У проєкті «підтримка органів, створених ворогом» вважається колабораціонізмом. Що це означає? Якщо медики в лікарні допомагають людям і бойовикам — це підтримка?
Якщо медики надають допомогу тим, хто залишився в окупації, — це не підтримка ворога. А якщо людина здавала проукраїнських патріотів, якщо вона була причетна до звільнення людей з роботи через їхні політичні погляди — це колабораціонізм. Якщо людина добровільно взяла в руки зброю, у патрулі «народної міліції» збирала інформацію про українських громадян і здавала їх окупаційній владі — теж. А от якщо підлітка поставили зі зброєю на КПВВ, примусили цю дитину співпрацювати — ні.
Історія проєктів про покарання за колабораціонізм
-
Росія незаконно проводить псевдореферендум у Криму й окуповує півострів. Починаються сепаратистські рухи та мітинги в інших містах. Громадяни України допомогають створювати ці рухи. Постає питання про їхню відповідальність.
-
У парламенті реєструють два законопроєкти про кримінальну відповідальність за колабораціонізм. Автором одного була група депутатів, іншого — депутат «Народного фронту» Ігор Лапін. Він та його колеги по партії також зареєстрували проєкт закону «Про захист української державності від проявів колабораціонізму».
-
Тодішній президент Петро Порошенко обіцяє внести проєкт, який би стосувався колаборантів, але так його і не вніс.
-
Парламент нового скликання починає роботу. Усі три законопроєкти, що стосувалися колабораціонізму, не проходили перше читання, а тому не потрапили на розгляд парламенту нового скликання. На думку Лапіна, це сталося тому, що частина депутатів фракції «Народний фронт», в якій він був, а також депутати «Блоку Петра Порошенка» не хотіли його підтримувати.
-
Під тиском ветеранів АТО міська рада Миколаєва звернулася до Верховної Ради, президента і Кабінету міністрів щодо необхідності розробити й ухвалити закон «Про колабораціонізм».
-
Фракція «Європейської солідарності» вносить законопроєкт про кримінальну відповідальність за колабораціонізм. Депутати «Слуги народу» готують свій проєкт.
А судові медики? Вони в рамках розслідувань надають інформацію тій же окупаційній міліції. Це колаборація?
За міжнародним правом, медики взагалі винесені за дужки, як і журналісти. Але рішення ухвалює суд. Якщо медики брали участь у катуванні в якійсь «Ізоляції»,— це участь у катуванні. Якщо медики надавали допомогу бойовикам, відповідальність має нести бойовик, а не медик, який давав клятву Гіппократа.
Щодо журналістів. Наприклад, колишній журналіст Родіон Мірошник. Росія запросила його в політичну підгрупу в Мінську. Він нещодавно включався на телеканал «Наш» як представник окупаційної влади. Він — типовий колаборант, тому що складав списки проукраїнських журналістів та їхніх родин, організовував підвали для катувань у приміщенні телекомплексу. Для нього підходить формулювання «участь у збройному конфлікті на боці держави-агресора, забезпечення підтримки органів окупаційної влади».
Наступна форма колабораціонізму — «ведення господарської діяльності спільно з окупаційною владою, незалежно від місця реєстрації таких суб’єктів». Про що це? Наприклад, у людини є ларьок, вона — колаборант?
[Під час окупації] на цій території процвітало мародерство. Мародери вкрали дуже багато української власності та створили свій бізнес. А можливо, навіть здали проукраїнських громадян окупаційному режиму, щоб отримати їхній бізнес. І тепер сплачують податки окупаційному режиму. Це колаборація з окупаційним режимом. А якщо людина має ларьок, їй потрібно вижити в окупації, годувати родину — це інша історія.
Цей закон стосується не лише тих, хто перебуває на окупованій території. Співпрацювати з окупаційною владою можна, перебуваючи й на контрольованих територіях.
Ще одна форма — «організація масових заходів, мітингів, демонстрацій у рамках співробітництва з державою-агресором». Про що саме йдеться? Давайте з прикладами.
Це мітинги, які [у 2014 році] ніхто не заборонив: це й так звані «Путін, прийди», і захоплення СБУ, і виступи з гаслами «Ми за руський мир». Це всі мітинги, які підривають територіальну цілісність.
У законопроєкті є така форма — «передача матеріальних і нематеріальних ресурсів регулярним військам держави-агресора, радникам, інструкторам і найманцям». Чим це відрізняється від фінансування тероризму.
У фінансуванні тероризму йдеться про грошові активи або нерухомість. А тут, наприклад, якщо людина дає для друку листівок свої принтери, комп’ютери — це не фінансування тероризму напряму, але це співпраця, колабораціонізм. Якщо людина дає авто, щоб розвозити такі листівки, — це теж співпраця, колабораціонізм. Однак це не фінансування тероризму.
Але ж людину, яка фінансувала тероризм, можна назвати пособником.
Це слідчі будуть кваліфікувати, а суд — вирішувати. Очевидно, що ці закони потребують і дискусії у парламенті, й експертної оцінки. Ми усвідомлюємо, що буде багато противників ухвалення таких законів.