в цю таблицю постановою Кабміну і додали назви нових препаратів.
Зрозуміло, ну хоч ці два препарати допоможуть онкохворим?
Можливо. Але експерти вказують на високу ціну цих препаратів — кілька сотень, а то і тисяч доларів. Наприклад, у Великій Британії «Набіксімолс» коштує від 5 до 10 тисяч фунтів, а це майже 384 тисячі гривень. До України їх майже ніхто не ввозить, а тому й потенційне їх використання теж викликає сумніви. А коштують препарати так дорого тому, що в них використовують синтетичний ТГК замість натурального.
«Ніхто з онкохворих не буде чекати на цей препарат, виписувати його не будуть, бо вони як ходять зараз на чорний ринок, так і будуть ходити. І потім це буде додатковий аргумент «ну бачите, по нього ніхто не звертається, ми ж їм легалізували, а вони не ходять по нього», — говорить Ратушний.
Розкритикувала МОЗ за таку «легалізацію» канабісу і народна депутатка від «Голосу» та колишня заступниця міністра охорони здоров’я Ольга Стефанишина. На її думку, цією постановою уряд пролобіював конкретних імпортерів від фармакологічного бізнесу, які будуть ввозити винятково ті препарати, які дозволені.
На думку Ратушного, Кабмін ухвалив постанову для того, аби перебити за термінами проєкт про легалізацію від Міністерства у справах ветеранів. Там у лютому 2021 року пропонували повністю виключити канабіс і всі його смоли, настоянки і екстракти з переліку заборонених та дозволити його у медицині. За його словами, у МОЗ власний документ не виставляли на громадське обговорення, порушивши процесуальні терміни, фактично, зробивши це таємно.