Близько полудня 21 грудня 1989 року перед будинком ЦК в Бухаресті зібрався стотисячний мітинг, який мав показати народну підтримку режиму Ніколае Чаушеску. Диктатор вийшов на балкон і почав розповідати про загрозу незалежності Румунії. Але тут у натовпі почали підривати петарди і кричати: «Геть!». Чаушеску здивовано замовк, охорона спробувала вивести його з балкона, прийнявши вибухи петард за постріли, а його дружина спробувала заспокоїти людей.
Телебачення на якийсь час перервало трансляцію «у звʼязку з технічним збоєм». Коли натовп трохи заспокоївся, Чаушеску (за порадою дружини) пообіцяв з 1 січня наступного року збільшити зарплати і пенсії. Після цього наближені особи вивели розгубленого диктатора з балкона.
Але люди на площі не розходилися. До вечора провладний мітинг переріс в антиурядові протести. На вулицях Бухареста почалися сутички. У місто ввели війська — і солдати почали переходити на бік протестувальників. Вірними режиму залишалися тільки агенти таємної поліції «секурітате». Демонстранти спільно з військами зайняли телецентр у Бухаресті і оголосили: «Брати румуни! Диктатуру повалено!». Протести почалися по всій країні.
Під час протестів у Бухаресті в 1989 році демонстранти вирізали з центральної частини румунського прапора радянський герб.
Pascal J Le Segretain / Contributor
Удень 22 грудня, коли демонстранти підступали до будівлі ЦК, на її дах сів вертоліт. На ньому Чаушеску з дружиною полетіли зі столиці. Але далеко втекти не вдалося. Їх заарештували приблизно за сто кілометрів від столиці і доставили у військову частину невеликого містечка Тирговіште.
До 25 грудня бої в Бухаресті практично закінчилися. Глава «секурітате» наказав підлеглим «стати на службу країні і народу» — тобто припинити опір. Цього ж дня у військовій частині Тирговіште почався суд над Чаушеску і його дружиною. Він тривав лише півтори години. Підсудних визнали винними в геноциді, підриві державних інститутів і національної економіки і засудили до смертної кари. О 14:50 Ніколае та Олену Чаушеску розстріляли біля стіни солдатської вбиральні.
Румунський солдат дивиться по телебаченню на тіло Чаушеску після розстрілу, 25 грудня 1989 року.
Ніколае Чаушеску правив у Румунії 24 роки — з 1965 по 1989. З усіх лідерів країн соцтабору він провадив найменш залежну від СРСР політику. Поступово в Румунії почав створюватися культ особи Чаушеску. У 1970-х у нього зʼявилися титули «Великий Вождь», «Геній Карпат», «Повноводний Дунай розуму».
Родичі Чаушеску обіймали ключові пости у владі. Особливо це стосувалося його дружини Олени, яка стала фактично другою людиною в державі, а пропаганда називала її «матірʼю всіх румунів». Будь-яке інакомислення придушувалося таємною поліцією «секурітате», яка проглядала пошту, прослуховувала телефони, квартири. Неугодних заарештовували і катували у вʼязницях. Люди були настільки залякані, що боялися говорити з іноземцями, навіть із дружнього соцтабору.
Щоб зробити країну економічно незалежною від СРСР, Чаушеску безконтрольно брав кредити у західних країн. До початку 1980-х борги Румунії за кредитами склали 13 мільярдів доларів. Щоб їх погасити, Чаушеску запровадив у країні режим жорсткої економії. Зʼявилися картки на бензин, хліб, молоко. Воду, опалення та електрику давали по кілька годин на день. На початку 1989 року кредити вдалося виплатити, але колись одна з найстрімкіших за темпами зростання економік Румунія перетворилася на одну з найбідніших країн в Європі.
Фото з сімейного альбому Ніколае Чаушеску, 1980-ті роки. Черга за олією у Бухаресті, 1986 рік. Хліб кидають у натовпі під час протестів у Тімішоарі, 22 грудня 1989 року.
Patrick Robert - Corbis / Contributor; Wikimedia; Langevin Jacques / Contributor
На цей час Чаушеску жив у паралельній реальності в розкішному президентському палаці. Він був упевнений в народній підтримці і радів сфабрикованим звітам про темпи зростання народного господарства, які йому подавали залякані чиновники. У своєму останньому інтервʼю журналу Newsweek у серпні 1989 року він щиро дивувався питанням про порожні полиці в магазинах і про культ особи.
Шістнадцятого грудня почалися антиурядові протести у Тімішоарі. Після перших сутичок з правоохоронцями демонстранти почали громити місцеві відділення компартії. Але оскільки в цьому регіоні проживало багато етнічних угорців, Чаушеску вирішив, що в Будапешті готують проти нього змову. Він віддав наказ армії націлити ракети на Угорщину, а «секурітате» — придушити протести у Тімішоарі силою. Демонстрантів розстріляли з автоматів. Точна кількість загиблих досі невідома, багато зникли безвісти.
Двадцятого грудня Чаушеску виступив на національному телебаченні і назвав протести в Тімішоарі «витівкою зухвалих хуліганів, організованих за підтримки імперіалістичних кіл і шпигунських служб інших держав з метою дестабілізації ситуації в країні».
Диктатор наказав меру Бухареста Барбу Петреску зігнати робітників на масштабний мітинг на центральній площі, щоб публічно засудити протести в Тімішоарі. Вранці 21 грудня Чаушеску оголосив про введення надзвичайного стану на території повіту Тіміш. І опівдні вийшов на балкон будівлі ЦК партії перед багатотисячним мітингом, переконаний у народній підтримці.
Незалежна журналістика — дієва зброя проти диктатури. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].
Учні середньої школи виривають портрети Ніколае Чаушеску з книг 1 січня 1990 року.
Barry Lewis / Contributor