У ніч проти 11 вересня 1973 року в Чилі почався військовий переворот проти лівого уряду президента Сальвадора Альєнде. Його організувало вище командування сухопутних військ, флоту, авіації та поліцейського корпусу карабінерів. Спочатку заколотники захопили велике портове місто Вальпараїсо, що розташоване приблизно за сто кілометрів від столиці. О 06:30 почали штурмувати Сантьяго та швидко захопили ключові стратегічні обʼєкти. На цей час Альєнде прибув до президентського палацу La Moneda з автоматом в руках, щоб взяти на себе командування і дати відсіч путчу.
Обстріл президентського палацу La Moneda під час військового перевороту в Чилі 11 вересня 1973 року. Графічний редактор The New York Times Дейн Бат поруч з останнім фото Сальвадора Альєнде з автоматом у руках під час військового перевороту 1973 року. У березні наступного року цей знімок Сержа Плантюро переміг на конкурсі World Press Photo.
Biblioteca del Congreso Nacional de Chile; Hans Peters / Anefo / Wikipedia
О 09:10 єдина на той час працююча пропрезидентська станція «Магальянес» почала транслювати останнє звернення Альєнде до чилійського народу. Через пʼять хвилин прямо під час ефіру її розбомбили з повітря.
У цей же час заколотники почали штурмувати президентський палац, обстрілюючи його з літаків і танків. Самому Альєнде і приблизно сорока його прихильникам, які обороняли палац, запропонували здатися і безперешкодно покинути Чилі, але вони відмовилися. Близько пів на третю заколотники придушили опір, увірвалися до палацу і в президентському кабінеті знайшли мертвого Альєнде, поруч лежав його автомат.
Альєнде був вихідцем з родини чилійських аристократів. У студентські роки він захопився марксистською ідеологією і став одним із засновників Соціалістичної партії Чилі. У 29 років його обрали депутатом місцевого парламенту в рідній провінції Вальпараїсо. А в 31 рік Альєнде, медик за освітою, стає міністром охорони здоровʼя Чилі. Із 1952 до 1964 року тричі балотувався на посаду президента, але постійно програвав.
У вересні 1970 року в Чилі планувалися чергові президентські вибори. Альєнде знову висунув свою кандидатуру від Фронту «Народна єдність» — коаліції лівих партій і фракцій. Перед виборами він звернувся по допомогу до СРСР — у рамках спецоперації «Лідер» КДБ виділив на президентську кампанію Альєнде близько пів мільйона доларів. Приблизно стільки ж ЦРУ витратило на його головного конкурента — кандидата від правої Національної партії Хорхе Алессандрі Родрігеса. Зрештою Альєнде переміг із мінімальною перевагою — трохи більше за один відсоток.
Під час свого останнього візиту до СРСР у 1972 році, всупереч протоколу, Сальвадор Альєнде зупинив кортеж на площі Слави в Києві, щоб поспілкуватися з городянами, 1 грудня 1972 року. Сальвадор Альєнде на площі Верховної Ради УРСР (зараз площа Конституції) в Києві, 1 грудня 1972 року.
Biblioteca del Congreso Nacional de Chile; Александр Тимофеевич Бормотов / Wikipedia
Після обрання президентом Альєнде почав будувати в Чилі соціалізм. Насамперед він націоналізував близько сорока відсотків сільськогосподарських земель, а також великі приватні компанії та банки. У цей період він остаточно посварився зі США, оскільки більшість націоналізованих чилійських мідеплавильних компаній мали американських інвесторів. Альєнде ще більше зблизився з Радянським Союзом і кубинським лідером Фіделем Кастро, від якого отримав подарунок — автомат Калашникова з гравіюванням: «Сальвадору Альєнде від товариша за зброєю. Фідель Кастро».
Чилійські студенти вітають Фіделя Кастро (ліворуч) і Сальвадора Альєнде (праворуч) в аеропорту в Сантьяго, 10 листопада 1971 року.
Sovfoto / Contributor / Getty Images
У перший рік після приходу Альєнде до влади ріс валовий національний продукт і скорочувалося безробіття. Але до осені 1972 року економічне становище Чилі різко погіршилося через падіння світових цін на мідь і девальвацію долара. Інфляція сягнула 160 відсотків, а до літа 1973 року зросла до 190. На цей час суспільство розділилося на два ворогуючі табори — прихильників Альєнде і його противників. Країною прокотилися масштабні протести і страйки. А ультраправа організація Patria y Libertad («Батьківщина і свобода») влаштувала справжню партизанську війну, підриваючи мости, залізниці, нафтопроводи й електростанції.
Двадцять другого серпня 1973 року опозиційна більшість Палати депутатів, нижньої палати парламенту Чилі, ухвалила постанову про незаконність дій уряду. Альєнде звинуватили в авторитаризмі, замаху на приватну власність і свободу слова, переслідуванні опозиції, незаконних арештах, терорі населення і впровадженні в освіту марксистської ідеології.
У цій ситуації Альєнде зробив ставку на підтримку армії. Особливо він довіряв Аугусто Піночету, який за час його президентства зробив стрімку карʼєру і став головнокомандувачем сухопутних військ і заступником міністра внутрішніх справ.
Ще 29 червня 1973 року Піночет придушив антиурядовий заколот танкового полку, а трохи більш ніж за місяць вже очолив військовий переворот проти Альєнде. Зрештою Піночет став диктатором Чилі на 17 років, а період його правління був одним з найкривавіших за всю історію країни.
Після перевороту Піночет заявив, що Альєнде наклав на себе руки під час штурму президентського палацу. Однак довгий час існували версії про те, що його вбили заколотники. У 2011 році уряд Чилі дозволив ексгумувати останки Альєнде. Група міжнародних експертів підтвердила, що він справді вчинив самогубство — застрелився з автомата, який йому подарував Фідель Кастро.
Арсенал захисників президентського палацу під час військового перевороту 11 вересня 1973 року.
Biblioteca del Congreso Nacional de Chile