Ідея «Верховного суду» зʼявилася не одразу, спочатку був провальний референдум серед користувачів
З моменту свого заснування у 2004 році Facebook позиціонувала себе як рай для вільного вираження думок в інтернеті. Уже через пʼять років компанію розкритикували за те, що вона негласно змінила алгоритми, які дозволяли зберігати дані користувачів навіть після того, як вони видалили свої облікові записи. Тоді засновник соцмережі Марк Цукерберг оголосив «новий підхід до управління сайтом» — запропонував користувачам проголосувати щодо політики управління. Але «референдум» провалився, проголосувало тільки 0,32 відсотка користувачів. У 2012 році проєкт непомітно згорнули.
Ідея створення Наглядової ради Facebook належить Ноа Фельдману, пʼятдесятирічному професору Гарвардської школи права, який у 2003 році допомагав розробити тимчасову конституцію Іраку. У 2018 році Фельдман приїхав погостювати до своєї подруги по коледжу Шеріл Сендберг, головної операційної директорки і члена ради директорів Facebook. Одного разу під час велосипедної прогулянки Фельдмана раптово осінило: «Facebook потрібен Верховний суд!» Він помчав додому і розповів про це Сендберг.
У листопаді того ж року Цукерберг запросив Фельдмана провести коротку презентацію на корпоративній раді Facebook. Ідею розкритикували, але Цукерберг скористався своїм корпоративним правом одноосібного рішення і, на подив Фельдмана, наказав запустити проєкт.
Ноа Фельдман на слуханнях у справі про імпічмент Дональда Трампа в Капітолії, 4 грудня 2019 року.
The Washington Post / Contributor
Про структуру і повноваження «Верховного суду» довго сперечалися
Створити новий орган доручили команді Facebook з управління та стратегічних ініціатив. Ядро групи складалося з дюжини співробітників, в основному у віці від тридцяти років, які до цього працювали в ООН, Білому домі часів Обами, Міністерстві юстиції.
Почали вони зі статуту, або, як його називала більшість, «конституції». У ранніх проєктах статуту було багато сухих і обережних юридичних формулювань, на що скаржилися технічні керівники компанії, незнайомі з юриспруденцією. У пізніх версіях зʼявилися правки, наприклад, слово «користувачі» замінили на «люди». Виявилося, що статут редагував особисто Цукерберг, щоб зробити його «більш зрозумілим».
Розгорілися суперечки і з приводу повноважень «Верховного суду». Консультанти, які не перебували в компанії, хотіли, щоб у Наглядової ради було якомога більше повноважень, щоб вона могла регулювати всю політику Facebook. Співробітники ж хвилювалися, що Наглядова рада може прийняти рішення, яке зашкодить компанії, наприклад, заборонить стрічку новин Facebook.
Зрештою зійшлися на тому, що «Верховний суд» розглядатиме спірні моменти, що стосуються контенту в Facebook та Instagram. У його складі буде 40 осіб, їх призначатимуть на три роки. Кожен член Ради може залишатися на своїй посаді не більше як девʼять років. Із сотень тисяч апеляцій і скарг обиратимуть найрезонансніші. Кожен випадок розглядає група з пʼяти експертів. Якщо їхнє рішення схвалять інші члени Ради, то воно вважатиметься обовʼязковим до виконання. І тоді його не може оскаржити навіть Цукерберг.
А ось пропозиції щодо політики компанії мають суто рекомендаційний характер. Фінансується Рада зі спеціального трастового фонду, куди Facebook передала 130 мільйонів доларів, але розпоряджатися цими грошима сама компанія не має права.
Перших 20 членів «Верховного суду» обирали зі скандалами
У серпні 2019 року керівництво Facebook запросило експертів з різних сфер, щоб обговорити кандидатури членів Наглядової ради. І тут почалося. Журналісти заявили, що в Раді мають переважати журналісти. Міжнародні юристи заперечили, що це повинні бути правозахисники. Експерти з інформаційних технологій виступили категорично проти юристів у складі. А один з аналітиків взагалі запропонував набрати «звичайних людей».
