Головним приводом для протестів став законопроєкт, що дозволяє екстрадицію в материковий Китай, який зʼявився у Законодавчих зборах Гонконгу навесні 2019 року. Його критики боялися, що Пекін може використовувати екстрадицію для політичних репресій. Гонконг має особливий статус із правами широкої автономії. До 1997 року він був британською колонією. Потім його передали Китаю за договором, одним із ключових пунктів якого був принцип «одна країна, дві системи». Пекін перебирав питання оборони та зовнішньої політики, а Гонконг лишав за собою контроль над законодавством, поліцією, фінансовою системою, імміграційною політикою, а також зберігав членство в міжнародних організаціях.
Перші протести проти законопроєкту про екстрадицію почалися ще в березні. Це були мирні демонстрації, у яких брало участь кілька тисяч людей. Але глава адміністрації Гонконгу Керрі Лем продовжувала просувати законопроєкт. Перша масова акція протесту відбулася 9 червня. За словами організаторів, у ній взяли участь близько мільйона людей. Почалася вона з маршу до будівлі уряду, а закінчилася масовими сутичками з поліцією. Уже 12 червня поліція застосувала проти активістів сльозогінний газ і гумові кулі.
Перша масова акція протесту в Гонконзі проти законопроєкту про екстрадицію в Китай, у якій брали участь близько мільйона людей, 9 червня 2019 року.
Anthony Kwan / Getty Images
Вимоги протестувальників:
остаточно відправити законопроєкт про екстрадицію «у смітник». Зараз його просто відклали на невизначений строк, але в будь-який момент роботу над документом можуть відновити і проголосувати за кілька днів;
відправити у відставку Керрі Лем. Глава адміністрації Гонконгу вибачилася перед протестувальниками, проте відмовилася йти з посади;
розслідувати дії поліції. Активісти вважають невиправданим рівень насильства з боку правоохоронців та вимагають неупередженого розслідування;
припинити називати протести бунтом. Уряд використовував слово «бунт» для опису протестів 12 червня;
звільнити заарештованих учасників протестів. Наприкінці липня 44 затриманим висунули звинувачення в участі в масових заворушеннях. Кожному з них загрожує до 10 років в'язниці;
запровадити загальне виборче право. Главу адміністрації Гонконгу призначає спеціальний виборчий комітет, і тільки половину депутатів парламенту обирають на народних виборах.
Станом на цей час законопроєкт уже пройшов перше читання, проте Лем усе-таки оголосила, що його розгляд відклали на невизначений термін. Протести та сутички з поліцією тривали. Мітингувальники увірвалися до будівлі Законодавчих зборів 1 липня, у річницю передачі Гонконгу Китаю. Протягом наступних тижнів були сутички в одному з найбільших торгових центрів Гонконгу, а також спроба штурму центрального офісу китайського уряду.
Активіст із мегафоном у залі засідань гонконгського парламенту, куди протестувальники увірвалися в річницю передачі Гонконгу Китаю, 1 липня 2019 року.
Anthony Kwan / Getty Images
Активісти закликали до загального страйку та практично паралізували рух наземного транспорту та метро. А 5 серпня до протестувальників приєдналися працівники аеропорту Гонконгу, через що довелося скасувати сотні рейсів. У минулі вихідні знову були сутички з поліцією на вулицях. На станції метро правоохоронці з близької відстані стріляли в протестувальників гумовими кулями та газовими гранатами.
Попередні масові протести, які отримали назву «Революція парасольок», відбулися в Гонконзі в 2014 році. Тоді тисячі протестувальників, переважно студентів, влаштували 79-денний сидячий страйк у центрі міста проти спроб Пекіна контролювати місцеві вибори. Зрештою протести поступово зійшли нанівець, влада не виконала фактично жодної вимоги, а лідерів відправили у вʼязницю.
Цього разу мітингувальників підтримує набагато більше представників різних верств суспільства — держслужбовці, попзірки, лікарі, юристи, власники малого та середнього бізнесу. На передньому краї залишаються переважно студенти та старшокласники, але загалом у протестах беруть участь люди різного віку. За два місяці поліція затримала майже 600 осіб віком від 13 до 76 років. Ще 16 арештів відбулося минулих вихідних.
Поліція затримує мітингувальника під час акції протесту, 28 липня 2019 року.
