Natalia Fedosenko / Contributor
Заводи і підприємства
О шостій годині вечора на знак солідарності з протестувальниками на страйк вийшли робітники Мінського тракторного заводу (МТЗ), Мінського автомобільного заводу (МАЗ), Мінського керамічного заводу («Керамін»), заводу «Інтеграл», ВАТ «Хімволокно», «Гродноміськбуд», ВАТ «Белкард», завод БелАЗ, «Гродно-Азот» тощо.
Заводчани МТЗ висунули владі вимоги, які містять три пункти: ОМОН і силовики повинні повернутися в місця своєї дислокації; провести нейтральні та вільні вибори з допуском міжнародних спостерігачів; звільнити всіх затриманих під час протестів, надавши їм медичну та психологічну допомогу.
Робочі проводять зустрічі з керівництвом, влаштовують акції солідарності з гаслами «Йди!» і «Живе Білорусь!», а також вимагають від керівників підприємств вплинути на ситуацію, що склалася у країні.
У Жодино працівники БелАЗу поспілкувалися з мером Дмитром Заблоцьким. На зустріч прийшли також жителі міста. Мера просили прибрати ОМОН і військових з міста. Також працівники вимагали більше не передавати автобуси БелАЗу силовикам. Мер пообіцяв виконати вимоги. Згодом на БелАЗ приїхали ексгендиректор підприємства і нинішній міністр промисловості Петро Пархомчик. Журналістів вигнали, а працівники розповіли, що Пархомчик говорив грубо. «У тебе робота є, що ще треба? Йди працюй!» — процитував його один зі співробітників.
До акцій солідарності, за повідомленнями опозиційних видань, приєдналися і залізничники.
Лікарні
На акції солідарності проти насильства вийшли працівники Республіканського науково-практичного центру «Кардіологія» в Мінську та Четвертої столичної лікарні. Близько 100 медиків вийшли до проїжджої частини.
Із плакатами вийшли медики столичної Лікарні швидкої допомоги і студенти Гродненського медичного університету.
Із вимогою перерахувати голоси на виборах виступили також Білоруська державна філармонія і Національний художній музей Білорусі.
ЗМІ
Зі своєрідним протестом долучилися і представники медіа. Зокрема, із 12 серпня з державних телеканалів і ЗМІ почали звільнятися журналісти. Деякі журналісти після звільнення повідомляють про те, що не можуть більше працювати на державних ЗМІ через жорстокість і насильство, яке застосовують силовики проти протестувальників, а також через цензуру і неможливість подавати іншу точку зору.
Також журналісти та співробітники державних ЗМІ в Білорусі підписують звернення до міністра інформації із закликом припинити насильство під час придушення протестів. Журналісти заявляють, що згідно із законами та Конституцією країни усі громадяни мають право вільно отримувати інформацію, а ЗМІ мають висвітлювати різні точки зору.