Нарешті, у травні 2020-го оголосили імена перших 20 членів «Верховного суду». Серед них експремʼєр-міністр Данії Гелле Торнінг-Шмідт, колишній головний редактор The Guardian Алан Расбріджер, єменська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2011 року Таваккул Карман, угорський вчений у галузі конституційного права, колишній суддя ЄСПЛ Андраш Шайо та інші експерти.
Не обійшлося і без скандалів. Дехто був невдоволений призначенням Майкла Макконнелла, федерального судді у відставці, який у 2000 році стверджував у Верховному суді США, що бойскаутам слід дозволити виключати зі своїх лав геїв. Також зʼясувалося, що деякі республіканці намагалися проштовхнути в Раду кандидатів, лояльних до Трампа. Пропонували взяти його доньку Іванку або когось із синів. А сам Трамп особисто подзвонив Цукербергові, щоб сказати, що незадоволений складом Ради. Він особливо розлютився через обрання Памели Карлао, професорки права Стенфордського університету, яка свідчила проти нього під час першого процесу щодо імпічменту в грудні 2019 року.
Критики «Верховного суду» Facebook сумніваються в його ефективності
Вони вважають, що це лише «фіговий листок», піар-хід і репутаційний щит компанії. Адже Рада не має жодних формальних юридичних повноважень, а існує лише тому, що Facebook добровільно дотримується її правил. Тоді як у самої компанії є проблеми значно глибші, ніж питання про те, чи слід дозволяти певні фрагменти контенту.
Джаміль Джаффер, директор Knight First Amendment Institute, який спеціалізується на свободі слова в інтернеті, відмовився від посади у «Верховному суді» Facebook. Він побоюється, що компанія піде шляхом «обрання згори» і буде вводити до Ради зручних для себе членів-однодумців.
Цього побоювалася і Торнінг-Шмідт, проте Цукерберг особисто пообіцяв їй, що компанія не буде втручатися в роботу Ради і зобовʼязується виконувати її рішення. Сам Цукерберг каже, що давно хотів розділити структуру Facebook на тих, хто створює програми та інші продукти, і тих, хто відповідає за моральні цінності. Адже рано чи пізно він піде з компанії, і йому хочеться, аби вона залишилася в надійних руках.
«Верховний суд» Facebook вже виніс перші рішення
Наглядова рада запрацювала в жовтні минулого року, і наприкінці січня 2021-го винесла свої перші рішення. Вони стосувалися пʼяти видалених постів, і в чотирьох випадках рішення були на користь їхніх авторів.
Перший пост користувача з Мʼянми стосувався висловлювань ненависті на адресу мусульман, другий — обізнаності про рак грудей у Бразилії, його проілюстрували оголеним фото, третій містив цитату нацистського міністра пропаганди Йозефа Геббельса, четвертий критикував стратегію охорони здоровʼя у Франції, і його спочатку розцінили як дезінформацію про пандемію коронавірусу.
Заборонили тільки пост, в якому користувач назвав азербайджанців російським словом «тазики», у яких «немає історії в порівнянні з вірменами». З цього питання консультувалися з ЮНЕСКО, спеціальним доповідачем ООН з питань меншин і з аналітичним центром в Україні. Зрештою проголосували за те, щоб видалити пост, хоча з таким рішенням погодилися не всі судді.
На черзі справа про довічний бан Трампа
Після штурму Капітолія 6 січня, у Twitter, Facebook та Instagram заблокували облікові записи колишнього президента США Дональда Трампа. Його звинуватили в підбурюванні до бунту через соцмережі. Пізніше в Twitter вирішили назавжди заблокувати його акаунт.
Наступного дня після інавгурації нового президента Джозефа Байдена керівництво Facebook звернулося до Наглядової ради з проханням вирішити, чи продовжити бан Трампа на їхніх платформах. Тепер у «Верховного суду» Facebook є 90 днів на те, щоб ухвалити остаточне рішення, але його члени обіцяють впоратися швидше.
Відповідно до статуту, користувач не може виступати перед «Верховним судом» усно. Але може відправити письмове резюме, аргументуючи свою позицію. А «прокурор» з Facebook подає коротку інформацію, яка пояснює обґрунтування компанії. Ці правила діятимуть і щодо Трампа. Члени Ради готуються до того, що їм доведеться багато попрацювати, адже їхнє рішення може стати прецедентом для аналогічних ситуацій з іншими політичними лідерами.