Восени 2020 року оточення самопроголошеного білоруського президента Олександра Лукашенка отримало листа зі спокусливою пропозицією. Диктатору пропонували зняти про нього великий документальний фільм ― із поїздкою місцями його дитинства, оглядом ферми, яку він колись очолював, і загалом розповіддю про «драматичну історію сучасної Білорусі» та «мудрість і послідовність дій її лідера».
Основою фільму мало стати велике інтервʼю Лукашенка із запитаннями на кшталт «Чому ви вирішили стати законотворцем», «Розкажіть про спробу замаху на вас», «Яким ви бачите майбутнє незалежної Білорусі», «Хто справді переміг на президентських виборах 2020 року». На тих виборах, за версією більшості демократичних держав, перемогла опозиціонерка Світлана Тихановська. Режиму Лукашенка завдяки репресіям вдалося втриматися при владі, через що в цивілізованому світі він став фактично ізгоєм.
Владу Білорусі застерігали в листі, що «вікно можливостей для сприятливого розвитку ситуації може зачинитися просто перед нами». Автори стверджували, що бюджет фільму становитиме $5 мільйонів ― гроші повинні були дати будь-які спонсори, а весь процес мав зайняти рік.
В адміністрації Лукашенка погодилися. Хоч і пізніше від запланованих строків, але фільм взяли в роботу. Відомо, що на кінець 2021-го вже відбулися зйомки в різних регіонах Білорусі. Але на екрани фільм так і не вийшов ― з початку великої війни Олівер Стоун відмовився брати участь у проєкті.
Перші сторінки з презентації проєкту про Лукашенка.
OCCRP / «Бабель»
Стоун приваблював адміністрацію Лукашенка з двох причин: він всесвітньовідомий режисер і давно набив руку на пропагандистських стрічках. У 2008 році Стоун зняв компліментарний фільм про Джорджа Буша ― молодшого, потім ― про Едварда Сноудена. Згодом Стоун зосередився на диктаторах ― робив фільм про Фіделя Кастро, Уго Чавеса і, зрештою, про путіна. Документальний проєкт із російським президентом вийшов у 2017 році й отримав від The New York Times характеристики «покірний», «кринжовий» та «непристойно щедрий» щодо диктатора. Стоун показав путіна американській аудиторії як «суворого, але справедливого лідера, обмовленого лицемірними мешканцями Заходу».
Одночасно з Лукашенком пропозицію зняти подібний проєкт про себе отримав азербайджанський диктатор Ільхам Алієв. Йому пропонували зафільмувати «серію розмов, які стосувалися б не лише перетворення природженого лідера на голову держави, але й усіх питань різнобарвної та захопливої історії Азербайджану».
Фільм з Алієвим на екрани не вийшов, на відміну від стрічки про Нурсултана Назарбаєва. Наприкінці 2021 року в ефірі казахського телебачення транслювали восьмисерійний проєкт Стоуна «QAZAQ: історія золотої людини». Щоб зрозуміти, яким був фільм, достатньо подивитися трейлер:
У трейлері згадується партнер Стоуна в цьому та інших подібних проєктах ― Ігор Лопатьонок. Більшість роботи з підготовки цих фільмів виконав саме він. Стоун фактично просто «торгував обличчям» ― його задачею було відбілити репутацію диктаторів за кордоном.
Лопатьонок родом із містечка на Дніпропетровщині, свою карʼєру починав на місцевому ринку. Якщо вірити презентаціям, які підготували для Лукашенка й Алієва, Лопатьонок «здобув популярність у країнах колишнього Радянського Союзу після того, як відреставрував і колоризував понад 16 популярних радянських фільмів». Яких саме ― не вказувалося. У 2000-х Лопатьонок виїхав до США, де, якщо вірити даним з тих самих презентацій, продюсував фільми «Земля забуття» і «Лускунчик у 3D». Зі Стоуном Лопатьонок, за його словами, працює з 2016 року ― він нібито був продюсером фільма «Сноуден».
Лопатьонок, хоч і живе в Лос-Анджелесі, досі переймається подіями в Україні. Сімнадцятого червня 2021 року у своєму Instagram він написав: «Зараз очевидно: людей на Майдані застрелили [самі] протестувальники, а не правоохоронці. Ми сказали це перші та повторюватимемо цю правду, доки кожен не знатиме: це був кривавий переворот, а не революція».
