У чому суть справи
У 2013 році опозиційна до Асада «Вільна повстанська армія» взяла під контроль передмістя на північ і захід від Дамаска. Урядові війська довго не могли відбити втрачених територій і вирішили застосувати хімічну зброю. Пʼятого серпня 2013 року військові обстріляли два невеликих містечка Адру і Думу. Оскільки токсичний хімічний газ важчий за повітря, цивільні мешканці, які потрапили під обстріли, рятувалися на дахах будинків. Внаслідок хімічної атаки на Думу поранення отримали понад 400 людей, у тому числі багато жінок і дітей.
Через два тижні, вранці 21 серпня 2013 року, урядові війська випустили понад десяток хімічних боєприпасів із зарином по передмістю Дамаска — Східній Гуті. Людей, які рятувалися від газу на дахах будинків, військові обстрілювали з мінометів. Ті, хто тікали вниз, у муках вмирали від зарину. Внаслідок атаки загинули понад тисячу людей, ще тисячі постраждали. Хімічна атака 21 серпня 2013 року є найбільш смертоносною в сирійському конфлікті, її засудив Радбез ООН.
Чому саме Франція видала ордер на арешт?
У Франції, як і в деяких інших країнах, діє закон про екстериторіальну юрисдикцію ― він дозволяє національним прокурорам і судам розслідувати міжнародні злочини, скоєні за кордоном. Подати інформацію про злочин можуть, в тому числі, і потерпілі. Першого березня 2021 року від імені постраждалих через хімічні атаки сирійців це зробили три громадські організації. Всі докази вони передали в спеціалізований відділ у справах про злочини проти людяності та воєнні злочини Високого суду Парижу. Його створили у 2013 році. Там працюють прокурори та слідчі судді, які спеціалізуються на справах про порушення міжнародного гуманітарного права. Зараз підрозділ вивчає близько 160 таких справ, які стосуються 15 країн.
Розслідування двох хімічних атак французи почали у квітні 2021 року. Справу ведуть двоє слідчих суддів. Офіційно справу вони не коментують — це роблять організації, які представляють постраждалих. Їхні представники кажуть: слідчі зібрали десятки свідчень жертв і свідків атак, фото- і відеодокази, отримали розсекречені звіти розвідки та міжнародних організацій. Коли закінчиться слідство — невідомо, але в середньому воно може тривати 2—3 роки. Якщо доказів буде достатньо, після цього справу передадуть далі — у Паризький кримінальний суд.
Батьки плачуть над тілом своєї дитини, вбитої під час атаки з використанням хімічної зброї на передмістя Дамаска — Східну Гуту, 21 серпня 2013 року. Трупи дорослих і дітей, убитих нервово-паралітичним газом у Східній Гуті, 21 серпня 2013 року
Getty Images / «Бабель»
У чому підозрюють Асада і його соратників?
Ордери видали на чотирьох людей — президента Башара Асада, командира 4 бронетанкової дивізії Магера Асада, директора філії Сирійського науково-дослідного центру (SSRC) генерала Гассана Аббаса і офіцера звʼязку між президентським палацом і SSRC генерала Бассама аль-Хассана Судді. Всі вони за версією слідства брали участь у нараді, де спланували хімічні атаки.
Хіба можна заарештувати президента на основі ордера звичайного суду?
Це ключове питання. З трьома іншими підозрюваними все просто — Франція подасть інформацію про них в Інтерпол, і якщо хтось із соратників Асада зʼявиться в одній з країн-членів організації, загалом їх 195, його заарештують і доправлять до Францію для допиту.
З Асадом значно складніше — він, як президент, має імунітет, що захищає його від затримання та арешту. Такі самі імунітети мають премʼєр-міністри й міністри закордонних справ. Національний (не міжнародний) суд намагався подолати такий імунітет лише раз: у 2000 році бельгійські судді видали ордер на арешт міністра закордонних справ Конго за тяжкі міжнародні злочини. Однак Конго в Міжнародному суді ООН оскаржило це рішення, Бельгія програла, і міністр уникнув покарання.
Чому тоді в цій справі не пішли традиційним шляхом — через Міжнародний кримінальний суд, або не створили міжнародний трибунал?
Сирія не підписала і не ратифікувала Римський статут, а отже не є членом Міжнародного кримінального суду, тобто розглядати злочини, скоєні владою Сирії, він не може. МКС міг би це зробити за однієї умови — якби в суд цю справу передав Радбез ООН. Франція пропонувала це зробити ще в 2014 році, і 58 країн її підтримали, а Китай і росія наклали вето.
Радебез ООН неодноразово обговорював злочини сирійської влади проти власних громадян. Посол США в ООН Ніккі Хейлі тримає фотографії жертв хімічної атаки в Сирії під час засідання Ради безпеки ООН у штаб-квартирі ООН, 5 квітня 2017 року, Нью-Йорк.
Getty Images / «Бабель»
Ті самі проблеми зі створенням міжнародного трибуналу — на це теж потрібна згода Радбезу, яку блокують росія і Китай. Саме через це юристи часто звертаються до судів різних європейських країн, щоб швидше притягнути до відповідальності сирійських високопосадовців. Але ніколи ці справи не стосувалися президента Сирії.
Тобто рішення суду Франції не має перспектив?
Не зовсім. У слідчих суддів у Франції, за словами представниці постраждалих Жан Сульцер, логіка дещо інша. Вони вважають, що з моменту рішення по Конго законодавство значно еволюціонувало, і що особистий імунітет не має поширюватися на злочини проти людяності, воєнні злочини та геноцид. Також важливо, що хімічні атаки уряду Асада засудив Радбез ООН і закликав покарати винних.
Що буде далі?
Рішення слідчих суддів, за словами Сульцер, найближчим часом можуть оскаржити — прокурор у цій справі каже, що в нього може бути інша інтерпретація питань персонального імунітету.
Крім того, Сирія може звернутися до Міжнародного суду, як у 2001 році це зробили представники Конго. Чи піде на це президент Асад, поки не відомо.
Чому це важливо для України?
Тому що це прецедент. Якщо Франція доведе законність ордера на арешт Асада, це дасть можливість переслідувати в інших країнах ще одного диктатора — путіна, а також російського премʼєра і міністра закордонних справ Сергія Лаврова.
Росія підтримала сирійського президента в боротьбі з протестувальниками, заблокувала рішення Радбезу ООН, а президенти обох країн мають хороші стосунки і зустрічаються як онлайн, так і особисто. Це онлайн-зустріч у 2020 році. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента росії путіна за депортацію українських дітей.
Getty Images / «Бабель»