Geovien So / SOPA Images / LightRocket via Getty Images
Іспанський відеожурналіст Рауль Абеллан знімає документальний фільм про протести в Гонконзі. За його словами, у них беруть участь «громадянське суспільство та армія добровольців, які організують усе: ліки, їжу та напої, усілякі засоби захисту; люди залишають гроші в автоматах з продажу квитків у метро; є навіть група матерів, які допомагають молоді, що бере участь в акції протесту».
На відміну від Революції парасольок, коли поліція застосовувала сльозогінний газ один раз, нинішній протест усе більше радикалізується. Під час недавніх акцій у працівників поліції вже жбурляли коктейлі Молотова. «У багатьох є відчуття, що іншого виходу немає, що фізичне протистояння — єдиний засіб змусити режим почути гонконгівців», — говорить Джеффрі Нго з правозахисної групи Demosisto.
Протестувальник жбурляє коктейль Молотова в напрямку поліції, 10 серпня 2019 року.
Billy H.C. Kwok / Getty Images
Під час щотижневих акцій і сутичок з поліцією протестувальники виробили кілька ефективних тактичних прийомів. Ось ключові з них:
- «Будь водою». Це одна з відомих цитат гонконзького кіноактора та майстра бойових мистецтв Брюса Лі. На практиці це означає, що протести стали більш гнучкими й мобільними. Мітинг може перетворитися на марш, марш може раптово змінити напрямок, а потім швидко розсіятися й зібратися в іншому місці. Протестувальники кажуть, що це допомагає уникнути масових затримань.
- Протест без лідерів. Ця тактика зʼявилася після того, як лідери Революції парасольок отримали тюремні терміни. Люди використовують маски, окуляри та навіть перевдягаються під час акції. Використовують і лазерні указки, щоб «засліпити» камери розпізнавання облич.
- Координація онлайн. Учасники протестів координують свої дії через онлайн-форуми або чати в Telegram. Це допомагає, насампред, зберігати анонімність. А коли влада почала глушити інтернет і мобільний звʼязок у районах акцій, протестувальники стали використовувати функцію AirDrop. Вона дозволяє користувачам iPhone надсилати один одному зображення тільки через Bluetooth.
- Мова жестів. Протестувальники Гонконгу розробили унікальну систему сигналів. Вони жестами показують «відділу постачання», що їм потрібно саме зараз: каски, маски, парасольки, вода, медикаменти тощо. Цієї системи жестів молодь навчає старше покоління учасників.
Літня жінка кричить на правоохоронців, коли ті намагаються відтіснити демонстрантів у Гонконзі, 27 липня 2019 року.
Laurel Chor / Getty Images
- Загони «пожежників». Ця стратегія зʼявилася після того, як поліція почала застосовувати сльозогінний газ. Спеціально організовані команди гасять гранати з газом за допомогою дорожних конусів.
- Організований відступ. Це спосіб уникнути тисняви під час сутичок з поліцією на вузьких вулицях Гонконгу. Тому протестувальники синхронно відступають, голосно рахуючи кожен крок.
- Краудфандинг. Перед самітом G20 у Японії наприкінці червня 2019-го активісти запустили кампанію зі збору коштів. Їх витратили на рекламні оголошення, що розповідають про протести. Такі оголошення зʼявилися у відомих виданнях по всьому світу, як-от New York Times, The Guardian, Le Monde, Süddeutsche Zeitung, Globe & Mail, Seoul Daily.
Крім правоохоронців, мітингувальникам протистоять і місцеві «тітушки». Наприкінці липня близько сотні людей у масках та білих футболках побили протестувальників, які поверталися з акції, і просто випадкових перехожих. Постраждали понад 40 людей. Активісти та правозахисники вважають, що це були бойовики тріад — місцевої організованої злочинності, повʼязаної з владою та поліцією.
Пекінська влада спочатку обмежувалася стандартними заявами про те, що засуджує протести і підтримує місцеву владу. Проте через майже два місяці активних протистоянь китайський чиновник, який курирує справи Гонконгу, Чжан Сяомін, заявив, що демонстрації «мають чіткі характеристики «кольорової» революції, яку надихають США». Китайська армія опублікувала відео, в якому військові тренуються придушувати масові міські заворушення. Їм протистоять люди в чорному одязі й жовтих шоломах — неофіційна форма протестувальників у Гонконзі.
Як пише WSJ з посиланням на джерела в уряді Гонконгу, глава адміністрації Керрі Лем планує перечекати протести. Вона сподівається, що у вересні більшість активістів повернуться до шкіл та університетів, і демонстрації підуть на спад. Але протестувальники заявляють, що не збираються розходитися, поки влада не виконає їхні вимоги, і готуються до нових акцій.