Під «ми сказали це перші» Лопатьонок мав на увазі свій фільм 2016 року «Україна у вогні», для якого Стоун взяв інтервʼю у путіна, Віктора Януковича, міністра внутрішніх справ України у 2011―2014 роках Віталія Захарченка і кількох інших представників української влади до 2014 року та її протагоністів.
На профільному сайті Rotten Tomatoes «Україна у вогні» отримала «сміттєвий» глядацький рейтинг у 59%, а роботу помітили лише на одному кінофестивалі ― Таормінському, який щороку проходить на Сицилії. Тільки там, судячи з Instagram Лопатьонка, відбуваються премʼєри інших його спільних зі Стоуном творів. Щонайменше двічі разом зі Стоуном і Лопатьонком на сцену цього фестивалю піднімалась колись відома в українській політиці пара.
Якщо Стоун для Лопатьонка ― «маестро, друг і наставник», то Віктор Медведчук ― «чудовий державник». Сьомого серпня 2021 року Лопатьонок привітав Медведчука в Instagram ― запостив спільне фото і підписав: «Ми з вами, наші чудові герої». Медведчук ― головна зірка ще одного фільму Стоуна і Лопатьонка «У боротьбі за Україну», який вийшов у 2019 році. «Бабель» переглянув його ще тоді — увесь фільм скидався на великий передвиборчий ролик політика.
Як виявили журналісти OCCRP, Медведчук ще й частково профінансував фільм про себе. Розслідувачі отримали доступ до листування сценариста з команди Стоуна―Лопатьонка з дружиною останнього, Вірою Томіловою.
«У Таорміні я перекинувся кількома словами з Оксаною Марченко, ― ідеться в листі. ― Звісно, [отримав підтвердження], що вони повністю покривають бюджет фільму».
Дружина на це відповіла, що отримала від представника Медведчука «частину гонорару Олівера й оплату за зйомки в Монако».
Журналісти звернулись до Медведчука і Марченко ― вони проігнорували запитання. Проте відповів Ігор Лопатьонок. На запитання, чому він звертає у своїй творчості таку увагу на автократів, він відповів, що для нього це просто особисті герої.
«Я захоплююсь тим, як вони керують своїм народом, ― каже Лопатьонок. ― Мене зачаровує, що в Мінську чисті вулиці й немає бездомних. Не те що в моєму Лос-Анджелесі».
Коли Лопатьонка спитали, звідки він бере гроші на свої проєкти та чи фінансує його Медведчук, він став агресивним. Під кінець Лопатьонок почав кричати та говорити журналісту OCCRP, що «ми переслідуватимемо тебе особисто та знищимо тебе». Невдовзі на протрампівському сайті Intelligencer.today зʼявилась стаття за співавторством Лопатьонка, у якій він називає розслідувачів «медіа Сороса і Держдепу», яке взялося за нього, тому що він підтримує Дональда Трампа. Відповідей на те, хто фінансує його проєкти, він так і не надав.
Зараз Лопатьонок і Стоун зайняті новим кінопроєктом «Війна». Це фільм про Другу світову ― точніше про те, що роль СРСР у ній свідомо применшують.
«Із розпадом Радянського Союзу почався лавиноподібний вал реабілітації нацизму і перегляду підсумків війни», ― ідеться в синопсисі проєкту.
Фільм має нагадати й про те, наскільки важливим був Східний фронт, чи справді велике значення у війні відіграв американський ленд-ліз, і як Захід нібито жалів і переховував після війни нацистських злочинців. Фактично фільм переказуватиме те, як історію сприймає володимир путін.
Зі зйомок проєкту Стоуна 2017 року The Putin Interviews.
Getty Images / «Бабель»
Проєкт на десять годин має побачити світ 9 травня 2025 року. Автори обіцяють, що у фільмі знімуться Борис Джонсон, Емманюель Макрон і Сі Цзіньпін. Начитувати авторський текст нібито має голлівудський актор Гʼю Грант, а співпродюсером проєкту стане режисер «Володаря кілець» Пітер Джексон.
Грант на запит OCCRP про участь у проєкті не відповів, а для Джексона ця новина виявилась сюрпризом. «Для мене стрес те, що мої імʼя і репутацію крадуть таким чином, тож я передаю цю справу в руки свого юриста», ― сказав він.
«Бабель» розповідає про диктаторів лише те, на що вони заслуговують ― розбирає їхні злочини. Підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].